Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Міждисциплінарна інтеграція
|
|
| Дисципліна | Знати | Вміти |
| Попередні дисципліни: 1. Анатомія 2. Біохімія 3. Нормальна фізіологія 4. Патологічна фізіологія 3.Фармакологія 5.Пропедевтика внутрішніх хвороб 6.Пропедевтика дитячих хвороб 7.Загальна хірургія Наступні дисципліни: терапія, сімейна медицина. Внутрішньопредметна інтеграція з тем: ЛФК в клініці внутрішніх захворювань; у неврології; хірургії; травматології і ортопедії; акушерстві і гінекології; | Анатомія скелетно-м’язової, серцево-судинної, дихальної, травної, нервової систем. Роль сурфактанту та дихальних білків в умовах адаптації до фізичного навантаження, метаболізм та робота м’язів. Особливості фізіологічного стану організму після дії на нього фізичного навантаження в нормі. Особливості фізіологічного стану організму після дії на нього фізичного навантаження при патологічних станах. Основні групи препаратів, які призначаються для лікування, та надання невідкладної медичної допомоги хворим, покази та протипокази до їх призначення, побічні дії. Симптоматологія порушень роботи серцево-судинної системи, дихальних шляхів, травної системи, нирок. Будову та функції серцево-судинної системи, дихальних шляхів, травної та нервової систем у дітей. Симптоматологія гострих хірургічних станів. Травми скелетно-м’язової системи. Клініко-фізіологічне обґрунтування призначень ЛФК, показання та протипоказання до застосування ЛФК, основні принципи і правила дозування фізичних навантажень, методика складання схеми процедури ЛГ, завдання ЛФК при фізичній реабілітації хворих Механізми впливу ЛФК на організм людини, правила і принципи дозування фізичних навантажень, показання та протипоказання до призначення ЛФК. | Визначати правильність тілобудови, постави, цілісність шкірних покривів. Аналізувати фізіологічні константи м’язової роботи, стану ферментної системи організму. Визначати зміну пульсу, АТ, ОЦК, ЗПОС, інерпритувати зміни у загальному аналізі крові після фізичного навантаження. Вміти виявити клінічні прояви гострого перенапруження, хронічної втоми різних ступенів важкості. Записувати всі лікарські призначення в “лист призначення” і в “процедурну карту хворого”. Проводити клінічну, лабораторну та інструментальну діагностику хворих з різною патологією. Проводити клінічну, лабораторну та інструментальну діагностику хворих дітей з різною патологією. Проводити клінічну, лабораторну та інструментальну діагностику хірургічних хворих. Скласти схему та орієнтовні комплекси РГГ та ЛГ. Показати окремі види вправ, скласти схему процедури ЛФК. |
Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
| Термін | Визначення |
| Фізична реабілітація (ФР) | Самостійна медична дисципліна, яка навчає науково обґрунтованому нормуванню фізичної активності в комплексному лікуванні захворювань, профілактиці їх загострень і ускладнень, відновленні належної якості життя хворої людини.. |
| Засоби фізичної реабілітації | Рухові режими, фізичні вправи, засоби загартування |
| Форми фізичної реабілітації | Процедури, які складаються з фізичних вправ |
| Методи фізичної реабілітації | Індивідуальний, малогруповий, груповий, самостійний, або консультативний |
| Теренкур | Ходьба по місцевості з кутом нахилу |
| Циклічні спортивно-прикладні вправи | Вправи, в яких циклічно повторюється один і той же рух: ходьба, їзда на велосипеді, біг, тощо |
| Ідеомоторні вправи | Вправи, які виконуються подумки |
| Рефлекторні вправи | Вправи, що засновані на природних безумовних рефлексах |
Теоретичні питання до заняття
1. Засоби фізичної реабілітації. Охарактеризуйте їх.
2. Класифікація фізичних вправ. Охарактеризуйте окремі їх групи.
3. Назвіть та охарактеризуйте механізми лікувальної дії фізичних вправ.
4. Рухові режими в стаціонарі та на поліклінічному етапі лікування.
5. Форми ФР.
6. Охарактеризуйте процедуру лікувальної гімнастики, назвіть її складові частини,
7. Що таке теренкур і які параметри дозування фізичного навантаження при проходженні маршрутів теренкуру?
8. Охарактеризуйте механотерапію та трудотерапію.
9. Засоби загартування.
Тривалість заняття – 2 години.
Зміст теми:
Термін «реабілітація» має широке змістове розуміння і вживається в усіх сферах діяльності людини. У медицині визначається як процес відновлення здоров’я і працездатності хворих та інвалідів.
Термін реабілітація проходить від латинського habilis – «можливість», rehabilis – «відновлення можливості». В наш час реабілітація зайняла чільне місце серед провідних медико-соціальних напрямків, що розробляються в усьому світі. Наукові дослідження впливу засобів реабілітації свідчать, що застосування правильно розробленої програми реабілітації повертає до активного життя 50% важкохворих.
Медична реабілітація, за визначенням комітету експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я (1980), - це активний процес, метою якого є досягнення повного відновлення порушених внаслідок захворювання або травми функцій, або, якщо це нереально, оптимальна реалізація фізичного, психічного і соціального потенціалу інваліда, найбільш адекватна інтеграція його у суспільство.
В останні роки у реабілітацію введено поняття " якість життя, що пов'язана зі здоров'ям" (heals-related quality of life, англ.), при цьому якість життя розглядають як інтегральну характеристику, на яку необхідно орієнтуватись, оцінюючи ефективність реабілітації хворих. Усі наслідки хвороби взаємопов'язані: ушкодження зумовлює порушення життєдіяльності, яка, в свою чергу, призводить до соціальних обмежень та порушення якості життя.
Організаційними основами реабілітації вважають: здійснення комплексної вихідної оцінки стану хворого з формулюванням реабілітаційного діагнозу перед початком реабілітації; проведення реабілітації за певною програмою, що укладена на основі оцінки стану хворого; здійснення оцінки ефективності реабілітаційних заходів у динаміці і після завершення курсу реабілітації; складання рекомендацій щодо лікувальних і соціальних заходів, необхідних на подальших етапах реабілітації.
Реабілітацію поділяють на три види – медичну, соціальну (побутову) і професійну (виробничу), які відповідають трьом класам наслідків хвороб:
1) медико-біологічні наслідки хвороб, що характеризуються відхиленнями від нормального морфофункціонального статусу;
2) зниження працездатності;
3) соціальна дезадаптація.
Медична реабілітація є фундаментом реабілітаційного процесу. Вона спрямована на відновлення здоров’я, усунення патологічного процесу, попередження ускладнень, відновлення або часткову компенсацію порушених функцій, протидію інвалідності, підготовку тих, що одужують, та інвалідів до побутових і трудових навантажень. Від її ефективності залежить застосування подальших видів реабілітації, їх тривалість і обсяг.
Завданнями медичної реабілітації є:
1. відновлення побутових можливостей хворого, тобто здатності пересуватися, самообслуговуватися і виконувати нескладну домашню роботу;
2. відновлення працездатності, тобто втрачених інвалідом професійних навичок шляхом використання і розвитку функціональних можливостей рухового апарата;
3. попередження розвитку патологічних процесів, що викликають тимчасову або стійку втрату працездатності, тобто здійснення заходів вторинної профілактики.