Страховий ризик, види страхування, страховий випадок.

Органи державного нагляду за ОП.

13. Міжнародне співробітництво України в галузі ОП.

14.Органи управління ОП їх компетенція і повноваження.

15. Контроль та відповідальність за ОП

16.Обов'язки посадових осіб підприємства з ОП.

17.Система управління ОП на регіональному рівні.

18.Європейський Союз і законодавство з ОП.

19.Міжнародні стандарти SA 8000 «Соціальна відповідальність» і ISO 26000

«Настанова по соціальній відповідальності».

20.Галузеві системи управління ОП(СУОПГ).

21.Робота комісії з питань ОП.

22. Уповноважені трудового колективу з питань ОП.

23. Державний комітет з нагляду за ОП.

24 .Трьохступеневий громадський контроль з ОП.

25.Атестація робочих місць за умовами праці.

26.Що передбачає атестація робочих місць?

27.Показники за якими проводять атестацію робочих місць. Які документи

складаються під час атестації робочих місць?

28.Які пільги і компенсації може призначити комісія по атестації робочих місць

за шкідливі і небезпечні умови праці?

29.Порядок розслідування нещасних випадків.

30.Небезпечні та шкідливі фактори при обслуговуванні ЕОМ.

31. Служба ОП на підприємстві.

З2.Колективний договір, правові документи для заключення колективного

договору.

33.Зміст колективного договору, додатки до колективного договору. 34. Що входить в поняття " навчання з питань охорони праці "?

З5. Які види інструктажів проводять на підприємстві?

36. Стан пожежної безпеки в Україні, основні причини пожеж.

37.Технічні засоби для гасіння пожежі.

З8. Первинні засоби для гасіння пожежі.

З9. Соціальне партнерство (соціальний діалог) в ОП.

40.Конвенції та Рекомендації МОП.

41.Органи управління ОП їх компетенція і повноваження. Органи державного

нагляду за ОП.

42.Класифікація НВ. Порядок розслідування НВ на виробництві.

43.Засоби індивідуального захисту, класифікація, порядок видачі.

44.Основні вимоги до побудови і функціонування (СУОП).

45.Мета та принципи функціонування. Організаційна та функціональна

структури СУОПГ.

46.Регіональні системи управління ОП, мета, принципи та основні функції.

Служби ОП місцевих державних адміністрацій та органів місцевого

самоврядування.

47. Основні вимоги до побудови і функціонування СУОП на підприємстві,

служба ОП

48.Економічні методи управління ОП та фінансування заходів з ОП. 49.Положення про СУОП, структура та зміст його розділів. Примірний

розподіл.

50. Інструкції з охорони праці.

51.Суб'єкти та об'єкти страхування Завдання страхування від НВ. Принципи

страхування.

52. Фонд соціального страхування від НВ. Страхові тарифи. Страхові виплати.

Страховий ризик, види страхування, страховий випадок.

54.Фонд соціального страхування від НВ. Обов'язки Фонду.

55.Виконавча дирекція Фонду. Фінансування страхових виплат, соціальних

послуг та профілактичних заходів.

56.Класи виробничих та складських приміщень по вибуховій та пожежній

небезпеці.

57. Вогнестійкість будівельних конструкцій і матеріалів. Протипожежні

перешкоди.

5 8. Забезпечення безпечної евакуації персоналу. Пожежна безпека

технологічного устаткування, електрообладнання, систем опалення,

вентиляції.

59.Пожежна сигналізація і зв'язок. Засоби гасіння пожеж.

бО.Держгірпромнагляд, основні права.

36.Стан пожежної безпеки в україні основні причини пожеж. Основним законодавчим документом, що регламентує вимоги щодо пожежної безпеки є Закон України «Про пожежну безпеку», прийнятий 17 грудня 1993 року. Цей Закон визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності. Особи, які не пройшли інструктаж з пожежної безпеки, не можна допускати до роботи. Кожен працівник зобов’язаний виконувати вимоги пожежної безпеки, а також вживати заходів щодо усунення порушень правил пожежної безпеки, ліквідації пожеж і загорань. У разі виявлення пожежі (ознак горіння) кожний громадянин зобов’язаний: негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону (при цьому необхідно назвати адресу об'єкта, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє прізвище); вжити (при можливості) заходів щодо евакуації людей, гасіння (локалізації) пожежі та збереження матеріальних цінностей; якщо пожежа виникне на підприємстві, повідомити про неї керівника чи відповідну компетентну посадову особу та (або) чергового по об'єкту. Часто збитки від пожеж поділяють на прямі та побічні.Прямі збитки – це втрати, пов'язані зі знищенням або пошкодженням вогнем, водою, димом і внаслідок високої температури основних фондів та іншого майна підприємств (установ), а також громадян, якщо ці втрати мають прямий причинний зв'язок з пожежею.Побічні збитки – це втрати, пов'язані з ліквідацією пожежі, а також зумовлені простоєм виробництва, перервою у роботі, зміною графіка руху транспортних засобів та іншою вигодою, втраченою внаслідок пожежі. Як правило, побічні збитки перевищують в 3-4 рази прямі. найчастіше викликає пожежі в Україні є необережне поводження з вогнем. У виробничій сфері з цієї причини часто виникають пожежі при курінні в недозволених місцях та при виконанні, так званих, вогневих робіт.

34.Що входить в поняття «навчання з питань охорони праці»? Закон України " Про охорону праці" вимагає, щоб усі працівники при прийомі на роботу і періодично в процесі трудової діяльності проходили на підприємстві навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці, надання домедичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, правил поведінки при виникненні аварій Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж перевірку знань з охорони праці, забороняється. Вивчення основ охорони праці проводиться в усіх навчальних закладах України. Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, повинні проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці Посадові особи до початку виконання своїх обов'язків періодично один раз на три роки проходять навчання, а також перевірку знань з охорони праці в органах галузевого або регіонального управління охороною праці з участю представників органу державного нагляду та профспілок.Для перевірки знань працівників з охорони праці на підприємстві утворюється постійно діюча комісія Особам, які при перевірці знань з питань охорони праці показали задовільні результати, видаються посвідчення При незадовільному результаті протягом одного місяця призначається повторна перевірка знань працівника. Якщо наступна перевірка також покаже незадовільний результат, то буде вирішуватись питання про працевлаштування працівника на іншому робочому місці Працівники, які мають перерву в роботі за професією більше одного року, проходять навчання з охорони праці до початку самостійної роботи. За характером і часом проведення інструктажі з питань ОП поділяються на: вступний; первинний; повторний; позаплановий; цільовий.

26.Що передбачає атестація робочих місць? Атестація робочих місць за умовами праці — це комплексна оцінка всіх факторів виробничого середовища і трудового процесу, супутніх соціально-економічних факторів, що впливають на здоров’я і працездатність працівників у процесі трудової діяльності. Періодичність такої атестації встановлюється підприємством у колективному договорі, але не рідше одного разу за 5 років.атестація робочих місць передбачає: комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці, відповідність їх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; виявлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження чинників виробничого середовища, визначення ступеня важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; встановлення ступеня шкідливості і небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільги; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

40.Конвенції та рекомендації МОП. Конвенції та рекомендації Міжнародної організації праці (МОП) — це форма міжнародних норм з питань, які належать до компетенції МОП. Конвенції та рекомендації МОП призначе-но для використання державами-членами МОП і міжнародним співтовариством. Їх приймають на Міжнародній конференції праці.Конвенції подібні міжнародним договорам підлягають ратифікації членами МОП. Коли держава ратифікує конвенцію, вона зобов'язується застосовувати її положення. Рекомендації не потрібно ратифікувати. Вони розширяють зміст конвенції або торкаються питань, які не потребують формальних зобов'язань.Конвенції та рекомендації містять міжнародні норми в галузі праці, які стосуються: а)прав людини на працю; б)заборони дискримінації та примусової праці; в)зайнятості; г)соціальної політики; д)колективних трудових відносин; е)умов праці, оплати праці, безпеки й гігієни праці, охорони праці; є)соціального забезпечення; ж)професійної орієнтації та професійної підготовки; з)часу роботи й відпочинку; і)праці жінок, дітей і підлітків, літніх працівників, працівників-мігрантів, корінного населення та окремих категорій працівників

39. Соціальне партнерство в оп. Основна мета створення соціально-трудового партнерства полягає у формуванні зв'язків, відносин між суб'єктами економічної діяльності — найманими працівниками і роботодавцями, які б розв'язували виробничі та соціальні завдання на основі прямих домовленостей, рівноправності, довіри і прозорості при прийнятті та реалізації рішень. Надійність таких зв'язків забезпечується законодавчою діяльністю держави, яка встановлює принципи, норми і форми такої співпраці сторін.Правовою основою соціального партнерства в Україні є національні законодавчі, нормативні акти: закони України " Про зайнятість населення", " Про колективні договори і угоди", " Про оплату праці", " Про охорону праці" та ін., укази Президента України " Про Національну раду соціального партнерства", " Про Національну службу посередництва і примирення" та ін.Соціальне партнерство здійснюється на різних рівнях: міжнародному (мегаекономічному), національному (макроекономічному), галузевому і регіональному (мезоекономічному), виробничому (мікроекономічному).

38 Первинні засоби гасіння пожеж
Первинні засоби пожежогасіння призначені для гасіння пожеж у початковій стадії їх розвитку силами персоналу підприємства до прибуття штатних підрозділів пожежної охорони, а також –.ліквідації невеликих осередків пожеж. Вони є у всіх виробничих приміщеннях, цехах, складах, лабораторіях, майстернях і передаються під охоронну відповідальність безпосередньо керівникам цих об’єктів або іншим посадовим особам з числа інженерно-технічних працівників.До первинних засобів гасіння пожежі належать вогнегасники, як ручні так і пересувні, бочки з водою, відра, сокири, багри, лопати, ящики з піском, азбестові полотна, повстяні мати, шерстяні ковдри, ломи, пилки тощо. На промислових підприємствах застосовуються в основному пінні, рідинні, вуглекислотні, вуглекислотно-брометилові, аерозольні та поро­шкові вогнегасники. При правильній експлуатації, належному технічному обслугову­ванні та кваліфікованому застосуванні вогнегасники є ефективним первинним засобом гасіння пожеж. Користування поданими відомо­стями допоможе підвищити рівень пожежної безпеки об’єктів, і, тим самим, зменшити матеріальні збитки та людські жертви. Вогнегасники застосовують для ліквідації пожеж на початковій стадії їх розвитку. Будівлі, споруди, приміщення, технологічні установки повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння: вогнегасниками, ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного полотна, грубововняної тканини, повсті, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом (гаками, ломами, сокирами тощо), які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку. Ця вимога стосується також будівель, споруд та приміщень, обладнаних будь-якими типами установок пожежогасіння, пожежної сигналізації або внутрішніми пожежними кранами.

31 Служба охорони праці підприємства Створюється на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності та виду діяльності для виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.
Для реалізації перелічених вище цілей служба охорони праці повинна вирішувати такі завдання:
2. Державне управління охороною праці та організація охорони праці
а) здійснювати контроль за безпекою виробничих процесів,
устаткування, будівель і споруд;
б) забезпечувати працюючих засобами індивідуального та ко
лективного захисту;
в) забезпечувати професійну підготовку і підвищення кваліфі
кації працівників із питань охорони праці, вести пропаганду без
печних методів праці;
г) забезпечувати оптимальні режими праці і відпочинку пра
цюючих;
д) вимагати професійного добору виконавців для визначених
видів робіт.
Служба охорони праці створюється на підприємствах, установах та організаціях із кількістю працюючих 50 і більше осіб. В організаціях із чисельністю до 50 працюючих цю службу може представляти інженер, призначений за сумісництвом. При чисельності до 20 працюючих для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку. На підприємстві, де працює 50 осіб і більше, чисельність служби охорони праці визначається згідно Рекомендації щодо структури та чисельності служби охорони праці, що є доповненням до типового положення про службу охорони праці. Працівники служби охорони праці повинні мати вищу спеціальну освіту з охорони праці, а також практичний досвід роботи у відповідній галузі виробництва. По важливості діяльності та оплати праці вони прирівнюються до працівників провідних відділів та служб підприємства або установи. Підпорядковується служба охорони праці безпосередньо власнику.
Система управління охороною праці підприємства (СУОП) включає службу охорони праці та керівництво підприємства і керується у своїй діяльності законодавством України про охорону праці і про працю, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з охорони праці і Положенням про службу охорони праці.