Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Міждисциплінарна інтеграція
Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
Теоретичні питання до заняття 1. Засоби фізичної реабілітації. Охарактеризуйте їх. 2. Класифікація фізичних вправ. Охарактеризуйте окремі їх групи. 3. Назвіть та охарактеризуйте механізми лікувальної дії фізичних вправ. 4. Рухові режими в стаціонарі та на поліклінічному етапі лікування. 5. Форми ФР. 6. Охарактеризуйте процедуру лікувальної гімнастики, назвіть її складові частини, 7. Що таке теренкур і які параметри дозування фізичного навантаження при проходженні маршрутів теренкуру? 8. Охарактеризуйте механотерапію та трудотерапію. 9. Засоби загартування. Тривалість заняття – 2 години. Зміст теми: Термін «реабілітація» має широке змістове розуміння і вживається в усіх сферах діяльності людини. У медицині визначається як процес відновлення здоров’я і працездатності хворих та інвалідів. Термін реабілітація проходить від латинського habilis – «можливість», rehabilis – «відновлення можливості». В наш час реабілітація зайняла чільне місце серед провідних медико-соціальних напрямків, що розробляються в усьому світі. Наукові дослідження впливу засобів реабілітації свідчать, що застосування правильно розробленої програми реабілітації повертає до активного життя 50% важкохворих. Медична реабілітація, за визначенням комітету експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я (1980), - це активний процес, метою якого є досягнення повного відновлення порушених внаслідок захворювання або травми функцій, або, якщо це нереально, оптимальна реалізація фізичного, психічного і соціального потенціалу інваліда, найбільш адекватна інтеграція його у суспільство. В останні роки у реабілітацію введено поняття " якість життя, що пов'язана зі здоров'ям" (heals-related quality of life, англ.), при цьому якість життя розглядають як інтегральну характеристику, на яку необхідно орієнтуватись, оцінюючи ефективність реабілітації хворих. Усі наслідки хвороби взаємопов'язані: ушкодження зумовлює порушення життєдіяльності, яка, в свою чергу, призводить до соціальних обмежень та порушення якості життя. Організаційними основами реабілітації вважають: здійснення комплексної вихідної оцінки стану хворого з формулюванням реабілітаційного діагнозу перед початком реабілітації; проведення реабілітації за певною програмою, що укладена на основі оцінки стану хворого; здійснення оцінки ефективності реабілітаційних заходів у динаміці і після завершення курсу реабілітації; складання рекомендацій щодо лікувальних і соціальних заходів, необхідних на подальших етапах реабілітації. Реабілітацію поділяють на три види – медичну, соціальну (побутову) і професійну (виробничу), які відповідають трьом класам наслідків хвороб: 1) медико-біологічні наслідки хвороб, що характеризуються відхиленнями від нормального морфофункціонального статусу; 2) зниження працездатності; 3) соціальна дезадаптація. Медична реабілітація є фундаментом реабілітаційного процесу. Вона спрямована на відновлення здоров’я, усунення патологічного процесу, попередження ускладнень, відновлення або часткову компенсацію порушених функцій, протидію інвалідності, підготовку тих, що одужують, та інвалідів до побутових і трудових навантажень. Від її ефективності залежить застосування подальших видів реабілітації, їх тривалість і обсяг. Завданнями медичної реабілітації є: 1. відновлення побутових можливостей хворого, тобто здатності пересуватися, самообслуговуватися і виконувати нескладну домашню роботу; 2. відновлення працездатності, тобто втрачених інвалідом професійних навичок шляхом використання і розвитку функціональних можливостей рухового апарата; 3. попередження розвитку патологічних процесів, що викликають тимчасову або стійку втрату працездатності, тобто здійснення заходів вторинної профілактики.
|