Самостійна робота – 4 години. Основи міжнародного податкового права

Основи міжнародного податкового права. Поняття та види податкових міжнародно-правових договорів. Поняття міжнародного податкового права, структура та його цілі. Поняття міжнародних договорів з питань оподаткування та їх види.

Література:

Основна та додаткова: [2; 11; 15; 29; 30; 32; 33; 40; 53; 55; 60-63; 68; 87; 88].

Нормативно-правові акти: [37; 39; 103; 105; 106; 112].

Податкове право являє собою складний інститут фінансового права, який регулює основи доходної частини бюджету. Складається із 2-х модулів (частин): загальної і особливої.

Податкове право регулює суспільні відносини щодо встановлення, справляння і стягнення податкових платежів, їх зміни (відміни), виконання обов’язку, юридичних і фізичних осіб щодо сплати податкових платежів, а також порядку здійснення податкового контролю і застосування заходів відповідальності за порушення податкового законодавства.

Податкове право має певні ознаки, а саме:

- виступає як інститут предметний – присвячений чітко визначеному предмету – різновиду відносин, що виникають з приводу встановлення, сплати і стягнення податків і зборів, їх зміни і скасування;

- регулює суспільні відносини щодо встановлення, справляння і стягнення податкових платежів, їх зміни і скасування;

- встановлює обов’язок юридичних і фізичних осіб сплачувати податки і збори, а також регламентує процедуру обчислення і сплати податків і зборів, порядок здійснення податкового контролю і застосування заходів відповідальності за порушення податкового законодавства;

- є складним інститутом, що включає сукупність своєрідних фінансово –правових норм.

Податкове право виділяє відносини щодо руху тільки коштів знизу вгору – від платників до бюджетів у формі податків і зборів. Специфічний і метод правового регулювання, що має яскраво виражений імперативний характер.

Інститут податкового права охоплює відповідну систему відносин, що й становить предмет податкового права.

Предметом податкового права є група однорідних суспільних відносин, що визначають надходження коштів від платників до бюджетів у формі податків і зборів.

Характерною рисою податкових відносин є їх майновий характер – виконання податкового обов’язку означає передачу у власність або розпорядження держави певних коштів. Відносини щодо зборів і податків є владно – майновими. Податкові надходження є одним з основних каналів формування власності держави, хоча спочатку й у специфічній грошовій формі.

В основі методу податкового права покладено метод владних розпоряджень (метод державно – владних приписів). Метод податкового права є фінансово – правовим і передбачає використання імперативних норм. Наприклад: застосування санкцій за податкові правопорушення виключає альтернативу – вони визначаються однозначно і безумовно. Характерною рисою методу податкового права є та обставина, що владні розпорядження стосуються певного кола платників, порядку, умов і розмірів платежів до бюджетів чи фондів. Коло держаних органів, уповноважених давати розпорядження учасникам податкових відносин, складають податкові органи. Іншою рисою методу податкового права є широке застосування імперативних норм податкового права з метою формування бюджетів за рахунок доходів і майна платників податків.

Співвідношення податкового права з іншими галузями права.

Особливості, своєрідність і зміст податкового права найповніше розкриваються при співставленні й розмежуванні його від інших галузей права.

Податкові правовідносини, що передбачають обов’язковим суб’єктом державу, пов’язано з багатьма сторонами її функціонування.

Конституційне право, що має базове значення для всіх правових галузей та інститутів, відіграє таку ж роль і щодо податкового права. Відома Вам ст. 67 КУ містить положення, відповідно до якого громадянин зобов’язаний платити встановлені податки і збори. Ця ж стаття виконує охоронні функції і захищає інтереси всіх платників, оскільки містить положення, що забороняє необґрунтоване збільшення податкового тягаря шляхом надання податковим нормам зворотності.

Взаємодія податкового права з адміністративним виявляється у встановленні відповідальності за порушення податкового законодавства. Охоронну функцію податкового права обумовлено тим, що адмінвідповідальність забезпечує виконання платниками податків їх обов’язків. Наприклад: відповідальність за порушення податкового законодавства містить разом з фінансовими й систему адмінсанкцій.

Тісно пов’язане податкове право з цивільним. Такі категорії цивільного права, як доход, майно, споживання, видатки використовуються у податковому. Цивільне регулює відносини, реалізація яких передбачає досягнення певних господарських результатів після чого вступає в дію податкове право, яке визначає розміри й порядок сплати податків, зборів і т.і.

Низка комплексних категорій притаманна податковому й трудовому праву. Наприклад, особливості оподаткування пенсії або ж специфічна дія механізму відрахувань у державний Пенсійний фонд.

Тісно пов’язане податкове право з карним правом. Кваліфікація деяких злочинів неможлива без застосування категорій податкового права і його норм.

Досить активно застосовуються нормативні акти міжнародного права, що регулюють податкову діяльність (договори про усунення подвійного оподаткування).

Принципи податкового права. Джерела податкового права.

Структура інституту податкового права визначається багатьма деталями, однак вона підпорядкована низці загальних принципів, серед яких:

1) наявність комплексу рівних приписів. До інститут податкового права входить комплекс однопорядкових нормативних положень, які регулюють однорідні відносини. Ця система норм, які визначають оподаткування юридичних та відносини щодо оподаткування фізичних осіб.

2) різнобічний вплив податкових норм на врегульовані відносини, що забезпечують єдиний підхід, який і зв’язує їх у складний інститут.

3) об’єднання всіх норм інституту податкового права за допомогою стійких закономірних зв’язків, відображених у загальних приписах.

Для вищенаведених принципів, аналіз окремого податкового механізму здійснюється у такій послідовності:

Платник – об’єкт оподаткування – ставка податку – пільги при оподаткуванні.

Принципи податкового права охоплюють керівні положення права. Вихідні напрями, основні начала, що визначають суть всієї системи, галузі або інституту права.

Податковому праву як складовій частині правової системи властиві загальногалузеві принципи, що знаходять своє відображення у всіх галузях: верховенство закону, єдність, доцільність і реальність, законність, тощо. Що стосується спеціальних (галузевих) принципів, то одні з них знаходять своє пряме закріплення в конкретних нормах податкового закону (принципи-норми), інші набувають свого вираження в системі норм, що регулюють сплату конкретного податку (принципи, які випливають із норм).

Принципи податкового права включають в себе:

1) матеріальні, які визначають сутність категорій, норм, використовуваних податковим правом, ставлячи їх у певну ієрархічну систему.

2) процесуальні – регулюють сфери компетенції суб’єктів податкових правовідносин, механізм установлення, зміни і скасування податкових платежів.

3) розрахункові - регулюють функціонування конкретного податкового механізму, визначення основних його елементів і перерахування коштів відповідно до бюджетів.

Джерела податкового права.

Термін «законодавство» охоплює закони України; чинні міжнародні договори України, згоду на обов’язковість яких дала ВРУ; постанови ВРУ; укази Президента України; декрети і постанови КМУ, прийняті в рамках їх повноважень і відповідно до Конституції України та законів України.

«Загальні податкові закони» - законодавчі акти, які містять положення, що регулюють податкову систему в цілому, її основи, головні характеристики податкових важелів. В них не деталізується конкретні види податків.

«Спеціальні податкові закони» - законодавчі акти, що регулюють окремі групи чи види податків. До них належать закони, що містять характеристику окремого виду податку, детальний механізм його обчислення та сплати [ст. 1 ПКУ].

Джерелами податкового права є форма вираження правотворчої діяльності держави з приводу прийняття компетентними державними органами нормативних актів, що встановлюють норми податкового права.

Джерело податкового права має встановлювати правило поведінки суб’єкта, має бути виданим компетентним органом, мати чітку відповідність матеріальної і процесуальної сторони функціонування податкового механізму.

Джерела податкового права можна поділити за кількома принципами:

І. За владно – територіальною ознакою:

- загальнодержавні нормативні акти;

- республіканські (АРК);

- місцеві.

ІІ. За характером правових норм:

- нормативні – містять правові норми загального характеру, прийняті компетентними органами у встановленому порядку.

- не нормативні – не містять правових норм загального характеру (інституції).

ІІІ. За особливостями правового регулювання і характером встановлення:

- звичай;

- прецедент;

- міжнародні договори (конвенції, угоди);

- правова доктрина;

- нормативний правовий акт – найважливіше, а й іноді єдине джерело податкового права.

Основи міжнародного податкового права. Поняття та види податкових міжнародних договорів. Поняття, види та методи усунення подвійного оподаткування.

Міжнародний договір є найважливішим джерелом міжнародного податкового права.

Податковий договір (угода) має подвійну природу, з одного боку, він регулюється міжнародним правом. З іншого – після його інкорпорації в національне податкове право стає елементом внутрішньо – державного податкового законодавства.

За юридичною силою міжнародні податкові угоди бувають двох видів:

- мають більшу юридичну силу порівняно з Національними податковими законами (Україна, Росія);

- мають рівну юридичну силу (США, Англія).

Застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 статті 103 ПКУ.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 статті 103 ПКУ, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

У разі потреби особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутися до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення центральним органом державної податкової служби запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір України, про підтвердження зазначеної у довідці інформації.

Особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати правила міжнародного договору України, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

Особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов’язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом державної податкової служби.

У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 статті 103 ПКУ доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

У разі якщо нерезидент вважає, що з його доходів було утримано суму податку, яка перевищує суму, належну до сплати відповідно до правил міжнародного договору України, розгляд питання про відшкодування різниці здійснюється на підставі подання до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи, яка виплатила доходи нерезидентові та утримала з них податок, заяви про повернення суми податку на доходи із джерелом їх походження з України.

Орган державної податкової служби перевіряє відповідність даних, зазначених у заяві та підтвердних документах, фактичним даним та відповідному міжнародному договору України, а також факт перерахування до бюджету відповідних сум податку особою, яка виплатила доходи нерезидентові.

У разі підтвердження факту зайвого утримання сум податку орган державної податкової служби приймає рішення про повернення відповідної суми нерезидентові, копії якого надаються особі, яка під час виплати доходів нерезидентові утримала податок, та нерезидентові (уповноваженій особі). Висновок про повернення сум надміру сплаченого податку надсилається до відповідного органу Державного казначейства України.

У разі відмови в поверненні суми податку орган державної податкової служби зобов’язаний надати нерезидентові (уповноваженій особі) обґрунтовану відповідь.

Орган Державного казначейства України на підставі висновку органу державної податкової служби перераховує кошти у розмірі, визначеному у висновку, на рахунок особи, яка надміру утримала податок з доходів нерезидента.

Особа, яка здійснила виплату доходу нерезидентові, повертає йому різницю між сумою податку, яка була утримана, та сумою, належною до сплати відповідно до міжнародного договору України, після отримання копії рішення органу державної податкової служби про повернення суми надміру сплачених грошових зобов’язань або після зарахування коштів від відповідного органу Державного казначейства України.

Кошти, які за рішенням органу державної податкової служби повинні повертатись особі, яка зайво утримала податок з доходів нерезидента, можуть бути зараховані в рахунок сплати інших податкових зобов’язань такої особи за її письмовою заявою, яка подається під час розгляду заяви нерезидента про повернення надміру утриманих сум податку. У цьому разі висновок про повернення надміру сплаченої суми податку до відповідного органу Державного казначейства України не надсилається.

В ст. 103 ПКУ визначається:

- порядок надання допомоги у стягненні податкового боргу в міжнародних правовідносинах;

- узгодження суми податкового боргу в міжнародних правовідносинах;

- відкликання податкових повідомлень в міжнародних правовідносинах або податкових вимог;

- заходи щодо стягнення суми податкового боргу в міжнародних правовідносинах;

- нарахування пені та штрафних санкцій на суму податкового боргу в міжнародних правовідносинах.

Міжнародні угоди, що регулюють податкові правовідносини, можна об’єднати в три групи:

1) умовно податкові – угоди, в яких питання оподаткування регулюється поряд з іншими, які не входять до предмету податкового чи фінансового права;

2) загально податкові – угоди, присвячені загальним основним проблемам оподаткування між договірними країнами (усунення подвійного оподаткування);

3) обмежено – податкові – угоди, що обумовлюють застосування механізму оподаткування щодо конкретного виду податку, платника чи об’єкта оподаткування.

Завдання податкових угод (усунення подвійного оподаткування і механізм цього процесу, захист національного платника, доступ договірних сторін до необхідної інформації) реалізується при розгляді 4-х груп проблем:

а) сфери застосування договору;

б) закріплення конкретних видів податків за державами;

в) усунення подвійного оподаткування і механізму, що його забезпечує;

г) поведінка договірних сторін.

Незважаючи на деякі особливості, що характеризують кожну з угод, вони відрізняються традиційною структурою. Насамперед, закріплюється категорія осіб, до яких застосовується конвенція, - це резиденти однієї або обох договірних держав. Обумовлюється перелік податків, на які поширюється конвенція. У статті «Загальні положення» обумовлюється що розуміється під договірними країнами; громадянином; особою; компанією; компетентним органом; міжнародним перевезенням тощо.

Поняття, види та методи усунення подвійного оподаткування.

Подвійне оподаткування означає обкладання одного податкового об’єкта в окремого платника тим самим (або аналогічним) податком за той самий відрізок часу (податковий період).

Питання подвійного оподаткування виникає в декількох випадках:

- при оподаткуванні доходів, одержаних резидентами за кордоном. Суми податків на прибуток або доходи, отримані за межами країни, зараховуються при сплаті ними податків із прибутку або доходу в Україні.

- при змішаному порядку сплати податку. Така ситуація виникає при оподаткуванні осіб, які сплачують податок і подають декларацію про доходи в різних місцях.

Види подвійного оподаткування:

1) внутрішнє

- вертикальне (місцевий і державний рівень);

- горизонтальне (на одному адміністративному рівні за рахунок різних визначень об’єкта оподаткування, США).

2) зовнішнє (міжнародне).

Усунення подвійного оподаткування може здійснюватися двома шляхами:

а) односторонньо – зміна національного податкового законодавства.

б) двосторонньо (багатосторонньо) на основі міжнародних угод.

Для усунення використовують кілька методів:

- відрахування - обидві країни обкладають податком дохід, але до рівня де менший податок;

- звільнення (в одній країні оподатковуються в іншій ні);

- кредит (зовнішній податковий кредит), зменшує об’єкт оподаткування;

- знижка - зменшує розмір податку.