Вірусні гепатити А і Е

Гепатити А і Е- вірусні антропонозні захворювання з фекально-оральним механізмом передачі, проявляються ураженням печінки з жовтяницею та інтоксикацією.

ГА - одна із поширених кишкових інфекцій. Збудник належить до роду ентеровірусів (ентеровірус 72), родина пікорновірусів, РНК-вмісний вірус. Популяція гетерогенна (є група неідентифікованих вірусів гепатиту з фекально-оральним механізмом передачі). Вірус стійкий до різноманітних впливів: при температурі 40C може збе­рігатися декілька місяців, при 200C – декілька років, при кімнат­ній температурі – декілька тижнів, при 600C – 10-12 годин з частко­вою інактивацією. Повна втрата інфекційності досягається при ки­п’я­тінні (1000C-5 хв.), автоклавуванні (1200C-20 хв.), вижарюванні (1800С-1 год.). Хлорамін вбиває вірус за 30 хвилин, УФО (1, 1 Вт) руйнує вірус за 1 хвилину.

ГА характеризується високим рівнем захворюваності і належить до найрозповсюдженіших кишкових інфекцій. Для нього характер­ні групові спалахи в дитячих колективах, школах, гуртожитках, ро­динах. Є достатньо підстав розглядати ГА як екологічну проблему, успішне розв’язання якої визначається високим рівнем санітарно – гігієнічної культури населення, наявністю доброякісної питної води, соціальними умовами життя. Джерелом інфекції є людина. Найбіль­ше епідеміологічне значення мають хворі з безжовтяничною і суб­клінічною формою захворювання. Фаза активної реплікації та екс­креції вірусу з організму спостерігається в останній третині інкуба­ційного періоду і в переджовтяничний період, коли хворі становлять найбільшу небезпеку для оточуючих. Вірус гепатиту А виявляють в крові, фекаліях і слині хворих. Тривалого носійства не встановлено. Основний механізм передачі гепатиту А - фекально-оральний з реа­лізацією через звичайні для кишкових інфекцій фактори передачі - воду, харчові продукти, предмети побуту, брудні руки. Водний шлях передачі пов’язаний з фекальним забрудненням водойм, які служать джерелом централізованого водопостачання, з проникненням стіч­них вод у водопровідну мережу. Передача інфекцій харчовим шля­хом можлива при використанні продуктів, які не мали достатньої терміч­ної обробки, недоброякісної води, під час миття посуду, приго­туванні їжі хворими в інкубаційному або про­дромальному періодах.

Гепатит А-інфекція з глобальним нозоареалом, але рівень за­хворюваності на різних територіях коливається в широких межах. Найбільш високі показники в країнах з низьким рівнем санітарно-гігієнічної культури населення (Азія, Африка). При інтен­сивному типі епідемічного процесу річні показники складають 300-500 на 100 тис. населення, при неінтенсивному-100 і нижче. Епідемічний процес характеризується періодичністю чергувань підйо­мів та спа­дів захворюваності з інтервалом в 3-5 років, залежністю від сезону, переважним ураженням дітей і дорослих молодого віку.

Захворюваність на ГА має сезонні коливання - осінньо-зимова сезонність (заражаються у серпні-вересні, підйом захворюваності у жовтні-листопаді і тримається до грудня, потім знижується). Переваж­не ураження дітей у віці 5-15 років. У дітей до 1 року, у деяких до 3-ох років, зберігається титр антитіл від матері (природній пасивний іму­нітет). Сільське населення хворіє більше. Маркерами ГА є анти-HAV IgM, які з‘являються в сироватці крові з 3-4 тижня захворювання і зберігається до 3-6 міс, що дозволяє оцінити стан імунної структури населення.

Протиепідемічні заходи спрямовані на всі ланки епідемічного ланцюга. Вплив на джерело інфекції полягає в ранньому виявленні хворих (у початковий дожовтяничний період). Обов’язкова госпі­та­лізація хворих. Хворих виписують не раніше 21 дня від по­чатку жов­тяниці. Особливе значення має виявлення хворих із безжовтянич­ними і субклінічними формами, які є основним джере­лом ГА. Для цього в епідемічних осередках ГА за контакт­ними осо­бами встанов­люється спостереження (не менше 1 разу на тиждень - збирання анам­незу, термометрія, перевірка забарвлення сечі, калу, склер, шкіри, визначення розмірів печінки та селезінки) протягом 35 днів. Інку­бацій­ний період від 2 тижнів до 2 місяців. Спостереження за контакт­ними здійснює дільничний терапевт (педіатр), при необ­хід­ності про­водять лабораторні дослідження (АсТ, АлТ, білірубін, сеча на жовч­ні пігменти). Диспансеризація реконвалесцентів (1-3 міс) проводить­ся у КІЗі (кабінеті інфекційних захворювань). Перехв­орілим на ГА дітям не проводяться планові щеплення і проба Манту до 2 міс після одужання. Як і при інших кишко­вих інфекціях, велике значення має оцінка стану природних і соціа­льних умов: якості води, харчових продуктів, забезпечення санітарно-про­тиепідемічного ре­жиму в ди­тячих, лікувальних, навчальних та інших закладах, в яких може від­бутись зараження на ГА. В епіде­мічних осередках прово­дять поточ­ну та заключну дезінфекцію з ви­користанням 3%-го роз­чи­ну хлор­вмісних препаратів та камерної дезінфекції.

Для специфічної профілактики ГА використовується вакцина «Хаврикс» фірми Smith Kline Beecham. Вона високоефективна для передсезонної профілактики ГА в організованих колективах. Засобом специфічної профілактики є також нормальний людський імуногло­булін. Комерційні препарати містять анти-HAV у титрах 1: 10-1: 1000. Пасивний імунітет зберігається 1-2 місяці. Проводиться передсезон­на імуноглобулінова профілактика на територіях з інтенсивним типом епідемічного процесу за 2 тижні до початку сезону. Планову про­філактику проводять дорослим у дозі 3 мл при в‘їзді в райони з ви­соким рівнем захворюваності на ГА у зв’язку з виробничою необ­хідністю, з відрядженнями у осередки. За епідпоказаннями для екст­реної профілактики імуноглобулін вводять в осередках інфекції дітям від 1 до 14 років, вагітним жінкам, які спілкувалися (не більше як 2-3 дні) з хворими на ГА у перші 7-10 днів хвороби. Дітям дошкіль­ного віку вводять 0, 75 мл, учням молодшого віку 1, 5 мл, від 10 років - 3 мл. Повторне введення імуноглобуліну показано не раніше 2 місяців після першого застосування препарату. Є імуноглобулін спрямо­ваної дії з титром анти-НАV 1: 8000-1: 16000, одержаний з сироватки реконвалесцентів.

Осередки гепатиту Е різної інтенсивності виявлені на території Південно-Східної та Середньої Азії, Близького Сходу, Африки, Цент­ральної Америки.

Особливості епідпроцесу при ГЕ:

Вибуховий характер спалахів з високими показниками захво­рюваності, що в 5-10 разів перевищує звичайний рівень захворюва­ності на ГА, переважне ураження дорослих людей у віці 15-30 ро­ків, низька контагіозність (осередковість). Основним чинником пе­редачі є вода (порушення режиму хлорування, споживання води з ознаками фекального забруднення). Летальність при ГЕ складає 0, 5-1%, серед вагітних 10-20%.

Протиепідемічні заходи не відрізняються від таких, як при ГА.