II семестр

Методичні вказівки до виконання самостійної роботи №7

Розділ: Стилістичні засоби лексикології та фразеології

Тема: Слово і його лексичне значення. Лексико – стилістичні синоніми. Антоніми. Пароніми. Основні групи фразеологізмів (2год)

Мета: поглибити знання про слово та його лексичне значення, про українську фразеологію; систематизувати знання про марковані слова вузького стилістичного призначення (професійні, діалектні, запозичені слова, терміни, неологізми і застарілі слова) та їхню закріпленість за певними стилями, стилістичні можливості омонімів, синонімів та антонімів;; виховувати повагу до фольклору, до влучного й образного слова.

Знати: слово та його значення, визначення фразеологізмів, основні групи фразеологізмів, визначення синонімів, антонімів, паронімів.

Уміти: працювати зі словниками й таблицями; визначати стилістичне призначення фразеологізмів, уміти складати синонімічні ряди, добирати антоніми та пароніми

Література

1.Олійник О. Українська мова: підручник для 10-11 класу середньої школи. – вид. 7-ме. – К.: Вікторія, 2007. – 448 с.

2. Українська мова: підручник для 10-11 класу. О.М. Біляєв та ін. – К.: Освіта, 2007.

3. Зубков М. Українська мова. Універсальний довідник. – Харків: ВД «ШКОЛА», 2009.

4. Ладоня В.О. Українська мова. Посібник для підготовки молодших спеціалістів вищих навчальних закладів. К.: Вища школа, 2001.

5. Ющук І.П. Практикум з правопису української мови. – К.: Освіта, 2007.

Вправа 1. Що називається фразеологізмом? Розкрити зміст кожного з фразеологізмів. Яку людську рису характеризує кожне з прислів’їв?

Йому розуму не позичати. У нього в голові не всі дома. Думає, що Бога за бороду спіймав. Корчить із себе Лазаря. Цей знає, де раки зимують. Не доглянув оком, то вилізло боком. У нього щоразу з переляку душа в п’яти втікає.

(Нар. творч.)

Вправа 2. Прочитати дотепи, вказати вжиті в них фразеологізми. Розкрити зміст фразеологізмів. Яка їхня роль у мовленні?

Першими у чорні списки потрапляють світлі голови. Якщо залишився в дурнях – значить, виправдав довір’я! Ми завжди все робимо правильно і навіть лікті потім касуємо, як слід. Трапляється, і духовна їжа відгонить душком. (О. Перлюк.) Хто віддав останню сорочку, той не носить камінь за пазухою. (А.Закревський.) Кипуче сьогодення: заварюємо кашу. Яке коротке життя: не встигне людина навчатися тримати язик за зубами, як вони випадають… Хіба у нас очі бачать, що купують, як вони від цін не лоба полізли? (Ф. Боднар.) З великого ума, вірніше, здуру з невбитого ведмедя ділим шкуру. (М. Самійленко.)

Вправа 3. Дібрати українські відповідники до російських фразеологізмів.

Во всю Ивановскую. Ворона в павлиньих перьях. Гусь лапчатый. Губа не дура. В подметки не годится. Голодной куме хлеб на уме. Строить глазки. Легок на помине. Мели, Емеля, твоя неделя.

Д л я д о в і д о к.

На всі заставки (щосили, щодуху, на весь окіл, на всю вулицю). Убрався в жупан і дума, зо пан (красне пір’я на одудові, але сам смердить; пані на всі сани, тільки хвіст волочиться). Хитродум (хитромудрий). Губа не з лопуцька (ласий НП чужі ковбаси). Не годен і в слід ступити (не варт і нігтя). Голодній курці просо на думці (голодній Гапці хліб на гадці). Бісики пускати. Про вовка помовка. Мели, Іване, доки вітру стане (говорив Мирон рябої кобили сон).

Вправа 4. Вказати іншомовні слова, з’ясувати їхню стилістичну роль.

Я знаю: ми тугі бібліофаги і мудрість наша – шафа книжкова. (М. Зеров.) І лиш в одній, у Сікстинській мадонні, в живій гармонії її душі і серця, в її очах, розумних і тривожних, я бачу образ Матері-Людини. (Л. Волошина.) Національність не потрібна баранам, їм все одно – де їх заріжуть. Чи їх везуть в Афгані, чи у В’єтнам, чи шкуру на манто деруть в Парижі. Всі барани – інтернаціоналісти: шашлик із них, де хочеш, можеш їсти. (О. Білаш.) Волаю у горі я вкотре запитую: чому замість обіцянок прав і свобод я отримав ідентифікаційний код? Обираєм пастирів зі святими мандатами, а відтак голодуємо, набиваючи шлунок і душу нітратами… (Н. Колєв-Босія, переклад з болг.) Раз поїхав був Мусій у поле орать, а за ними услід мерщій два інструктори… Вже б Мусієві орать – час не жде, весна ж! тільки як до тями взять мудрий інструктаж? (М. Яровий.)

Вправа 5. Заповнити таблицю, самостійно дібравши приклади застарілих слів (історизмів та архаїзмів) і неологізмів.

Вправа 6. З-поміж виділених у реченнях слів назвати застарілі слова і неологізми, з’ясувати їхню стилістичну роль.

Йду повз лани поорані: Хоружівко, агов! В твоїм прадавнім корені величчя хоругов. (Д. Білоус.) Раби вчорашні знов не годні почуть душею волі глас. (В. Забаштанський.) Моя стражденна Україно, прекрасний, роботящий край, підводсь з колін! На прю ставай! (І. Цюпа.) Хвалю я ворога: піднявши забороло, він ставить чоло проти чола. (Ю. Клен.) І сніг рипить… То знов і знов несуть волхв и свої сакви. (І. Жиленко.) Згадаймо: річка ще не скресла, а ми босоніж – у лікнеп… (М. Подолян.) Здається, в романі «Диво» я вперше вжив слово «пильновані ». Коли згадати царську охранку та горезвісні радянські «органи», можна зрозуміти глибинний сенс цього неологізму. (П. Загребельний.) Здибалася воля у незгоді, зрекетіла злидням завдяки. Бузина буяє на городі, і дуріють в Києві дядьки. (В. Забаштанський.) Під осінь синя, підосінена, Вкраїно, ти розукраїнена. (О. Орач.) Стоїть діва-краса Україна у віночку аесовім, просить у Бога роси. (Р. Лиша.) Вірю яснозорно – за рікою дзвони. (П. Тичина.)

Вправа 7. Виписати неологізми. Прокоментувати стилістичну роль авторських неологізмів у художніх текстах.

Як багато зробив Павло Тичина для розвитку рідної мови і як у творенні нового залишався близьким її духові, навіть у тому чудовому яблуневоцвітно! А що вже говорити про слова, утворені без суфіксів і префіксів: бездорож, бризь, витрим, гучінь, квіть, тень та ін. Звичайно, частина цих слів звучить тільки в контексті, але звучить незамінно.

Улюбленими для Павла Тичини є різного типу складені слова. Що таке опукло-бадьорий? Незрозуміло. Але як добре пливти під опукло-бадьорими вітрилами! Інші слова ніби й простіші, однак теж створюють неповторні образи: блакитнолісся не замінити на блакитні ліси, а бистрокрилля взагалі нічим замінити. Неологізми Тичини йдуть цілком природно від Тараса Шевченка: згадаймо хоча б його «лани широкополі».

Вправа 8. Витлумачити лексичне значення іншомовних слів. Чи можна вважати їх неологізмами?

На відкритість сучасного українського суспільства, розвиток економічних і культурних зв’язків України із західним світом ЗМІ відреагували масовим запозиченням чужих слів: арт-салон, відеокліп, діджей, ексклюзив, іміджмейкер, моніторинг, прес-реліз, рімейк, сервер, спікер, слайзер, топ-модель, факс, хек-трик, хіт та ін.

Вправа 9. Пояснити стилістичну роль синонімів та антонімів.

Прилине передзим’я неминуче. Та до людей ідуть у час такий не сивий розпач, сум і безнадія, шукають очі й серце залюбки веселих барв, котрі іще

зігріють… (С. Охріменко.) Ой бродили злидні і потала у супрязі з горем та бідою… (С. Реп’ях.) Так хочеться у тихій тишині назавжди загубитися, навіки… (В. Чуйко.) Бач, яка негода, клята завірюха лізе тобі в очі, затуляє вуха. Заметіль ще дужче в полі за горою сіє-посіває білою крупою. (В. Іванович.) Бідний тоді їсть курку, як сам хворий або курка слаба. (Нар. творч.)

Усе життя куєм для себе грати і для божків майструєм олтарі. А всі ж помрем – і бідні, і багаті, лихі і добрі, лагідні і злі. (Т. Яковенко.) Своя в тирана і раба за існування боротьба. Вона руйнує, а не творить, тому і є Голгофи-гори… (П. Марченко.) В минуле ми вертаємося в згадці, п’ємо його гірко-солодкий мед. Стою, немов на перегнутій кладці: назад вже пізно й боязко вперед. (О. Підсуха.) На білому – чорне. На чорному – біле. Це – графіка грудня. Степи спорожніли… Як легко забути! Як тяжко згадати! Чорніло півстріхи, біліло півхати. (О. Абліцов.) Рак певен, що на світі все не так іде, бо сам назад, а не вперед іде. (Л. Дмитренко.) Чи голодним нині буть на волі, чи буть ситим завтра на цепу? З потолоччя рабство не зника. …І стаю на задні – для стрибка! (В. Забаштанський.) Воює церква з атеїзмом, невігластво – з наукою. А комунізм з капіталізмом, як верховодка з щукою. Воює правда із брехнею, а варварство з культурою. Не мириться і сталь з бронею, як майстер із халтурою. (О. Білаш.) Мов тінь, услід за цвітом ходить тління, за світлом – тьма, за звуком – німота. (Н. Тихий.) Ніч – цвіте! І день –не в’яне! (Ю. Ілліна.)

Вправа 10. Вказати омоніми, з’ясувати їхню стилістичну роль. Розповісти про омофони та омоформи, вказати їх у реченнях. Що називається омографами? Навести приклади.

Грінченко й Даль ведуть у даль чудову, о словників жага, віків снага! (С. Литвин.) Спів кладеться на звичайні ноти. Вся в абетці викладена суть. Дипломати теж складають ноти, чабани своїх овець пасуть. (М. Доленго.) І лейтенанти Шмідти, і капітани Гранти, і їхні нещасні діти, ошукані на гранти. (Г. Гарченко.) Нехай мине мене омана… (М. Братан.) Я б вклонився за оди одуду, та не чути його ніде. Добрий одуде, гарний одуде, де складаєш ти оду, де? (В. Юхимович.) Жупан у дуба-нелиня аж до нового не линя! (В. Соколов.) Як упала, як упала золота зоря у воду, я купала, я купала білі коси, білу вроду. (П. Карась.) Чи насправді, а чи сон це: жовті верби, жовте сонце. (А. Камінчик.) Казав Наум – бери на ум. (Нар. творч.)

Швидко мчиться коней пара, аж пашить над ними пара. У палаці грали в шахи мудрий шах і шахів брат; для суперника омріяв кожен з них і шах, і мат. У залі на троні куняє султан, чалма в нього гарна і пишний султан. Швидким галопом і прудкою риссю дресирувальник в клітку мчав за риссю. Щоб з зайвою вагою виправити стан, на масажер стягнися – стрункішим буде стан! В манекенниці-шотландки куца сукня із шотландки. У озері вертлява плітка про щуку розпустила плітку.

Д л я д о в і д о к.

Омофони – слова, що однаково звучать, але по-різному пишуться: мене – мине, греби – гриби, Роман – роман. Омоформи – слова або форми одного слова, що збігаються в окремих граматичних формах: мати (іменник) – мати (дієслово), три (числівник) – три (дієслово). Омографи – слова або форми одного слова, що однаково пишуться, але по-різному вимовляються: дорога – дорога, озера – озера.