Інфляційний податок та сеньйораж.

Інфляційний та дефляційний розриви.

Інфляційний розрив – величина, на яку повинен скоротитися сукупний попит для того, щоб зменшити рівноважний рівень ВВП до неінфляційного рівня повної зайнятості. Подолання його можливе за рахунок стримування сукупного попиту. При цьому скорочення рівноважного сукупного доходу дорівнює:

Y = інфляційний розрив ґ мультиплікатор автономних витрат.

Дефляційний (рецесійний, регресивний) розрив – величина, на яку повинен зрости сукупний попит (сукупні витрати) для того, щоб підвищити рівноважний рівень ВВП до неінфляційного рівня повної зайнятості. Подолання рецесійного розриву забезпечується стимулюванням сукупного попиту. При цьому приріст сукупного рівноважного доходу D Y дорівнює:

DY =дефляційний розрив ґ мультиплікатор автономних витрат.

Інфляційний податок та сеньйораж.

Інфляційний податок – це втрата капіталу власниками грошових коштів внаслідок інфляції.

Інфляційний податок отримує держава.

Отже, Інфляційний податок – вимушена плата всіх економічних агентів в результаті зростання середнього рівня цін, яка перерозподіляє частину їхніх доходів на користь держави.

ІТ = p (Р з доміком)* (М/Р),

де ІТ – інфляційний податок; p – темп приросту інфляції за рік (%), М/Р – рівень запасів грошових коштів економічних агентів у реальному вираженні.

Сеньйораж (SE) – дохід держави, який вона отримує на основі монопольного права друкувати гроші. Сеньйораж виникає в умовах перевищення приросту грошової маси над приростом реального ВВП, наслідком чого є зростання середнього рівня цін.

ІТ= SE