Сутність, зміст і завдання організації обліку

Тема 1. Основи організації бухгалтерського обліку

План

Сутність, зміст і завдання організації обліку

Предмет та об'єкти організації обліку

Принципи організації обліку

Методи (прийоми) організації обліку

Сутність, зміст і завдання організації обліку

Інформація, що характеризує фінансово-майновий стан під­приємства, є основним засобом зв'язку між суб'єктом управлін­ня та об'єктом господарювання. Без інформації неможливо ціле­спрямовано впливати на функціонування як окремих бізнесових структур, так і економічної системи держави, тому інформація є необхідним елементом управління. Процес управління є комплек­сом заходів, спрямованих на створення найбільш сприятливих умов розвитку та ведення виробництва. Ефективне управління за­безпечує раціональне використання виробничих ресурсів та зменшення необґрунтованих втрат, чим сприяє зростанню прибутко­вості фінансово-економічної діяльності суб'єктів господарювання, а тому за ринкових умов стає одним з фундаментальних факторів або складових економічного зростання.

Виходячи зі змістовного поняття управління (спрямовування, керівництво) його слід розглядати як функцію, що забезпечує організацію системи бухгалтерського обліку, збереження її пев­ної структури, підтримання оптимального режиму функціонуван­ня, реалізацію програм і цілей, поставлених суб'єктом управління.

«Організація» (від лат. - надаю упорядкованого ви­гляду, улаштовую) можна визначити, що організація обліку - це сукупність цілеспрямованих процесів або дій зі створення, функ­ціонування, упорядкування та постійного удосконалення системи бухгалтерського обліку з метою забезпечення внутрішніх та зо­внішніх користувачів обліково-економічною інформацією, необ­хідною для прийняття управлінських рішень.

Змістом організації обліку є вибір та забезпечення практич­ного функціонування і подальшого розвитку сукупності взаємо­пов'язаних методів, способів та засобів, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Організацію обліку також можна розглядати як функцію управ­ління, що нормативно-правовими, організаційними, виконавчими та контрольними заходами забезпечує створення, функціонування, упорядкування та динамічний розвиток системи бухгалтерського обліку і його гармонізацію з ринковим механізмом та специфічни­ми особливостями суб'єкта підприємницької діяльності.

В Україні виділяють два організаційних рівня управління бух­галтерським обліком: 1) організацію національної системи бухгал­терського обліку; 2) організацію бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання. Національну систему бухгалтерсько­го обліку формують Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», положення (стандарти) бухгал­терського обліку, інші нормативно-правові акти. Вони регулюють питання методології, порядку ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, а також визначають засади орга­нізації обліку на підприємстві. Регламентування методологічних засад бухгалтерського обліку забезпечує формування порівнянної та достовірної облікової інформації, яку можна узагальнити як у цілому по країні, так у розрізі регіонів, галузей економічної діяль­ності та окремих підприємств у різні звітні періоди та використати для управління національною економікою, тому державне регулювання бухгалтерського обліку об'єктивно необхідне.

На організацію обліку впливають як об'єктивні, так і суб'єктивні чинники. До перших належать: рівень розвитку ринкової економіки та ступінь демократизації суспільства, поши­рення процесу інтеграції економіки країни у світовий економічний простір та вимоги міжнародних інституцій щодо стандартизації та гармонізації обліку; а до других - форма власності та організа­ційно-правова структура підприємства (ТзОВ, АТ, СП, ДП, тощо); вид економічної діяльності чи галузеве підпорядкування, що зу­мовлює особливості та умови облікової роботи; система оподат­кування (звичайна, проста, спрощена); параметри підприємства за обсягами діяльності, номенклатурою продукції, чисельністю працюючих; організаційно-технічні умови діяльності, особливості технології та організаційно-технічної структури; матеріально-тех­нічне забезпечення обліково-аналітичної роботи підприємства та рівень забезпеченості кваліфікованими обліковими працівника­ми; умови організації та стимулювання праці, тощо. Повноваження підприємства щодо організації та ведення бух­галтерського обліку реалізуються у внутрішніх регламентах, зо­крема, у Наказі про облікову політику. Він розробляється на основі централізованих нормативних документів із урахуванням специ­фічних особливостей підприємства..

Бухгалтерський облік як сконцентрована і завдана учасника­ми господарського процесу система призначена вирішувати такі завдання:

1) облік збереження та руху майна підприємства;

2) облік прав власників майна та відповідальності виконавців;

3) забезпечення ефективного управління підприємством;

4) виявлення економічних і юридичних наслідків господар­ських операцій.

Бухгалтерський облік є процесом, що забезпечує виявлення, вимірювання, реєстрацію, накопичення, узагальнення, зберіган­ня та передачу інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Відповід­но, організація обліку призначена забезпечити реалізацію інфор­маційної функції бухгалтерського обліку, у тому числі формування інформації, необхідної як для прийняття управлінських рішень, так і забезпечення контрольних або аналітичних процедур. Зокре­ма, необхідно забезпечити формування повної, достовірної, своє­часної інформації щодо:

1) наявності та руху майна. З цією метою для кожного об'єкта господарювання ведуть регістри аналітичного обліку (картки складського обліку, інвентарні картки, касова книга, тощо);

2) прав власників майна. Для цього облік статутного капіта­лу організується як у цілому по підприємству, так і у розрізі власників (засновників);

3) відповідальності виконавців, тому облік майна організуєть­ся у розрізі кожної матеріально-відповідальної особи;

4) результатів фінансово-господарської діяльності - облік ор­ганізується у розрізі центрів відповідальності, структурних підрозділів, видів продукції. Це дозволяє встановити чин­ники, що впливають на результати діяльності як підпри­ємства у цілому, так і кожного структурного підрозділу та розробити ефективні управлінські рішення щодо видів ді­яльності та продукції, обсягів її виробництва, тощо.

Організація обліку як змістовне поняття включає упорядку­вання, збереження і підтримку внутрішнього порядку системи бухгалтерського обліку як складного системного багаторівневого утворення; утворення та удосконалення взаємозв'язків та найбільш раціонального співвідношення та взаємодії його елементів та частин, зумовлених побудовою системи; підтримання якісної визначеності системи; а також сукупність заходів, спрямованих на забезпечення функціонування системи із найбільш раціональ­ним використанням ресурсів.

Бухгалтерський облік є складною багаторівневою структурою, яку можна структурувати за різними напрямками (рис. 1.1).

У складі бухгалтерського обліку виділяють три частини: 1) методологію; 2) методику; 3) прагматику. Кожна з них має влас­не призначення і виконує власну функцію при веденні обліку на підприємстві. Методика і методологія визначають зміст методів і способів, що використовуються для обліку господарських опе­рацій, концептуальні засади і основоположні принципи ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Праг­матика є системою правил, що забезпечують практичну реаліза­цію методики і методології, тобто системою заходів, спрямованих на практичне функціонування бухгалтерського обліку. До них на­лежать вибір раціональної структури апарату бухгалтерії, спосо­би ефективної побудови та заповнення облікових регістрів, шляхи використання обчислювальної техніки.

Принципи, методи та прийоми оцінки та обліку, що викорис­товуються підприємством, визначає методологія обліку, тому саме вона є основою інтерпретації інформації щодо господарських опе­рацій, а тому підґрунтям організації обліку: «Методичне і методо­логічне забезпечення визначають зміст і порядок функціонування інших елементів системи - облікового процесу і праці персоналу, задіяного у ньому». Вилив методології на організацію об­ліку полягає у тому, що із можливого переліку методичних і техніч­них прийомів обираються методи, способи і прийоми, найбільш адаптовані до специфіки обліку кожного об'єкта господарювання та визначені нормативними документами - П(С)БО.

Отже, основою організації обліку є методологія і методика, тому удосконалення бухгалтерського обліку за­безпечується лише шляхом одночасного, синхронного реформування усіх трьох складових. Одиночні, нескоординовані заходи, що будуть вживатись стосовно окремих напрямків (методології, методики, організації або їх елементів) не можуть принести ба­жаного результату, а тому безперспективні.

Технологічну структуру бухгалтерського обліку відбивають три етапи облікового процесу (первинний, поточний, підсумковий облік). Кожний з них має власне призначення і характеризується певними особливостями, які впливають на вибір та організацію облікових номенклатур, носіїв інформації, їх руху та забезпечен­ня, тому кожний етап може розглядатись як окрема підсистема, що функціонує у межах цілісної системи «Бухгалтерський облік». Але, технологію бухгалтерського обліку формує їх взаємозв'язок, послідовність та системність, тому лише системний підхід до ор­ганізації як кожного облікового етапу, так і усієї системи у цілому забезпечує раціональність обліку. За рахунок оптимізації окремо­го облікового етапу і запровадження, наприклад, автоматичного складання звітності або формування облікових регістрів не мож­на оптимізувати увесь обліковий процес. Раціональність й оптимальність облікового процесу як складної, багаторівневої системи можуть забезпечити лише цілеспрямоване упорядкування, гармонізація й удосконалення кожної його складової (структурних еле­ментів, методики, техніки) як певних сукупностей, тому реєстра­цію, накопичення, узагальнення, зберігання та передачу інфор­мації необхідно організувати як системну послідовність логічно взаємопов'язаних між собою стадій облікового процесу, підпорядкованих потребам управління.

Залежно від сфери діяльності у системі бухгалтерського облі­ку виділяють дві автономні підсистеми 1) обліковий процес як су­купність облікових операцій; 2) роботу апарату бухгалтерії. Кожна з них призначена для виконана певних функцій. Обліковий про­цес забезпечує збирання, обробку, узагальнення та передавання інформації. Апарат бухгалтерії забезпечує здійснення облікового процесу. Функціонування кожної підсистеми здійснюється за до­помогою певних організаційних прийомів, методів та способів, тому її слід розглядати самостійним об'єктом організації.

Топологічну структуру бухгалтерського обліку формують підсистеми з обліку кожного об'єкта господарювання (облік грошо­вих коштів, облік запасів, облік необоротних активів, тощо). Для формування інформації про різні об'єкти обліку використовують­ся певні методологічні засади, визначені положеннями (стандар­тами) бухгалтерського обліку. Вони безпосередньо впливають на методику і організацію обліку, наближуючи їх до специфічних осо­бливостей кожного об'єкта обліку. Але, при здійсненні фінансово-господарської діяльності відбуваються одночасні взаємопов'язані зміни декількох об'єктів господарювання, які необхідно відобра­зити в обліку, тому обліковий процес необхідно будувати, з одного боку, із урахуванням специфіки кожного об'єкта обліку, а, з іншо­го - забезпечити раціональну взаємодію між підсистемами обліку. Це дозволить побудувати оптимальну систему бухгалтерського об­ліку, уникнути дублювання функцій апарату бухгалтерії та подо­рожчання облікових робіт.

При структуруванні бухгалтерського обліку за оперативно-ви­робничим принципом об'єктами обліку є структурні підрозділи підприємства (цехи, бригади, філії, тощо). Структурування бух­галтерського обліку за предметним та оперативно-виробничим принципами дозволить організувати аналітичний облік не лише у цілому по підприємству, але й у розрізі кожного центру відпові­дальності, структурного підрозділу, виду запасів, групи основних засобів, що забезпечить управління підприємством як по вертика­лі, так і горизонталі.

Методологію бухгалтерського обліку формує сукупність принципів, тому організація обліку повинна будуватись на взаємопов'язаних між собою, інтегрованих та загальновизнаних у світовій практиці принципах, вироблених сучасною наукою. Лише науково обґрунтована система організації обліку, що вико­ристовує методичні прийоми різних наук (кібернетики, матема­тики, статистики, моделювання, теорії комунікації, психології, інформатики, тощо) спроможна забезпечити потреби користува­чів в інформації, необхідній для прийняття раціональних управ­лінських рішень та удосконалення на цій основі управління під­приємством.