Особливості підготовки справи до розгляду в проваджені по перегляду судових рішень

При цьому слід відзначити не дотримання законодавцем правил уніфікації правових інститутів при регулюванні одних і тих же правових

питань. Так, суд першої інстанції та суд касаційної інстанції вирішує питання про відкриття провадження (касаційного) у справі (або відмову у

відкритті), а суд апеляційної інстанції апеляційне провадження не відкриває, як перший етап апеляційного розгляду справи, а вирішує питання

щодо прийняття чи неприйняття апеляційної скарги до розгляду.

Це є недоліком, оскільки підстави для неприйняття апеляційної скарги до розгляду в главі ЦПК про апеляційне провадження не зазначені

і тому апеляційний суд використовує процесуальні положення, передбачені для суду першої інстанції на цьому ж етапі, проте вони не стосуються

прийняття чи неприйняття позову, а регулюють відкриття або відмову у відкритті провадження у справі (ст.122 ЦПК). Оскільки процесуальної

аналогії в цивільному судочинстві немає (є лише матеріально – правова аналогія частини 6 і 7 ст. 8 ЦПК), тому апеляційний суд змушений

застосовувати фактичну процесуальну діяльність, що для імперативно-диспозитивного методу регулювання цивільного процесуального права є

значним недоліком.

Внаслідок цього й існують розбіжності в назві процесуального документа, який постановляє апеляційний суд, якщо відсутні підстави для

прийняття апеляційної скарги. Однак апеляційні суди повертають апеляційну скаргу, як про це зазначено в другому абзаці ч.3 ст. 297 ЦПК, однак це

стосується лише випадків, передбачених частинами 2 і 3 ст.121 ЦПК (в системному аналізі з ч.2 ст.297 ЦПК). У інших випадках (наприклад ухвала

не підлягає апеляційному оскарженню, відповідач не мав права на оскарження заочного рішення без попереднього подання заяви про його перегляд до місцевого суду тощо) апеляційні суди повинні відмовити у прийнятті апеляційної скарги (за аналогією з діями суду першої, касаційної

інстанцій у таких випадках), а не повертати скаргу, проте це не передбачено главою про апеляційне провадження, оскільки прямо зазначено інше.

Між цими ухвалами є різниця, бо повернення скарги не позбавляє права

на повторне її подання, а відмова у прийнятті скарги – позбавляє такого права. Саме про це йдеться у згаданій вище ч.3 ст. 328 ЦПК, що передбачає

підстави для відмови у відкритті касаційного провадження. На зазначену особливість не завжди в юридичній літературі звертається увага і вказана

ситуації не аналізується, хоча, коментуючи положення закону про повернення апеляційної скарги (ч.3 ст. 291 ЦПК), науковці нерідко

використовують саме термін ‖ відмова у прийнятті скарги ―, а не повернення скарги, або ж на це не звертається увага. Крім того, в статистичному

звіті навіть немає графи про відмову у прийнятті апеляційної скарги.