Історичні умови формування західноєвропейської середньовічної к-ри

В добу античності сталися події, які вплинули в подальшому на с.к.

395р- Рим.імп. розпалась на 2 частини: Зх.Рим. Імп.(т-ія Риму) та Сх.Рим.імп- Ромейська держава або Візантійська- т-ія Балкани, Мала Азія, Пн.Африка, Близький Схід.
Періодизація
476-1000
1000-кін 13 ст.
синтез 3 складових:

-варварська к-ра
- антична к-ра(лат.м., римське право, освіта «7 вільних мистецтв»)

-християнство(1000р-умовно та межа, коли заверш. Християнізація Європи). Це означало, що склалася сер.к-ра, як система; склалась культурна цілісність Європи як єдність християнського світу

Середні віки (V—ХVI ст.) — це епоха, початок якої збігся з відмиранням античної культури, а кінець — з її відродженням в Новий час. В основі середньовічної культури лежать традиції Західної Римської імперії, що представляють т.зв. «романський початок». Головними в культурній спадщині Рима є правова культура, наука, мистецтво, філософія, християнство. Ці традиції засвоювалися під час боротьби римлян з варварами і активно впливали на власну культуру язичеського родоплемінного життя франків, бриттів, саксів, ютів і інших племен Західної Європи, що представляє т.зв. «германський початок» середньовічної культури. В результаті взаємодії цих початків виникла напруга «діалогу культур», що дало могутній імпульс становленню і розвитку власне західноєвропейської середньовічної культури.

Її матеріальну основу складали феодальні відносини, головною особливістю яких були:

1) умовність власності на землю: феодал «тримав» феод — землю з селянами на правах володіння, одержуваного від вищестоящого феодала (сеньйора), що, у свою чергу, також був васалом феодала, що займає більш високу ступінь у політичній ієрархії;

2) особисте й економічне підпорядкування селян «власникам» землі. Основні форми залежності — патронат і кріпосне право;

3) взаємні зобов´ язання сеньйора і васала, жорстку єдність прав і обов´ язків.

Середньовічна культура формувалася в умовах панування натурального господарства замкнутого світу сільського маєтку, нерозвиненості товарно-грошових відносин. Надалі соціальною основою культури усе більш ставало і міське середовище, бюргерство, ремісниче цехове виробництво, торгівля, грошове господарство.

Соціальна основа Середньовіччя виступає насамперед як політичне панування військового стану — рицарства, засноване на сполученні прав на землю з політичною владою. З утворенням централізованих держав формувалися стани, що складають структуру середньовічного суспільства — духівництво, дворянство й інші жителі, пізніше названі «третім станом», «народом». Духівництво піклувалося про душу людини, дворянство (рицарство) займалося державними справами, народ — трудився. Тим самим християнський зразок людини трансформувався в станові ідеали людського життя.