Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Дезінфекція
Дезінфекція - це знезараження від патогенних збудників суб’єктів оточуючого середовища. які забезпечують передачу збудників інфекційних хвороб. У практиці розрізняють осередкову і профілактичну дезінфекцію. Осередкова дезінфекція проводиться в осередку інфекції біля ліжка хворого (вдома, в лікарні) – “поточна дезінфекція” (знезаражуються виділення хворого, його білизна, речі біля нього, судно, посуд), а також вдома після госпіталізації або смерті хворого, в лікарні після його виписки – “заключна дезінфекція” (дезінфекція квартири, кімнати в гуртожитку, палати в лікарні, матраців, подушок, ковдр). Поточна дезінфекція в інфекційному відділенні є головним заходом в лікарняному режимі. Особливе значення вона має при кишкових та інших бактеріальних інфекціях. Поточна дезінфекція проводиться силами працівників лікарні, медичними сестрами, санітарками. Відповідає за організацію і якісне проведення поточної дезінфекції старша медсестра, завідуючий відділенням, головний лікар лікарні. Заключну дезінфекцію проводять спеціально підготовлені дезінфектори під керівництвом лікарів-епідеміологів, помічників епідеміологів, дезінструкторів дезстанцій, санепідстанцій. При поточній дезінфекції дезінфікується сеча і кал хворого, посуд для їжі та виділень, білизна, предмети догляду за хворими, залишки їжі, кімната хворого, туалет, предмети обстановки. Велике значення має особиста гігієна хворого і тих, хто доглядає за ним. Виділення хворого знезаражують в туалеті, в підкладних суднах, горшках. Після знезараження і злива виділень судна, горшки дезінфікують в спеціальних баках з щільно закритими кришками, потім миють. У палатах, коридорах, приміщеннях щоденно проводять вологе прибирання із застосуванням миючих і дезинфікуючих засобів. Прибиральний матеріал для палат, коридорів, туалетів дезінфікують окремо. Білизну хворих збирають в мішки або металеві баки з кришкою, зберігають в спеціальному приміщенні і після дезінфекції відправляють в пральню. Постіль хворого після виписки знезаражують в дезінфекційній камері. Посуд після прийому їжі збирають на окремому столі, звільняють від залишків їжі, знезаражують та миють. Залишки їжі збирають в спеціальний бак з кришкою і знезаражують, заливаючи дезрозчином. Стіл для брудного посуду, губки, щітки дезінфікують після кожного користування ними. Особливої уваги потребує дезінфекція санітарного транспорту. Дезінфекцію автотранспорту після поступлення інфекційного хворого в лікарню здійснює персонал приймального відділення. Дезінфекцію починають з обробки зовнішніх ручок дверей кабіни, потім зрошується підлога, стеля, ноші, стіни і повторно підлога. Зрошення може здійснюватись за допомогою гідропульта або може бути замінено на двократне протирання поверхонь ганчіркою, змоченою в дезрозчині. Застосовують хлорамін 1%, лізол 3%, ДТСГК 0, 5%. При аерозольних інфекціях одним із ефективних заходів є ультрафіолетове опромінення приміщень, палат, де знаходяться хворі. Медичний персонал в таких відділеннях повинен носити марлеві маски-респіратори. При заключній дезінфекції в осередку проводиться обробка тих самих предметів, що і при поточній дезінфекції. Однак хімічні дезинфікуючі середники застосовуються ширше. Крім того нерідко проводиться камерна дезінфекція речей. Терміни проведення заключної дезінфекції повинні бути максимально скороченими (не більше 12 годин в сільській місцевості). Заключну дезінфекцію починають із зрошення дверей в кімнату хворого, підлоги. Потім знезаражують посуд, білизну хворого, виділення, горшки, відбирають речі для камерної дезінфекції і укладають їх в мішки. При аерозольних інфекціях зрошують всі стіни кімнати до стелі, при кишкових – стіни коло ліжка на висоту 2 метри. Поверхні, які пофарбовані масляною фарбою після обробки із гідропульта протирають ганчіркою, змоченою в дезінфікуючому розчині. Поліровані речі і картини очищають механічно сухою ганчіркою. Після дезінфекції стін і меблів знову рясно зрошують підлогу. Крім кімнати хворого, обробляють коридор, ванну, туалет, кухню. При виявленні в квартирі мух або вошей проводять також дезінсекцію. Камерній дезінфекції підлягають речі не тільки хворого, але і осіб, які були у контакті з хворими (верхній одяг, подушка, матрац, ковдра). Профілактична дезінфекція проводиться постійно, незалежно від наявності інфекційних захворювань, її мета - запобігання виникненню і розповсюдженню, накопиченню збудників інфекційних захворювань або їх переносників. Для цього систематично проводять знезараження питної води, стічних вод, пастеризацію молока, дезінфекцію сироватки тваринного походження, знищення комарів, кліщів, гризунів. Профілактичну дезінфекцію широко застосовують в сільськогосподарський практиці, харчовій і молочній промисловості, при виробництві вакцин та сироваток. Основними об’єктами профілактичної дезінфекції і дезінсекції є промислові підприємства і громадські заклади, будинки, вокзали, готелі, гуртожитки, їдальні та кухні, лазні, дитячі ясла і садочки, плавальні басейни, школи, місця загального користування. Великим розділом роботи в плані загальних санітарно-протиепідемічних заходів є проведення робіт по дезінфекції, дератизації та дезинсекції приміщень і різних територій від мух, побутових паразитів і гризунів. До профілактичної дезінфекції належить також санітарна обробка людей, які мали контакти з хворими на особливо небезпечні інфекції. Всі методи дезінфекції, залежно від їх природи, поділяють на 3 групи: 1. Фізичні. 2. Хімічні. 3. Біологічні. Дія фізичних методів дезінфекції заснована на знищенні або механічному видаленні патогенних збудників з поверхні предметів, знезараженні шляхом дії ряду фізичних чинників. До механічних прийомів належать: витрушування, миття, протирання, чистка порохотягом, вентиляція, фільтрація води та повітря. Дія високої температури застосовується при кип’ятінні білизни, посуду, іграшок, предметів догляду за хворими, медичного інструментарію. Можна у воду добавити соду або мило для посилення знезаражуючої дії. Кип’ятіння продовжується протягом 15-30 хв. Гаряче повітря при температурі - 1800 використовується для прожарювання лабораторного і аптечного посуду та інструментарію в сушильній шафі. Гаряче сухе повітря в дезкамерах використовують для дезінфекції одягу, халатів, білизни. Прасування гарячою праскою з температурою 200о- також звільнює білизну від мікрофлори та комах. Вологе гаряче повітря та водяна пара широко використовують для камерної дезінфекції. Дезінфекційна камера - це установка, в якій за допомогою фізичних, фізичних та хімічних засобів проводять дезінфекцію та дезінсекцію різних предметів та речей. Камери бувають парові або пароформалінові, сухожарові, стаціонарні та пересувні. Стаціонарні камери встановлюються в дезстанціях, дезвідділах, в лікарняних закладах, санпропускниках. Пересувні камери розташовані на автомобілях і виїжджають безпосередньо у осередок інфекції, працюють у польових умовах. Ефективним бактерицидним та спороцидним середником є насичена водяна пара, ії ефективність зумовлена високою вологістю і температурою. Чим вищий тиск насиченої водяної пари, тим вища її температура. За нормальним атмосферним тиском (760 мм рт.ст.) температура водяної пари дорівнює 1000 С, за тиском з додаванням 0, 5 атм. - 1120 С, 1 атм. - 1200 С, 2 атм. -1320С. Це дозволяє посилити ефективність дезінфекції і скоротити час ії проведення. Вологе тепло, висока температура та водяна пара під тиском застосовуються в автоклавах для дезінфекції та стерилізації скляного посуду, інструментів, білизни, перев’язочного матеріалу, гумових виробів (у автоклаві 120оС, 1 атмосфера, 20 хв.). Спалювання застосовують для знищення малоцінних предметів: паперу, сміття, екскрементів, трупів тварин, загиблих від особливо небезпечних інфекцій. Спалювання проводять в спеціальних печах, ямах або на ватрі. Пастеризація – прогрівання рідини, в тому числі молочних продуктів до 70-800 С впродовж 30хв. При цьому гинуть більшість вегетативних форм збудників. Для знищення спорових форм застосовують дрібну пастеризацію – 2-3- рази по 30 хв. через добу. Сонячне світло викликає загибель багатьох мікроорганізмів, особливо чутливі до нього збудники дизентерії, черевного тифу, холери. Ультрафіолетові промені застосовують для знезараження повітря з метою знищення мікрофлори і запобігання внутрішньо-лікарняним інфекціям в лікарнях, пологових будинках, мікробіологічних лабораторіях, в операційних, в кабінетах стоматологів. Ультрафіолетові лампи бувають з різною потужністю випромінювання. Бактерицидний ефект викликають промені з довжиною хвилі 200-450 нм. Тривалість дії від декількох хвилин до декількох годин. Ультразвук - акустичні коливання частотою від 2*104 до 2*106гц - використовують для дезінфекції медичних інструментів, аптечного та лабораторного посуду. Радіоактивне випромінювання діє на всі види мікроорганізмів та їх спори. Іонізація застосовується з метою стерилізації та дезінфекції. Хімічний метод дезінфекції є найбільш розповсюдженим. Хімічні речовини, які застосовують, повинні відповідати таким вимогам: 1) швидко і повністю розчинятися у воді або добре перемішуватись з нею до отримання стійких емульсій; 2) забезпечувати дезінфікуючий ефект при невеликих концентраціях і в короткі терміни; 3) надавати бактерицидну дію; 4) бути стійкими при зберіганні. Застосовують різні хімічні речовини: фенол, крезол, лізол, спирти, різні луги та кислоти. Найчастіше застосовують хлористі сполуки (хлорне вапно, хлорамін, гіпохлорит Са, ДТСГК- двотретинна основна сіль кальцію гіпохлориту, дихлоргідантоїн, дихлордиметилгідантоїн, хлоргексидин, хлорантоїн, неохлор, хлоран, клорсепт). Останнім часом широко використовують композиційні середники (дезактин, бацилоцид, бацилол, сокрена, мікробак, дезефект, деконекс, корзолекс, дисмозан, септодор та інші), які містять різні хімічні сполуки. Вони ефективніші, не мають різкого запаху, не подразнюють шкіру та слизові, не псують поверхні, на які наносяться, використовуються в низьких концентраціях, багато з них, за дезінфекційною, активністю перевищують хлорне вапно та хлорамін. Перекиси водню та його препарати діють на мікроорганізми, як окислювачі, застосовуються для дезінфекції поверхонь, одягу, оброблення ран. У практиці 6% перекис водню широко використовують разом з мийними засобами (0, 5% розчин прального порошку) у співвідношенні 1: 1 для передстерилізаційної обробки інструментарію. Розчини перекису водню готують із 33% перегідролю з додаванням води. Можна застосовувати для дезінфекції санітарно-технічного обладнання, посуду, предметів догляду- 4%, 60 хв., 3%, 30 хв.- для дезінфекції білизни, не забрудненої кров’ю. Препарат дезоксон-0, 1 готується на основі 5-8% надоцтової кислоти. Дезоксон-0, 1 застосовують з метою дезінфекції приміщень, санітарно-технічного обладнання (2%, 60хв.), посуду, білизни (2%, 30хв.) при вірусних гепатитах. Дезоксон-0, 1 застосовують також при туберкульозі і грибкових інфекціях у вигляді 0, 1-0, 5-0, 2% розчинів, 30-60-120 хв. Альдегіди: формальдегід і глютаровий альдегід, ефективні проти бактерій, вірусів, грибів і спор. Формальдегід добре розчиняється у воді, має різкий запах. Формалін (40% водний розчин формальдегіду) застосовують для знезараження у пароформалінових камерах. Альдегіди входять як складова частина до композиційних дезінфекційних засобів, таких як лізоформін-3000, дезоформ, дескозал, дескотон-форте, аеродесін-2000. Четвертинні амонієві сполуки (ЧАС) - водорозчинні поверхнево активні препарати мають слабку бактерицидну дію. Але завдяки вираженим мийними властивостям вони здатні зумовлювати набухання білка, розчиняти його і створювати умови для більш ефективної дії дезінфектантів. Як допоміжні засоби використовують натрій гідрокарбонат, мила, різні композиції синтетичних мийних і пральних засобів. На основі ЧАС створено багато композиційних препаратів: дескосепт АФ, клінісепт, дескософт, дескозал, які застосовуються для заключної і поточної дезінфекції в закладах охорони здоров’я, в осередках кишкових та крапельних інфекцій бактеріальної та вірусної етіології. При цьому обробляються оглядові, операційні (крісла, ліжка, операційні столи, матраци, подушки, ноші, ванни, туалети). Гуанідин (хлоргексидин) використовують у вигляді 0, 05% водних або спиртових розчинів для дезінфекції поверхонь, оброблення рук. Ефективність наближується до такої четвертинно-амонієвих сполук. Входить до складу лізоформіну-спеціаль, гембару (1-2%), яки діють бактерицидно (включно на сальмонел), фунгіцидно, дезактивують збудників вірусного гепатиту В, ВІЛ/СНІДу. Хлорантоїн – композиційний дезінфекційний засіб з миючим ефектом. До складу препарату входять дихлоратин, 5, 5 – диметилгідантоїн, поверхнево активні речовини, інгібітор корозії, лужні миючі засоби. Активного хлору в цьому препараті не менше ніж 13, 5%. За дезинфікуючими властивостями перевищує у 5 разів хлорне вапно і хлорамін. Хлорантоїн сипучий порошок світлого кольору з помітним запахом хлору, добре розчиняється у воді, має бактерицидну, противірусну та фунгіцидну дію. Розчини хлорантоїну застосовують для дезінфекції виробів медичного призначення з металів, скла, та гуми, предметів догляду за хворими, білизни, посуду, іграшок, приміщень, предметів обстановки, санітарно-технічного обладнання та інших предметів. Готують 0, 1-0, 2-0, 5-1-2, 5-3% розчини, шляхом розведення сухої речовини у гарячій воді, експозиція - 60-120 хв. Активність розчинів зберігається протягом 24 год. Застосовують в лікувально-профілактичних закладах для поточної і заключної дезінфекції та в осередках кишкової та крапельної інфекції, а також для профілактичної дезінфекції в санаторіях, на підприємствах харчової промисловості, у готелях, школах, громадських туалетах. Хлорне вапно містить 25% активного хлору. В сухому вигляді його застосовують для дезінфекції рідких фекалій, сечі, блювотних мас, харчових залишків, сечі, гною, харкотиння, для засипки туалетів, вигрібних ям (1 кг на 1 м2). Непридатним для використання є хлорне вапно, в якому вміст активного хлору < 15%. Із порошку хлорного вапна виготовляють хлорно-вапняне молоко у вигляді 10-20% водної суміші (1 кг на 10 л води). Щойно виготовлене хлорновапняне молоко використовують для побілки приміщень, знезараження виділень хворого, обробки дерев’яних частин туалетів і у ветеринарній практиці. Освітлені розчини хлорного вапна отримують після фільтрації або відстоювання хлорно- вапняного молока протягом 3 діб. Освітленні розчини 10-20% хлорного вапна зберігають не більше 5 діб в закупореній тарі темного скла і у прохолодному місці, із них виготовляють робочі розчини (0, 2, -0, 5-1-3-5%) шляхом додавання води (відповідно 20-50-100-300-500 мл 10% розчину на 10 л води відповідно). Їх застосовують для знезараження суден, горшків, ганчірок, щіток, посуду, для дезінфекції ванн, унітазів. Допускається обробка стін, підлоги, предметів обстановки в жилих приміщеннях, лікарняних приміщеннях, в теплий період року в добре провітрюваних приміщеннях. Хлорне вапно має неприємний запах, викликає подразнення слизових оболонок очей та дихальних шляхів, знебарвлює тканину, викликає корозію металів, тому ширше застосовується хлорамін і його розчини, він більш стійкий, добре розчиняється у воді, не має тих недоліків, що у хлорного вапна. Розчини хлораміну можна використовувати протягом 10-15 днів. Хлорамін застосовують при кишкових і крапельних інфекціях у вигляді 0, 2-0, 5-1-3% водних і активованих розчинів. У 0, 2-3% концентрації застосовують для знезараження білизни, посуду, іграшок, предметів догляду за хворими, обстановки в осередках кишкових та крапельних інфекцій, в жилих та лікарняних приміщеннях, дитячих і шкільних закладах, місцях скупчення людей. При туберкульозі концентрацію хлораміну збільшують до 5 %. Терміни зберігання хлораміну > 3 років. Приготування розчинів хлораміну з порошку або із основного 10% розчину (0, 2% - 2 г на 1 л води; 1% - 10 г на 1 л води або 20-100 мл 10% розчину на 10 л води відповідно). Фенол або карболова кислота застосовується у вигляді мильно-фенолових розчинів (5% фенолу, 3% мила, 92% води) або (3% фенолу, 2 % мила, 95% води) при кишкових інфекціях, дифтерії. Лізол (3-10%) застосовують для дезінфекції білизни, обробки підлоги, заливання трупів людей і тварин, загиблих від чуми. Ефективність дезінфекційних заходів залежить від своєчасності та якості їх проведення. Повідомлення про необхідність проведення в осередку заключної дезінфекції подають до санепід- або дезстанцій протягом 1 год. після госпіталізації хворого. Поточна дезінфекція має розпочинатися не пізніше ніж через 3 год. з часу виявлення хворого. Якість дезінфекції визначають вибірково методами візуального, хімічного та бактеріологічного контролю. Візуальний контроль дозволяє оцінити санітарний стан об’єкту, вибрати метод та обсяг проведення заключної і поточної дезінфекції. Хімічний контроль використовують з метою перевірки правильності приготування дезінфекційних розчинів (концентрація розчину, його активність). Для бактеріологічного контролю якості заключної та поточної дезінфекції в квартирних осередках беруть не менше ніж 10 контрольних змивів, а в ЛПЗ та дитячих дошкільних закладах – не менше ніж 30 змивів. Бактеріологічний контроль в осередках кишкових інфекцій здійснюють шляхом виявлення кишкової палички, а в осередках інфекцій дихальних шляхів – стафілокока, а в осередках туберкульозу – стафілокока і мікобактерій туберкульозу. Дезінфекція вважається задовільною, якщо після проведення заключної дезінфекції висіяно мікрофлору не більше ніж у 0, 5% змивів, а після поточної – не більше ніж у 3% змивів. У разі висівання патогенної мікрофлори заключна дезінфекція вважається незадовільною.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ: 1. Чим відрізняється штучний активний і пасивний імунітет? 2. В якому віці проводиться вакцинація проти кашлюку? 3. Коли проводиться ревакцинація проти туберкульозу? 4. Які анатоксини застосовують для планової імунізації? 5. На основі яких даних складається план щеплень? 6. У чому полягає відміннісь між плановими щепленнями та щепленнями за епідемічними показаннями? 7. Яка побічна дія живої вакцини проти поліомієліту?
|