ЛЕКЦІЯ 4. Консервація об'єктів садово-паркового будівництва 3 страница

6.2 Методи і прийоми реконструкції

Визначення планувальних рішень садів і парків, що реконструювались, дозволяє виділити наступні основні прийоми формування архітектурно-просторової композиції зелених насаджень: організація насаджень з використанням регулярних прийомів; пейзажна організація насаджень, що базується на прийомах формування природного середовища; формування насаджень з використанням регулярних і пейзажних прийомів; використання прийомів, запозичених в садово-паркового мистецтва минулих епох, інтерпретованих з урахуванням місцевих умов.

Методи і об'єми реконструктивного втручання знаходяться в прямій залежності від стану об'єкту. В історичних парках такі роботи бажано проводити на менш цінних об'єктах, так як будь-яка реконструкція пов'язана з певною переробкою, перебудовою. В біографії історичних парків різноманітні перебудови відбувалися неодноразово, деякі об'єкти навіть перебудовувалися по декілька разів. Реконструкція паркових елементів велася з різних причин: через зміну художніх смаків, у зв'язку з новою утилітарною необхідністю, в результаті зносу, старіння паркових елементів, внаслідок воєнних дій, природно-кліматичних впливів і т.п.

Реконструкція може бути повною, частковою або вибірковою.

При повній реконструкції зміні підлягають всі насадження і основні або всі елементи благоустрою. Повна реконструкція рекомендується тільки тоді, коли немає можливості тривалого збереження насаджень.

При частковій реконструкції відновленню підлягає від 20 до 50% загальної площі насаджень і дорожно-стежкової сітки. При вибірковій реконструкції ремонтуються окремі ділянки або виділи насаджень, проводиться вибірка однієї-двох застарілих порід, частка яких в насадженні не перевищує 15-20%.

Говорячи кількома словами, при всіх реконструктивних втручаннях основним повинен бути принцип максимального збереження життєздатних насаджень і окремих дерев, продовження строків їх життя. Цей принцип лежить в основі методу трансформації, що має за мету зміну загальної структури зелених насаджень і окремих елементів (груп, масивів, рідин) у відповідності з екологічними і архітектурно-планувальними вимогами.

Абесинова Н.П. (1976) називає наступні види реконструкції паркових комплексів.

Ландшафтна реконструкція зелених насаджень з повним збереженням функціонального змісту, планувальної основи і зовнішнього благоустрою парку. Проводиться в тих випадках, коли функціональна спрямованість парку, зонування і зміст зон, архітектурно-планувальна організація, елементи благоустрою та інші штучні компоненти паркового середовища задовольняють всі вимоги відвідувачів і запити міста.

Широко розповсюджена в практиці ландшафтна реконструкція зелених насаджень з частковою або повною заміною елементів зовнішнього благоустрою. Вона проводиться в тих випадках, коли зеленим насадженням притаманні недоліки, перераховані вище, а елементи зовнішнього благоустрою застаріли фізично або морально, або ж їх номенклатура і кількість не задовольняють вимоги відвідувачів, а функціональне призначення парку і його планувальна організація не викликають сумнівів в необхідності перебудови.

При частковій реконструкції можлива заміна інженерних мереж, якщо ці роботи не вимагають корінних змін або порушення екологічного середовища.

Часткова реконструкція може бути викликана виносом або введенням в склад парку об'єкта або елемента, що активно впливає на планування, композицію або навіть функцію. Ці об'єкти можуть стати композиційною домінантою зони або парку в цілому. Введення нового об'єкта, що несе функцію притягального елемента зони або парку потребує часткової зміни планування, що буде супроводжуватися зміною дорожно-стежкової сітки якоїсь частини парку, заміною або введенням нових елементів зовнішнього благоустрою.

В результаті виносу з території парку об'єкта, який організовує простір, звільняється значна площа, яка може бути використана під зелені насадження, галявину для масових заходів чи іншу функцію. Це викличе реконструкцію самої ділянки і прилеглих ландшафтів, заміну елементів малої архітектури, зв'язаних з попередньою функцією ділянки, заміною доріг і стежок.

Реконструкція парку в процесі збільшення або зменшення його території може проводитися за двома напрямками.

Перший, коли планувальна організація нової ділянки не вимагає яких-небудь змін на території сформованого парку, а підпорядковується їй, здійснюючи зв'язок з існуючою дорожно-стежковою мережею як основою планувальної організації. Нова ділянка може бути вирішена зовсім в іншому стилі, однак повинна гармонійно поєднуватися з усім парком. Як правило, збільшення паркових територій відбувається за рахунок порушених ландшафтів, що доповнює завдання реконструкції завданнями рекультивації.

Другий напрямок включає повну зміну планувальної структури сформованого парку, ландшафтну реконструкцію зелених насаджень, рельєфу, водойм (або одного з цих компонентів) з включенням їх в загальну композицію нової ділянки. Це відбувається в тих випадках, коли приєднані ландшафти викликають зміну усієї направленості парку. Так, приєднання прибережних територій визначає нову функціональну зону - пляжну або водного спорту і т.д.

Зменшення території парку, як правило, веде за собою реконструкцію не всього об'єкта, а тільки прилеглих мікрозон. В цьому випадку передбачається часткова реконструкція зелених насаджень з метою створення закінчених композицій, а також фрагментарну зміну дорожно-стежкової мережі.

Часткова реконструкція парку може бути викликана зміною містобудівельної ситуації. До неї можна віднести: створення поблизу парку крупної площі або громадського центру; виникнення нової магістралі, житлового району, промислового об'єкта - джерела шуму, газу, пилу. В таких випадках може виникнути необхідність в створенні нових входів, що в свою чергу приведе до зміни в трасуванні алей і доріжок, в додаткових елементах благоустрою. Нові житлові утворення вимагають створення дитячих площадок. Виникнення додаткових входів може привести до організації транзитних пішохідних зв'язків як з іншими входами, так і з об'єктами оточуючої забудови.

Прокладка транспортних магістралей або будівництво підприємств, які є джерелами шуму, пилу, газу може частково змінити функціональне зонування, вимагати переносу окремих паркових об'єктів в інше місце і заходів, спрямованих на ізоляцію відвідувачів від джерел шкідливості. Реконструкція може бути спрямована на створення зелених захисних смуг, екранів, коридорів для провітрювання території, створення штучного захисного рельєфу, штучних водойм і т.п.

Повна реконструкція парку передбачає зміну планувальної основи, корінну реконструкцію існуючого ландшафту або його окремих компонентів, створення штучних елементів ландшафту, проектування і будівництво елементів зовнішнього і інженерного благоустрою, виносу з території всіх споруд і елементів, що не вписуються в нову функцію парку.

Така реконструкція може бути викликана різними причинами: незадовільною першопочатковою планувальною організацією, перенасиченням функціями, відсутністю чіткого функціонального зонування і невідповідності його ландшафтним особливостям ділянки, виникненням великої кількості конфліктних перетинів потоків відвідувачів. Повна реконструкція може бути викликана скороченням або заміною функцій парку в результаті змін в загальній системі міських зелених насаджень загального користування, спеціалізація парку, а також внаслідок виникнення дублюючих об'єктів в оточуючій забудові.

При реконструкції існуючого зеленого масиву в меморіальний, впливовим фактором є, по можливості, максимальне збереження найбільш цінних планувальних елементів (центральний вхід, алеї, місця активного і пасивного відпочинку, водні устрої і т.д.) і деревно-чагарникових насаджень.

Всі види реконструкції з метою економічної ефективності передбачають максимальне збереження і використання в новому вирішенні існуючих планувальних вузлів, дорожно-стежкової мережі, вертикального планування, інженерних комунікацій, елементів ландшафту. Максимальне використання існуючих елементів ландшафту спрямоване також на збереження екологічної рівноваги.

Реконструкція об'єктів зеленого будівництва здійснюється за спеціально розробленими проектами.

Процесу проектування передують обґрунтування і розробка завдання на реконструкцію, детальне обстеження стану насаджень, дорожно-стежкової сітки, вивчення містобудівельної ситуації.

Рекомендується розбивати об'єкт на садово-паркові виділи (ділянки) або угрупування і оцінку стану проводити по кожному з цих виділів і складових їх основних елементів. Оцінка стану повинна супроводжуватися рекомендаціями по подальшому використанню угрупувань рослин, що описуються, водних просторів, доріжок, елементів благоустрою та ін.

Одним з найбільш ефективних прийомів реконструкції є зріджування і освітлення насаджень, викликане необхідністю підвищення функціональної віддачі насаджень і екологічним вимогам рослин і рослинних угрупувань. Густота розміщення рослин і ярусність насадження визначаються конкурентною боротьбою за світло, за доступність всього спектру сонячної радіації.

Деревні рослини, що використовуються в озелененні міст, по відношенню до світла діляться на ряд груп, але навіть тіневитривалі не можуть успішно зростати під наметом інших рослин, якщо туди проникає менше 15-20% сонячної радіації (в порівнянні з відкритим місцем). Якщо ж рівень проникаючої радіації опускається нижче 4%, що відзначається при повноті насаджень, рівній 1.0, втрачають життєздатність не тільки дерева і чагарники, але й більша частина трав'янистих рослин, лишайників і мохів.

Рівень проникаючої сонячної радіації, який забезпечує нормальну діяльність рослин другого ярусу, підліску і трав'яного покриву, складає близько ј від інтенсивності сонячної радіації при ясній погоді на відкритому просторі. Цей рівень забезпечується, як правило, при повноті насаджень, рівній 0.7-0.8 (в залежності від структури крон). Злаковий газон вимагає ще більшої освітленості, близько 50% (повнота насаджень біля 0.3). Тому зріджування і освітлення насаджень, крім досягнення необхідного рівня комфортності і естетичної довершеності, повинні забезпечувати достатню освітленість. Причому рослинам необхідне не тільки верхнє, але й бокове освітлення. Бокове освітлення знижується до 5% вже на відстані 10-15 м від щільного узлісся. В рідкому насадженні глибина проникнення бокового освітлення, природно, більша, але зниження освітленості все рівно залишається значним.

Таким чином, основними заходами при реконструкції садів і парків є:

санітарно-профілактичні, спрямовані на збереження цінних екземплярів рослин, що залишилися;

рубка малоцінних дерев та чагарників;

посадка і підсадка нових екземплярів деревно-чагарникових порід;

відновлення і створення нових газонів і квітників, формування прогалин і галявин.

Реконструктивні заходи переважно починають з санітарно-оздоровчих рубок, видалення або лікування пошкоджених і пригнічених дерев і чагарників. Заражені шкідниками деревостани можуть бути оброблені отрутохімікатами.

Правильно передбачені і вчасно здійснені заходи по перетворенню насаджень визначають створення високодекоративних ландшафтів. Реконструктивні рубки в садах і парках здійснюють з метою формування деревостанів, покращення санітарного стану, заміни відмираючих насаджень більш декоративними.

В основі реконструктивних рубок лежать відтворення і збереження природного образу паркового простору у відповідності з ґрунтово-кліматичними умовами, створення оптимальних умов для росту і розвитку насаджень.

Реконструктивні рубки поділяються на наступні види:

догляду-формування (освітлення, прочистка, прорідження і прохідні рубки). Вони є періодичними. З їх допомогою формують новий образ насаджень, покращують декоративні якості деревостанів, періодично видаляють відсталі в рості дерева, які втратили декоративність або заважають в рості кращих екземплярів. З допомогою рубок догляду створюють повноцінні декоративні насадження. При цьому враховують не тільки кінцеву мету - створення виразної композиції, але і проміжні стадії, при проходженні яких насадження повинно відрізнятися достатньою виразністю і декоративністю;

планувальні. Вони покращують просторове розміщення насаджень. Такі рубки обов'язкові при розташуванні паркових споруд, будівництві доріг, стежок і т.п.

санітарно-оздоровчі. Проводяться з метою видалення пошкоджених, пригнічених, сухостійних дерев і чагарників, які внаслідок пониженої життєдіяльності піддаються нападам шкідників або вражаються хворобами, являючись джерелами зараження здорових насаджень. Уражені сухостійні дерева або насадження переважно не піддаються лікуванню і видаляються.

Найбільш розповсюдженим і важливим типом рубок при реконструкції парку або скверу є рубки догляду-формування (РДФ), які проводяться з метою належного формування паркового простору, покращення декоративних якостей деревостану шляхом видалення частини дерев, що не вирізняються високими декоративними якостями або таких, що заважають росту кращих екземплярів.

РДФ, як частина ландшафтної реконструкції зелених насаджень, повинні бути не одноразовим, а періодичним заходом. Тільки постійний догляд за рослинними угрупуваннями, які знаходяться в процесі постійної зміни, може дати бажаний результат.

При проведенні РДФ необхідно добиватися виявлення архітектурної виразності існуючої рослинності і інших важливих елементів ландшафту: рельєфу, водних поверхонь в поєднанні з рослинністю. РДФ повинні враховувати не тільки кінцевий композиційний ефект, але й виразність паркового пейзажу на проміжних стадіях формування простору, вік масиву і окремих екземплярів.

В листяних деревостанах рубки проводять в літній період при повному облистненні дерев, в хвойних - в безсніжний період, з ранньої весни до глибокої осені. Для попередження появи порослі у листяних дерева і кущі видаляють з кореневою шийкою і частиною коренів. Рубки дерев в безлистому стані проводити не можна, так як це може погіршити декоративні якості деревостану.

При здійсненні РДФ з метою підвищення декоративності дерев основного складу, які в молодому віці часто ростуть повільно і легко пригнічуються, видаляють частину дерев супутнього складу, що покращує умови освітлення і живлення порід основного складу. Видалення небажаних екземплярів (сильно відсталих в рості, старих, пошкоджених шкідниками і хворобами, а також тих, що мають механічні пошкодження) покращує і гігієнічні якості деревостану, підсилюючи його фітонцидність, пилезатримуючу здатність і декоративні якості.

При реконструкції насаджень необхідно прагнути до перетворення одноманітних деревостанів в більш різноманітні за допомогою виділення груп і куртин, створення галявин, вікон і т.д.

При проходженні рубками догляду-формування ділянок зелених насаджень з галявинами, прогалинами, вікнами особливу увагу слід приділяти формуванню узлісся, що оточує простір. Лінія узлісся повинна мати вільні обриси і відповідати природним особливостям ділянки, естетичним вимогам, архітектурно-планувальній композиції. На узліссі доцільно залишати дерева з гарними стовбурами або дерева з низько опущеними кронами.

Для отримання необхідного верхнього і бокового рівня освітленості найбільш раціональною є така вибірка рослин, при якій з тих, що залишилися, можна утворити групи і куртини. Рівномірне зрідження насаджень менш ефективне, хоча також може мати місце як один з варіантів освітлення.

У відповідності з вимогами рослин до освітленості величина груп і куртин по ширині не повинна перевищувати 20 м. В куртинах і масивах більшої величини необхідно створювати “вікна” і галявини площею не менше 300 м2, більш або менш рівномірно розташовані, на відстані 15-20 м від узлісся і одне від одного.

При рядовому і шаховому розташуванні рослин найбільш часто зустрічається посадка з кроком 2.5-3.0 м в рядах і міжряддях. Для досягнення необхідного рівня освітленості тут слід вибирати до 50-80% дерев в залежності від величини масиву і породи, що його складає. Доцільніше вибирати кожний 5-й і 6-й ряд рослин. Коли залишається більше число рядів, то вибирати необхідно зразу 2-3 суміжних ряди. В рядах, що залишилися, також обов'язкова вибірка рослин, наприклад через одну, через дві і т.д., в залежності від призначення насадження або кожної конкретної групи, світлолюбності рослин, необхідності створення підліску та інших причин. У випадку, якщо вибрані рослини підлягають пересадці з комом рослинної землі, для забезпечення під'їзду машин і механізації робіт можна вибирати і кожний четвертий або третій ряд. При більш густій посадці (2х2 м і т.д.) вибирається більша кількість рослин, а при більш рідкій (3.5х3.5 м і т.д.) - менша.

При освітленні слід орієнтуватися на дерева майбутнього насадження, відбирати для цього найбільш здорові і життєздатні, правильно сформовані рослини. Якщо освітлення і зріджування пов'язане з великими об'ємами рубок, то необхідно в проекті враховувати трельовочні траси, напрямки волоків, наперед визначити напрямок падіння дерев.

У всіх випадках освітлення і зріджування насаджень слід враховувати вікові зміни габітусу рослин і залишати достатньо місця для нормального розвитку. Вважається, що зона сильної кронової конкуренції розповсюджується не менше ніж на 2 м від стовбура. Однак для достатнього забезпечення життєдіяльності взаємне проникнення крон навіть в густих насадженнях не повинно перевищувати 1/3-1/4 радіусу крони, але краще, якщо крони будуть тільки торкатися одна одної.

Ширококронні дерева слід залишати в середньому на відстані 8-10 м одне від одного, дерева з кроною середньої величини на відстані 5-6 м, з вузькою кроною (пірамідальні) - 3-4 м.

Найкращим періодом освітлення молодих насаджень є такий стан насаджень, коли намет ще повністю не зімкнувся або тільки що почав змикатися. В цей час практично кожна рослина в насадженні знаходиться в доброму стані, декоративна, крона розвинута рівномірно і починається достатньо низько. В такому стані всі призначені до вибірки рослини можуть бути використані для пересадки. В залежності від схеми вибірки в якості посадкового матеріалу може бути використано 30-80% рослин.

В подальшому насадження розвивається нерівномірно. В ньому виділяються лідери - найбільш сильні рослини, рослини середнього рівня і з'являються пригнічені, ослаблені екземпляри. В цей час при вибірці в насадженні слід залишати більш сильні екземпляри. Як показали дослідження, в посадках з кроком 2.5-3.0 м липа, горобина залишаються досить декоративними і придатними для пересадки до 40 років, клен гостролистий, дуб черешковий - до 30-35 років, модрина, сосна, ялина - тільки до 20-25 років. При такому кроці посадки рослини можна вибирати з комом рослинної землі.

Подальше сумісне зростання в загущеному стані стає згубним для рослин і навіть для насаджень в цілому: відмирають ослаблені, всі рослини поступово втрачають гілки нижнього і середнього ярусу, листки зберігаються тільки у вершинній частині. Пересаджувати рослини недоцільно, можна тільки вирубувати. Рослини, що залишилися, навіть при значному зріджуванні і освітленні вже не в стані відновити нижніх ярусів і потребують декорування посадками більш низьких дерев і чагарників.

У всіх випадках вибірці рослин передує детальне обстеження насаджень як під час передпроектних досліджень, так і безпосередньо перед початком зріджування, так як розрив в часі між цими етапами робіт може бути значним, а стан окремих рослин сильно зміниться, як правило, в гіршу сторону. Всі відмираючі, хворі рослини повинні обов'язково бути вибраними незалежно від композиційного задуму. У випадку крайньої необхідності їх можна замінити, посадивши на місце вибраних здорові.

Одним з основних реконструктивних заходів по формуванню насаджень в парках є посадка нових дерев і чагарників. Основними видами посадок є: суцільні, що здійснюються з метою створення масивів на існуючих відкритих просторах і на місцях вирубки малоцінних або непридатних в санітарному відношенні дерев; групові, з метою утворення невеликих груп, гнізд і т.п.; поодинокі - для створення декоративно-виразного акценту в пейзажі.

При посадках окрім вирішення загальних композиційних питань необхідно враховувати складену структуру і екологічні особливості існуючих насаджень, а також місцеві мікрокліматичні вимоги міського середовища.

Суцільні посадки створюють методом рядової посадки (методом лісових культур), вільно розташованих дерев або змішаним. Рядові посадки застосовують при створенні великих масивів з використанням посадкових механізмів і машин, що значно здешевлює процес посадкових робіт. Посадки з вільним розміщенням дерев і чагарників переважно застосовують при створенні невеликих паркових масивів, куртин, груп. Такі посадки більш живописні, ніж рядові. Вони можуть проводитися з розташуванням порід на відстані 2-3 м з метою швидкого змикання крон, чим досягається створення лісової обстановки в насадженнях. Змішаний метод частіше всього застосовують, якщо малодекоративні рядові посадки декорують по периметру посадкою саджанців з вільним розташуванням.

Прийомом групових посадок створюють невеликі куртини і гайки, які є основними елементами міського парку або саду. Переважно такі групи створюють методом вільного розташування дерев і чагарників. За складом вони можуть бути чистими - створеними з однієї породи, і змішаними - з комбінації різних порід дерев і чагарників.

Поодинокі екземпляри створюють з метою декоративно-виразного акценту в парковому пейзажі. Для таких посадок доцільно використовувати високодекоративні крупновікові саджанці з комом землі. Алейні посадки є важливим компонентом паркового ландшафту. Переважно влаштовують алеї з середніми і більшими інтервалами між деревами (3-6 м), що забезпечує швидке просихання і провітрювання полотна дороги, сприяє росту дерев, покращує відвідувачеві огляд навколишніх пейзажів парку. Алеї створюють одно-, двох-, трьох- і багаторядною посадкою дерев по обидві сторони дороги.

При повній реконструкції і реставрації, коли насадження змінюються в цілому або майже в цілому, посадка нових рослин проводиться звичайними будівельними прийомами: необхідне планування ділянки, підготовка посадкових ям у відповідності з віком і видом посадкового матеріалу, підготовка ґрунту під газон, посадка, посів, полив, кріплення дерев.

Більш складним процесом є посадка деревних і чагарникових рослин в існуючі насадження. В цьому випадку можливі два варіанти посадки - під наметом насаджень або на відкритих ділянках. Посадка на відкритих ділянках в принципі аналогічна посадці при новому будівництві.

При посадці під наметом слід враховувати конкуренцію за світло, вологу, за місце в шарі ґрунту і забезпеченість мінеральним живленням.

При посадках під намет насаджень збільшується значення явища алелопатії, тобто взаємовпливу рослин у фітоценозі. Біологічна ніша зайнята існуючими рослинами, за яку заново посадженим прийдеться ще боротися.

Вплив кронової конкуренції слід враховувати при визначенні густини посадок. Посадку під намет можна проводити тільки за умови, що в насадження проникає не менше 25% прямої сонячної радіації.

Під намет рекомендується також висаджувати види рослин, що рано розпускаються, щоб вони встигли розвинути достатній листовий апарат до зацвітання або розпускання листя у рослин верхнього ярусу. Під намет насаджень можуть бути висаджені: аморфа, акація жовта, барбарис звичайний, бересклет бородавчастий, глоди однокісточковий і сибірський, бузина червона і чорна, бук, в'яз, граб, дуб звичайний, дерен білий і червоний, дрок, ялина звичайна, жимолость татарська, калина, каштан кінський, клени гостролистий, польовий, татарський, ліщина, ялівці козацький і звичайний, липи дрібнолиста і крупнолиста, вільха чорна, горобина, смородина золотиста і чорна, спірея верболиста, скумпія, тополя, черемха звичайна. На сухих узліссях до них додаються ірга круглолиста, горобинник горобинолистий, пухироплідник; на вологих - аронія чорноплідна, сніжноягідник.

Не рекомендується висаджувати рослини з великою віковою амплітудою по відношенню до існуючих, краще якщо різниця у віці не буде перевищувати 20-25 років. Не рекомендується висаджувати рослини в глибині великого масиву. Посадку краще проводити біля узлісь, на галявинах, в спеціально прорубаних «вікнах», можна підсаджувати рослини в групи або куртини.

При частковому пошкодженні коренева система дерев швидко відновлюється. На цій властивості базуються два прийоми посадки рослин в насадженнях: просто посадка і посадка прийомом ізоляції.

Перший прийом - посадка двох-трьох молодих дерев на відстані більше 3 метрів від стовбура вже ростучого дерева, коли пошкоджується не більше 1/5 частини коренів, що не викликає суттєвих змін в його живленні і водозабезпеченні. При поливі наслідки пошкодження коренів ліквідовуються, як правило, протягом одного-двох вегетаційних сезонів. Зменшити цей негативний вплив можна шляхом підбору порід, конкурентні властивості яких незначні, а основна маса коренів розташовується в різних ярусах або корені рослин не антагоністичні по відношенню один до одного і т.п.

Розрізняють поверхневу і стрижневу кореневі системи, а також декілька типів взаємного розташування коренів деревних рослин. Так, корені сосни, липи, клена гостролистого і татарського, акації жовтої, пухироплідника взаємно проникають в розташування коренів один одного і знаходяться при цьому в рівних умовах. Корені сосни, горобини, дуба черешкового, ялини звичайної, жимолості татарської є взаємовиключаючими, сумісне успішне зростання їх спостерігається лише на відстані проекції крон один одного. Корені в'яза, бересклета, аморфи пригнічують сосну, а сосна, в свою чергу, пригнічує ліщину, шовковицю білу.

Прийом ізоляції полягає в тому, що довкола наново посадженого дерева або групи рослин викопується траншея глибиною 50-70 см і шириною у верхній частині 40-50 см, а в нижній (по дну) 25-30 см. Траншея не дозволяє основній масі конкуруючих коренів вже ростучого дерева проникати за ізольовану площадку. Посадка проводиться за загальноприйнятою технологією з обов'язковим поливом, краще неодноразовим. Засипку ізолюючих траншей можна проводити на третій рік після посадки.

Прийом ізоляції є ефективним при достатній освітленості.

Полив наново висаджених рослин є обов'язковим завжди, його кратність і рясність зростають в залежності від природних умов, вологоутримуючих властивостей ґрунтів, часу посадки (більше і частіше при весняній посадці, ніж при осінній), а також від щільності крон існуючого насадження. Частіше і рясніше поливають наново висаджені рослини в насадженні з ажурними кронами. Не можна підсаджувати дерева поблизу інженерних комунікацій. Водопровідні і каналізаційні труби через підвищену вологість легко обростають корінням і швидко зношуються. Краще, якщо ці комунікації будуть розташовані поза проекціями крон рослин.

На теплотрасах продовжуються строки вегетації рослин, вона починається на 2-3 тижні швидше. Поблизу теплотрас не рекомендується висаджувати липи, клен гостролистий, бузок звичайний і угорський, жимолость татарську. На відстані 1-2 м від теплотраси можна висаджувати в'яз, акацію жовту, глід звичайний, кизильник; 3-4 м - тополю бальзамічну, дерен; 4-5 м - модрину сибірську, дуб черешковий, бузок, більше 6 м - березу пухнасту, липу дрібнолисту.

Особливу увагу при посадках слід приділяти формуванню узлісся як елемента зв'язку деревостану з відкритим простором. На ділянках з достатньою кількістю деревно-чагарникової рослинності посадка може бути проведена тільки по периферії для підсилення декоративних якостей узлісся.

Естетичні якості узлісся багато в чому залежать від посадок, які бажано проводити з дерев одного складу для отримання загального однорідного фону. Домішка інших видів може бути представлена групами і поодинокими посадками. Це забезпечує високу декоративність узлісся. Наприклад, по периметру галявини узлісся може складатися на 60-70% з дуба звичайного, а інші 30-40% - з берези бородавчастої чи пухнастої, розташованої групами з кленом гостролистим, горобиною.

При виконанні посадок слід приділяти увагу правильному розташуванню дерев і чагарників в групах. В них не повинні проглядатися ряди, в центрі необхідно розташовувати високі дерева, по периферії - менш високі і низькі. Гарноквітучі чагарники, що виділяються восени яскравим забарвленням листя, доцільно розташовувати по периферії групи або ближче до відвідувача. Необхідно враховувати також строки цвітіння, щоб створити більш тривалий період цвітіння.

В процесі ландшафтної реконструкції трансформація зелених насаджень стає основним засобом реалізації проектних пропозицій. В міру проведення рубок і посадок значно змінюються основні конструктивні елементи, що формують структуру парків, скверів або садів (масиви, рідини, групи, галявини). Дослідження прийомів проведення рубок і посадок у відповідності з екологічними і архітектурно-планувальними вимогами реконструкції насаджень дозволяє виявити наступні основні способи трансформації елементів паркової композиції:

рубки з метою створення прогалин, вікон та ін. в масиві для влаштування місць відпочинку, будівництва споруд і проведення санітарно-оздоровчих заходів;

рубки малоцінних порід з метою звільнення найбільш цінного, декоративно виразного екземпляра для використання його у формуванні відповідного пейзажу;

рубки з метою розкриття пейзажу, скритого від відвідувачів парку або скверу малоцінними, невиразними насадженнями;

посадки дерев для створення щільної групи, що дозволяють, наприклад, трансформувати рідини в масив при певних композиційних вимогах;

посадки нових екземплярів для об'єднання двох груп і утворення нового цілісного і укрупненого елемента паркової композиції;