Сутність і функції центральних банків

Головною ланкою банківської системи будь-якої держави є центральний банк країни. У різних державах такі банки називаються по-різному: народні, державні, емісійні, резервні, Федеральна резервна система (США), Банк Англії, Банк Японії й інші.

Центральні банки виникли як комерційні банки, наділені правом емісії банкнот. Першим емісійним банком вважається, створений у 1694 р. Банк Англії, оскільки він початків випускати банкноти і враховувати комерційні векселя. Згодом за центральними банками закріпилася роль скарбника держави, посередника між державою і комерційними банками, провідника грошово-кредитної політики держави. Будучи комерційними, національні банки були націоналізовані, і в даний час капітал їх цілком або частково належить державі.

В усіх розвинутих країнах діє декілька законів, в яких сформульовані і закріплені задачі і функції центрального банку, а також визначені інструменти і методи їх здійснення. Як правило, головним правовим актом, що регулює діяльність центральних банків, служить закон про центральні банки країни.

Центральні банки є регулюючою ланкою в банківській системі, тому їх діяльність пов'язана зі зміцненням грошового обороту, захистом і забезпеченням усталеності національної грошової одиниці і її курсу стосовно іноземних валют; розвитком і зміцненням банківської системи країни; забезпеченням ефективного і безперебійного проведення розрахунків.

Традиційно перед центральними банками ставиться п'ять головних задач. Центральний банк покликаний бути:

1) емісійним центром країни, тобто користуватися монопольним правом на випуск банкнот

2) банком банків, тобто проводитит операції не з торгово-промисловою клієнтурою, а переважно з банками даної країни: берегти їх касові резерви, розмір яких установлюється законом; надавати їм кредити (кредитор останньої інстанції); здійснювати нагляд, підтримуючи необхідний рівень стандартизації і професіоналізму в національній кредитній системі

3) банкіром уряду –для цього він повинний підтримувати державні економічні програми і розміщати державні цінні папери; надавати кредити і виконувати розрахункові операції для уряду, берегти офіційні золотовалютні резерви

4) головним розрахунковим центром країни, виступаючи посередником між іншими банками країни при виконанні безготівкових намірів, заснованих на заліку взаємних вимог і зобов'язань (клірінг)

5) органом регулювання економіки грошово-кредитними методами.