Документація розтину трупа

У випадках, коли карна справа не відкрита, в зв'язку з чим не може бути винесена і постанова про провадження експертизи, експертне дослідження трупа проводиться на підставі листа представника органів дізнання, слідства або прокуратури. Таке експертне дослідження не передбачене КПК але за характером і змістом практично нічим не відрізняється від експертизи. Цей документ визначається як акт.

Акт розтину трупа складається з трьох частин: вступу (вступної частини), опису і висновку.

У Вступі вказується: хто здійснює розтин, хто присутній під час розтину, час і місце розгину, підстава, розпорядження, постанова для розтину, вид тварини, попередні дані (анамнез).

Описова частина містить докладне висвітлення всіх виявлених фактичних даних. Необхідно провести ідентифікацію даних супровідної з фактичними даними при огляді трупа. Проводиться опис зовнішнього огляду і стану внутрішніх органів. Описуються як прижиттєві так і посмертні зміни, при цьому уникають використання спеціальної термінології, а також слів «в нормі», «без змін».

Заключна частина складається з патологоанатомічного
діагнозу і висновку про причину смерті (вимушеного забою).
У випадках, коли необхідно проведення лабораторних
досліджень, вказується, який матеріал відібрано, на що він
повинен бути досліджений і куди відправлений. У висновку
повинно бути виділене основне захворювання, а також за наявності ускладнення, конкуруюче, фонове чи супутнє захворювання.

Під основними захворюваннями розуміють хворобу, яка сама собою через її ускладнення зумовила смерть тварини.

Конкуруючими захворюваннями називають комбінацію з двох і більше хвороб, які одночасно спостерігаються у загиблої тварини і кожна окремо сама собою або через свої ускладнення могла зумовити смерть.

Супутні захворювання – хвороби або патологічні процеси, які етіологічно та патогенетично не пов’язані з основним захворюванням, суттєво не впливають на його розвиток та ускладнення й не створювали загрози для життя тварини.

Фонові захворювання – хвороби, які передують основній хворобі та створюють передумови для її розвитку, але не є смертельними. Вони відіграють певну роль у патогенезі та летальному завершенні.

Крім цього, може бути вказана безпосередня причина смерті, якщо вона не співпадає з основним захворюванням, але витікає з нього (наприклад, основне захворювання - хвороба Марека, але смерть настала від зупинки серця внаслідок крововиливу в грудо-черевну порожнину курки в результаті розриву печінки).

Висновок про причину смерті викладається за схемою:

" На підставі проведеного мною судово-ветеринарного розтину трупа (вказують конкретно якого) і даних представлених мені документів, приходжу до висновку, що причиною загибелі тварини є (вказує основну і супутні хвороби, їх давність і безпосередню причину смерті)". Вступна і описова частини оформлюються під час розтину або одразу після нього. Висновок може бути оформлений пізніше, після одержання результатів додаткових досліджень. Акт підписує лікар-експерт, який проводив розтин.

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ УКРАЇНИ

Н А К А З

27.10.2008 N 232

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
29 січня 2009 р.
за N 85/16101

Про затвердження Правил облаштування і утримання діючих (існуючих) худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України

Відповідно до статті 3 Закону України " Про ветеринарну
медицину" (2498-12) та Положення про Державний комітет
ветеринарної медицини України, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 30.08.2007 N 1075 (1075-2007-п)
Н А К А З У Ю:

1. Затвердити Правила облаштування і утримання діючих
(існуючих) худобомогильників та біотермічних ям для захоронення
трупів тварин у населених пунктах України, що додаються.

2. Управлінню забезпечення протиепізоотичної роботи
Державного комітету ветеринарної медицини України в установленому
порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до
Міністерства юстиції України.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника
голови Державного комітету ветеринарної медицини України
Вержиховського О.М.

Голова Державного комітету
ветеринарної медицини України Г.Б. Іванов

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Державного комітету
ветеринарної медицини
України
27.10.2008 N 232

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
29 січня 2009 р.
за N 85/16101

ПРАВИЛА
облаштування і утримання діючих (існуючих) худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України

1.1. Правила облаштування і утримання діючих (існуючих)
худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин
у населених пунктах України (далі - Правила) встановлюють основні
ветеринарно-санітарні вимоги щодо утримання і
ветеринарно-санітарного упорядкування діючих худобомогильників та
біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах
України.

Ці Правила поширюються на місцеві органи виконавчої влади,
суб'єктів господарювання всіх форм власності, що займаються
утриманням, розведенням, обігом тварин та переробкою сировини
тваринного походження.

1.2. Трупи тварин, які загинули від сибірки, сказу,
трихінельозу, емкару, сапу та інших особливо небезпечних
інфекційних хвороб, а також у випадку загибелі тварин
невстановленої етіології підлягають обов'язковому термічному
знешкодженню (спаленню). Рішення про визначення місця спалення
приймає головний державний інспектор ветеринарної медицини району
(міста), на територія якого виявлено захворювання.