Епідеміологічна характеристика інфекцій дихальних шляхів

Аерозольні або дихальні інфекції передаються через повітря. Перша стадія передачі збудника це виділення збудника з організму (відбу­вається під час видиху, розмові, кашлі, чханні). Друга стадія реалізуєть­ся через краплинну, краплинно-ядерцеву та пилову фазу аерозолю. Третя стадія (проникнення збудника в організм людини) відбувається на фі­зіологічному вдиху. Краплинна фаза аерозолю передає збуд­ника на відстань 1-2 метри, краплі підсихають в най­ближчі 20 хви­лин після виділення і зберігаються при певній темпе­ратурі, вологості до 2 го­дин (кір, грип, менінгококова інфекція). При підсиханні краплинна фаза аерозолю переходить в краплинно-ядерцеву. При цьому збері­гаються більш стійкі збудники (вітряна віспа, легіонельоз, вірусні контагіозні геморагічні гарячки), вони можуть в цій фазі пересува­тися з конвекційними потоками повітря, по вентиляційних ходах. Краплини осідають повільно і створюєть­ся вторинна пилова фаза аерозолю. Повітряно - пиловим шляхом частіше передається тубер­ку­льоз, дифтерія, орнітоз.

Загальноприйнято, що розвиток епідемічного процесу при аеро­зольних інфекціях визначається інфекційно-імунологічними взаємо­відносинами популяцій в паразитарній системі. В даний час відмі­чається нелінійний характер інфекційно-імунологічних взаємовід­носин. Під впливом циркуляції збудника імунологічна структура колективу діє на якість цього збудника. Вірулентність зростає при пасажі через сприйнятливі організми і знижується при пасажі через імунні, що дозволяє збуднику зберігатися в міжепідемічний період.

Тобто відбувається саморегуляція паразиторної системи.

Соціальними факторами, які впливають на розвиток епідеміч­ного процесу аерозольних антропонозів є щільність населення, скуп­ченість розміщення, народжуваність, формування колективів, орга­нізація щеплень. Більшість інфекцій цієї групи є керованими інфек­ціями, які регулюються засобами імунопрофілактики.

За етіологією інфекції дихальних шляхів складають велику групу, до неї відносяться як вірусні, так і бактеріальні інфекції.

І. Вірусні: грип, ГРВІ, кір, краснуха, епідемічний паротит, вітряна віспа, віспа мавп, вірусні контагіозні геморагічні гарячки, мононуклеоз, ентеровірусна інфекція, герпетична інфекція.

ГРВІ в свою чергу поділяються на: аденовірусну інфекцію, па­рагрип, риновірусну інфекцію, респіраторно-синцитіальну.

ІІ. Бактеріальні: менінгококова інфекція, дифтерія, кашлюк, па­ракашлюк, скарлатина, ангіна, орнітоз, легіонельоз, респіраторний хламідіоз, мікоплазмоз.

Найбільш розповсюджені – гострі распіраторні захворювання (ГРЗ) як вірусної так і бактеріальної етіології. Останнім часом часто виникають спалахи ентеровірусної інфекції, яка передається як по­вітряно-краплинним шляхом, так і фекально-оральним. Із бакте­ріа­ль­­них захворювань з повітряно-краплинним механізмом передачі найнебезпечнішими є дифтерія та менінгококова інфекція.