Педагогічні принципи лікувально-відновлювальних тренувань

Фізичні вправи дають позитивний ефект у реабілітації, коли вони, по-перше, адекватні можливостям хворого або інваліда, по-друге, здійснюють тренуючу дію і підвищують адаптаційні можливості хворого.

У процесі лікувально-відновного тренування важливо дотримуватися наступних фізіологічно обґрунтованих педагогічних принципів:

1. Індивідуальний підхід до хворого. Під час підготовки реабілітаційних програм необхідно враховувати вік, стать і професію пацієнта, його руховий досвід, характер і степінь патологічного процесу і функціональні можливості.

2. Свідомість. Лише свідома і активна участь самого хворого в процесі реабілітації створює необхідний психоемоційний фон і психологічний настрой реабілітованого, що підвищує ефективність застосованих реабілітаційних заходів.

3. Принцип поступовості особливо важливий під час дозування фізичних навантажень за всіма їх показниками: об’єму, інтенсивності, кількості вправ, числу їх повторень, складності вправ як в межах одного заняття, так і протягом усього процесу реабілітації.

4. Систематичність – основа лікувально-відновних тренувань протягом процесу реабілітації, що триває протягом декількох місяців, а інколи і років. Лише завдяки систематичному застосуванню різних засобів реабілітації, можливо забезпечити достатній, оптимальний для кожного хворого вплив, який підвищить функціональний стан його організму.

5. Циклічність. Чергування роботи і відпочинку з дотриманням оптимального інтервалу (відпочинок між двома вправами чи між двома заняттями). Якщо наступне заняття припадає на фазу суперкомпенсації, то ефекти від тренувань сумуються і функціональні можливості підвищуються на новому, більш досконалому рівні.

6. Системність впливу (чи почерговість), тобто послідовне чергування вихідних положень і вправ для різних м’язових груп.

7. Новизна і різноманітність у доборі і застосуванні фізичних вправ, тобто 10-15% фізичних вправ повинні обновлятися, а 85-90% повторюватися для закріплення досягнутих успіхів лікування.

8. Помірність впливу засобами фізичної реабілітації означає, що фізичні навантаження повинні бути помірними, можливо більш тривалішими, або роздрібненими, що дозволить досягти адекватності навантажень стану пацієнта.

Клінічний перебіг захворювання і загальний стан хворого під дією комплексного лікування поступово змінюється і, природно, змінюються форми й методика занять ЛФК. Розрізняють три періоди застосування ЛФК, кожний з яких характеризується відповідним анатомо-функціональним станом пошкодженого органа і всього організму в цілому.

Періодом в ЛФК називають часовий відрізок, який характерезує анатомо-функціональний стан пошкодженного органу та організму в цілому.

І період (вступний) - щадний - характеризується вираженими анатомічними і функціональними порушеннями ушкодженого органа, відповідної системи і організму взагалі, симптомами, притаманними даній хворобі чи травмі, вимушеним зниженням рухової активності, зокрема іммобілізацією.

Завдання цього періоду: поліпшення нервово-психічного стану хворого, попередження ускладнень, стимуляція трофічних та компенсаторних процесів, навчання навичок самообслуговування.

ЛФК застосовують у формі лікувальної і ранкової гігієнічної гімнастики, самостійних занять. Комплекси складаються приблизно з 75 % загальнорозвиваючих вправ та дихальних у співвідношенні 1: 1 і до 25 % спеціальних вправ. Виконують їх переважно з вихідного положення лежачи. Інтенсивність вправ мала, а наприкінці періоду - помірна. Тривалість лікувальної гімнастики 5-12 хв. Фізіологічна крива навантаження, що є зображенням зміни частоти пульсу під час занять, є одновершинною у середині основної частини заняття.

II період (основний) - функціональний - характеризується покращанням клінічного стану хворого, відновленням анатомічної цілісності органу чи тканин при одночасному суттєвому порушенні їх функції. Так, при переломі кісток з утворенням кісткової мозолі морфологічний дефект усувається, знімається іммобілізація, але сила м'язів знижена і рухи у суглобах обмежені.

Основні завдання періоду: відновлення функцій ушкодженого органа і систем організму, підготовка до збільшення фізичних навантажень та зміни рухового режиму. Застосовуються форми ЛФК попереднього періоду та спортивно-прикладні вправи - ходьба, метання, елементи побутових рухів і професійної діяльності. В заняття включають близько 50 % загальнорозвиваючих вправ і дихальних у співвідношенні 2: 1 і спеціальні вправи, питома вага яких збільшується до 50 %. Вправи виконуються у вихідному положенні лежачи, сидячи, стоячи з помірною інтенсивністю. Тривалість лікувальної гімнастики 15-25 хв. Фізіологічна крива навантаження дво-, три-, чотиривершинна.

III період (заключний) - тренувальний - характеризується завершенням процесу одужання, відновлення функцій, але здатність витримувати життєві навантаження ще недостатня. У пацієнтів спостерігаються залишкові явища перенесеної хвороби: зниження сили, витривалості, швидкості, здатності переносити фізичні навантаження у повному обсязі.

Основні завдання періоду: виховання впевненості у цілковите одужання і повноцінне повернення до праці, підвищення функціональної здатності та фізичних якостей організму, тренування його до фізичних навантажень виробничого і побутового характеру; відновлення працездатності або удосконалення функцій заміщення і пристосування пацієнта до змінених хворобою чи травмою умов життя. У цей період застосовують всі форми ЛФК. Виконують вправи великої інтенсивності і якщо дозволяє перенесене захворювання, вік і організм добре адаптувався до цих навантажень - використовуються вправи максимальної інтенсивності. У комплекс лікувальної гімнастики входять близько 25 % загальнорозвиваючих вправ і дихальних у співвідношенні 3-4: 1 і до 75 % спеціальних вправ. Тривалість заняття доводиться до 30-45 хв. Фізіологічна крива навантаження багатовершинна.

У процесі фізичної реабілітації у І і II період ЛФК застосовується під час стаціонарного лікування хворих, а III — в реабілітаційному центрі, санаторії, поліклініці, диспансері.