Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Тема: Україна в 1943 – 1945рр. Джерела та ціна перемоги.
|
|
Очікувані результати: після цього заняття ви зможете:
- характеризувати течії руху Опору в Україні (1941 – 1944рр.);
- визначати етапи визволення України;
- розповідати про героїзм радянських воїнів;
- аналізувати, робити висновки.
План.
1. Розгортання руху Опору та його течій в Україні. Колабораціонізм.
2. Визволення Донбасу, Лівобережної України. Битва за Дніпро.
3. Визволення Правобережної України, західноукраїнських земель.
4. Втрати України. Джерела та ціна перемоги.
Із перших днів окупації на території України розгорнулася антифашистська боротьба. Існували дві основні течії руху Опору.
Течії Руху Опору в Україні (1941 – 1944рр.)
| Характеристика | Течія | |
| Радянська | Націоналістична | |
| Мета | Визволення від загарбників | |
| Відновлення радянської влади | Відновлення української держави | |
| Організаційне оформлення | 1941—1942 pp. Партизанські загони, з'єднання; радянське підпілля (3500 підпільних організацій і груп) | Похідні групи (1941 p.), Поліська Січ (1941 p.), Українська повстанська армія (УПА) (листопад 1942 р.) та інші загони, підпілля ОУН |
| Кількість, тис. осіб | 200—600 | 50—200 (похідні групи— 5) |
| Командири | С. Ковпак, О. Сабуров, О. Федоров, М. Наумов. Український штаб партизанського руху очолював Т. Строкач | Командир Поліської Січі — Тарас Бульба (Боровець). Командуючі УПА: Д. Клячківський (К. Савур), Р. Шухевич (Т. Чупринка) |
| Основні райони дій | Українське Полісся, Чернігівщина, Сумщина | Волинь, Галичина, українське Полісся |
| Специфіка бойових дій | Діяльність партизанів як правило підпорядковувалася та узгоджувалася з потребами фронту: диверсії на залізницях, удари по воєнних об'єктах, розвідка, допомога в переправі через річки тощо. Найбільші координовані операції партизанів: «Рейкова війна» і «Концерт» по зриву перевезень воєнних вантажів на залізницях, а також рейди великих партизанських з'єднань по тилах ворога | Переважно діяла як самооборона населення— витіснення окупаційної адміністрації, створення української, захист населення від сваволі влади, зрив спроби вивозу до Німеччини продовольства, робочої сили, проведення оборонних боїв з карателями по периметру і в середині контрольованої території. Напади на воєнні об'єкти здійснювалися в основному з метою оволодіння зброєю |
Військова доктрина Радянського Союзу припускала ведення війни малою кров'ю на чужій території. Тому партизанська війна вважалася недоцільною, і в 1930-ті pp. було ліквідовано партизанські бази в прикордонних районах.
Фашисти дуже швидко просувалися Україною, тому в їхньому тилу залишилися цілі підрозділи радянських військ. Саме ці підрозділи стали базою радянського партизанського руху. Значну роль в організації руху Опору відіграли радянські військово-організаційні центри: Центральний штаб партизанського руху (ЦШПР) і Український штаб партизанського руху (УШПР), створений у червні 1942 р.
У перший рік війни дії партизан і підпільників мали неорганізований характер, бракувало підготовлених командних кадрів і фахівців. У 1941 р. партизани мали на озброєнні тільки гвинтівки, карабіни, револьвери, пляшки із запалювальною сумішшю. Вибухівки й мін було обмаль. Більшість партизанів захоплювали зброю у ворога. У з'єднанні С Ковпака трофейна зброя складала 80 % усього озброєння.
Партизани діяли активно, самовіддано, організовували диверсії, знищували окупантів, вели агітацію серед населення. Однак ефективності їхніх дій заважала позиція Й. Сталіна. Він не довіряв активним діям народних мас. ЦШПР кілька разів розформовували, а в січні 1944 р. його було повністю ліквідовано.
Найбільше піднесення партизанського руху припадає на початок 1944 р. у Вінницькій, Житомирській, Кам'янець-Подільській, Кіровоградській, Тернопільській і Чернівецькій областях. У містах і селах України діяло комуністичне й комсомольське підпілля («Молода гвардія» - місто Краснодон; «Партизанська іскра» - село Кримки Миколаївської області).
Представники націоналістичного руху у роки війни намагалися відновити незалежність України. Вони воювали і проти фашистів, і проти радянських військ. Політичним центром націоналістичного руху була ОУН.
До початку війни ОУН співробітничала з німцями. У німецькій армії був утворений Легіон українських націоналістів. Керівництво ОУН розраховувало на сприяння Німеччини у відновленні української державності. Проте, спроба проголошення у Львові 30 червня 1941 р. самостійної української держави не була підтримана Німеччиною. Гестапо заарештувало всіх членів новоствореного уряду на чолі з Я. Стецьком, а також керівника радикального крила ОУН С. Бандеру. Проти ОУН розпочалися репресії. У відповідь керівники ОУН почала створювати партизанські загони, які в жовтні 1942 р. об'єдналися під назвою Українська повстанська армія.
УПА розраховувала лише на власні сили і підтримку місцевого населення. Мережа оунівського підпілля охопила не тільки західні, а і центральні, східні, південні райони України.Партизанські дії УПА були спрямовані проти німців та їхніх союзників, польських військових формувань і населення, радянських партизанських загонів, а згодом і підрозділів Червоної армії. Лише у жовтні—листопаді 1943 р. УПА провела, 47 боїв проти німців і 54 бої проти радянських партизанів. Кількість членів УПА за різними даними становила від 30 тис. до 100 тис. бійців.
Із приходом Червоної армії в Західну Україну радянське командування для боротьби з УПА створило окрему армію НКВС. Боротьба сторін продовжувалася до середини 1950-х pp. і мала надзвичайно жорстокий характер.
І радянські партизани, і ОУН—УПА намагалися зібрати і сконцентрувати українські сили в боротьбі проти завойовників. Рух Опору став справжнім Другим фронтом Великої Вітчизняної війни.
Визволення України почалося під час Сталінградської битви (листопад 1942 — лютий 1943 p.), яка поклала початок корінному перелому у війні на користь СРСР. Перші населені пункти України в східному Донбасі були звільнені в грудні 1942 р. Остаточне ж визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня—23 серпня 1943 p.). 23 серпня війська Степового фронту звільнили Харків. У вересні-жовтні 1943 р. розгорнулася героїчна битва за Дніпро, уздовж якого німці намагалися створити неприступну лінію стратегічної оборони («Східний вал»). Кульмінацією битви за Дніпро було визволення від окупантів Києва. Сталін, ігноруючи реальне співвідношення сил, наказав за будь-яку ціну звільнити Київ до річниці Жовтневої революції 1917 р. Ціною величезних людських втрат радянські війська 6 листопада 1943 р. звільнили місто. За визволення столиці України понад 1000 солдатів і офіцерів були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
1944 р. радянське командування силами чотирьох Українських фронтів, які налічували понад 2, 3 млн. осіб, здійснило серію блискучих наступальних операцій, остаточно визволивши територію України.
Радянським військам протистояла гітлерівська група армій «Південь» (командувач — генерал-фельдмаршал Е. Манштейн, із березня — генерал В. Модель), яка налічувала 1, 8 млн. осіб.
Отже, битва за. визволення України тривала 22 місяці.
Етапи визволення України в 1944 р.
| Назви військових операцій | Хід і результати |
| Січень – лютий 1944р. | |
| Житомирсько-Бердичівська операція | Війська 1-го Українського фронту завдали поразки групі армій „Південь” і створили можливість оточення ворожих військ на Корсунь-Шевченківському виступі. |
| Корсунь-Шевченківська операція | Війська 1-го і 2-го Українських фронтів перейшли в наступ на Корсунь-Шевченківському виступі й 28 січня з’єдналися в районі м. Звенигородки; 8 лютого німецькому командуванню було пред’явлено ультиматум, але ворог продовжував чинити опір; 10 лютого розпочалась операція з ліквідації Корсунь-Шевченківського угрупування фашистів; 17 – 18 лютого 1944р. фашистські війська здійснили останню спробу вирватися з оточення, однак це вдалося лише їх невеликій частині; було створено умови для подальшого визволення Правобережжя, ворог утратив убитими 55 тис. солдатів і офіцерів, понад 18 тис. Потрапили в полон, радянські війська захопили велику кількість бойової техніки і озброєння. |
| Наступ на рівненсько-луцькому напрямку | Одночасно з Корсунь-Шевченківською операцією війська 1-го Українського фронту (за підтримки партизанських загонів Сабурова, Федорова, та ін.) у складних умовах заболоченої місцевості та бездоріжжя розгорнули наступальні дії на рівненсько-луцькому напрямку; було звільнено Луцьк, Рівне, Проскурів, Тернопіль, Вінницю. |
| Нікопольсько-Криворізька операція | 30 – 31 січня 1944р. війська 3-го та 4-го Українських фронтів розгорнули наступ на Нікопольсько-Криворізькому напрямку; війська раптовими ударами прорвали оборону німців і, переслідуючи відступаючі частини вермахту, визволили Нікополь (8 лютого) та Кривий Ріг (22 лютого). |
| Березень – травень 1944р. | |
| Проскурівсько-Чернівецька операція | У результаті наступу військ 1-го Українського фронту (4 березня – 17 квітня) вороже угрупування було розколоте на дві частини; радянські війська вийшли з предгір’я Карпат. |
| Умансько-Ботошанська операція | 5 березня – 17 квітня війська 2-го Українського фронту розгромили 8-му німецьку армію; 26 березня вийшли до державного кордону СРСР і перенесли бойові дії на територію Румунії – країни-союзниці фашистської Німеччини. |
| Одеська операція | Війська 3-го Українського фронту за підтримки сил Чорноморського флоту 28 березня визволили Миколаїв, 10 квітня – Одесу. |
| Визволення Криму | Війська 4-го Українського фронту, Приморська армія та моряки Чорноморського флоту розбили Кримське військове угрупування фашистів, визволили Кримський півострів (8 квітня – 12 травня); 17-та німецька армія втратила понад 100 тис. осіб убитими та полоненими, майже всю бойову техніку; Чорноморський флот повернув свою основну базу в Севастополі й одержав можливість активізувати бойові дії проти Румунії. |
| Липень – жовтень 1944р. | |
| Бої на львівському напрямку | У результаті потужного наступу були оточені значні сили ворога під Бродами (Львівська обл.) – вісім дивізій кількістю до 60 тис. осіб; у боях було знищено понад 38 тис. гітлерівців, понад 17 тис. взято в полон; серед розбитих сил вермахту була дивізія СС „Галичина”, яка втратила більше половини свого складу, з оточення вирвалося лише 3 тис. осіб. |
| Львівсько-Сандомирська операція | Під час успішного наступу (13 липня – 29 серпня) була знищена група гітлерівських армій „Північна Україна”. |
| Яссько-Кишинівська операція | Війська 2-го та 3-го Українських фронтів (20 – 29 серпня) розбили групу гітлерівських армій „Південна Україна”. |
| Карпатсько-Ужгородська операція | У жовтні 1944р. завершилося визволення всієї території України. 27 жовтня був звільнений від окупантів Ужгород, а 28 жовтня – решта населених пунктів Закарпатської України. |
Після вигнання ворога з української землі бойові дії перемістилися на територію Центральної та Південно-Східної Європи. Війська 1-го Українського фронту визволяли від гітлерівських загарбників польські землі, а у квітні-травні 1945 р. разом з Білоруськими фронтами провели Празьку операцію, у ході якої був завершений розгром нацистської Німеччини, штурмували Берлін. 2, 3, 4-й Українські фронти взяли участь у звільненні від нацистської окупації Румунії, Угорщини, Болгарії, Югославії, Австрії, Чехословаччини. Війська 2-го Українського фронту брали участь і в розгромі Квантунської армії Японії на Далекому Сході.
Воїни-українці зробили вагомий внесок у перемогу над нацистською Німеччиною та її союзниками. Радянськими бойовими нагородами було відзначено 2, 5 млн. осіб.
Українцями були маршали С. Тимошенко, P. Малиновський, А. Єрьоменко, П. Рибалко, С. Руденко, генерали В. Герасименко, П. Жмаченко, К. Москаленко, І. Кириченко та інші. Маршали й генерали українського походження очолювали більше половини з 15 фронтів, які діяли в період боротьби з німецько-фашистськими загарбниками. На відзнаку мужності й героїзму українського народу, який захищав свою землю від поневолювачів, почесне звання «Місто-герой» було присвоєно містам Київ, Одеса, Керч і Севастополь.
Поміркуємо разом: **Що спільного і що відмінного у процесах розгортання антинацистського опру в Україні, СРСР та західних державах, окупованих фашистами?
*Яка роль Сталінградської битви у розвитку подій на радянсько-німецькому фронті? Як її результати позначилися на долі українських земель?
**Звільнити столицю України Сталін вимагав до річниці Жовтневого перевороту. Чим це було зумовлено і які мало наслідки?
***Чи можна готувати себе до подвигу? Чи можна планувати подвиг? Чи можна стверджувати, що у роки війни інколи негероїчні вчинки радянських воїнів штовхали помилки та прорахунки високо поставлених осіб, що створювали критичні ситуації?
До наступного заняття: - підготувати: повідомлення за темами: «Внесок воїнів – українців у перемогу над нацистською Німеччиною та її союзниками», «Наш край в роки ВВв»; твір – роздум: «Чи була для українців війна 1941 -1945 рр. Великою Вітчизняною»; питання семінарського заняття.
Де про це читати:
Бойко О. Д. Історія України. – К., Академидав, 2012. – с. 470 – 487.
Хронологічна таблиця
1928, травень-лилень -" Шахтинська справа"
1929, 3 лютого - Заснування Організації українських націоналістів (ОУН)
1930, березень-квітень - Судовий процес у справі " СВУ"
1931, березень - Судовий процес у справі " УНЦ"
1932-1933 - Масовий голод в Україні
1937, січень - Конституція УРСР
1939, 15 березня - Проголошення незалежності Карпатської України
1939, 1 вересня - Напад Німеччини на Польщу. І Іочаток другої світової війни
1939, 17 вересня - Червона армія перейшла польський кордон
1940, 10 лютого - Розкол ОУН. Створення ОУН-Б та ОУН-М
1940, 28 червня - Червона армія окупувала Північну Буковину і Бесарабію
1941, 22 червня - Напад Німеччини на Радянський Союз
1941, 30 червня - Проголошення ОУН-Б відновлення Української держави
1941, червень - Початок окупації України німецькими загарбниками
17 липня 1942 р. — початок Сталінградської битви.
Вересень 1942 р. —у м. Сарни було створено військове формування ОУН С. Бандери, яке об’єдналося з іншими аналогічними структурами в Українську повстанську армію (УПА).
18 грудня 1942 р. — почалося визволення України від нацистів.
Грудень 1942 р. — початок конфлікту на Волині між військами УПА й Армії Крайової.
2 лютого 1943 р. — завершення Сталінградської битви.
2 лютого — 3 березня 1943 р. — наступальна операція військ Воронезького фронту.
11 лютого 1943 р. — перше визволення Харкова.
19 лютого — контрнаступ німецьких військ, у ході якого радянські
25 березня 1943 р. війська залишили Харків та північно-східні райони Донбасу.
28 квітня 1943 р. — у Львові розпочалося формування дивізії «Галичина».
12 червня 1943 p. — початок Карпатського рейду партизанських загонів під командуванням С. Ковпака.
Червень 1943 р. - у Східній Галичині почала формуватись Українська народна самооборона, в основному з місцевих загонів У ПА.
5 липня — 23 серпня 1943 р. — Курська битва, яка завершилася остаточним визволенням Харкова.
17 липня — 22 вересня 1943 р. наступальні операції військ Червоної армії на Лівобережній Україні, радянські війська вийшли до Дніпра.
Вересень-листопад 1943 р. — битва за Дніпро.
6 листопада 1943 р.—визволено Київ.
4 березня — 8 квітня 1944 р. — Проскурівсько-Чернівецька наступальна операція.
8 квітня 12 травня 1944 р. — Кримська наступальна операція.- Березень квітень 1944 р. — наступальні операції на півдні України (13 березня визволено Херсон, 28 березня — Миколаїв, 10 квітня — Одесу).
13 липня - 29 серпня 1944 р. — Львівсько-Сандомирська операція.
27 липня 1944 р. — визволено Львів.
8 вересня — 28 жовтня 1944 p.— Східнокарнатська наступальна операція.
8 жовтня 1944 р. — визволено с. Лавочне Львівської обл. — останній населений пункт УРСР у межах кордонів 1941 р.
28 жовтня 1944 р. — визволено Закарпатську Україну.
26 листопада 1944 р. —рішення І з’їзду народних комітетів Закарпатської України про возз’єднання з УРСР.
1945, 26 квітня -На конференції в Сан-Франциско УРСР увійшла до ООН як член-засновник
1945, 8 травня - Капітуляція Німеччини