![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
IV. Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу
1. Словникова робота З’ясування за літературознавчим та тлумачним словниками значення слів: авангард, футуризм, урбанізм, епатаж, верлібр. Авангард – один із етапів розвитку модернізму – мистецтво протесту й руйнування. Футуризм - формалістичний напрям, характерними ознаками якого є заперечення реалізму, відкидання класичної спадщини, руйнування традицій і прийомів старого мистецтва створенням нового стилю. Верлібр – форма вірша, яка не має наскрізної симетричної будови. Відсутній поділ на строфи, структурно наближений до пози. Рядки різної довжини. Притаманний фольклору. Урбанізм – (від лат. – міський) – культ великого промислового міста, його атмосфери, штибу життя. Епатаж – скандальна витівка; поведінка, що порушує загальноприйняті норми і правила. Вчитель. Міні – лекція Тепер спробуємо створити цілісне уявлення про одне із відгалужень модернізму – футуризм та його представника в поезії – М. Семенка.Насправді футуризм є виявом авангардизму – радикального етапу модернізму. Цей етап виник у роки Першої світової війни і в різних формах існує в сучасній літературі. Це мистецтво протесту й руйнування. Авангардисти заперечують міщанство й банальність культури. Вони прагнуть зруйнувати традиційний стиль життя. Тому у житті й творчості вдаються до епатажних «вибриків», до пародіювання того, що у суспільстві є священним і непорушним. Їхнє відтворення життя гротескне, цинічно – саркастичне. Однак, найчастіше така поведінка – це маска, під якою криється романтична вишукана душа. Метою авангардизму є зведення все до гри, аби показати несерйозність, дріб’язковість усіх тих цінностей, які звикли вважати серйозними й важливими. Авангард дуже успішно виконує функцію оздоровлення суспільного життя й мистецького смаку. Футуризм – це перший і найяскравіший вплив авангардистської течії в модернізмі. Як вважається, поклав початок цьому напрямку 1909 р. італійський поет Марінетті. Цей стиль, суперечливий і строкатий, розпадається на кубізм, егофутуризм, імажинізм, дадаїзм та інші. У 10-20-х роках XX століття футуризм бурхливо розвивається у Росії. Там існувала група «Гілея», до якої входили брати Бурлюки, В.Хлєбников, В.Маяковський, О. Гуро. В українській літературі цей стиль у 1914 році під впливом російського футуризму започаткував Михайло Семенко двома збірками: «Дерзання» та «Кверофутуризм». Робота з підручником 2. Створення інформаційного грона «Особливості футуризму як стилю» (за матеріалами підручника)
Футуристичні угрупування Ця течія в мистецтві зародилась в першому десятилітті XX столітті в Італії. Духовні причини виникнення цієї течії, її природу обґрунтував російський філософ М. Бердяєв. На думку мислителя, футуризм є наслідком утвердження нової епохи – індустріальної, міської, що прийшла на зміну патріархальній, сільській. Цілісний людський образ зникає у всезагальному розпорошенні.
1927 року Михайло Семенко утворив організацію «Нова генерація» й видавав до 1930 року під цією назвою журнал, котрий найбільше європеїзував тогочасну українську літературу. Михайло Семенко. Риси футуризму в його творчості Семенко Михайло народився 1892 року в селі Кибинці на Полтавщині, він був сином письменниці Марії Проскурівни. 1911 поїхав навчатися у Психо-Неврологічний Інститут в Петербурзі. Скінчивши дворічні загальноосвітні курси юнак став студентом природницько-історичного відділення педагогічного факультету. 1914 року М. Семенко опинився у Києві. В 1916 році мобілізований до армії. Служив військовим телеграфістом у далекому Владивостоці. На Україну повернувся наприкінці 1917 року. Дебютував М. Семенко в " Українській хаті" (вірші " Дарунок, " Гріх", " Мов квітка"). Перша збірка виходить 1913 року під назвою -" Prè lude". В цю збірку увійшли мелозвучні, але неглибокі вірші. Це традиційна романсова лірика з властивою їй елегійністю, безпосередністю почуттів. Основні положення теорії, яку М. Семенко влучно означив як пошуковий футуризм, викладені в маніфестах 1914 року (вірші " Сам" та " Кверофутуризм"), що були передмовами до збірок - " Дерзання" і " Кверофутуризм". Спрямовувалися ці маніфести проти канонізації та будь-якого культу в мистецтві. Проголошувалися " краса пошуку" та " динамічний лет". Кверофутуризм М. Семенко вважав тимчасовим явищем як течію, але постійним - як метод. Повернувшись на Батьківщину, Семенко працює навдивовиж продуктивно і лише протягом 1918 року створює дев'ять поетичних циклів. " З світів матеріальних вигнана моя міць нечувана" - так поет характеризує свій стан і додає: " стояв, чорні руки заломлюючи". Наприкінці 20-их років розпочинається III період творчості поета. На тлі згортання стильового полілогу, внаслідок уніфікації радянської літератури під дахом єдиного методу, відхід Михайля Семенка від власної поетичної системи був вимушений: йому, авангардистові, важко було підкорятися не внутрішній, а продиктованій потребі писати, як усі. 1919 року проголосив " революційний футуризм" й опублікував " ревфутпоему" - " Товариш Сонце" та " Дві поезофільми". Був редактором журналу " Мистецтво". 1920 року видав разом з М. Любченко і О. Слісаренком " Альманах трьох". 1921 року збірку " проміння погроз". Тоді ж організував " Ударну групу поетів футуристів", перейменовану на асоціацію панфутуристів " Аспанфут" (1922-1924 рр.), кредо й маніфест якої були проголошені в альманасі " Семафор у майбутнє" (1922 року). Зазнавши критики літературних кіл, Семененко перейшов на позицію " лівого фронту" (укр. " ЛЕФ") і перетворив " Аспанфут" на " Комункульт" (1924 року), одночасно працював (1924 - 1927 рр.) як головний редактор Одеської кінофабрики ВУФКУ. 1924 року видав у " Кобзарі" дві збірки своїх творів 1910 - 1922 років, 1925 року збірку " В революцію" та поезофільм " Степ"; 1927 року, разом з Г. Шкурупієм та М. Бажаном, " Зустріч на перехресній станції" і заснував нове об'єднання футуристів " Нова Генерація" з журналом цієї ж назви (1927 - 1930 рр.). Сильно критикований, Семенко відійшов від футуризму, ставши співцем більшовицької революції (збірка " Малий кобзар і нові вірші", 1928 року). 1930 року вийшов збірник памфлетів та віршів " Європа і ми" з центральною тезою: " Треба вчитися у Європи - це так, та не думати " ефіопою". Памфлети Семенка цікаві й з художнього боку: іронія згущується до сарказму, використовуються гротескні образи, поетика парадоксів, поєднання різних мовних стилів тощо. 1930-их років визнав " помилковість" своїх колишніх позицій, виявом чого були збірки " Сучасні вірші" (1931), " З радянського щоденника) і " Китай в огні" (1932). У віршах 1932-33 років поет уже, " як усі", прославляє СРСР. Політичним твором того часу стала хіба що " Німеччина" (1936 року) - гостросатирична поема політичної, філософської думки, напівстилізована під манеру Г. Гейне. 23 квітня 1937 року в Києві ще відбувся творчий вечір Михайля Семенка, а через три дні його заарештували. 24 жовтня 1937 року Семенко був розстріляний разом з іншими українськими письменниками. У серпні 1960-их років - реабілітований. До війни українське письменництво черпало теми переважно з села, бо місто було українцям майже чуже. І тільки після війни футуристи ніби-то відкрили його для себе. Їх захопили такі почуття та емоції, що вони не встигали переводити їх у звиклі слова, а висловлювалися уривками слів та окремими складами: “дир... бул... щил... ва... мак... кро... Футуристи дали українській літературі дуже великого поступу, особливо Михайль Семенко. Вони розкріпачили і урбанізували українську мову. Рання футуристична творчість Семенка, просякнута урбаністичними й мариністичними мотивами й сюжетами, відзначається мовними і формальними експериментами й намаганням епатувати читача. Ми можемо розрізняти в його віршах різноманітність тем, від оспівування київських предревніх каварень переходить до захоплення революцією, сприймаючи її зовнішньо, поверхово. Не зважаючи на пропаговану ним деструкцію форми й відкидання класичних і тогочасних літературних надбань, зокрема спадщини Шевченка, Олеся, Вороного, Філянського, Семенко мав чималий вплив на розвиток української модерної поезії 1920-их років. Семенко був " фігурою доби". Він одним із перших почав згуртовувати літературні сили; його аскетичні функціонувальні вірші - це гостроагітаційна, майже лозунгова поезія, що реалізувала теорію " соцзамовлення", побудована за згубним для поетів-ліриків принципом раціоналізму. Семнко не раз " проговорювався", висловлюючи невимовний сум і затаєний біль від того, що " творчість сковано жорсткою і жорсткою": " Писать про активність я мушу забуваючи людську душу". Переконання Михайля Семенка: українська версифікація потребувала реформістських змін на які " хатяни" та молодомузівці з їхньою половинчастою " модерністю" не пристали би. Відколи Семенко став футуристом, він всіляко намагався форсувати ствердження в українській поезії образної стихії міста, - це було його програмним моментом. Михайль Семенко-імпресіоніст відтворює звук і колір, динаміку міста, змальовує його в різні пори року. Поезія Михайля Семенка довго, набагато довше, аніж російських футуристів, " не приймала" революційної тематики. Почасти це дивувало, бо Семенко ще у Владивостоці вступив до лав РСДРП(б), працював у більшовицькому підпіллі, а в своїй творчості попервах відтворив лише психологічну реакцію на негативні наслідки революції. Михайло Семенко видав понад 20 збірок різної мистецької вартості: «П’єро задається», «П’єро кохає», «П’єро мертвопетлює», «Кобзар», «Проміння погроз», «Зібрання творів». Поет екзальтовано захопився революцією й вітав її як руйнацію традиційних устоїв життя. Звідси надмірне уживання революційної риторики, публіцистичність у багатьох творах. Семенко вибудував в українській поезії культ урбанізму. Він запов’язався зруйнувати селянську основу поезії. Замість споконвічної мрійливості й лагідності Семенко «малює» динамічний урбаністичний пейзаж. Він оспівує автомобілі, локомотиви, задимлені міста. Культ урбанізму створив особливий стиль поета: «телеграфний стиль», синтаксичний максималізм, введення розмовно-побутової та науково-термінологічної лексики. Чи не головна мета Семенка – футуриста – експериментувати з формою. Найпопулярніший його здобуток – віртуозний звукопис, вибудуваний за динамічним, музичним принципом. Авангардські твори митця написані верлібром. У «Поемі повстань» він закликав поетів: «Поети, зривайте метр! Ляжте під колеса революції». Слово і фрази поет розташував у графічні конструкції, вдався до акростихів, різних комбінацій слів, бажаючи усім цим викликати певні суб’єктивні почуття. 3. Аналіз поезій М. Семенка (за хрестоматією). Поезія «Місто» Завдання: - визначіть головний мотив твору; - поясніть особливість побудови вірша; відсутність строф, рядки - слова, рядки-склади, відсутність розділових знаків; - назвіть авторські неологізми; - назвіть образи твору (автомобілі, дим, бензин, образ задимленого міста); - поясніть, яку роль відіграє нагнітання приголосних звуків у поезії, які приголосні повторюються, як називається це явище? (алітерація: бі, бо, бу, бігорух; палять, пах, паска; кохають; життєдать, життєрух, життєбензин). - Чи є цей вірш верлібром? (Так) - Наведіть приклади дисонансу (співзвучність, при якому приголосні збігаються, а голосні різні: елі-мілі; жить-благать). ёАналіз поезії «Товариш Сонце» Завдання: - Як автор визначив жанр твору? (революційний футуризм) - Визначте жанр твору (громадянська лірика) - Визначте провідний мотив (заклик до об’єднання для спільного руху у майбутнє; створення колективного образу будівничого нового життя) - Яка частина мови переважає у творі, з якою метою Семенко це робить? (дієслова створюють у читача ілюзію руху) - Знайдіть приклади: повторів; тавтології; градації; анафори. - Що символізує образ сонця у поемі? (нове життя).
|