Мал.9.7. Коефіцієнт Джіні.

Чим більше коефіцієнт Джіні, тим більше нерівність. У 80-х роках 20-го ст. коефіцієнт Джіні в Японії становив 0.27, Швеції-0.291, США-0.329, Бразилії-0.565.

Ще один показик вимірювання нерівності- децільний коефіцієнт. Усе населення країни поділяється на 10 груп по 10% кожна і порівнюються доходи 10% вищої групи з доходом 10% населення нижчої групи (У Швеції співвідношення дорівнює 1: 4).

Зменшення нерівності у розподілі доходів, або перерозподіл доходів, здійснює державна влада за допомогою податкової системи та трансфертів. Цьому сприяє прогресивна система оподаткування, коли найбільш забезпечена частина населення обкладається більшим у відсотковому відношенні податком, ніж бідніша. Майже в усіх країнах існують програми соціального страхування і державної допомоги бідним, які передбачають страхування по старості, непрацездатності, втрати роботи. Програми додаткової допомоги: медичне страхування, допомога багатодітним родинам, надання продовольства та різних пільг. Політика перерозподілу доходів виправдана у довгостроковій перспективі, оскільки дає можливість біднним одержати освіту та досягти певних успіхів. Для розвинутих країн належість до бідних, середніх та багатих верств не є зафіксованою. За дослідженнями А.Блайндера у США спадкоєме багатство є чинником, що посилює нерівність лише на 2%. Ті, що входили у 1 квінтель 5-10 років тому назад, зараз знаходяться 1 2-му або 3-му, ті, що належали до 5-го, найбагатішого квінтеля, зараз у 1-му, найбіднішому. Як реалізувати рівні можливості розвинутого суспільства-залежить від особистості.

Причини нерівності доходів: - розбіжності в оплаті праці, - різний склад родин, - різні доходи від приросту капіталу та володіння власністю (акцій, облігацій, нерухомості), - відмінності у фізичних та розумових здібностях людей, - відмінності в освіті і професійній підготовці,

Існують проблеми кількісного визначення ступеня нерівності.

1. Показники розподілу доходів та рівень бідності грунтуються на грошовому доході родини. Однак різні урядові програми допомоги бідним надають товари та послуги в натуральній формі: талони на харчування, талони на проживання та медичне обслуговування. Державні допомоги найбіднішим родинам, які надаються у формі товарів та послуг, називають трансфертами в натуральній формі. Стандартні показники не враховують трансферти в натуральній формі. За даними Бюро перепису населення США, якщо б трансферти в натуральній формі в ключались в доход за їх ринковою вартістю, кількість бідних родин, порівняно з офіційними даними, скоротилась би на 10%.

2. Економічний життєвий цикл. Протягом життя доходи людини змінюються досить передбачено. Молодий працівник одержує досить низький доход. Із віком, з набуттям досвіду, доходи зростають і досягають максимуму у віці 50 років, а потім різко спадають, коли працівник йде на пенсію. Така стереотипна зміна доходів особи називається життєвим циклом. Оскільки індивіди мають можливість компенсувати зміни життєвого циклу доходу за допомогою займів або заощаджень, рівень життя в будь-якому році суттєво залежить від доходів, які одержані протягом усього життя, а не протягом 1 року. Найбільш високий рівень заощаджень - у людей середнього віку. Оскільки люди, в очікуванні старості можуть накопичувати певні кошти, зменшення доходів в пенсійному віці не означає аналогічного погіршання рівня життя. Економічний життєвий цикл утруднює оцінку дійсної нерівності в рівні життя.

3. Тимчасовий і постійний доход. Доходи протягом життя людей змінюються також під впливом випадкових або тимчасових подій. Наприклад, погодні умови. Якщо родина має можливість заощаджувати та запозичувати кошти, щоб компенсувати тимчасові зміни доходу, коливання доходів не впливають на рівень життя. Здатність родини набувати товари та послуги в значній мірі залежить від рівня постійного доходу. Постійний доход-звичайний доход індивіда. Об’єктивна оцінка рівня життя передбачає аналіз розподілу постійного, а не річного доходу.