Стаття 175 КК України. Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом оплат

Об'єктом злочину є конституційне право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, і на своєчасне її отримання, а також право на соціальний захист, у тому числі право на отримання пенсій та інших видів соціальних виплат.

В ч. 7 ст. 43 Конституції України визначено, що право громадян на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Тому безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат громадянам вважається злочином.

Потерпілими від злочину є громадяни, яким має виплачуватися заробітна плата, стипендія, пенсія чи інша установлена законом виплата.

Об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1 ст. 175. КК України утворює безпідставна невиплата громадянам заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат більше ніж за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності.

Безпідставність невиплати має місце в тих випадках, коли об'єктивно відсутні причини, що не дозволяють зробити виплати.

Злочин вважається закінченимз моменту, коли сплив останній строк виплати заробітної плати, стипендії, іншої установлено законом виплати громадянам та її невиплата становить більше ніж за один місяць.

Суб'єкт злочину – спеціальний. Ним може бути лише керівник підприємства, установи або організації незалежно від форми власності. Інші службові особи підприємств, установ, організацій, а так само приватні особи можуть нести кримінальну відповідальність за цією статтею лише як співучасники.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючою ознакою злочину є вчинення описаного у ч. 1 цієї статті діяння внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат.

Нецільовим слід визнавати використання зазначених коштів на будь-які заходи, не пов'язані з їх виплатою як заробітної плати, стипендії, пенсії та інших установлених законом виплат (наприклад, для придбання сировини, обладнання, техніки, різних товарів, оплату оренди, послуг, на будівництво чи ремонт приміщення тощо).

Інші особисті права. Безпосереднім об'єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують рівноправність громадян та їх права.

В ст. 24 Конституції України визначається, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Відповідно до цього ст. 161 КК України є одним із видів правового захисту вказаних прав громадян. Факультативним додатковим об'єктом може бути честь і гідність особи, її життя, здоров'я, власність.

Потерпілим від цього злочину може бути як громадянин України, так і іноземець або особа без громадянства.

Об'єктивна сторона злочину полягає в тому, що цей злочин може проявлятися у формі:

1) дії, спрямованої на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі і гідності;

2) образи почуттів громадян у зв'язку з їх релігійними переконаннями;

3) прямого чи непрямого обмеження прав громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;

4) встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за зазначеними вище ознаками.

Під розпалюванням національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті слід розуміти поширення різних відомостей, закликів, вигадок, які формують у людей почуття озлобленості, відчуження і викликають національну ворожнечу або розбрат. Форми розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають. Приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян може виражатися в різних формах третирування громадян: наклепі, цькуванні, знущанні над культурою, звичаями тощо будь-якої нації, дискримінації осіб певної національності або раси. Обмеження прав громадян виражається в прямому або непрямому ущемленні їх прав в будь-якій галузі діяльності за національною, расовою ознакою або залежно від їх релігійної належності, або, навпаки, у встановленні прямих чи непрямих привілеїв (тобто незаконних пільг будь-якого характеру) на цих самих підставах. Образа почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями виражається у зневазі до цих релігійних вірувань.

Суб'єкт злочину – загальний.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у вигляді прямого умислу. У третій формі він може бути вчинений як з прямим, так і з непрямим умислом. Для першої форми характерною є наявність спеціальної мети – розпалити національну, расову чи релігійну ворожнечу в країні чи окремому її регіоні або принизити національну честь і гідність представників окремих національних груп.

Кваліфікованими видами цього злочину (ч. 2 ст. 161 КК України) є дії, зазначені в ч. 1 цієї статті: 1) поєднані з насильством, обманом чи погрозами; 2) вчинені службовою особою, а особливо кваліфікованими (ч. З ст. 161 КК України) – дії, передбачені ч.ч. 1, 2 цієї статті, які: 1) були вчинені організованою групою, спричинили тяжкі наслідки; 2) спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.