Розділ І. Візуальні мистецтва

Тема 5. Видатні живописці Іспанії

(Ель Греко – поєднання візантійських та готичних традицій у творчості.

Дієго Веласкес: вершина іспанського живопису ХУІІ ст. Франсіско Гойя – найвизначніший, неперевершений живописець і графік ХІХ ст. Сальвадор Далі – яскравий виразник модерністських течій в культурі ХХ ст.)

Мета:

• визначити роль живопису в житті людини;
• вчитися відрізняти засоби художньо-образної мови; розкрити розвиток живопису в Іспанії;
• виховувати в учнів прекрасні почуття, навіяні спогляданням творів живопису, духовність, що виникає внаслідок спілкування з мистецькими творами.

Тип уроку: комбінований

Музичний матеріал: іспанський романс(на вибір вчителя), Дітріх Букстехуде

Обладнання: репродукції картин Ель Греко, Дієго Веласкеса, Франсіско Гойя та Сальвадора Далі

Хід уроку

Організаційний момент

Актуалізація опорних знань

Взаэмоопитування, та перевірка домашнього завдання.

Вивчення нового матеріалу

Пригадаємо, що таке живопис.

Живопис - найпопулярніший вид образотворчого мистецтва, це зображення фарбами на папері, полотні, стіні або іншій поверхні предметів, явищ, людей тощо.

Сьогодні на уроці ми з вами потрапимо до Іспанії, яка має таких видатних живописців як Ель Греко, Дієго Веласкес, Франсіско Гойя, Сальвадор Далі. Спробуємо дослідитияк розвивався іспанський живопис.

А) Перший художник з яким ми з вами познайомимось не залишив після себе учнів, не створив власну школу та не приткнувся до жодної художньої течії того часу. Уродженець острова Крит Домінікос Теотокопулос отримав прізвище Грек. Саме під цим ім'ям він вішов в історію мистецтва.

Творчий почерк сформувався головним чином під впливом Тінторетто і Мікеланджело. Навчався на Кріті традиційного іконопису.

Біжав від судових тяжб з Крита, митець багато часу працював в Італії, а пізніше в Іспанії, в Толедо. Про його життя відомо досить мало, не збереглося жодного достовірного автопортрета, зникла могила з його прахом, давно зруйновано палац Маркіза де Вільєни, де він жив. Та і само мистецтво толедського майстра перебувало в забуття до початку ХХ століття. Але час зберіг саме головне – його картини.

Для його творів характерні неймовірна емоційність, несподівані ракурси і неприродно витягнуті пропорції, що створюють ефект стрімкої зміни масштабів фігур і предметів (”Мучеництво св. Маврикія”, 1580-1582 рр.). Майстрове написані Ель Греко картини на релігійні сюжети з великим числом персонажів своєю ірреальністю споріднені поезії іспанських містиків.

Емоційність властива і портретам Ель Греко, відміченим деколи психологічною і соціальною проникливістю. Риси ірреальності найвиразніше проступають в пізніх творах майстра (”Зняття п’ятого друку”, “Лаокоон”, 1610-1614 рр.). Гострим поетичним сприйняттям природи, трагізмом світовідчування овіяний “Вид Толедо” (1610-1614 рр.).

Ель Греко «Лаокоон» Ель Греко «Вид Толедо»

- Послухаємо музику яка звучала в саме той час, коли Ель Греко писав ці картини. (Звучить іспанський романс)

б) Найвидатнішим представником іспанського живопису «золотого століття» був Дієго Родрігес де Сільва Веласкес (1599–1660). У 1622 р. Веласкес переїжджає до Мадрида. Знайомиться з картинною галереєю, на той час однієї з найбагатших у Європі, копіює роботи Леонардо да Вінчі, Веронезе, Рафаеля, Рубенса, Тиціана. Знаток і цінитель мистецтва Філіпп ІV назвав севільського художника прекрасним портретистом і висловив бажання позувати йому. Веласкес сорок років служив придворним художником при Філіппі ІV. Але це не завадило йому йти творчим шляхом у мистецтві. Композиційно-новаторською була його картина «Здача Бреди», присвячена переможній події у безславній для іспанців війні з голландцями: переможці і переможені подані достойно, на рівних.

Релігійні сюжети перших років творчості змінюють портрети.

Портрети Веласкеса (Філіппа ІV “Ла Фрага”, його дітей, графа Олівареса та інших придворних) сповнені гідності і сприймаються неоднозначно. Пронизливий погляд портретованого папи Інокентія Х, холодних світлих очей, виразу губів, вказують на жорсткість, мужність і сильну натуру. Сучасники твердили, що, побачивши свій портрет, папа сказав: “Надто правдиво! ”

Дієго Веласкес «Папа Інокентій Х»

Одночасно з портретами придворної знаті художник створив серію пейзажів («Алея в королівському саду», «Фонтан в королівському саду»).

Творчості Веласкеса притаманна яскраво виражена світська спрямованість. Він вважається одним з творців жанру парадного портрета. Зображення його монументальні та лаконічні, сповнені барокового психологізму. Відомими творами Веласкеса є «Венера з дзеркалом», «Меніни» (фрейліни). Однією з останніх робіт Веласкеса стала картина «Прялі» (1657) – одна з перших робіт, присвячних жінкам-трудівницям.

Зробимо висновок. Живопис Веласкеса відрізняється сміливістю романтичних спостережень, умінням проникнути в характер персонажа, загостреним почуттям гармонії («Сніданок», «Меніни», «Пряха» та ін.)

в)Франсіско де Гойя, якого часто називають “Батьком сучасного мистецтва”, або “Першим з художників сучасності”, розпочав творчу кар’єру у період пізнього бароко. Виражаючи прямо свої думки та почуття, він став піонером нових мистецьких тенденцій, які знаменували початок XIX ст. Щоб зрозуміти масштабність, глибину та надзвичайну різноплановість творчого доробку художника, не варто забувати, що творив Гойя 60 років (продовжував працювати до 82 років!). Особливо це помітно на прикладі того, як змінювалося ставлення Гойї до оточуючого світу – в юності він сприймав його щасливу сторону, у зрілі роки почав критично ставитися до дійсності, що й призвело до повного розчарування в людях і суспільному устрої наприкінці життя.

Після важкої хвороби на лихоманку у 1792 році Гойя залишився глухим і став відлюдкуватим та заглибленим в себе. Протягом п'яти років, які пішли на одужання, він багато читав про Французьку революцію та її філософію. В результаті з'явилась гірка серія гравюр, яка була опублікована у 1799 році під назвою «Капрічос» (ісп. Caprichos). Темні видіння, зображені у цих гравюрах, частково пояснюються самим автором у його підписі: «Сон розуму породжує чудовиська», вони демонструють гострий, сатиричний розум художника; особливо це помітно в таких гравюрах, як «Полювання на зуби».

«Сон розуму породжує чудовиська»

Світ зазнав кардинальних змін за життя художника. Те суспільство, в якому Гойя досяг блискучого успіху, було знищене під час Наполеонівських війн. Задовго до кінця XVIII ст. художник вже відчував ідеали нової епохи і виражав їх у своїх графічних серіях і рисунках.

- Послухаємо музику пізнього барокко. (Звучить Дітріх Букстехуде)

г)11 травня 1904 року в родині дона Сальвадора Далі-і-Кусі і доньї Феліпи Доменеч народився хлопчик, якому було призначено стати в майбутньому одним з найбільших геніїв епохи сюрреалізму. Батьки назвали його Сальвадор Феліпе Хасінто Далі. Дитинство Далі пройшло в Каталонії, на північному сході Іспанії, наймальовничішому куточку земної кулі. Ще у ранньому дитинстві судячи з поведінки і пристрастей маленького Сальвадора можна було відзначити його нестримну енергію та ексцентричність характеру. Часті вередування й істерики приводили батька Далі в гнів, але мати, навпаки, всіляко намагалася догодити улюбленому синові. Вона прощала йому навіть найогидніші витівки. Як наслідок, батько став для сина втіленням зла, а мати - символом добра.

Талант Сальвадора до живопису проявився у досить юному віці. У чотири роки він, з дивними для такої маленької дитини стараннями, намагався малювати. Першу свою картину Сальвадор Далі намалював, коли йому було 10 років. Це був невеликий імпресіоністський пейзаж, написаний на дерев'яній дошці олійними фарбами. Талант генія рвався назовні. Далі цілими днями просиджував у маленькій, спеціально виділеній йому кімнаті, малюючи картини. У містечку Фігерасе Далі брав уроки малюнка у професора Жоана Нуньєса.

Під досвідченим керівництвом професора талант юного Сальвадора набув своїх реальних форм. Вже в 14 років годі було й сумніватися в здатності Далі до малювання. Коли Далі виповнилося 15 років, його вигнали з чернечої школи за погану поведінку. Але він зміг успішно скласти всі іспити і вступити до інституту (так в Іспанії називали школу, яка надає закінчену середню освіту). Інститут у 1921 році йому вдалося закінчити з блискучими оцінками. Далі вступив у Мадридську Художню академію. У шістнадцять років Далі почав викладати свої думки на папері. З цього часу живопис і література стали рівноцінними частинами його творчого життя. У 1919 році в саморобному виданні " Студіум" він публікує нариси про Веласкеса, Гойю, Ель Греко, Мікеланджело і Леонардо. Бере участь у студентських виступах, за що на добу потрапляє у в'язницю.

На початку 20-х років Далі захоплювався роботами футуристів, але все-таки був сповнений рішучості створити власний стиль у живописі.

У 1930 році картини Сальвадора Далі почали приносити йому популярність (" Час, що розплився"; " Постійність пам'яті"). Незмінними темами його творінь були руйнування, тлінність, смерть та інше.

На початку 30-х років Сальвадор Далі вступив у конфлікт на політичному підґрунті із сюрреалістами.

Сальвадор Далі «Постійність пам'яті"»

-Як ви вважаєте, що хотів донести митець до глядача?

-Пригадаємо, що таке сюрреалізм?

Сюрреалізм(«надреальне») – реальні предмети та істоти з'являються у неймовірних поєднаннях, що дає дивні або жахливі враження від картин сюрреалістів. Сюрреалізм прославляє сновидіння і фантазію. Саме підсвідомість дає цьому мистецтву матеріал.

-Сальвадора Далі можна назвати неповторним найбільшим генієм сюрреалізму ХХ століття?

4. Практичне завдання