Порядок підготовки справи до судового розгляду

Законом встановлено, що до підготовки справи суддя приступає після прийняття заяви.

У ст.130 ЦПК містяться вказівки на найважливіші процес. дії, які мають бути вчинені суддею на стадії підготовки справи до

судового розгляду. Разом з тим цей перелік процесуальних дій не є вичерпним і визначається конкретними особливостями тієї чи іншої

цивільної справи.

Підготовка справи до судового розгляду - це сукупність процесуальних дій, вчинюваних одноособово суддею, спрямованих на

забезпечення своєчасного і правильного розгляду і вирішення справи в першому судовому засіданні.

Всі дії судді по підготовці справи до судового розгляду прийнято підрозділяти на такі групи:

1) визначення складу осіб, які беруть участь у справі;

2) визначення предмета доказування;

3) забезпечення судового розгляду цивільної справи доказами;

4) вирішення інших питань.

Суддя забезпечує докази, зокрема: допитом свідків, призначенням експертизи, витребуванням і оглядом письмових і речових

доказів. Про забезпечення доказів суд або суддя постановляє ухвалу, в якій вказує порядок і спосіб його виконання.

Для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань в галузі науки, мистецтва, техніки або

ремесла, суддя або суд під час розгляду справи може призначити експертизу відповідно до правил, викладених у СТ.57 ЦПК.

У процесі підготовки справи до судового розгляду, суддя може запросити позивача і відповідача для спільної бесіди з тією метою,

щоб уточнити вимоги позивача і можливі заперечення відповідача проти позову і, якщо це необхідно, пропонує їм надати додаткові докази, а також

роз'яснюєїм їх процесуальні права та обов'язки. Для розгляду складних справ суддя може запропонувати відповідачу подати письмові пояснення по

справі.

На стадії підготовки справи до судового розгляду може бути пред'явлений і зустрічний позов відповідачем. Так, згідно зі СТ.123 ЦПК Відповідач має право пред'явити зустрічний позов до початку розгляду справи по суті.

Після закінчення підготовки справи до судового розгляду суддя постановляє ухвалу, в якій зазначає, які підготовчі дії ним проведені, і

встановлює час розгляду справи (ст.156 ЦПК).

56. Проблемні питання попереднього судового засідання: завдання, порядок проведення.

Глава 3 розділу III ЦПК, яка присвячена порядку підготовки, починається одразу з статей, в яких закріплюється порядок вчинення конкретних підготовчих процесуальних дій.

В даному випадку не може вважатися такою, що закріплює мету підготовки ч. 1 ст. 130 ЦПК, у якій мова йде про " мету проведення

попереднього судового засідання" яка визначається як з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду".

У зв'язку з тим, що попереднє судове засідання є процесуальною формою стадії підготовки справи до судового розгляду, в нього не

може бути самостійної процес. мети. Більше того, врегулювання спору до судового розгляду є складовою завдання стадії підготовки — сприяння

примиренню сторін. При чому завданням, що стоїть перед судом на стадії підготовки є сприяння врегулюванню спору до судового розгляду, а не

з'ясування можливості такого. Якби воно було метою, то вся діяльність учасників процесу була б спрямована не на створення умов для правильного

та своєчасного розгляду а вирішення справи, а тільки на " з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду".

Ще одне суперечливе положення містить ч. З ст. 130 ЦПК, яка визначає обсяг питань, що їх суд вирішує, перш ніж перейти до

безпосередньої підготовки конкретного судового розгляду: це питання про наявність відмови від позову, визнання позову, бажання сторін

укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду.

Продовжуючи аналіз чинного ЦПК України слід відмітити, що, як і кодекс 1963 року, він закріплює перелік процесуальних дій по

підготовці справи до розгляду виключно судді (ч. 6 ст. 130)

Так, відповідно до ст. 131 ЦПК сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд тільки до або під час попереднього

судового засідання у справі.

Закріплюючи в ст. 130 ЦПК виключно процесуальні дії суду по підготовці справи до розгляду законодавець тим самим безпідставно звужує зміст підготовки, чим створює підґрунтя для можливих порушень процесуальних прав учасників процесу.

У підготовці справи до розгляду можуть брати участь й інші учасники процесу.

ЦПК не передбачає яких-небудь особливих правил щодо фіксації ходу підготовки. Більше того, він поширює на дану стадії всі

процесуальні гарантії судового розгляду (ч. 11 ст. 130 ЦПК

57. Заочний розгляд справи: питання теорії і практики

1) Законодавець припускається певних неточностей: назва глави «Заочний розгляд справи» не відображає глибинного змісту

правових норм розділу, фактично є недоречною, адже присвячена викладенню виключно правил заочного провадження. Поряд із цим ЦПК не

містить прямих вказівок на назву «Заочне рішення». Таким чином, слід закріпити формальне визначення рішення, що ухвалюється за результатами

заочного провадження. Назва має вказувати на специфічну процедуру його перегляду, що пов’язана з особливостями процедури ухвалення, та

передбачати необхідність чіткого визначення для осіб, що беруть участь у справі.

2)У ст. 228 ЦПК законодавець зазначає, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою

відповідача. Однак у статті не вказано, що робити суду, якщо за будь-яких причин було пропущено строки. Законодавець не конкретизує,

застосовуються чи ні загальні умови поновлення процесуальних строків (ст. 73 ЦПК).

3)Постає необхідність переформулювання ст.45 чи ч.1 ст.46 ЦПК. Адже обов’язковою вимого для заочного провадження є неявка

відповідача в судове засідання. При цьому слід враховувати, що неявкою відповідача є й відсутність у залі суду його законного представника.

Виникає проблема у випадку, коли позов пред'являє прокурор чи інший орган або особа в інтересах цієї особи (статті 46, 47 ЦПК). На нашу

думку, ці органи та особи не мають матеріально-правової зацікавленості у результатах справи і, відповідно, не є суб’єктом спірного

правовідношення, тому вважаю за доцільне ч. 1 ст. 46 ЦПК викласти такого змісту «органи та ін. особи, які відповідно до ст. 45 ЦПК звернулися до

суду в інтересах ін. осіб або держ./сусп. інтересах, мають процес. права та обов’язки особи, в інтересах якої вони діють, крім права укладати мирову

угоду, а також давати згоду на заочний розгляд справи, крім тих випадків, якщо є така згода особи, інтереси якої вони представляють».

4) заочне провадження може відбутися у разі відсутності заперечень з боку позивача про розгляд справи в такій формі. Але у ЦПК не

визначено, як поводитися у разі неявки відповідача та незгоди позивача на заочний розгляд. Таким чином, суду фактично надано право

самостійно визначати доцільність заочного провадження у разі неявки відповідача після повторного виклику з метою уникнення затягування

провадження по справі. Таку фактичну діяльність суду необхідно узгоджувати з правовою нормою ч. 2 ст. 19 КУ – органи влади зобов’язані діяти

лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені КУ та ЗУ.

5) ЦПК не містить прямої вказівки щодо виду ухвали про заочний розгляд справи, а тому на мою думку, з метою процесуальної

економії, доцільніше постановляти протокольну ухвалу, однак обов’язково повинна бути занесена до журналу (протоколу) судового засідання.