Оболонку називають епігеосферою.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ

" ЛАНДШАФТНА ЕКОЛОГІЯ"

Київ

" Аграрна освіта"

1. Автор терміна " ландшафтна екологія" – це:

Розенкранц;

Докучаєв В.В.;

Троль К.;

Берг С. В.;

Пассарже З.

2. " Ландшафтна екологія" – це наука, яка:

вивчає особливості формування, будову, властивості, розвиток і поширення географічних ландшафтів;

вивчає будову Землі;

досліджує сукупність хімічних зв‟ язків у живій природі;

досліджує весь комплекс відносин та пануючі взаємозв‟ язки в біоценозі;

вивчає природний баланс,

що дає змогу пізнати функціональні взаємозв‟ язки в середині ландшафту, зрозуміти їх фізико-хімічну і біотичну зумовленість.

3. Хорологічна ландшафтна екологія вивчає:

особливості територіальної розмірності геосистем;

природний баланс;

енерго-, волого- і речовинообіг, продукційні процеси в геосистемі;

поширення певних типів геосистем від впливу зовнішніх факторів;

зміну в часі значень окремих характеристик геосистем.

4. Природно-територіальний комплекс – це:

оболонка в складі Землі, яка є приблизно симетричною відносно її центру і складається з речовини в одному і тому ж фізичному стані;

сфера безпосереднього стикання, обміну і взаємопроникнення літосфери, гідросфери, атмосфери і біосфери;

агенти, що просторово і якісно формують земну поверхню;

синонім терміна " епігеосфера";

закономірне поєднання природних компонентів, які перебувають у складній взаємодії та взаємозумовленості, утворюючи єдину нерозривну систему.

5. Виберіть морфологічні одиниці ландшафту:

ландшафтний район, ландшафтна область;

місцевість, урочище, фація;

рід, вид ландшафту;

ландшафтна провінція, ландшафтна країна;

природні і антропогенні ландшафти.

6. У геосистемах розрізняють такі типи структур:

топічну і горизонтальну;

горизонтальну і поліструктурну;

вертикальну і ярусну;

горизонтальну і ярусну;

горизонтальну і просторову.

7. Здатність геосистеми виявляти свої основні властивості за певний інтервал часу свідчить про її:

відкритість;

складність;

динамічність;

емерджентність;

поліструктурність.

8. Просторовий масштаб 102-104 м2 притаманний геосистемам:

субтопічного рівня;

топічного рівня;

хоричного рівня;

субглобального рівня;

регіонального рівня.

9. Рівні просторової розмірності геосистем, які досліджує ландшафтна екологія – це:

топічний, хоричний, регіональний;

субтопічний, топічний, хоричний, регіональний, субглобальний, глобальний;

хоричний, регіональний;

хоричний, регіональний, субглобальний, глобальний;

субтопічний, топічний, хоричний, регіональний.

10. Якісно своєрідне тіло геосистеми, однорідне за фазовим станом і фізико-хімічними властивостями, має певну масу, специфічне призначення, швидкість змін у часі – це:

геокомпонент;

геомаса;

геогоризонт;

епігеосфера;

геосфера.

11. Об’єм атмосфери, що входить до складу геосистеми, і в якому відбуваються процеси вологообігу, енергообміну, називають:

гіпергенез;

атмосфера;

діяльний шар;

аеромаса;

геогоризонт.

12. Сума процесів переутворення твердої речовини земної кори на поверхні суші і перерозподілу елементів під впливом ландшафтно-геохімічних умов називається:

гіпергенез;

діяльний шар;

емерджентність;

ецезис;

геогоризонт.

13. Радіаційним балансом геосистеми називають:

сумарну радіацію, що складається з прямої та розсіяної;

сумарну радіацію, що досягає геосистеми;

процеси надходження і використання компонентами геосистеми радіоактивних речовин;

частину сумарної радіації, що безпосередньо йде на різні процеси в геосистемі;

процеси надходження і трансформації енергії в геосистемі.

14. Геосистеми арктичної зони за кількістю енергії, яку отримують, належать до:

мегатермних;

кріотермних;

мезотермних;

мікротермних;

нанотермних.

15. Геосистеми лише з трав’яним покривом або позбавлені його за ступенем поглинання сонячної радіації належать до:

геліоморфних;

субгеліоморфних;

світломорфних;

семігеліоморфних;

сціоморфних.

16. Кругообіг води в геосистемі, коли маса води на вході в геосистему дорівнює її масі на виході, є:

додатньо-декомпенсованим;

гідроморфним;

декомпенсованим;

компенсованим;

збалансованим.

17. Рослини геосистеми витрачають воду:

на фізичне випаровування;

на площинний стік;

на фізичне випаровування і дихання;

на розмноження;

на фотосинтез, транспірацію.

18. Геосистеми за типом водного режиму поділяють:

на пертрофні, евтрофні, оліготрофні;

на промивного, періодично промивного, непромивного, аридного, випітного, водозастійного, паводкового режимів;

на збалансованого, додатньо-декомпенсованого, від‟ ємно-декомпенсованого режимів;

на гідроморфні, гігроморфні, мезоморфні, ксероморфні, гіперксероморфні;

на збалансовані, незбалансовані.

19. У геосистемах із непромивним водним режимом:

ґрунтові геогоризонти промочуються, але вода не досягає рівня ґрунтових вод;

атмосферна вода сягає рівня ґрунтових вод лише в окремі багатоводні роки;

ґрунтовий профіль сухий протягом цілого року;

переважають висхідні потоки вологи з ґрунтових вод, капілярна кайма яких піднімається до поверхні ґрунту, і ґрунтові води випаровуються фізично;

низхідні потоки вологи переважають над висхідними.

20. У геосистемах з додатньо-декомпенсованим водним балансом:

у річному циклі водний баланс дорівнює нулю;

прихідні статті водного балансу переважають над витратними, рівень ґрунтових вод піднімається;

витратні статті переважають над прихідними, рівень ґрунтових вод знижується;

атмосферна вода сягає рівня ґрунтових вод лише в окремі багатоводні роки;

ґрунтові геогоризонти промочуються, але вода не досягає рівня ґрунтових вод.

21. Резервний фонд геосистеми – це:

нерозчинні речовини, а також легкодоступні речовини, які через надмірну кількість неохоплені кругообігом;

та кількість енергії, яка витрачається безпосередньо на процеси в геосистемі;

явище перехоплення атмосферних опадів фітогеогоризонтом геосистеми;

її природний потенціал;

потоки енергії, що містяться у відмерлій органічній масі геосистеми.

22. Міграція мінеральних речовин у геосистемі зумовлена:

тільки гідрогенезом;

тільки біогенезом;

гідрогенезом і біогенезом;

енергією Сонця;

тектонічними рухами Землі.

23. За ступенем засоленості ґрунтів виділяють геосистеми:

оліготрофні, пертрофні, евтрофні;

глікофітні, семігалофітні, галофітні, супергалофітні;

глікоморфні, галоморфні, семігаломорфні;

еугалофітні, криногалофітні, глікогалофітні;

кальцій-натрієві, хлоридно-натрієві, натрієві.

24. В основі продукційного процесу геосистеми лежить:

інтерцепція;

ецезис;

транспірація;

гіпергенез;

фотосинтез.

25. За величиною продуктивності піщані пляжі належать до геосистем:

високопродуктивних;

середньопродуктивних;

слабопродуктивних;

непродуктивних;

підвищеної продуктивності.

26. З ландшафтно-екологічної точки зору підвищити продуктивність агроценозів можна шляхом:

використання для побудови агрофітоценозів відповідних конкретним умовам екологічних груп рослин;

заміни одновидових посівів на дво- і багатовидові з диференційованими екологічними нішами;

використання агрохімікатів;

запровадження інтенсивних технологій вирощування рослинницької продукції;

збільшення вторинної продукції.

27. Вказати геосистеми, що належать до регіонального рівня розмірності:

географічна оболонка;

географічний пояс, континент, фізико-географічна країна;

фізико-географічна зона, фізико-географічна провінція;

геотоп;

екоїд.

28. Геотоп – це:

об'єктивний природно однорідний підрозділ ландшафту, який сама природа наділила територіальною неподільністю;

сукупність взаємозв‟ язаних природних компонентів, які розвиваються як єдине ціле;

оболонка в складі Землі, яка є приблизно симетричною відносно її центру і складається з речовини в одному і тому ж фізичному стані;

територіальна ділянка навколо рослини, що відрізняються від прилеглих за комплексом ознак практично всіх геокомпонентів;

гомогенні елементарні частини, з яких складається фітоценоз.

29. Рівні внутрішньотопічної диференціації:

геосистема, геотоп, екоїд;

фація, урочище, місцевість;

екоїд, клонова ділянка, поліекоїд, мікроценоз;

фітоценоз, зооценоз, мікроценоз;

фітомаса, зоомаса, педомаса, аеромаса.

30. Ландшафтна територіальна структура – це:

сукупність всіх структур у вертикальному розрізі геосистеми;

сукупність ландшафтних територіальних одиниць, конфігураційно та ієрархічно впорядкованих просторовими відношеннями певного типу;

сукупність взаємозв‟ язаних природних компонентів, які розвиваються як єдине ціле;

набір геомас у межах конкретного ландшафту;

закономірно побудовані системи взаємопов'язаних компонентів природи, які утворюють на поверхні Землі певні територіальні одиниці.

31. Біоцентрично-сітьова ландшафтна територіальна структура – це:

об‟ єднання геотопів за спільністю походження (генезису) та еволюції;

зв'язок геотопів горизонтальними речовинно-енергетичними потоками;

об‟ єднання геотопів за гідрофункціонуванням та їх відношення до басейнів поверхневого стоку;

зв'язок між біоценозами ландшафту через трофічну марежу;

зв‟ язок між геотопами через біотичні міграції організмів та окремих популяцій.

32. За функцією у ландшафтній територіальній структурі межі між геосистемами бувають:

абіогенні, біогенні;

контактні, бар‟ єрні, мембранні;

літогенні, фітогенні, зоогенні;

топічні, хорологічні, регіональні;

мікроекотони, мезоекотони, макроекотони.

33. Регіональна ландшафтно-екологічна амплітуда геосистеми – це:

діапазон чинника, в межах якого на всій планеті трапляється певний тип геосистеми;

набір чинників, які необхідні для існування геосистеми;

діапазон чинника, до якого пристосовані геосистеми в межах певного регіону;

діапазон впливу чинника, в якому може існувати певний вид;

набір чинників, які визначають існування геосистеми та ареал поширення на земній поверхні.

34. Геосистеми, що мають великі ландшафтно-екологічні ніші:

дуже вибагливі до умов зовнішнього середовища і загалом нестійкі у разі варіації цих умов;

можуть існувати в широкому діапазоні дії зовнішніх чинників;

потребують особливої уваги та природоохоронного статусу;

характеризуються періодичністю виникнення;

часто є реліктовими або екзотичними для певного регіону, їх стійкість здебільшого невисока.

35. Об’єм ландшафтно-екологічних ніш необхідно враховувати:

у разі їх перекриття;

у разі визначення природоохоронних пріоритетів;

у разі витіснення геосистем менш пристосованих до даних умов зовнішнього середовища більш пристосованими;

у разі визначення лімітуючих чинників;

у разі дослідження динаміки геосистем.

36. Зміну в часі значень окремих характеристик геосистеми, станів, набору та інтенсивності процесів, територіальних структур, яка не призводить до формування принципово нової геосистеми, називають:

еволюція геосистем;

емерджентність геосистем;

динаміка геосистем;

складність геосистем;

розвиток геосистем.

37. Процес у геосистемі, що полягає в повторенні геосистемою станів близьких, але не ідентичних початковому, через деякі, не обов’язково близькі, проміжки часу, називають:

періодичним;

тренд;

ритмічним;

спонтанним;

циклічним.

38. Сезонна динаміка геосистем пов’язана:

з обертанням Землі на своїй осі;

з нахилом земної осі й положенням Землі відносно Сонця;

з тектонічним розвитком твердої поверхні Землі;

з біоритмами;

з сезонною ритмічністю, погодою та динамічною тенденцією зміни вертикальної структури геосистеми.

39. Правильне формулювання концепції ландшафтної сукцесії:

зміни геосистеми, що не мають чіткої спрямованості, проявляються як коливання станів навколо деякого середньорічного;

багаторічна динаміка геосистеми здійснюється під впливом не одного якогось зовнішнього чинника, а зумовлена комплексом чинників різної природи; для певних умов зовнішнього середовища існує такий варіант структури геосистеми, за якого вона максимально позбавлена впливу лімітуючих чинників;

зміна в часі значень окремих характеристик геосистеми, станів, набору та інтенсивності процесів, територіальних структур не призводить до формування принципово нової геосистеми;

циклічність процесів у геосистемі полягає в повторенні однакових значень характеристики через будь-який часовий інтервал.

40. Неіснуючий вид динаміки природних ландшафтів – це:

хорологічна;

циклічна;

змінна;

структурна;

часова.

41. Те, що формування нових геосистем під час еволюції займає значний проміжок часу, говорить:

про прогресивність еволюції геосистем;

про незворотність еволюції геосистем;

про поступовість еволюції геосистем;

про спадкоємність еволюції геосистем;

про довготривалість еволюції геосистем.

42. Ріст неукріпленого яру вгору до вододілу є прикладом:

структурної динаміки ландшафту;

ерозійної динаміки ландшафту;

періодичної динаміки ландшафту;

хорологічної динаміки ландшафту;

хронологічної динаміки ландшафту.

43. Добова, місячно-добова і сезонна динаміка є різновидом такої динаміки ландшафтів:

періодична;

флуктарна;

циклічна;

спонтанна;

генезисна.

44. Бальне оцінювання природного потенціалу геосистем зводять:

до оцінювання характеристик геосистеми за шкалами, що переводять їх у числові значення сприятливості для виконання певної функції;

до оцінювання здатності геосистеми протистояти антропогенному впливу;

до визначення вартості продукції, яку можна отримати за рахунок використання ресурсу геосистеми за певний проміжок часу;

до використання натуральних показників потенціалу геосистем: бонітету ґрунту, рекреаційної ємності ландшафту, продуктивності лісу тощо;

до опису у балах параметрів, що безпосередньо характеризують ступінь антропогенного навантаження.

45. Стійкість геосистеми – це:

здатність геосистеми повертатися до первинного стану після виходу з нього під впливом зовнішнього чинника;

процеси самоочищення геосистеми;

здатність геосистеми активно зберігати свою структуру і характер функціонування у просторі та часі за дії змінних умов зовнішнього середовища;

сукупність природних процесів знешкодження речовин, елементів і домішок, що потрапили у довкілля або живі організми;

здатність геосистеми до перетворення шкідливих сполук на нешкідливі.

46. За генетичною класифікацією всі ландшафтно-геохімічні бар’єри поділяють:

на радіальні, латеральні;

на макро-, мезо-, мікробар‟ єри;

на дифузійні, інфільтраційні;

на однобічні, двобічні;

на природні, техногенні, техногенно-природні.

47. На кисневому ландшафтно-геохімічному бар’єрі:

осадження хімічних елементів відбувається в результаті зміни тиску і температури;

відбувається осадження хімічних елементів у відновних умовах за відсутності сірководню і кисню;

відбувається концентрація речовин за рахунок їх випаровування; відбувається осадження хімічних елементів в умовах наявності вільного кисню з вод різного складу, що надходять до бар‟ єра;

відбувається осадження хімічних елементів в умовах з сірководнем.

48. Буферна місткість геосистеми – це:

її здатність протистояти забрудненню, що вимірюється за кількістю забруднювальних речовин, яку геосистема може поглинути без суттєвих негативних наслідків для себе;

кількісне вираження її резервного фонду;

її здатність зберігати кислотно-лужну реакцію середовища під впливом фіксованої найвищої кількості забруднювача;

сукупність механізмів геосистеми, що дозволяють знешкодити забруднення або вивести їх з кругообігу та з геосистеми взагалі;

її здатність відігравати роль буфера у міграційних потоках.

49. Самоочищення атмосфери відбувається:

завдяки діяльності рослин;

за законами механічної повітряної міграції через перенесення на інші території та осідання на поверхні;

завдяки процесам фізико-хімічної водної та біогенної міграції;

завдяки процесам включення речовин у біохімічні кругообіги за участі біоти і чинників неживої природи, що надійшли у водний об‟ єкт;

за законами біогенної міграції.

50. Фізичні механізми самоочищення природних вод – це:

сорбція, газообмін, осадження;

фотоліз, гідроліз;

електроліз, дисоціація;

трансформація речовин гідробіонтами;

сукупність процесів фізико-хімічної водної міграції.

51. За просторовим масштабом ландшафтно-екологічні прогнози поділяють:

на оперативні, короткострокові, середньострокові, довгострокові;

на територіальні, хорологічні, структурні;

на добові, сезонні, багаторічні;

на субконтинентальні, регіональні, субрегіональні, локальні;

на топічні, хоричні, регіональні.

52. Ландшафтно-екологічні прогнози розрізняють:

за просторовим і часовим масштабом прогнозування;

за локальним і глобальним масштабом прогнозування;

за значенням і функціями;

за цілеспрямованістю і значенням;

за генезисом і еволюцією.

53. Ділянку з природною рослинністю, яка виконує функцію збереження генофонду ландшафту, оптимізуючого впливу на прилеглі геотопи з культурною рослинністю або без неї, естетичної привабливості, називають:

біокоридор;

біоцентр;

біоплоща;

біозона;

біосектор.

54. Антропогенний ландшафт – це ландшафт, в якому:

вплив людини внаслідок екстенсивного господарювання порівняно невеликий;

відсутні природні компоненти;

під впливом людини докорінній зміні піддався хоча б один із компонентів, у т.ч. і рослинність;

зберігається однорідність геолого-геоморфологічних, гідрокліматичних, ґрунтових і біотичних умов;

людина як біологічний вид відіграє головну роль.

55. Підходи, що використовують для оцінювання природного потенціалу геосистеми – це:

оцінювання в натуральних одиницях;

оцінювання екологічної безпеки;

оцінювання потенціалу в балах;

оцінювання ступеня антропізації;

оцінювання у грошових показниках.

56. До головних проблем ландшафтної екології належить:

ландшафтно-екологічне районування;

ландшафтно-екологічне прогнозування;

визначення меж самоочищення й оновлення ландшафтів;

класифікація природних і техногенних чинників формування ландшафтів;

таксономія морфологічних одиниць ландшафту.

57. До головних проблем ландшафтної екології належить:

вивчення особливостей формування, будови, властивостей, розвитку і поширення географічних ландшафтів;

оцінювання стійкості геосистем до антропогенних навантажень;

дослідження процесів міграції та обміну речовин у різних типах ландшафтів;

визначення меж самоочищення й оновлення ландшафтів;

ландшафтно-екологічне районування.

58. До методів дослідження ландшафтів належать:

дистанційні методи;

спіритичні методи;

комбіновані методи;

вербальні методи;

наземні методи.

59. Метою ландшафтно-екологічних досліджень є:

екологічний аудит ландшафтів;

комплексне оцінювання обсягів і типів антропогенних перетворень ландшафтів;

прогнозне оцінювання динаміки техногенних процесів та антропогенних змін ландшафтів;

екологічне картування ландшафтів;

збереження заповідних територій.

60. Морфологічні одиниці ландшафту – це:

фація;

ландшафтний район;

вид ландшафту;

місцевість;

урочище.

61. Індивідуальні (регіональні) класифікаційні одиниці ландшафту – це:

ландшафтний район;

ландшафтна область;

ландшафтна провінція;

ландшафтна зона;

ландшафтна країна.

62. Типологічними класифікаційними одиницями ландшафту є:

вид ландшафту;

ландшафтний район;

клас ландшафту;

рід ландшафту;

тип ландшафту.

63. Україна розташована у межах фізико-географічних країн – це:

Кримські гори;

Полісся;

Українські Карпати;

Середньоєвропейська низовина;

Східноєвропейська рівнина.

64. Рівні просторової розмірності геосистем, які досліджує ландшафтна екологія – це:

топічний;

субглобальний;

хоричний;

субтропічний;

регіональний.

65. Способи декомпозиції геосистем – це:

генетико-еволюційний;

просторово-об‟ ємний;

геокомпонентний;

циклічний;

геомасовий.

66. Джерела енергії в геосистемі – це:

енергія Сонця;

гідрогенез;

енергія тектонічних рухів;

теплова енергія з надр Землі;

біогенез.

67. Волога до геосистеми надходить:

за рахунок конденсації водяної пари;

із підземними водами;

за рахунок резервного фонду геосистеми;

за рахунок біотичної міграції;

із поверхневим стоком.

68. Речовини до геосистеми надходять:

із пилом;

із розсіяною радіацією;

за рахунок вивітрювання мінералів гірських порід;

за рахунок розчинення солей осадових порід;

із дощем.

69. До чинників міграції та обміну мінеральних речовин у геосистемі належать:

потоки води;

життєдіяльність рослин;

життєдіяльність консументів;

земне тяжіння;

потоки радіації.

70. До чинників міграції та обміну мінеральних речовин у геосистемі не належать:

життєдіяльність фітофагів;

життєдіяльність редуцентів;

життєдіяльність продуцентів;

водні потоки;

радіаційні потоки.

71. Геосистеми виділяють за елементами, які мають високий вміст у геосистемі та енергійно мігрують і накопичуються в ній, – це:

оліготрофні;

кислі;

глікофітні;

кислі глейові;

кальцієві.

72. За багатством ґрунту елементами живлення виділяють геосистеми:

пертрофні;

евтрофні;

мезотрофні;

оліготрофні;

кальцій-натрієві.

73. За ступенем засоленості ґрунтів виділяють геосистеми:

глікофітні;

семігалофітні;

галофітні;

супергалофітні;

глікоморфні.

74. Типологія геосистем за речовинними потоками передбачає класифікацію геосистем:

за типоморфними елементами;

за ступенем засоленості ґрунтів;

за надходженням сонячної енергії;

за ступенем забезпеченості рослинних угруповань вологою;

за багатством ґрунту елементами живлення.

75. До продукційного процесу геосистеми належить:

утворення гумусу;

інтерцепція;

наростання рослинної маси;

нагромадження речовин на ландшафтно-геохімічних бар‟ єрах;

утворення вторинної продукції.

76. До продукційного процесу геосистеми належить:

продукування мікробної маси;

ріст рослин;

фотосинтез;

нагромадження речовин на ландшафтно-геохімічних бар‟ єрах;

транспірація.

77. Геосистеми, що належать до субглобального рівня розмірності:

географічна оболонка;

географічний пояс,

континент,

фізико-географічна країна;

геотоп.

78. Геосистеми, що належать до регіонального рівня розмірності:

географічний пояс;

континент;

фізико-географічна зона;

фізико-географічна провінція;

геотоп.

79. Типи ландшафтно-територіальних структур – це:

динамічна ландшафтна територіальна структура;

біоцентрично-сітьова ландшафтна територіальна структура;

генетико-морфологічна ландшафтна територіальна структура;

басейнова ландшафтна територіальна структура;

генетико-еволюційна ландшафтна територіальна структура

80. Рівні внутрішньотопічної диференціації – це:

поліекоїд,

геотоп;

екоїд,

клонова ділянка,

мікроценоз.

81. Типи динамічних процесів у геосистемі – це:

періодичний процес;

тренд;

спонтанний процес;

ритмічний процес;

циклічний процес.

82. Генезисні види динаміки ландшафту – це:

спонтанна,

кліматогенна,

тектогенна,

геоморфологічна,

біогенна.

83. За загальним характером зміни структури геосистеми виділяють антропогенні впливи:

компенсаційні,

редукційні,

деструктивні,

доповнювальні;

довготривалі.

84. За тривалістю дії антропогенного чинника на геосистему виділяють антропогенні впливи:

добові;

сезонні;

довготривалі,

багаторічні,

короткочасні.

85. Оцінювання екологічного ризику включає складові:

доповнювальні;

антропоцентричні;

природно-ландшафтні;

соціоекономічні;

естетичні.

86. Типи міграції хімічних елементів у геосистемі – це:

збалансований тип міграції;

переміщення елементів зі зміною форм їх існування;

зміна форми елементів без їх суттєвого переміщення;

переміщення елементів без зміни форм їх існування;

збереження форми елементів без їх суттєвого переміщення.

87. Залежно від орієнтації в просторі міграційних потоків розрізняють ландшафтно-геохімічні бар’єри:

однобічні;

латеральні;

радіальні;

дифузійні;

мікробар‟ єри.

88. Залежно від способу надходження хімічних елементів на ландшафтно-геохімічний бар’єр розрізняють види:

двобічні;

інфільтраційні;

латеральні;

радіальні;

дифузійні.

89. Класи природних ландшафтно-геохімічних бар’єрів:

фізико-хімічні,

механічні,

біогеохімічні,

комплексні;

дифузійні.

90. Класи техногенних ландшафтно-геохімічних бар’єрів:

фізико-хімічні;

соціальні;

комплексні;

механічні;

біогеохімічні.

91. Підкласи соціальних ландшафтно-геохімічних бар’єрів:

фізико-хімічні;

побутові;

промислові;

будівельні;

змішані.

92. Хімічні механізми самоочищення природних вод – це:

фотоліз;

сорбція;

газообмін;

осадження;

гідроліз.

93. Методи ландшафтно-екологічного прогнозування – це:

метод логічних розумових висновків;

метод ландшафтно-екологічних аналогів;

прогнозування за матрицями Маркова;

прогнозування за схемами ландшафтної сукцесії;

прогнозування за схемою формування вертикальної структури геосистем.

94. Оптимальна організація ландшафту включає завдання:

спланувати оптимальну біоцентрично-сітьову ландшафтно-територіальну структуру;

спрогнозувати зміни геосистем сукцесійного характеру;

виявити оптимальне відсоткове співвідношення природних та господарських угідь;

визначити мінімально необхідну площу окремого біоцентру;

визначити генетико-еволюційні зв‟ язки.

95. Антропогенні ландшафти класифікують:

за ступенем господарської цінності;

за цілеспрямованістю виникнення;

за глибиною дії;

за тривалістю існування;

за подібністю до природних ландшафтів.

96. Антропогенні ландшафти класифікують:

за тривалістю існування;

за подібністю до природних ландшафтів;

за змістом антропогенної діяльності;

за періодом виникнення;

за ступенем господарської цінності.

97. До типів агроландшафтів належать:

польовий;

садовий;

рисовий;

сільськогосподарський;

лучно-пасовищний.

98. Агроландшафти, що відповідають польовому типу – це:

яблуневий сад;

картопляне поле;

пасовище ВРХ;

посіви жита;

посів соняшника.

99. Сільськогосподарські неоландшафти – це:

оазиси;

вторинні солончаки;

польдери;

рисові поля;

насадження чайного куща.

100. В основі виділення типів міського ландшафту є показники:

частка твердого покриття;

архітектура;

ступінь озеленення;

водний баланс;

багатоповерховість забудови.

101. Типи міського ландшафту – це:

заводський;

малоповерховий;

рекреаційний;

багатоповерховий;

садово-парковий.

102. Типи, що належать до промислових ландшафтів:

териконовий;

заводський;

кар‟ єрно-відвальний;

звалища;

промисловий карст.

103. До типів місцевості кар’єрно-відвальних комплексів належать:

промисловий карст;

канали;

каменоломний бедленд;

оголений тип місцевості;

кар‟ єрно-відвальні пустища.

104. Водойми, що належать до штучних:

водосховища;

ставки;

канали;

озера;

озера в кар‟ єрно-відвальному типі місцевості.

105. Типи водосховищ – це:

з обслуговування водопостачання;

з перенесення водних мас упродовж цілого року;

створювані для руху води в напрямі схилу;

створювані для захисту від повені;

створювані для рибного господарства.

106. Типологічні ландшафтні одиниці на водосховищах – це:

мілководний тип ландшафту;

ставки схилового типу місцевості;

улоговинні типи;

глибоководний тип ландшафту;

плакорний тип місцевості.

107. Водні антропогенні ландшафти – це:

низинні болота;

водосховища;

ставки;

супутні водні комплекси;

озера.

108. Підкласи лісових антропогенних ландшафтів:

дендропарки;

лісокультурні;

лісові первинно-похідні натуралізовані;

ботанічні сади;

лісокультурні натуралізовані.

109. “ Природна система – це моноцентричне утворення згідно з підходом:

ландшафтним;

екологічним;

методичним;

науковим.

оболонку називають епігеосферою.

географічну;

водну;

повітряну;

земну.