При вирішенні п'ятьох головних задач центральний банк виконує три головні функції: регулюючу, контролюючу і інформаційно-дослідницьку.

До регулюючої функції відноситься регулювання грошової маси в обігу. Це досягається шляхом скорочення або розширення готівкової та безготівкової емісії і проведення дисконтної політики, політики мінімальних резервів, відкритого ринку, валютної політики.

З регулюючою функцією тісно пов'язана контролююча функція. Вона включає визначення відповідності вимогам якісного складу банківської системи, тобто процедуру допуску кредитних інститутів на національний банківський ринок. Крім того, до неї відноситься розробка набору необхідних для кредитних інститутів економічних коефіцієнтів, норм і контроль за ними.

Всім центральним банкам властива також інформаційно-дослідницька функція. В багатьох країнах ця функція відзначена в законодавчому порядку. Центральний банк, маючи, аналізуючи і публікуючи об'єктивну інформацію про ситуацію в грошово-кредитній сфері, може оперативно реагувати на глобальні і локальні економічні процеси. Ця функція припускає також консультаційну діяльність.

Функції центральних банків найчастіше переплітаються, якщо цього потребує досягнення поставленої цілі або вирішення якої-небудь визначеної задачі.

Центральний банк займає перший рівень у банківській системі і покликаний регулювати її діяльність у межах прав, наданих йому законом. Тому він відповідає перед товариством за функціонування банківської системи в цілому.

На теперішній час функції центральних банків значно розширилися. Їх головними функціями є:

1) грошово-кредитне регулювання економіки;

2) емісія кредитних ресурсів;

3) контроль за діяльністю кредитних установ;

4) акумуляція і зберігання касових резервів інших кредитних установ;

5) кредитування комерційних банків (рефінансування);

6) кредитно-розрахункове обслуговування уряду;

7) зберігання офіційних золотовалютних резервів.

Головною функцією центральних банків є кредитне регулювання. Воно здійснюється адміністративними й економічними методами.

Адміністративні методи включають:

- установлення прямих обмежень на діяльність комерційних банків;

- проведення ревізії,

- видання інструкції;

- збір і узагальнення звітності і т.д.

Економічні методи припускають:

- визначення і регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків і фінансово-кредитних установ

- процентну політику

- рефінансування комерційних банків

- керування золотовалютними резервами

- операції з цінними паперами на відкритому ринку

- регулювання експорту й імпорту капіталу.