Зміст теми заняття. Кровотечею називається витікання крові з кров'яного русла

Кровотечею називається витікання крові з кров'яного русла. Відповідно до причини розрізняють кровотечі рег ггіїехішп (шляхом розриву судинної стінки), рег аіаЬгоіішп (шляхом руйнування судинної стінки), рег (ііареаеачт (при підвищенні проникливості судинної стінки) Анатомічна класифікація кровотеч передбачає їх розподіл на артеріальні, венозні, капілярні паренхіматозні і змішані. Зовнішні кровотечі виникають при порушенні цілості шкіри і слизових оболонок, при внутрішніх кров надходить у замкнуті середовища людського організму або безпосередньо в тканини. Приховані - це кровотечі без видимих клінічних проявів. Залежно від термінів виникнення кровотечі бувають первинні і вторинні (ранні та пізні).

Серед причин кровотечі розрізнять пошкодження судин і геморагічні діатези. Останні бувають природжені та набуті - зумовлені патологією тромбоцитів (тромбоцитопенія, тромбоцитопатія), недостатністю плазмових факторів зсідання крові (гіповітаміноз К, коагулопатія споживання, автоімунні захворювання, гемофілія), судиною патологією (синдром Рандю-Ослера, хвороба Шенляйн-Геноха), гіперфібринолітичним синдромом, синдромом дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові.

Доцільно згадати також про протилежні до геморагії порушення системи гемостазу -тромбози. Їх етіологія сформульована у тріаді Вірхова: зміни внутрішньої поверхні судинної стінки, сповільнення кровообігу, зміни хімізму крові, тобто підвищення її активності до згортання.

Клінічна картина кровотеч визначається місцевими (наявність кровотечі чи крововиливу) і загальними (погіршення загального стану, загальна слабість, запаморочення, блідість шкіри і слизових оболонок, холодний липкий піт, падіння артеріального тиску, тахікардія, тахіпное, шум у вухах, мигтіння і потемніння в очах, нудота, спрага та ін.) ознаками. Розрізняють три ступені крововтрати: помірна - до 25% ОЦК; велика - в середньому 30-35% ОЦК; масивна - понад 40% ОЦК. Останню слід трактувати як геморагічний шок. У його розвитку має значення не лише згадана кількість крововтрати, а й швидкість кровотечі. Геморагічний шок протікає у трьох стадіях: компенсований зворотній шок; декомпенсований зворотній шок; незворотній шок. Власне перша стадія геморагічного шоку характеризується включенням компенсаторних і адаптаційних механізмів, спрямованих на підтримування артеріального тиску і газообміну: тахікардія, тахіпное, мобілізація крові з печінки, селезінки, кишечника, судинний спазм, перехід тканинної рідини в судинне русло, підвищення активності кісткового мозку, централізація кровообігу. До захисних реакцій організму під час кровотечі слід віднести самостійну зупинку кровотечі - рефлекторний спазм стінки ураженої судини та активація коагуляціної системи крові з утворенням згустку, що перекриває просвіт судини.

Однак усі наведені механізми є недостатніми і хворий з кровотечею потребує невідкладної допомоги. Принципи лікування - зупинка кровотечі, компенсація ОЦК. В рамках першої допомоги проводиться тимчасова зупинка кровотечі: туге тампонування рани, тиснуча пов'язка, підвищене положення кінцівки, максимальне згинання кінцівки в суглобі, накладення джгута, пальцеве притиснення. Остаточної зупинки кровотечі досягають механічними, фізичними, хімічними і біологічними методами. Компенсація крововтрати включає переливання крові та її препаратів, а також відновлення втраченого об'єму тканинної рідини кровозамінниками.