Метод і сист. адмін.го права України.

Адмін.-правовий метод - це сукупність правових засобів і способів (прийомів), які застосовують органи управ-ня для забезпечення регулюючого впливу норм адмін.го права на сусп. відносини.

Метод адмін.-правового регулюв. відрізняється від інших методів владним, імперативним хар-ром. Практичне значення цього методу, як і предмета адмін.-правового регулюв., полягає в тому, що з їх допомогою здійснюється розмежування різних правових галузей.

Особливість методу адмін.го права полягає в тому, що його норми орієнтовані на задоволення не приватних та особистих, а публічних інтересів - інтересів людей, держ. і сусп., вони передбачають пряме застосування адмін. санкцій.

Крім того, сусп. відносини, що регулюються нормами адмін.го права, завжди передбачають нерівність учасників, жорстке підпорядкування волі, яка скерована єдиною управлінською волею.

Слід звернути увагу на те, що методу адмін.го права притаманні як загальні методи правового регулюв.: імперативний і диспозитивний, які реалізуються шляхом: а) використання приписів; б) встановлення заборон; в) надання дозволів; так і спеціальні, притаманні тільки цій галузі: субординації, координації, реординації, адмін.го договору, реєстрації, стимулювання, інвестицій та ін.

Імперативний метод правового регулюв. - це метод владних приписів, характерний для адмін.го права.

Диспозитивний метод (метод координації), на відміну від імперативного метода, передбачає юридичну рівність учасників правовідносин і застосовується, як правило, в цивільному праві, але має місце в приватному адмін.му праві. Диспозитивний метод в адмін.му праві застосовується для встановлення правового статусу держ. службовців і для здійснення ними посадових повноважень у сфері держ. управ-ня. Юридичним фактом у даному випадку, як правило, виступає договір.

Тобто можна зазначити, що адмін., або адмін.-правовий, метод являє собою сукупність методів права, які відображають владну природу держ. управ-ня, а врегульовані цим методом відносини визначаються як відносини влади і підпорядкованості.

Сист. адмін.го права - це внутрішня будова галузі, яка відображає послідовне розміщення елементів - інститутів і норм, що утворюють її єдність і структурний взаємозв'язок. Більшість адміністративістів вважає, що ця сист. складається з двох частин: загальної й особливої, що зумовлюється сутністю і специфікою держ. управ-ня, його багатогалузевим хар-ром і необхідністю постійного вдосконалення. У деяких наукових працях мова йде і про спеціальну частину,.

Зміст загальної і особливої частин адмін.го права є взаємозалежним і складає єдине ціле. Норми загальної частини застосовуються до всіх інститутів особливої частини. Наприклад, загальні правила, що регулюють порядок підготовки, видання, набрання чинності і дію актів держ. управ-ня, реалізуються у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності органів управ-ня у всіх галузях соціально-культурного будівництва з урахуванням їх специфіки.

Поряд з поділом на дві основні частини (загальну і особливу), сист. адмін. права складається із адмін.-правових інститутів - груп норм, що регулюють тісно пов'язані, однорідні сусп. відносини (наприклад, держ. служби, адмін. відповідальності, місцевого самоврядування).

Загальна частина адмін. права об'єднує норми, що закріплюють принципи держ. управ-ня; правове становище суб'єктів адмін. права (органів викон. влади, держ. службовців, гр-н та ін.): форми і методи викон. та розпорядчої діяльності: адмін. процес; засоби забезпечення законності і дисципліни в державному управлінні.

Особлива частина адмін. права містить норми, що регулюють управ-ня промисловістю, агропромисловим комплексом, соціально-культурною сферою (освітою, наукою та ін.), адмін.-політичною діяльністю (управ-ня внутрішніми справами, управ-ня юстицією), а також міжгалузеве держ. управ-ня у сферах статистики, стандартизації, ціноутворення і т. ін.

Спеціальна частина об'єднує норми, що регулюють адмін.-правову діяльність суб'єктів управ-ня конкретними сферами. Наприклад, адмін. діяльність органів внутрішніх справ.