Студопедия

Главная страница Случайная страница

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника






VІІ. Домашнє завдання






Тема: Вступ.

Тема уроку: провідні країни світу на початку ХХ ст. Національні рухи. Передумови світової війни

Мета уроку:

Навчальна: охарактеризувати державний устрій і соціально-економічний розвиток провідних країн світу на початку ХХ ст, визначити характер та причини національних рухів у цей період

Розвивальна: розвивати навички роботи з мапою та підручником.

Виховна: формувати історичний світогляд

Тип уроку: вступний; вивчення нового матеріалу

Обладнання: підручник, мапа світу, таблиця

Основні поняття і терміни: «новітня історія», «Велика депресія», «Перша світова війна»

Міжпредметні зв’язки: історія України, географія

Література:

Ø Полянський Всесвітня історія 10 кл

І. Організація навчальної діяльності

Перевірка присутніх. Знайомство з учнями

ІІ. Актуалізація опорних знань

Ø Який період називають «Новітня історія»

Ø Назвіть періоди 1900-1939 і дайте кожному коротку хаорактеристику

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Оголошення теми, мети уроку.

 

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Провідні країни світу.

a) Німеччина

b) Великобританія

c) Франція

d) США

e) Росія

2. Національні рухи.

V. Закріплення нових знань

1. Складання таблиці

Робота з мапою

2. Усна бесіда

Ø Порівняйте системи влади в провідних країнах світу. Назвіть спільні та відмінні ознаки

Ø Охарактеризуйте політику Т.Рузвельта

Ø У чрму полягало відставання Росії у суспільно-політичному розвитку?

Ø Що таке «національний рух»? Наведіть приклади

Ø Охарактеризуйте співвідношення сил у світі напередодні Першої світової війни

Ø Назвіть риси економічного піднесення та причини зростання агресивності Німеччини

Ø Які соціально-економічні та суспільно політичні зміни відбуваються у Великобританії та Франції на початку ХХ ст..

Ø Назвіть основні події Російсько-японської війни та причини поразки Росії

Ø Назвіть передумови війни

VІ. Підсумки уроку

VІІ. Домашнє завдання

1. Конспект.

2. Ознайомитися з текстом підручника

Німеччина

1871 р. – німецькі князівства об’єднуються в одну союзну державу з центром в Пруссії.

Органи влади:

· Бундесрат

· Рейхстаг

· Кайзер (Вільгельм І, Вільгельм ІІ)

· Канцлер (Отто фон Бісмарк, Каправі, Гогенлое)

Розпочинається швидкий промисловий розвиток, економічна експансія в Європі.

Монополії – великі підприємницькі об’єднання

Рейхсканцлер Бернгард фон Бюлов (1900-1909): «Минули вже ті часи, коли інші народи ділили між собою землю і води. Ми вимагаємо і для себе місця під сонцем»

Виношуючи загарбницькі плани і готуючись до війни за переділ світу, правлячі кола імперії здійснили заходи для консолідації сил. Ініціатором зближення двох найвпливовіших сил суспільства – юнкерів та великої буржуазії виступили військові, магнати важкої індустрії. практично вона була втілена у життя канцлером Бернгардом фон Бюловим.

прагнучи досягнути підтримки юнкерів, Бюлов у 1902 році провів через рейхстаг нове мито, який двічі підвищив виплати за ввезення зерна. Це сприяло збільшенню прибутків поміщиків.

У 1907 році Німеччина пережила сильну урядову кризу, пов’язану з виникненням у періодиці інформації про жорстокість німецький колонізаторів у Південно-Західній Африці. Рейхстаг відмовився виділяти кошти на придушення повстання африканських племен. Але пропагандивними методами Бюлову вдалося об’єднати в єдиний блок консерваторів та лібералів, отримати більшість депутатських голосів і виділити кошти на завершення колоніальної війни і будівництво флоту.

1908 – закон «Про молодь та збори» – заборона молоді до 18 років брати участь у політичному житті.

1909 р. – новий канцлер Т. фон Бетман-Гольвег, який підтримав політику Вільгельма ІІ на підготовку до війни.

За 5 років до війни видатки на військовий сектор досягнули 50% від бюджету, армія – 666 тис. чол..

Пропагандивна підготовка до війни, утворення спілок і колоніальних громад.

Соціал-демократична партія Німеччини (1891 р.) – поширення популярності. деї марксизму. Прагнули побудувати соціалістичне суспільство, тобто революційним шляхом перетворити приватну власність на громадську.

· Революційний напрям – Р.Люксембург, К.Лібкнехт

· Реформатори – Е.Бернштейн

· Центристи – К.Каутський

Великобританія

на початку ХХ століття Великобританія була однією з найбільш економічно розвинутих держав світу. Лондон зберігав позиції світового торгівельного і фінансового центру. Англійська валюта – фунт стерлінгів – була міжнародною фінансовою одиницею. Колонії охоплювали 57% площі всіх колоніальних країн. Однак відбувається падіння промислового виробництва. (застаріла техніка, вільна торгівля, конкуренція текстиль тощо).

У 1901 році померла королева Вікторія, яка була символом попередньої епохи. Нащадок – король Едуард 7.

1900 – створена лейбористська партія. Увійшли: тред-юніони, Незалежна робітнича партія, Соціал-демократична партія та інші. Робітники отримали власне представництво у парламенті.

Англія вступила у ХХ століття у стані війни з бурами, і на гребені шовіністичної пропаганди перемогу на виборах отримали консерватори. Війна і економічна криза поставила цю організацію перед серйозними проблемами у внутрішній та зовнішній політиці. Знов підняте питання про закон про протекціонізм викликало серйозні суперечності. На виборах 1906 року до влади повернулися ліберали.

На перший план у ліберальній партії висунулося радикальне крило прихильників реформ і соціального прогресу, яке очолив Девід Ллойд-Джордж.

· Припинив декілька страйків, виступивши в ролі посередника

· 1906 – парламент заборонив підприємцям вимагати від тред-юніонів відшкодовування збитків за страйки

· 1906 - компенсація при нещасних випадках на виробництві

· 8-годинний робочий день для гірняків

· пенсії з 70 років

· 1909 – мінімум зароб. платні

· соц. страхування за хворобою, інвалідністю, безробіттям.

Ллойд-Джордж запропонував бюджет, що передбачав підвищення податків з боку заможних верств населення. Це викликало конфлікт з палатою лордів, її права були суттєво обмежені.

1914 р. – прийнятий закон про гомруль Ірландії, але Ольстер виключений з її складу, а початок війни став приводом відкласти виконання закону.

З 70-х років ХІХ ст.. Британія ставила за мету зміцнення та розширення колоніальної імперії.

У 1899 р. британський уряд спровокував англо-бурську війну, яка тривала 2, 5 року. Бури здійснювали рішучий опір. Але у 1902 р. війна завершилася приєднанням Трансвааля і Оранжевої до англійських володінь у південній Африці..

Війна обійшлася Англії в 6 ти. убитими, 23 тис. пораненими і 16 тис. померлими від ран. Важке враження здійснили відомості про жорстокість військових у концентраційних таборах. За роки війни від глоду та хвороб у них померло 20 тис. бурів.

Прагнучи зміцнити єдність британської імперії, англійський уряд надавав «білим колоніям» (населеним британськими переселенцями) статус домініонів, тобто самокерованої території.

1867 - Канада

1907 – Австралія, Нова Зеландія,

1910 – Південна Африка

З 1907 року британський уряд почав регулярно збирати імперські конференції для консультацій з домініонами з найважливіших питань зовнішньої та внутрішньо політики.

До кінця ХІХ ст.. – політика «блискучої ізоляції».

Але погіршення міжнародного становища держави, різке зростання військової та промислової могутності Німеччини, її територіальні претензії змусили Англію шукати союзників.

1904 – урегулювавши взаємні територіальні претензії в Африці, Англія уклала військово-політичну угоду із Францією, що отримало назву «Антанта» (сердечна згода)

1907 – Розподіливши сфери впливу в Ірані, Афганістані і Тибеті, угоду підписали Англія і Росія.

Задовго до початку війни британський уряд розпочав озброєння, військові витрати збільшилися втричі. Посилився флот, створена армія.

Росія

У 1894 імператорський престол посів Микола II (1894—1917) — останній представник династії Романових. Його уряд продовжував політику зміцнення самодержавства і його соціальної опори-дворянства. У той же час під впливом марксизму формувався робітничий рух у Росії У російському робітничому русі поступово провідні позиції здобула радикально-політична течія, що ставила своїм завданням революційне захоплення влади і створення соціалістичного суспільства з допомогою державних важелів. Теоретиком російського пролетарського руху виступив В.Ульянов-Ленін (1870—1924). У 1898 за ініціативою В. Ульянова створена нелегальна Російська соціал-демократична робітнича партія (РСДРП). На другому з'їзді РСДРП (1903) у партії відбувся розкол на більшовиків (прихильників радикальних заходів) і меншовиків (прихильників реформістського шляху до соціалізму). У 1901 за кордоном виникла Партія соціалістів-революціонерів (есерів), яка взяла на озброєння народницьку ідеологію. Ліберальний земський рух, що виступав за встановлення конституційного устрою, оформився в 1905 у Конституційно-демократичну партію (кадети).

Поразка Росії у російсько-японській війні 1904-05 поглибила суспільно-політичну кризу в країні, що спричинила першу Російську революцію 1905-07. Революція почалась розстрілом мирної демонстрації робітників Петербурга 9.1.1905 і вилилась у бурхливі виступи робітників, селянства, населення колоніальних окраїн. Найбільшого піднесення революційні події набули під час всеросійського жовтневого страйку 1905.17.10.1905 цар Микола II оголосив «Маніфест», який обіцяв запровадження конституційного устрою і скликання Державної Думи — російського парламенту. Стихійно почали виникати Ради робітничих депутатів, проводились численні мітинги і демонстрації, виходили демократичні періодичні видання, утворювались політичні партії, профспілки, громадські організації. Більшовики, які намагались шляхом радикалізації соціального руху захопити владу, підняли у грудні 1905 збройне повстання в Москві, яке було придушене урядовими військами. На поч. 1906 Микола II здійснив реформу державного управління, запровадивши Державну Раду як верхню палату російського парламенту. Виборчий закон зберігав суттєві соціальні обмеження на виборах у Раду і Думу. Незважаючи на це, на засіданнях Думи ставились питання глибоких суспільно-політичних реформ. 9.6.1906 Микола II розпустив І Думу і призначив вибори до II Думи. Остання діяла з 20.2. до 3.6. 1907 і була розпущена урядом. Революційні події 1905-07 у Р. не привели до утвердження конституційного ладу в імперії та не розв'язали аграрного питання.

Після розпуску II Державної Думи в імперії було встановлено репресивний режим, який розправився із демократичним і національно-визвольним рухами. Одночасно уряд оголосив вибори до III Державної Думи за новим виборчим законом, який надавав переваги заможним верствам і російському населенню. Для створення соціальної опори серед заможного селянства царський уряд за ініціативою П.Столипіна 9.11.1906 оголосив указ про земельну реформу. Реформа сприяла виходу селян із общини, закріпленню землі у приватну власність, чим значно прискорила капіталістичний розвиток села. Одним з елементів проведення аграрної реформи стало переселення селян, особливо з України, на вільні землі у Сибір і на Далекий Схід. За 1906-12 на окраїни імперії виїхало бл. 1 млн. українців (бл. 40 % усіх переселенців у Р.). Через невміло організоване переселення, відсутність продуктів і медичного обслуговування та непідготовленість місць для переселенців частина з них померла, а частина повернулась в Україну (за деякими дан. — бл. 70 %).

Поразка Революції 1905-07 викликала ідейну кризу в суспільно-політичному русі, наслідком якої було посилення великоруського шовінізму (виникнення чорносотенних організацій) і відмова від радикальних форм суспільних змін (збірник «Вехи»; під ред. П.Струве). Восени 1912 під контролем уряду була обрана IV Державна Дума. Незважаючи на перевагу в ній консервативних сил. Дума поставила ряд питань щодо оновлення суспільного життя. Ініціаторами реформ виступала партія кадетів. Напередодні війни значно посилився робітничий, селянський і національно-визвольний рух.

Міжнародна ситуація почку 20 століття характеризувалась загостренням боротьби європейських держав за колонії і впливи в різних куточках світу. Росія прагнула розширити свій вплив на Чорному морі, щоб відкрити шлях експансії на Балкани і Близький Схід, а також у Середній Азії. Протиріччя між Р. і Японією на Далекому Сході призвели до російсько-японської війни 1904-05, у якій Р. зазнала нищівної поразки. За умовами Портсмутського миру 1905 до Японії відходила половина о. Сахаліну (на південь 50 паралелі). Протиріччя між Німеччиною і Австро-Угорщиною, з одного боку, і Росією — з іншого, зумовили створення у 1904-07 спільно з Великою Британією і Францією воєнно-політичного блоку — Антанти.

Франція

На межі ХІХ і ХХ століть Франція переживала економічне піднесення. За темпами зростання металургійної промисловості вона обігнала США, Німеччину і Великобританію. Значного розвитку досягнули електротехнічна, автомобільна (Рено, Пежо), хімічна, кінематографічна галузі. Але процес індустріалізації був не настільки швидким, щоб ліквідувати відставання від інших держав світу. 44% - селяни. Їх малоземелля і бідність

Швидко зростав і досягнув могутності кредитно-грошовий капітал Франції. Але банки лише незначною мірою вкладали кошти у вітчизняну економіку, експорт капіталу набув величезних розмірів.

У 1902 році перемогу на виборах до Національних зборів одержав блок діви партій – радикалів та соціалістів. З цього часу і до початку війни радикали відігравали вирішальну роль у всіх французьких урядах.

Уже перший уряд радикалів Е.Комба розгорнуло наступ на католицьку церкву. Не зважаючи на спротив духовенства, правих депутатів, у 1902-1904 рр. у державі було зачинено більше 3000 шкіл, які належали релігійним орденам, розпущено 54 церковних конгрегації. У 1905 році уряд прийняв закон про відокремлення церкви від держави. Франція стала світською республікою.

У 1906 р. уряд очолив Ж.Клемансо.

· Закон про щотижневий відпочинок робітників

· створено міністерство праці та гігієни

· 1910 - закон про пенсії з 65-річного віку

Загроза війни змусила об’єднатися республіканців та радикалів. У 1913 році за підтримки радикалів Національні збори обрали президентом Раймона Пуанкаре, відомого своєю діяльністю з укріплення військової потужності Франції. Новий голова держави розгорнув військово-технічну та морально-політичну підготовку до війни. У 1913 р. було прийнято закон про трьохрічну військову службу.

Зазнавши поразки у війні 1870-71 рр., Франція прагнула компенсувати втрату позицій у Європі розширенням колоніальних володінь. В останній третині ХІХ ст.. вона вела майже безперервні колоніальні війни, оволодівши величезними територіями у Африці, Індокитаї, островами Океанії та Вест-Індії. Так, у 1881 р. французи нав’язали протекторат Тунісу. Згодом після жорстоких війн були захоплені В’єтнам, більша частина Західної Африки, Мадагаскар. З 1860 по 1899 рр. володіння Франції збільшилися у 19 разів.

Франція стала другою колоніальною державою світу. Але подальші її завоювання в Африці призвели до загострення відносин із Великобританією. Франція поступилася. Це дозволило їй отримати підтримку у захопленні Марокко (1911), розширити володіння в Індокитаї та на островах Тихого океану.

1892, 1893 – угоди з Росією

1904 – Антанта

Сполучені Штати Америки

 

Наприкінці ХІХ- на початку ХХ ст.. значного впливу в США набув рух за реформи та соціальний прогрес, який об’єднував інтелігенцію, службовців, дрібних підприємців і частину робітників. Прогресисти вимагали контролю за діяльністю великих корпорацій, демократизації виборчої системи, реформи оподаткування і запровадження соціального страхування.

Їх лозунги стали програмою дій ліберальної опозиції в рядах республіканської та демократичної партій.

Теодор Рузвельт (1858-1919) став президентом США в 1901 р. після несподіваного вбивства свого попередника Мак-Кінлі. Розпочав реформу американської адміністрації, «Прогресивну еру».

· 1901-1908 – 20 судових процесів проти корпорацій –порушників закону Шермана.

· Прагнув розширити вплив на корпорації

· 1903 – заборона залізничним компаніям міняти ціни на перевезення вантажів

· 1906 – уряд встановлює межу тарифних ставок

· Контроль над виготовленням харчових продуктів та ліків, працею на бійнях.

· Збільшення фонду громадських земель,

· Заходи з раціонального використання водних, лісових і сировинних ресурсів

· «чесний курс» відносно робітників підприємств.

Наступний президент – У.Тафт продовжив попередній курс.

 

Розкол у рядах республіканців дозволив отримати перемогу на президентських виборах 1912 р. кандидату від демократичної партії Вудро Вілсону. Савою передвиборчу програм він назвав «Новою свободою» або «Новою демократією». Основні принципи:

ü Індивідуалізм

ü Свобода особистості

ü Свобода конкуренції

Реформи

· зниження мита на 27%

· 1913 – оновлення системи оподаткування

· 1914 р. – закон Клейтона - удосконалення антимонопольного законодавства

· 1916 р. – обмежено використання дитячої праці і запроваджено страхування робітників від нещасних випадків на виробництві.

 


Поделиться с друзьями:

mylektsii.su - Мои Лекции - 2015-2024 год. (0.014 сек.)Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав Пожаловаться на материал