Запис даних у файл

Введення даних з файлу

string[] s1 = File.ReadAllLines(@" data1.txt");

textBox1.Text=s1[0];

textBox2.Text=s1[1];

label1.Text = " Суму не визначено";

}

private void button3_Click(object sender, EventArgs e)

Запис даних у файл

File.WriteAllText (@" data1.txt", textBox1.Text+" \n");

File.AppendAllText(@" data1.txt", textBox2.Text+" \n");

}

7. Запускаємо проект на виконання, вводимо контрольні дані і натискаємо на третю кнопку. Потім закриваємо форму і знов запускаємо проект на виконання. Збережені дані будуть зчитані з файлу:

Відмітимо наступне:

– Дані є текстовими і записуються у файл в текстовому вигляді.

– Дані записуються рядок за рядком і завершуються роздільником рядків „ \n ”.

– Перше число записується методом File.WriteAllText, щоб знищити попередню версію файлу.

– Друге число записується методом File.AppendAllText, щоб додати другий рядок без знищення файлу.

– Створений файл зберігається, за замовченням, у поточній папці. У режимі налагодження це папка \bin\Debug даного проекту.

– Дані зчитуються з файлу всі разом методом File.ReadAllLines. При цьому створюється новий масив рядків і посилання на нього присвоюється змінній string[] s1.

ДОВІДКОВІ МАТЕРІАЛИ

4.1. Розробка windows-додатків

Створення Windows-додатків, або, як їх іноді ще називають, " товстих клієнтів", можливо в Visual Studio 2008 з використанням двох ключових компонентів.NET Framework - Windows Forms (з'явився в.NET Framework 1.0) і Windows Presentation Foundation (WPF, з'явився в листопаді 2006 p. в складі.NET Framework 3.0).

Загалом Microsoft Visual Studio 2008 - це інтегроване середо­вище розробки (Integrated Development Environment (IDE)) для ство­рення, документування, запуску і налагодження програм, написаних на мовах.NET. Це потужний інструмент професійної розробки складних додатків.

Запускаємо Visual Studio.NET, вибираємо File/New/Project (або CreateProject) - з'являється діалогове вікно, у якому вибираємо Visual С# й Windows Form Application

У поле Name задаємо ім'я проекту - Form2 і зберігаємо його в папку, обумовлену полем Location. Папку можна згодом перемістити на інший комп'ютер і продовжити роботу - у ній будуть перебувати всі створювані файли цього проекту. На екрані з'явилася порожня Windows-форма. Після того, як створили новий проект, можна бачити основні частини середовища розробки.

4.1.1. Команди головного меню

Головне вікно Visual Studio.NET, подібно іншим додаткам Windows, містить рядок меню, що включає в себе наступні категорії (коли перебуваємо на Start Page, частина категорій не видима - вона з'явиться пізніше, коли буде створений проект).

У цих категоріях розташовані (або можуть бути) наступні команди:

- File - відкриття, створення, додавання, закривання, друк тощо;

- Edit - стандартні команди виправлення: копіювання, вставка, вирізання тощо;

- View - команди для приховання й відображення всіх вікон і панелей інструментів;

- Project - команди для роботи із проектом: додавання елементів, форм, посилань тощо;

- Build - команди компіляції програми;

- Debug - команди для настроювання програми;

- Data - команди для роботи з даними;

- Format - команди форматування розташовуваних елементів (вирівнювання, інтервал тощо);

- Tools - команди додаткових інструментів і настроювання Visual Studio.NET;

- Test - група команд тестування;

- Window - керування розташуванням вікон;

- Help – довідка

4.1.2. Вікно Solution Explorer

Вікно Solution Explorer (провідник проекту, View/Solution Explorer) містить компоненти, що входять до складу проекту. Пункти контекст­ного меню цього вікна (викликаються натисканням правою кнопкою миші) дозволяють змінювати вміст проекту, а також додавати нові компоненти

При створенні нового проекту Solution Explorer містить компо­ненти, створені шаблоном.

Папка References містить посилання на класи, використовувані в проекті за замовчуванням. Подвійне натискання миші на підпапках References запускає вікно Object Browser (провідник об'єктів, View/Object Browser). Вікно Object Browser, у свою чергу, є вичерпним засобом одер­жання інформації про властивості об'єктів, як абстрактний клас brush успадковується від класу System.MarshalByRefObject і містить методи Clone, Dispose(bool), Dispose й Finalize.

4.1.3. Вікно Object Browser

В ньому можна одержати короткий опис будь-якого методу, класу або властивості, клацнувши на ньому. При цьому на інформаційній панелі негайно відобразиться коротка довідка.

5.1.4. Вікно Class View

Вікно Class View - (огляд класів, View/Class View), дозволяє пе­реміщатися в коді по обраному об'єкту; містить методи, класи, дані всього лістингу проекту. Для переходу, наприклад, у метод Main необ­хідно клацнути на відповідній назві у вікні Class View.

5.1.5. Вікно Properties

Вікно властивостей Properties - основний інструмент настрою­вання форми та її компонентів. Вміст цього вікна являє собою весь список властивостей обраного в цей момент компонента або форми. Викликається це вікно декількома способами – у меню View слід виби­рати пункт Properties Window (або Alt+Enter), на обраному об'єкті клацнути правою кнопкою миші і у контекстному меню виби­рати пункт Properties.

Коли проект вже створений, у вікні Properties відображаються влас­тивості форми.

Опис інтерфейсу вікна Properties

Вікно Properties дозволяє визначати дизайн форми та її елемен­тів керування. У наступній таблиці наведено опис деяких властивостей форми, звичайно обумовлених у режимі дизайну. При виборі значення власти­вості, відмінного від прийнятого за замовчуванням, воно виділяється жирним шрифтом, що спрощує надалі визначення змін.

Деякі властивості форми

Кнопка вікна властивостей Events (Події) перемикає вікно Properties у режим керування оброблювачами різних подій (наприклад, миші, клавіатури) і одночасно виводить список всіх подій компонента. Подвійне натискання миші в полі значення події генерує оброблювач для нього і перемикає в режим коду.

5.7.6. Вікно Toolbox

Вікно Toolbox (панель інструментів, View/Toolbox, або сполу­чення клавіш Ctrl+Alt+X) містить компоненти Windows-форм, що нази­ваються також елементами керування, які розміщаються на формі. Воно складається з декількох закладок: Common Controls, Containers, All Windows Forms й General.

Найбільш часто вживаною закладкою є All Windows Forms. Для розміщення потрібного елемента керування досить просто клацнути на ньому у вікні Toolbox або, схопивши, перетягнути його на форму.

Для відновлення значень за замовчуванням необхідно вибрати в контекстному меню будь-якої закладки пункт Reset Toolbox.

5.1.7. Режими дизайну та коду

При створенні нового проекту запускається режим дизайну – форма являє собою основу для розміщення елементів керування. Для роботи із програмою варто перейти в режим коду. Це можна зробити декількома способами: клацнути правою кнопкою миші в будь-якій частині форми і у меню, що з'явилося, вибрати View Code. Після хоча б однократного переходу в режим коду в цьому проекті з'явиться вкладка Form1.cs*, натискаючи на яку теж можна переходити в режим коду. Для переходу в режим коду також можна використати клавішу F7, а для повернення в режим дизайну – сполучення Shift+F7. Перейдемо в режим коду та розглянемо деякі блоки.

Даний блок визначає, які простори імен використовуються в цьому проекті:

using System;

using System.Collections.Generic:

using System.ComponentModel;

using System.Data;

using System.Drawing;

using System.Text;

using System.Windows.Forms;

Для перегляду інформації про вміст кожного із цих просторів можна скористатися вікном Object Browser.

Далі визначається власний простір імен, ім'я якого збігається з назвою проекту:

namespace form2

При необхідності цю назву можна міняти. Клас форми Form., наслідується від System.Windows.Forms. Всередині цього класу перебуває конструктор форми:

public Form1()

{

InitializeComponentQ;

}

Подія Initiliaze відбувається в момент запуску додатка; код, що слідує після InitlalizeComponent, може змінювати вміст форми або еле­менти керування в момент запуску. Клас форми Forml, містить у собі майже весь код:

partial class Forml

{

/// < summary>

/// Required designer variable.

/// < /summary>

private System.ComponentModel.iContainer components = null;

/// < summary>

/// Clean up any resources being used. /// < /summary>

/// < param name=" disposing" > true if managed resources should be disposed; otherwise, false.< /param>

Область Windows Form Designer generated code містить код гра­фічного інтерфейсу елементів керування і форми, який автоматично генерується середовищем. Порожня форма містить опис розмірів і за­головка. Клацніть на знак (+) для перегляду цієї області:

#region Windows Form Designer generated code /// < summary>

/// Required method for Designer support - do not modify /// the contents of this method with the code editor. /// < /summary>

private void lnltializeComponent()

{

this.SuspendLayoutQ;

//

// Forml

//

this.AutoScaleDimensions = new System.Drawing.Size(8F, 16F);

this.AutoScaleMode = System.Windows.Forms.AutoScaleMode.Font;

this.ClientSize = new System.Drawing.Size(282, 257);

this.Name = " Forml"; thls.Text = " Forml"; thls.ResumeLayout(false);

}

#endregion

Можна міняти значення параметрів, створювані середовищем, і тоді зміни негайно відобразяться на графічному інтерфейсі.

Метод Main реалізує головну точка входу в програму - місце, звідки починається виконання написаного коду:

static void Main()

{

Application.EnableVisualStyles();

Application.SetCompatibleTextRenderingDefault(false);

Application.Run(new Form 1());

}

При налагодженні великих програм зручно використовувати нумерацію рядків, яку можна включити в пункті меню Tools/Options.../Text Editor/C# - на формі Display - галочка Line Numbers. Крім цього, пункт меню Tools/Options... можна використовувати для установки інших параметрів (шрифт коду, кольори тла й т.д.).

Розглянемо властивості проекту. У вікні Solution Explorer виді­ляємо назву проекту - form2, клацаємо правою кнопкою миші і виби­раємо в меню пункт Properties. У вікні, що з’явилося, містяться усі влас­тивості поточного проекту

У вікні властивостей міститься досить багато параметрів. Роз­глянемо найбільш вживані. Вкладка Properties/Application містить у собі наступні властивості:

- Assembly Name - назва зборки;

- Output Туре - тип компільованого додатка. За замовчуванням для Windows-додатків встановлено Windows Application;

- Default Namespace - назва простору імен у коді. За замовчу­ванням збігається з ім'ям проекту;

- Startup Object - назва класу, що містить точку входу в про­граму - метод Main;

- Application Icon - шлях до файла з іконкою додатка;

- Project File - ім'я файла з інформацією про проект. Перебуває у папці із проектом;

- Project Folder - шлях до файла із проектом;

- Output File - назва файла, створюваного при компіляції, - ви­хідного файла. Збігається з ім'ям проекту.

На вкладці Properties/Build розглянемо деякі властивості:

- Optimize Code - оптимізація програми, значення цієї власти­вості true може значно збільшити продуктивність додатка;

- Allow Unsafe Code Blocks - дозволити використання ключового слова unsafe у коді проекту;

-Warning Level - рівень попереджень, відображуваних при компіляції програми;

- Treat Warnings As Errors - сприймати всі попередження як по­милки. Якщо оголосити змінну в коді, але ніде не використати її, при значенні цієї властивості False додаток компілюється, при значенні True - ні;

- Output Path - шлях, де формується вихідний файл. Папка bin перебуває всередині папки проекту;

- Generate Debugging Information - виводити інформацію при налагодженні. Ця властивість повинна бути включеною: саме ці пові­домлення допомагають виправляти код.

5.1.9. Компіляція програми

Для перевірки програми використовуються два способи нала­годження. Перший спосіб - Build Solution, що перевіряє код і компілює програму, не запускаючи її. Це зручно, коли робота йде над окремим модулем розробки, і відсутня можливість перевіряти весь продукт в цілому. Для запуску цього способу вибираємо в головному меню пункт Build/Build Solution.

При цьому з'являється вікно Error List, у якому виводиться ін­формація про всі стадії компіляції. Якщо в коді є помилки, вікно виведе повідомлення про помилки, потім з'явиться їх список, причому для налагодження досить двічі клацнути на відповідній помилці для пере­ходу до потрібної ділянки коду.

Інший спосіб компіляції програми – виконання режиму Debug, при якому перевіряється код, компілюється програма і формується інтерфейс користувача.

Для запуску цього способу натискаємо клавішу F5. На екрані знову з'являється вікно, що інформує про хід компіляції. Якщо додаток не містить помилок, то на екрані з'явиться готова форма.

При запуску додатка в папці bin\Debug проекту створюється файл Form2.exe і файли, необхідні для настроювання. Файл Form2.exe являє собою готовий додаток. Готовий додаток для поширення необ­хідно скомпілювати в режимі Release – тоді з'явиться папка bin\Release.

У меню Debug також розташовані всі засоби для покрокового налагодження коду.

5.2. Перший Windows-проект на С#

Побудуємо Windows-проект, повторюючи вже описані дії, у вікні нового проекту. Оберіть тип проекту Windows Form Application, і дайте йому ім'я WindowsHello.

За замовчуванням будується рішення, що містить єдиний про­ект з єдиним простором імен (всі три конструкції мають імена, що збі­гаються). У простір імен вкладений єдиний клас Forml.

Процедура Main містить рядок:

Application. Run(new Form1());

Клас Application викликає статичний метод Run, якому як фак­тичний аргумент передається об'єктний вираз new Forml(). При обчис­ленні цього виразу створюється перший об'єкт - екземпляр класу Forml. Цей об'єкт стає поточним. Для створення об'єкта викликається конструктор класу. У процесі роботи конструктора здійснюється ви­клик методу InitializeComponent() (файл Forml Designer.cs). Метою цього виклику є поточний об'єкт - уже створений об'єкт класу Forml. Ні в конструкторі, ні у викликаному методі нові об'єкти не створюються. По завершенні роботи конструктора об'єкт класу Forml передається методу Run як аргумент.

Метод Run класу Application - відкриває форму - видимий об­раз об'єкта класу Forml, з яким тепер може працювати користувач. Але головна його робота полягає в тому, що він створює Windows-додаток, запускаючи цикл обробки повідомлень про події, що відбуваються. Повідомлення, що надходять, опрацьовуються операційною системою відповідно до черги і пріоритетів, викликаючи оброблювачі відповід­них подій. Оскільки наша форма за замовчуванням не містить ніяких елементів керування, то вхідних повідомлень небагато. Все, що може робити користувач із формою, це переміщувати її по екрану, згортати та змінювати розміри. Звичайно, можна ще закрити форму. Це приведе до завершення циклу обробки повідомлень, до завершення роботи ме­тоду Run, методу Main, додатка.

Розширимо додаток, додавши віконця для введення і виведення інформації. Як уже говорилося, при створенні Windows-додатка за за­мовчуванням створюється не тільки об'єкт класу Forml - нащадок класу Form, але і його видимий образ - форма, з якою можна працювати в режимі проектування, додаючи на неї елементи керування. Додамо у форму наступні елементи керування (з Toolbox (All Windows Form)):

- текстове вікно і мітку. За замовчуванням вони одержать імена textBoxl та label1. Текстове вікно призначається для введення імені користувача; мітка, візуально пов'язана з вікном, дозволить вка­зати призначення текстового вікна. Установимо властивість Multiline для текстового вікна як true, властивість Text у мітки – Ваше имя;

- аналогічна пара елементів керування - textBox2 та label2 – призначені для виводу привітання. Оскільки вікно textBox2 призначено для виводу, то необхідно включити його властивість Readonly;

- додамо на форму командну кнопку (з Toolbox (Common Controls)), оброблювач події Click, який і буде організовувати читання імені користувача з вікна textBoxl і вивід привітання у вікно textBox2.

От як виглядає автоматично генерований і доданий в клас опис елементів керування:

private System.Windows.Forms.TextBox textBoxl;

private System.Wlndows.Forms.Label labeH;

private System.Windows.Forms.Label Iabel2;

private System.Windows.Forms.TextBox textBox2;

private System.Windows.Forms.Button button1;

Текст методу InitailizeComponent:

private void InitializeComponent()

{

this.textBox1 = new System.Windows.Forms.TextBox();

this.label1 B new System.Wlndows.Forms.Label();

this.label2 = new System.Windows.Forms.Label();

this.textBox2 = new System.Windows.Forms.TextBox();

this.button1 = new System.Windows.Forms.Button();

this.SuspendLayout();

// textBox1

this.textBox1.Location = new System.Drawing.Point(131, 29);

this.textBox1.Multiline = true; this.textBox1.Name = " textBox1";

this.textBox1.Size = new System.Drawing.Size(261, 22);

this.textBox1.ТаbIndex = 0;

// label1

this.label1.AutoSize = true;

this.label1.Location = new System.Drawing.Point(12, 34);

this.label1.Name = " label1";

this.label1.Size = new System.Drawing.Size(73, 17);

this.label1.TabIndex=1;

this.label1.Text = " Ваше имя";

// label2

this.label2. AutoSize = true;

this.label2.Location = new System.Drawing.Polnt(12, 159);

this.label2.Name = " label2";

this.label2.Size = new System.Drawing.Size(93, 17);

thls.label2.Tablndex = 2;

this.label2.Text = " Приветствие";

// textBox2

this.textBox2.Location * new System.Drawlng.Polnt(131, 156);

this.textBox2.Name = " textBox2"; this.textBox2.Readonly = true;

this.textBox2.Size = new System.Drawing Size(261, 22);

this.textBox2.Tablndex = 3;

// buttonl

this.buttonl.Location = new System.Drawing.Polnt(131, 81);

this.buttonl.Name = " buttonl";

this.buttonl.Size = new System.Drawing.Slze(134, 33);

this.buttonl.Tablndex = 4;

this.buttonl.Text = " Привет";

this.buttonl.UseVisualStyleBackColor = true;

// Form1

this.AutoScaleDimensions = new System.Drawing.Size(8F, 16F);

this.AutoScaleMode = System.Windows.Forms.AutoScaleMocle.Font;

this.ClientSize = new System. Drawing.Size(404, 211);

this.Controls.Add(this.buttonl);

this.Controls.Add(this.textBox2);

this.Controls.Add(this.label2);

this.Controls. Add(this.label1);

this.Controls.Add(this.textBoxl);

this.Name = " Forml";

this.Text = " Приветствие";

this.Load += new System.EventHandler(this.Form1_Load);

this.ResumoLayout(false);

this.PerformLayout();

}

#endregion

Додамо оброблювач подій командної кнопки. Для цього до­сить виділити потрібний елемент у формі, у вікні властивостей натис­нути кнопку подій (зі значком блискавки), зі списку подій вибрати по­трібну подію та клацнути на ній.

У даній ситуації все можна зробити простіше - подвійне натис­кання на кнопці включає подію і автоматично будується метод оброб­лювача події з потрібним ім'ям і параметрами. Так він виглядає:

private void button1_Click(object sender, EventArgs e)

{

}

Додамо в нього наступні рядки:

private void button1_Click(object sender, EventArgs e)

{

string temp; //Описали змінну

temp = textBox1.Text; // Присвоїли їй значення з textBoxl

// Проаналізували її зміст

if (temp=" ")

textBox2.Text = " Здравствуй,: -)";

else

// Вивели значення temp в textВох2

textBox2.Text = " Здравствуй, " + temp + "! ";

}