Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Теоретичний матеріал.
|
|
Проект
З предмету українська мова
на тему:
«Просте речення»
Виконали:
студенти групи 2-ЕРО-11
Витязь В. В. і Дмитров Н. І.
м. Червоноград, 2013 р.
Передмова
У сучасному світі ділові, особисті справи ведуться, підтверджуються за допомогою
документів. Люди вчаться, переписуються, обмінюються інформацією, як усно, так і письмово. Тож, очевидно, що людям необхідно вміти, як говорити, так і писати. Для того, щоб вміти писати те, що потрібно, зокрема, яку-небудь інформацію, змістовно і граматично правильно, люди повинні знати елементарні правила правописання речень з синтаксису, пунктуації, морфології, орфографії.
Цей посібник був створений з метою покращення знаннь такого розділу науки про рідну мову, як синтаксис і пунктуація. Ми розглянемо прості речення. Тут буде наведено приклади, правила, наглядні таблиці і тести для самоконтролю знань саме по цій темі.
Ми мали на меті дати можливість читачам і студентам зрозуміти всі поняття по цій темі, всі терміни і отримати знання, які допоможуть грамотно писати і розуміти прості речення.
Ті, хто користуватиметься цим посібником отримає практичні навички у правильному визначенні типів простих реченнь, їх особливостей і специфіки. Розумітиме всі нюанси і винятки з правил та зможе досконало оволодіти навичками синтаксичного розбору простих речень.
Ми складаючи цей посібник особисто дізналися багато пізнавального і нового з цих розділів української мови. Ми розглянули і запам’ятали: особливості, які відрізняють прості речення від складних; правила визначення підвидів простого речення; синтаксичного розбору простого речення.
Зміст:
Теоретичний матеріал............................ст. 3-7
Тести на тему: «Синтаксис і пунктуація: просте речення»..................................................ст. 8-13
Тестові завдання для тематичного контролю на тему: «просте речення»....................................ст. 14-19
Теоретичний матеріал.
Просте речення є односкладне і двоскладне. Односкладне речення має такі особливості і різновиди.
Перш за все, односкладне просте речення – речення, яке має тільки один гол. член речення: чи підмет, чи присудок.
Односкладне речення буває:
1. називним – тоді, коли серед гол. частин є тільки підмет. Якщо в такому реченні буде обставина її будем їїї будем відмінювати, як присудок, бо вона залежить від присудка (і таке речення буде називатися неповне двоскладне). Наприклад: «Садок вишневий коло хати»;
2. означено-особовим – гол. членом у якому виступає присудок 1-ї або 2-ї особи однини/множини, як теперішнього, так і майбутнього часів. У реченнях такого типу замість особи, на яку наголошується, можна підставити «я», «ти», «ми», «ви». Наприклад: «Гуляли по полю учора ввечері»;
3. неозначено-особове – речення, в якому присудок виражається 3-ю особою множини теперішнього/минулого/майбутнього часів. В таких речення замість особи, на яку їде наголошення, можна поставити «вони». Наприклад: «В селі встають рано»;
4. узагальнено-особове – речення (здебільшого фразеологізми і афоризми), у яких присудок виражається тими ж способами, що й неозначено/означено-особове речення тільки у цих замість особи, на яку наголошується, можна підставити будь-кого. Наприклад: «Життя, як стрілки часу, не переведеш»;
5. безособове – речення, до якого не піднесеш підмета, а присудок виражається прислівником, інфінітивною формою дієслова, прислівником в зв’язці з інфінітивною формою дієслова (прислівник + інфінітив): «Можна все на світі вибирати, сину», безособовим дієсловом: «Смерклося. Лихоманить», особовим дієсловом безособового значення: «У лузі пахне сухою травою», дієслова формою (-но, -то): «Вишито гарну сорочку».
| Підмет | |||
| Простий | Складений | ||
| Виражений одним словом | Виражений словосполученням, утвореним із двох або кількох повнозначених слів | ||
| Іменником у формі називного відмінка | Дніпро зеленим лукам рокопитав (М. Рильський) | Складні географічні та астрономічні власні назви | Малі Дубові Гряди ( назва села ) розсілися на горбах (Є. Гуцало) |
| Займенником у формі називного відмінка | Я не бував за дальніми морями (В. Симоненко) | Назви установ і посад | Верховна Рада України працює сесійно (З Конституції України). |
| Іншими частинами мови в значенні іменника (прикметником, числівником та ін.) | Семеро одного не ждуть(На-родна твор.) Дало посіяне жнива (О. Олесь) | Назви художніх творів, пароплавів, пам’яток та ін. | «Лісова пісня» Десяти- літтями не сходить зі сцени (З журналу). |
| Неозначе- ною формою дієслова | Бути – значить виконувати обов’язок (Є. Сверстюк) | Сполука іменника у формі називного відмінка з іменником в орудному відмінку з прийменником з | Циганка з циганом побились об заклад (Л. Боровиковський). |
| Сполука іменника, що має значення сукупності, з іменником у формі родового відмінка | Велика зграя журавлів кружляла Невисоко (М. Рильський). | ||
| Сполучення числівника з іменником | І три тополі стали на сторожі (Б. Стельмах). | ||
| Складений підмет може бути виражений і цілим реченням: «Б’ють пороги» - кантата Миколи Лисенка. Якщо виражений іменником підмет поширюють займенники весь або сам, він становить із ними один член речення: І ось нарешті вся сім’я зібралась (І. Доценко). |
Згадаємо, що входить в поняття граматичної основи.
Підмет – це головний член речення, що означає предмет (особу, явище, поняття), про який говориться в реченні, і відповідає на питання хто? або що?.
Присудок – головний член речення, що означає дію, стан або ознаку предмета, вираженого підметом, і граматично підпорядковується йому; присудок відповідає на питання що робить?, що з ним робиться?, який він є?, хто або що він є? ким він є?.
Підмет підкреслюють однією рискою, присудок – двома:
Козак не боїться ні тучі, ні грому (Народна творчість).
