Стаття 183 КК України. Порушення права на отримання освіти

Безпосереднім об'єктом злочину є конституційне право громадян на освіту. В ст. 53 Конституції України зазначається “…кожен має право на освіту…”. Це право охоплює собою можливість отримання будь-якого виду освіти.

Потерпілими від цього злочину можуть бути як громадяни України, так і іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають право здобувати освіту в закладах освіти України відповідно до українського законодавства та міжнародних договорів.

З об'єктивної сторони злочин може бути вчинений у двох формах:

1) незаконна відмова у прийнятті до навчального закладу будь-якої форми власності;

2) незаконна вимога оплати за навчання у державних чи комунальних навчальних закладах.

Навчальні заклади – такі заклади, в яких здійснюється дошкільна, повна загальна середня, позашкільна, професійно-технічна, вища, післядипломна освіта, аспірантура, докторантура з будь-якою формою навчання - очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем. Такими закладами, зокрема, є: дитячі ясла, дитячі садки, дитячі будинки, школи, колегіуми, ліцеї, гімназії, палаци, центри та станції дитячої, юнацької творчості, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, професійно-технічні училища, вищі професійні училища, технікуми, коледжі, інститути, консерваторії, академії, університети тощо.

Незаконною визнається така відмова у прийнятті до навчального закладу, яка не має під собою законних підстав. Вона може проявлятись у поставленні особи в умови, за яких вона не може ревізувати своє право на освіту в установленому законом порядку.

Незаконною слід визнавати вимогу оплати за навчання, яка має місце у випадку, коли така оплата:

1) не передбачена у даному навчальному закладі загалом чи для даної категорії осіб зокрема;

2) вимагається у розмірах, що перевищують офіційно встановлені;

3) вимагається у не передбаченій нормативно-правовими актами формі (скажімо, замість грошей вимагається відпрацювання певного часу на якомусь об'єкті) тощо.

Про поняття державної та комунальної власності див. коментар до ст. 233 КК України.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-яких дій, спрямованих на відмову у прийнятті до навчального закладу.

Суб'єктом злочину може бути особа, яка наділена відповідними повноваження щодо прийому на навчання та визначення його умов. До таких осіб належать: 1) члени приймальних комісій; 2) інші особи, уповноважені здійснювати прийом на навчання та визначати його умови (керівники навчальних закладів, службові особи кадрових служб).

Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом.