Тема: Радянізація західноукраїнських земель.

Очікувані результати: після цього заняття ви зможете:
- характеризувати процес радянізації західноукраїнських земель;
- показувати трагічну долю УГКЦ;
- розкривати героїчну боротьбу ОУН-УПА;
- аналізувати й узагальнювати історичні факти та явища.

План.

1. Відновлення радянської влади в західних областях України.
2. Доля УГКЦ. Й. Сліпий.
3. Колективізація, індустріалізація та культурна революція.
4. Боротьба з ОУН-УПА. Р. Шухевич.
5. Операція „Вісла”.

1. Після успішного проведення Львівсько-Сандомирської операції і визволення Закарпаття склалися умови для відновлення радянської влади в Галичині і встановлення її в Закарпатті. Відразу після вступу радянських військ в Західну Україну на роботу в місцеві органи влади, господарську, політичну, та інші сфери із східних областей були направлені працівники різних спеціальностей. До середини 1946 р. сюди прибуло 86 тис. спеціалістів. Місцевим активістам не довіряли, їх переводили на другорядні посади. Першим заходом нової влади стало утворення спочатку тимчасових, а потім постійних місцевих органів влади у формі Рад.

Здійснювалася націоналізація промисловості, реквізовувались цінності у банках, удержавлювався житловий фонд, сфера торгівлі, установи культури, інколи, інші навчальні заклади, було оголошено державною власністю залізничний транспорт та всю сферу його обслуговування, ліси, надра тощо.Великі маєткибули конфісковані, а їх землі передавалися безземельним і малоземельним селянам, власників великих промислових підприємств, господарів хуторів, населення прикордонної смуги (загалом 900 тис. осіб) було виселено і депортовано до віддалених районів СРСР.

2. Один із перших ударів нова влада завдала Українській греко-католицькій церкві, яка мала величезний вплив на західноукраїнське населення і виступала натхненником національно-визвольної боротьби.

Смерть 1 листопада 1944 р. митрополита А.Шептицького стала сигналом до початку кампанії проти УГКЦ. Греко-католиків почали звинувачувати у пособництві нацистам. Наступник А.Шептицького Й.Сліпий, намагаючись знайти спільну мову з новою владою, відрядив до Москви делегацію, яка була прийнята Головою Ради у справах релігійних культів при Раднаркомі СРСР І. Полянським. Під час зустрічі представники УГКЦ ознайомили його і життям церкви і зверненням Й.Сліпого «До духовенства і віруючих», де містилися заклики до бандерівців «вернутися з неправильного шляху».

У квітні 1945 р. були заарештовані єпископи на чолі з митрополитом Й.Сліпим. Всім їм було запропоновано «добровільно» возз'єднатися з Російською православною церквою.Далі органи влади розпочали заарештовувати провідних діячів УГКЦ і засилати їх до Сибіру. За короткий час було закрито церковні освітні установи, розгромлено метрополію та єпархіальні управління, а також заарештовано близько 2 тис. священиків, монахів і монахинь.У 1946 р. в Києві відбувся закритий судовий процес проти греко-католицьких ієрархів на чолі з митрополитом Й. Сліпим. Тоді ж у Львові було скликано неканонічний (тобто такий, що не є законним зточки зору церковної традиції) Собор, який прийняв рішення про скасування Берестейської унії 1596 р., розрив з Римом і підпорядкуваннягреко-католиків Російській православній церкві. УГКЦ змушена була перейти у підпілля. Ініціатор і організатор Собору єпископ Г.Костельник згодом був застрілений наодній з вулиць у Львові.

За схожим сценарієм розгортались події в Закарпатті.На мукачівського єпископа Г.Ромжу було вчинено замах, щоправда невдалий, але пізніше єпископ був отруєний у лікарні.

Зрештою всі греко-католицькі церкви закрили і 50 священиків засудили на різні строки ув'язнення. Наслідком усіх цих акцій було проголошення у серпні 1949 р. Московським патріархом добровільноговозз'єднання мукачівської єпархії з Російською православною церквою».

Ліквідація УГКЦ була складовою частішою плану радянізації західноукраїнських земель. Цим заходом нова влада намагалась підірвати духовну опору національно-визвольного руху.

3. Після визволення західних земель під німецько-фашистських загарбників на порядок денний посталипитання відбудови і подальшого розвитку краю. Розвитокрегіону був визначений як пріоритетний.

Процесвідбудови і подальшогорозвитку промисловості західноукраїнського регіону проходив набагатоскладніше, ніж на сході України. Це було зумовлено цілим рядом причин:

- одночасністю здійснення процесів відбудови індустріалізації, колективізації і культурної революції, та їх форсованими темпами;

- слабкістю економічного потенціалу регіону (лише 4% населення регіону було зайнято в промисловості);

- майже повною відсутністю спеціалістів інженерно-управлінської ланки;

- неоднозначним сприйняттям населенням соціальних перетворень, що проводилися владою, пасивним і активним спротивом радянізації,

Найболючішим длякраю був процес колективізації, якому населення чинило найбільший опір. Колективізація на західноукраїнських територіях мала декілька цілей:

- встановити тотальний контроль держави над селянством;

- уніфікувати розвиток сільського господарства західноукраїнських земель зцентральними і східними регіонами УРСР;

- зламати приватно-власницьку психологію місцевого населення;

- позбавити підтримкизбройний рух опору радянській владі.

Колективізація проводилась притаманними для радянської системи методами, що були відпрацьовані під час колективізації 30-х років: примус, шантаж, залякування, провокації, висилки до Сибіру. Спочатку удар було завдано по заможним господарствам (вони становили 4, 8% загальної кількості господарств і володіли 13, 7% земель), їм було збільшено на 50% норми обов'язкових поставоксільгосппродукції, скорочувались нормативні строки здачі, скасовувались будь-які пільги. Всіх, хто чинив опір або ж навіть не виконував завдання, висилали до Сибіру.

В результаті проведення вищезазначених заходів кількість колгоспів в регіоні зросла з 145 у 1945 р. до 7 200 у 1950 р., до них входило 93% селянських господарств. На базі великих маєтків створювалися радгоспи.Для прискорення колективізації впроваджувалася широка мережа машино-тракторних станцій (МТС). З метою посилення керівної ролі партії в перетвореннях на селі при МТС створювали спеціальні політвідділи. Таким чином, на кінець четвертої п’ятирічки процес колективізації був в основному завершений.

Були здійснені значні перетворенняі в промисловості, які докорінно змінили і модернізували економічний потенціал регіону. Індустріалізація краю передбачала:

- включення західноукраїнських земель до єдиногозагальносоюзного промислового комплексу;

- модернізацію існуючої промисловості;

- освоєння місцевих природних ресурсів;

- зміну соціальної структури населення

За період індустріалізації в Західній Україні було збудовано 2, 5 тис. великих і середніх промислових підприємств.

Порівняно зіндустріалізацією 30-х років цей процес у Західній Україні мав свої особливості:

- значно вищі темпи промислового розвитку: у 1940 р. підприємства західних областей становили 4.7% загальної кількості підприємств республіки, а в 1949 р. – вже 12, 6%;

- відбулись якісні зміни у традиційних галузях виробництва лісовій і нафтодобувній. їхня продукція стала перероблюватися на місці, а не вивозитись за межі краю у виглядісировини;

- були створені нові для західних областей галузі індустрії – металообробна, машинобудівна, приладобудівна, електролампова, інструментальна, хімічна, реконструйовані і розширені деревообробна, харчова, нафтодобувна, гірнича;

- визнання пріоритетності розвитку краю спричинило спрямування сюди найсучаснішогоустаткування і обладнання, що вивозилось із Німеччини за репараціями;

- індустріалізація успадкувала і традиційні вади радянської системи промисловості: диспропорцію у розвитку важкої і легкої промисловості на користь першої, домінування кількісних показників над якісними, незавершеність технологічного циклу у межах певного регіону.

На кінець 50-х років розвиток промисловості Західної України досягнув рівня східних областей України.

Важливим заходом радянізації була «культурна революція». Так, створювалася нова система освіти, яка охоплювала б усіх громадян. Справжнімздобутком стала ліквідація неписьменності серед населення. У західні області було направлено на постійну роботу понад 50 тис. учителів, доставлено тисячі підручників і наукових посібників. Створювалась мережа професійно-технічної освіти. Проте давалася взнаки й надмірна ідеологізація освіти, покликана виховувати населення у комуністичному дусі і витіснити у нього національну самосвідомість. У вищих навчальних закладах лекції читались головним чином російською мовою.

Позитивне значення для розвитку краю мало забезпечення населення безкоштовним медичним обслуговуванням. З цією метою на західноукраїнські землі було направлено сотні медичних працівників витої та середньої кваліфікації.

Процес радянізації Західної України в основному був завершений наприкінці 50-х років.

4. Після завершення бойових дій у Європі проти УПА були кинуті війська МВС-МДБ. Величезні райони натериторії Волині та у передгір'ях Карпат були блоковані. Всіх, хто хоч якось був пов'язаний з ОУН-УПА. знищували або відправляли до Сибіру.Зазнавши великих втрат, УПА здійснила рейди, щоб прорватися у Західну Німеччину її Австрію. Ті частини, що не змогли вийти за кордон, розділились на невеликі групи, здійснюючи напади на активістів радянської влади, знищуючи колгоспне майно, МТС та інші об'єкти.

Пропаганда, жорстокість і підступність радянських каральних органів, а також ефективні соціально-економічні зміни та поширення колективізації зробили неможливим продовження опору.

У 1945 р. Провід ОУН видав Декларацію, в якій взяв на себе зобов'язання, що не залишить території України і буде вести боротьбу до кінця. Радянізація західноукраїнських територій активізувала боротьбу ОУН-УПА, що до 1947р. вела бойові дії проти радянських військ, а протягом 1945 – 1952рр. у Західній Україні діяли 604 підпільні організації, що безжально знищували партійних, комсомольських та державних працівників, здійснювали диверсії, акти саботажу. У свою чергу, каральні операції, проведені НКВД, відрізнялися не меншою жорстокістю.

Однак репресії в 1946 – 1948рр. з боку керівництва СРСР, яке прагнуло в найкоротший термін провести радянізацію, призвели до загострення боротьби з ОУН-УПА. Чисельність цих підрозділів перевищила 100 тис. чол. Головна мета ОУН-УПА залишалася незмінною – досягнення незалежної Української держави. Керівник УПА Роман Шухевич очолив кілька операцій проти загонів МВС-МДБ. У 1948р. частина підрозділів УПА, зазнавши поразки, перейшла на територію Польщі. У 1950р. Р.Шухевич був оточений у районі Львова, де й загинув. Наступник Р.Шухевича В.Куквже не міг координувати дії розрізнених загонів, які в основному вели боротьбу за виживання У 1952р. ОУН-УПА припинила своє існування як масова організація. 170 тис. членів ОУН-УПА та співчуваючих було засуджено і відправлено до таборів.

5. Після закінчення Другої світової війни кордон між Радянським Союзом і Польщею згідно з договором пройшов в основному по так званій «лінії Керзона». До Польщі відішли кілька районів, населених українцями. Водночас частина польського населенняопинилася на радянській території.За домовленістю між Польщею і СРСР передбачався обмін населенням на добровільних умовах. Проте насправді з самого початку обмін супроводжувався насильством і численними жертвами.До кінця 1946 р. зПольщі в УРСР було перевезено майже півмільйона осіб.

Трагічними подіями внутрішньополітичного життя України стало масове виселення українців з рідних місць. У 1945 – 1946рр. відбулася депортація 96, 8% українців, що проживали на території Польщі. З 29 квітня по 12 серпня 1947р. було проведено так звану операцію „Вісла” – злочинний акт комуністичних режимів СРСР та Польщі проти українського населення на українських етнічних землях, суть якого полягала у примусовому переселенні українців з Лемківщини, Подляшшя, Холмщини у глиб на захід польської території. Внаслідок депортаційних акцій населені українцями землі на території Польщі були полонізовані. Одночасно з території України насильницькими методами було переселено близько 1 млн. поляків Для тих, хто намагався уникнути переселення або повертався додому, було створено концентраційний табір на базі колишнього німецького концтабору Освенцім.

Поміркуємо разом: * У чому полягали суть та особливості повоєнних суспільних перетворень у Західній Україні?
***Як особливості менталітету західних українців впливали на процес соціальних перетворень у їхньому краї? Чим відрізнялося їхнє довоєнне життя від повоєнного? Які нові риси з’явилися у побуті та свідомості західних українців?
**Які зміни відбулися у тактиці боротьби формувань ОУН-УПА в повоєнний період? Чим вони були зумовлені? Чи був шанс у них досягнути успіху?

До наступного заняття: - підготувати повідомлення за темою: «Умови та особливості розвитку культури 40- поч.50 років»

Де про це читати:

Бойко О.Д. Історія України. – К., Академія, 2012. –с. 498 – 508.

.