ЛЕКЦІЯ № 26

ПЛАН

Правове регулювання стосунків між видавцями, авторами, поліграфістами, реалізаторами

Договір – добровільна угода між двома або кількома сторонами щодо прав та обов’язків кожного з них на період виконання певного обсягу роботи. У видавничій практиці існують такі види договорів:

- Видавничі договори (договір з автором на створення та використання твору, договір про ліцензію на переклад і видання твору іноземного автора, договір про ліцензію на репринтне видання мовою оригіналу, договір про ліцензію на спільне видання, договір на позаштатне редагування, договір на виготовлення художнього оформлення)

- Виробничі договори (договір з поліграфічним підприємством на випуск поліграфічної продукції, договір на випуск твору, що видається коштом автора або спонсора, договір на реалізацію видавничої продукції).

Усі договори мають такі спільні пункти:

1. Преамбула

2. Предмет договору

3. Права та обов’язки сторін

4. Порядок розрахунків

5. Відповідальність сторін

6. Обставини непереборної дії

7. Термін дії договору

8. Умови дострокового припинення договору

9. Спори за договором

10. Юридичні адреси сторін

11. Підписи сторін

Кілька принципових зауваг до деяких видів договорів.

1. У договорі з поліграфічним підприємством на випуск поліграфічної продукції обов’язково вказують точні вихідні характеристики майбутнього видання. До них належать: назва видання, мова, наклад, формат, обсяг, тип оформлення, способи зшивання чи склеювання зошитів.

2. У договорі на випуск твору, що видається коштом автора або спонсора видавцеві не варто починати роботу з авторським оригіналом, доки не з’ясуються остаточно засади фінансування.

3. У договорі на реалізацію видавничої продукції обов’язковими є такі пункти: вартість продукції, яку видавець передає для реалізації продавцю; порядок відвантаження; порядок розрахунків.

Список рекомендованої літератури

1.Партико З.В. Загальне редагування: нормативні основи. – Львів: Афіша, 2006. – 416с.

2.Мильчин А.Э. Методика редактирования текста. – М.: Логос, 2005. – 524с.

3.Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. – К.: НВЦ НКМ, 2006. – 559с.

4.Сикорский Н.М. Теория и практика редактирования. – М.: Высшая школа, 1980. – 328с.

5.Капелюшний А.О. Редагування в засобах масової інформації. – Львів: ПАІС, 2005. – 304с.

ЛЕКЦІЯ № 27

ПЛАН

1. Економічний мінімум для автора, редактора, видавця.

2. Структура витрат на конкретне видання.

3. Без знань яких економічних категорій не можна обійтися

Ринкові умови спонукають працівника будь-якого видавничого підрозділу, незалежно від посади, надто ж редактора редакції, головного редактора чи директора, оволодівати певною сумою знань і умінь, дотичних до виконання безпосередніх посадових обов’язків. Початкуючому ж видавцеві просто необхідно мати бодай елементарне уявлення про структуру фінансової бази свого видавництва, шляхи її зміцнення, джерела фінансування, величину витрат на виготовлення того чи іншого виду видавничої продукціх, складові собівартості друкованго продукту та шляхи її зниження. Йому слід також уміти не лише «розшифрувати» калькуляцію на випуск видання, а й приблизно оцінити її з точки зору економічної доцільності.

Звичайно ж, для цього у видавництві має бути відповідний економічний підрозділ, або ж бодай грамотний бухгалтер-економіст. Та це не знімає нагальної нині необхідності вчитися саме керівникові чи редакторові. Адже під час ведення переговорів з потенційним замовником чи спонсором, автором чи упорядником майбутнього видання, дистриб’ютором чи промоутором друкованого продукту (нерідко такі переговори відбуваються поза межами мвого офісу) невідступно буде присутнім «економічний блок» розмови.

Отож, на початку необхідно оволодіти певним поняттєвим апаратом. Принаймні, треба чітко уявляти собі, що стоїть за такими термінами, як бюджет і баланс видання, фонд оплати праці, фонд матеріального заохочення, фонд соціального розвитку, калькуляція, прямі й непрямі витрати, прибуток, рентабельність, податки та їх види, повна та видавнича собівартість. Годі говорити вже про те, що такий видавець має чітко орієнтуватися в значеннях основних термінів зі свого фаху (наприклад, аркушевідбитки, обсяги видань, витратні матеріали, гонорар та його види, поліграфічні у друкарські витрати, бюджет маркетингу тощо).