Загальна характеристика Сімейного кодексу України

Основні принципи сімейного законодавства закріплені у ст. 51 і 52 Конституції України. Визначальним нормативно-правовим актом сімейного законодавства є Сімейний кодекс України, який прийня­тий 1О січня 2ОО2 р. і набрав чинності з 1 січня 2ОО4 р. Цей кодекс регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між по­дружжям; між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновлени­ми, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливо­сті, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин здійснюється з ураху­ванням права на таємницю особистого життя та недопустимість сва­вільного втручання у сімейне життя.

Шлюб - це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

Сім 'я - це союз людей, права та обов'язки яких виникають зі шлю­бу, родинних відносин, усиновлення та прийняття дітей на виховання в сім'ю. Сім'я - це первинний основний осередок суспільства, у якому реалізуються дітородна, культурно-виховна та інші функції суспільно­го життя. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сімейним кодек­сом визначається, що для укладення шлюбу необхідна взаємна згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку. Заява про ре­єстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану (ОРАЦС) за їхнім вибором. Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбула­ся, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання. Шлюб реєструється у присутності нареченої та нареченого після спливу одного місяця від дня подання особами за­яви про реєстрацію шлюбу.

Не допускається шлюб: між особами, з яких хоча б одна перебуває в іншому шлюбі; між родичами прямої лінії споріднення; між повно-рідними і неповнорідними братами і сестрами; між двоюрідними бра­тами і сестрами. Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дити­ною може бути зареєстрований лише в разі скасування усиновлення. Шлюб з особою, яка визнана недієздатною, визнається недійсним. Шлюбний контракт може бути укладено особами, які подали за­яву про реєстрацію шлюбу (набирає чинності з моменту реєстрації шлюбу), а також особами які перебувають у шлюбі. Цей договір укла­дається в письмовій формі та нотаріально засвідчується. Шлюбним ко­нтрактом регулюються майнові відносини між подружжям, визнача­ються їхні майнові права та обов'язки. У шлюбному контракті може бути визначене майно, яке дружина (чоловік) передає для використан­ня на спільні потреби сім'ї, а також правовий режим майна, подарова­ного подружжю у зв'язку з реєстрацією шлюбу. У контракті може бути передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, не стає об'єктом права спільної власності подружжя, а вважається особистою приватною власністю одного з них. Сторони можуть домовитись про можливий порядок поділу майна, у тому числі і в разі розірвання шлю­бу. У шлюбному контракті сторони можуть передбачити використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб, включати до контракту будь-які інші умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать мора­льним засадам суспільства. Одностороння зміна умов шлюбного конт­ракту не допускається.

Сімейним кодексом передбачено, що кожен з подружжя корис­тується рівними правами і несе рівні обов'язки. Права та обов'язки подружжя поділяються на особисті та майнові. До особистих прав і обов'язків подружжя належать: обрання прізвища, вільний вибір ко­жним з подружжя занять, професії, місця проживання. Питання ви­ховання дітей та інші питання життя сім'ї вирішуються подружжям спільно. До майнових прав подружжя належать їх права на особисту приватну власність, на спільну сумісну власність, на набуття та ста­тус цих видів власності, права та обов'язки подружжя по утриманню дітей. Коли жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не пе­ребувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Термін суміс­ного проживання не повинен бути меншим, ніж 1 рік. Взаємні права та обов'язки батьків та дітей ґрунтуються на по­ходженні дітей, засвідченому в установленому порядку. Походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі, засвідчуєть­ся записом про шлюб батьків; від батьків, які не перебувають між собою у шлюбі, встановлюється шляхом подання спільної заяви ба­тьком і матір'ю в органи РАЦС. За загальним правилом батьки зо­бов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Якщо хтось із батьків відмовляється добровільно надавати дітям матеріа­льну допомогу, то закон передбачає можливість стягнення з нього певної суми грошей (аліменти). До особистих прав та обов'язків ба­тьків щодо дітей належать право надавати прізвище, ім'я та по бать­кові, визначати їхнє громадянство, віросповідання, місце проживан­ня, представляти і захищати їхні інтереси, нести відповідальність за їхні неправомірні вчинки. Батьки і діти зобов'язані надавати взаємну моральну підтримку та матеріальну допомогу.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Нормативні джерела

1. Конституція України // ВВР. - 1996. - № 30.

2. Закон України " Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 р.

3. Закон України " Про вибори народних депутатів" від 25.03.2004 р. // Голос України. - 2004. - № 73 (20 квітня).

4. Закон України " Про вибори Президента України" від 18.03.2004 р. // Голос України. - 2004. - № 72 (13 квітня).

5. Закон України " Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. // Урядовий кур'єр. - 2001. - № 36 (17 січня).

6. Закон України " Про державну службу" від 16.12.1993 р. // ВВР. - 1993. - № 52. - Ст. 490.

7. Закон України " Про міліцію" від 20.12.1990 р. // ВВР. -

1992. - № 4. - Ст. 84.

8. Закон України " Про Національний банк України" від 20.05.1999 р. // Урядовий кур'єр. - 1999. - 01 липня.

9. Закон України " Про оплату праці" від 24.03.1995 р. // ВВР. -1995. - № 17. - Ст. 121.

10. Закон України " Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. // ВВР. - 1997. - № 27. - Ст. 97.

11. Закон України " Про охорону навколишнього природного се­редовища" від 25.06.1991 р. // ВВР. - 1991. - № 41. - Ст. 546.

12. Закон України " Про охорону праці" від 14.10.1992 р. // ВВР. - 1992. - № 49. - Ст. 668.

13. Закон України " Про рослинний світ" від 09.04.1999 р. // Офі­ційний вісник України. - 1999. - № 18. - Ст. 775.

14. Закон України " Про фіксований сільськогосподарський по­даток" від 17.12.1998 р. // Голос України. - 1999. - 06 січня.

15. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р.

16. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р.

17. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р.

18. Кримінальний кодекс України від 05.04. 2001 р.

19. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р.

20. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.

21. Конвенція про права дитини // Ратифікована Постановою ВР № 789-ХІІ від 27.02.1991 р.