Воєнні дії в 1944 – 1945 рр.

Наступальні операції Червоної Армії. На початку 1944 р. протягом 10 зимових і весняних наступальних операцій Червона армія повністю зняла 900 денну блокаду Ленінграда, оточила й узяла у полон корсунь-шевченківське угруповання супротивника, звільнила Крим і більшу частину України. Група армій «Південь» була розгромлена. У ході літньої кампанії була проведена операція («Багратіон») зі звільнення Білорусії. Напередодні операції, 20 червня, білоруські партизани паралізували залізничне сполучення в тилу ворога. Удалося дезінформувати супротивника про майбутній хід операції. Радянські війська вперше забезпечили собі панування в повітрі.

Радянські війська прорвали оборону супротивника, звільнили Вітебськ, Могильов, а потім Мінськ. До середини липня розгорілися бої за Вільнюс, почалося звільнення Прибалтики. У результаті наступів Карельського й Прибалтійського фронтів гітлерівці зазнали нищівної поразки в Прибалтиці. Група армій «Центр» була розгромлена. До кінця 1944 р. від окупантів була звільнена майже вся територія СРСР (у кордонах на 22 червня 1941 р.), знищено понад 2, 6 млн. солдатів й офіцерів супротивника, значна кількість його військової техніки. Під ударами Червоної Армії фашистський блок розпався. Вийшла з війни Фінляндія. У Румунії був повалений режим Антонеску й новий уряд оголосив війну Німеччині.

Перенесення воєнних дій у Східну Європу. Восени 1944 р. окупанти були вигнані з території СРСР. Почалося звільнення країн Європи – Польщі, Румунії, Болгарії, Югославії, Чехословаччини – від фашистів. Радянський уряд офіційно заявив, що вступ Червоної Армії на територію інших країн викликаний необхідністю повного розгрому збройних сил Німеччини й не має на меті зміну політичного устрою цих держав або порушення їх територіальної цілісності. Разом з радянськими військами у звільненні своїх країн взяли участь чехословацький корпус, болгарська армія, Народно-визвольна армія Югославії, Перша й Друга армії Війська Польського, кілька румунських частин і з’єднань. (Нав’язування країнам Східної Європи радянської моделі соціалізму почало здійснюватися не раніше 1948–1949 рр. уже в умовах «холодної війни».)

Найбільшими операціями в Європі стали: Вісло-Одерська, Східно-Прусська, Бєлградська, Яссько-Кишинівська. Внесок Червоної Армії у звільнення Східноєвропейських країн важко переоцінити. Тільки в боях на польській землі загинуло понад 3, 5 млн. радянських солдатів. Червона Армія відіграла істотну роль у порятунку міста-музею Кракова. Щоб зберегти пам’ятники Будапешта, Командувач Першого Українського фронту І. С. Конєв прийняв рішення не бомбити місто. У ході осіннього наступу 1944 р. Червона армія просунулася до Вісли, захопивши три плацдарми на лівобережжі. У грудні на радянсько-німецькому фронті настав затишок, і радянське командування почало перегрупування сил.

Відкриття Другого фронту в Європі. Строки й місце відкриття другого фронту були визначені ще на Тегеранській конференції 1943 р. Керівники країн антигітлерівської коаліції — Рузвельт, Черчілль і Сталін – домовилися почати широкомасштабну десантну операцію на півночі й півдні Франції. Було також вирішено, що одночасно радянські війська почнуть наступ у Білорусії, щоб перешкодити перекиданню німецьких сил зі Східного фронту на Західний. Командувачем об’єднаних союзницьких сил став американський генерал Д. Ейзенхауер. На території Англії союзники почали зосереджувати війська, озброєння, військову техніку.

Два місяці союзники проводили відволікаючі маневри й 6 червня 1944 р. зненацька для німців здійснили висадку 3 повітрянодесантних дивізій у Нормандії. Одночасно через Ла-Манш рушив флот з військами союзників. Почалася операція «Оверлорд». Висадка союзницьких військ у Франції стала найбільшою десантною операцією за всю історію війн. В операції взяло участь 2, 9 млн. солдат союзників, яких підтримували близько 7 тис. літаків й 1200 бойових кораблів. Головним завданням було створення плацдарму, на якому могли б розгорнутися основні війська. Такий плацдарм був створений. Радянські війська, відповідно до домовленості, почали операцію «Багратіон» на білоруському напрямку. Таким чином, другий фронт був відкритий. Він став одним з найважливіших театрів Другої світової війни й наблизив її завершення.

Ялтинська конференція. Рузвельт, Черчілль та Сталін зустрілися на конференції в Ялті (4-11 лютого 1945 p.). Головним питанням була координація військових зусиль та узгодження воєнних планів до безумовної капітуляції Німеччини. «Велика трійка» узгодила практично усі питання щодо Німеччини. Було вирішено знищити її збройні сили, покарати воєнних злочинців, ліквідувати нацистську партію, скасувати гітлерівські закони та установи, змусити Німеччину сплачувати репарації. Для втілення цих рішень союзники домовилися окупувати Німеччину. Кожній з трьох держав, а також Франції, надавалися свої зони окупації: східна частина Німеччини -СРСР, північно-західна - Англії, південно-західна - США.

Обговорювалося також польське питання. Було вирішено, що східний кордон Польщі проходитиме по «лінії Керзона», а на заході та півночі вона отримає «суттєве прирощення території». Польський тимчасовий уряд вирішено було реорганізувати та ввести до його складу демократичних діячів з самої Польщі та з еміграції.

В ході Ялтинської конференції Сталін, Рузвельт та Черчілль уклали таємну угоду: Радянський Союз обіцяв вступити у війну з Японією не пізніше як через три місяці після закінчення війни в Європі за умови збереження попереднього становища Монгольської Народної Республіки, передання СРСР Південного Сахаліну та Курильських островів, створення радянської воєнно-морської бази в Порт-Артурі (Китай).

Важливе місце в роботі Кримської конференції було відведено обговоренню питання про створення Організації Об'єднаних Націй. Глави трьох великих держав ухвалили проект Статуту цієї міжнародної організації. Було вирішено включити до числа її фундаторів Україну й Білорусію.

Воєнна поразка та капітуляція Німеччини. Останнім центром опору нацистської Німеччини був Берлін. На берлінський напрям на початку квітня гітлерівське командування стягнуло основні сили, утворивши велике угруповання: майже 1 млн вояків, понад 10 тис. гармат і мінометів, 1, 5 тис. танків і штурмових гармат, 3, 3 тис. бойових літаків. Щоб швидко розгромити берлінське угруповання.

Верховне головнокомандування радянських збройних сил зосередило в складі трьох фронтів – 1-го Білоруського (командувач маршал Г. Жуков), 2-го Білоруського (командувач маршал К. Рокоссовський), 1-го Українського (командувач маршал І. Конєв) – 2, 5 млн вояків і величезну кількість військової техніки. У ході грандіозної за масштабами та напруженням Берлінської операції 1945 p., що розпочалася 16 квітня, радянські війська зламали відчайдушний опір гітлерівських військ. 28 квітня берлінське угруповання було розділене на три частини. 30 квітня взято рейхстаг2, над яким розвідники 150-ї стрілецької дивізії лейтенант О. Берест і сержанти М. Єгоров і М. Кантарія встановили прапор Перемоги у війні з нацистською Німеччиною. Того ж дня А. Гітлер покінчив життя самогубством, а 1 травня розпочалася капітуляція Берлінського гарнізону.

1 травня 1945 р. німецьке військове командування запропонувало розпочати перемовини про перемир’я. 2 травня боротьба за Берлін закінчилася повною перемогою радянських військ. 8 травня 1945 р. у передмісті Берліна Карлсгорсті представники німецького командування на чолі з фельдмаршалом В. Кейтелем підписали Акт беззастережної капітуляції Німеччини. Капітуляція була прийнята за дорученням радянського уряду маршалом Радянського Союзу Г. Жуковим спільно з представниками США, Великої Британії, Франції.

Потсдамська конференція. Після завершення війни в Європі 17 липня – 2 серпня 1945 р. відбулася Потсдамська конференція. Делегацію СРСР очолював Й. Сталін, CШA репрезентував Г. Трумен, який став президентом після смерті у квітні 1945 р. Ф. Рузвельта, а Велику Британію спершу представляв В. Черчілль, а потім лідер лейбористів, які перемогли на парламентських виборах, – К. Еттлі. На конференції було вирішено питання про майбутнє Німеччини, де мали бути проведені денацифікація, демілітаризація та демократизація.

Було прийнято систему чотиристоронньої окупації Німеччини: СРСР, США, Великою Британією та Францією; визначено нові польські кордони на заході та сході; вирішено питання про передання СРСР Кенігсберга та області; про розподіл флоту Німеччини союзниками; про передання воєнних злочинців Міжнародному військовому трибуналові2; про заснування Ради міністрів закордонних справ, яка мала підготувати проекти мирних угод із Німеччиною та її союзниками. Щодо Німеччини, то, за рішеннями конференції, вона залишалася єдиною державою. Ішлося про те, щоб у майбутньому провести в країні загальні вибори та підписати з Німеччиною мирний договір, а до того часу владні функції.

На конференції розглядалися також проблеми репарацій. Із загальної суми — 20 млрд доларів – 50 % мав отримати Радянський Союз. Ці кошти було вирішено компенсувати за рахунок промислового устаткування, яке вивозилося з Німеччини до СРСР. Домовились і про репатріацію військовополонених, які перебували в різних зонах. Отже, на Потсдамській конференції були закладені основи повоєнного розвитку не тільки країн Європи, а й усього світу.

Розгром Японії. Велика Британія та США, ведучи війну проти Японії, надавали величезного значення участі в ній СРСР. Вступ Радянського Союзу у війну на Далекому Сході вважався союзниками по антигітлерівській коаліції обов’язковим. Оскільки в Японії, а також у Китаї, Маньчжурії та Кореї перебували значні сили японських сухопутних військ, уряди Великої Британії та США вважали, що для перемоги їм буде необхідно воювати не менше 18 місяців від часу капітуляції Німеччини, а тому війна може тривати до 1947 р.

У Потсдамі Й. Сталін підтвердив готовність СРСР розпочати бойові дії проти Японії через три місяці після закінчення війни в Європі. 5 серпня 1945 р. СРСР заявив про денонсацію пакту про нейтралітет з Японією, а 9 серпня 1945 р. розпочав бойові дії. Ще 6 серпня 1945 p., за два дні до передбачуваного вступу СРСР у війну проти Японії, з важкого бомбардувальника американських ВПС була скинута атомна бомба на м. Хіросіму, а 9 серпня 1945 р. така ж доля спіткала м. Нагасакі. Це призвело до загибелі понад 100 тис. мирних жителів, а 375 тис. дістали поранення та опіки. Було декілька причин такої акції з боку уряду США: збереження життів американських вояків; помста за Перл-Харбор; попередження Сталіну. Радянські війська під командуванням О. Василевського завдали основний удар по японській Квантунській армії, яка дислокувалась у Маньчжурії та налічувала 1 млн вояків.

14 серпня японський уряд ухвалив рішення про капітуляцію, але Квантунська армія продовжувала чинити опір. У результаті успішних бойових дій Червоної армії японські війська були розгромлені, а 1 вересня 1945 р. радянський десант висадився на південні острови Курильського пасма. Наприкінці серпня 1945 р. американські війська окупували Японські острови.

2 вересня 1945 р. в Токійській бухті, на борту американського корабля «Міссурі» в присутності представників країн, що брали участь у війні проти Японії, відбулася церемонія підписання Акта бззастережної капітуляції Японії. Акт капітуляції Японії підписали представники японської сторони та генерал армії США Дуглас Макартур. Капітуляцією Японії завершилася Друга світова війна.

Таким чином, закінчення Другої світової війни розпочало новий період історію, поразка Німеччини та її сателітів і перемога СРСР і західних союзників призвели до кардинальних змін у міжнародних відносинах та долях народів. СРСР і США як головні переможці перетворились на наддержави, які відразу розпочали запеклу конкуренцію у всіх сферах, їхнє суперництво протягом другої половини ХХ ст. визначало хід історії цілих народів, світ ставав біполярним.