Географічне положення, кількість сонячної радіації

Оскільки майже посередині материк перетинає Південний тропік = через великий кут падіння променів Сонця на земну поверхню континент дістає велику кількість сонячної радіації (сумарна сонячна радіація стано­вить 120-160 ккал/см² на рік, на крайньому півдні — 80 ккал/см² на рік). Більша частина території Південної Америки лежить у Південній півкулі, тому найтеплішим місяцем є січень, найхолоднішим — липень.

На північ від південних тропіків середні місячні температури коливаються від +20° до +28° С (максимальна температура +49° С у Гран-Чако), знижуючись улітку (у січні в Патагонії до +10° С) і піднімаючись узимку (у липні — до +12...+16° С на Бразильському плоскогір'ї, до +6...+10° С — у Пампі).

Високі температури майже на всьому континенті взимку та влітку, а також невеликі сезонні амплітуди (4-8° С) дають усі підстави для того, щоб уважати Південну Америку дуже теплим материком.

Циркуляція повітряних мас

Клімат на переважній території континенту формується під впливом ек­ваторіальних і тропічних повітряних мас, лише на півдні — за участю тропічного повітрятаповітря помірних широт, а на південь від 40° — тільки помірного.

Південна Америка — найвологіиіий материк світу. Науковці встано­вили, що цей континент дістає в середньому вдвічі більше опадів за будь-який інший континент.

Найбільшу кількість опадів — 8 989 мм — зафіксовано в Кібдо (Колумбія), найменшу — до 1 мм — вАріці (Чилі).

Вплив океанічних течій

Багато вологи надходить з Атлантичного океану, що є результа­том пасатної циркуляції. Збільшенню опадів сприяють теплі Гвіанська та Бразильська течії..

Холодні Перуанська й Фолклендська течіїзменшують кількість опадів на західному та південно-східному узбережжях.

Рельєф

Розміщення Анд створює умови для відкритого впливу Атлантичного океану на материк, а кліматичний вплив Тихого океану поширюється тільки на його західне узбережжя.

В Андах добре виражена висотна клі­матична поясність. Зміна клімату в горах залежить від географічної ши­роти й висоти, а також від зорієнтованості щодо панівних вітрів.

Найсуворіший клімат Центрально - Андійских нагір'їв.

Материк лежить у шести кліматичних поясах: від с убекваторіального поясу Північної півкулі до помірного поясу Південної півкулі.

Екваторіальний пояс

лежить західна частина Амазонської низовини та північно-західне узбережжя материка.

Для поясу характерна постійна висока вологість. Панують екваторіальні повітряні маси.

Температури повітря впродовж усього року високі — близько +24...+28°С. Кількість опадів — від 1 500до 3 000 мм і більше. На схилах Анд і на Тихоокеансь­кому узбережжі кількість опадів збільшується до 5 000-7 000 мм за рік. Опади в цей район протягом року приносять південні та південно-західні вітри.

Воло­гий період пов'язаний з пануванням екваторіальних повітряних мас, су­хий — тропічнихповітряних мас. У Південній півкулі період дощів триває з грудня по травень, у Північній — з травня по грудень. Опадів випадає від 1 000 до 2 000 мм опадів на рік у літній період.

Узимку під час дії па­сатів опади не випадають. Тільки на північному відрізку прибережної час­тини Бразильського плоскогір'я, де пасати приходять з теплого океану й зустрічають на своєму шляху гори, дощі бувають і в зимовий період. Тем­пература повітря ніколи не буває нижче +20° С:

у сухий період темпера­тура піднімається до +28...+30°С,

у вологий — до +24° С.

Тому клімат ха­рактеризують вологе літо (має місцеву назву інверіо) і суха зима (місцева назва верано).

тропічний пояс

лежать південно-східна частина Бразильського плоскогір'я й північна частина Ла - Платської низовини. Середні темпе­ратури липня становлять +16° С, січня — +24° С. За умовами зволожен­ня клімат різний, виділяють морську та континентальну області.

Морська область охоплює Бразильське плоскогір'я, перебуває під впливом пасатів, які приносять з Атлантичного океану багато опадів (1 000 мм на рік) рівномірно протягом року. З просуванням у глибину континенту кіль­кість опадів зменшується й збільшується протяж­ність сухого періоду.

Клімат західної частини тро­пічного поясу (континентальна область) форму­ється під впливом холодноїПеруанської течії, води якої, охолоджуючи повітря, перешкоджають роз­виткові конвекції й випаданню опадів. Тут роз­міщене найсухіиіе місце на Землі — пустеля Атака­ма, яка є великим нагір'ям, що піднімається від 300 м на узбережжі Тихого океану до 950 м біля підніжжя Анд. Середня температура в Атакамі ко­ливається від +22° до +11° С, річна кількість опа­дів — від 10 до 50 мм на рік. У пустелі є ділянки, де жодного разу не зареєстровано опадів

Місячна долина

Місячна долина — це частина пустелі Атакама, яка простягнулася вздовж узбережжя Чилі на 3 217 км. Це найсухіше місце на планеті, хоч і розміщене поблизу океану, бо дістає за рік приблизно 0, 08 мм дощової вологи. Причиною задушливості території є вплив холодної течії в Тихому океані. Прибережні холодні повітряні маси охолоджені й містять мало во­дяної пари, тому дощі тут — рідкісне явище.

У субтропічному поясі,

який охоплює Південне Бразильське плоско­гір'я, Межиріччя й Східну Пампу, наявні істотні відмінності в температу­рах за сезонами, а також за кількістю опадів на внутрішніх та прибереж­них територіях.

1)На сході панує теплий постійно вологий (морський) клі­мат:

улітку опади (до 1 000 мм за рік) приносять мусонні вітри з Атланти­ки, в інші пори року — циклони рухливих полярних фронтів. Літо в цих районах дуже спекотне (середня температура становить +24° С), зима м'яка (середня температура — +10° С).

2) Для внутрішніх районів характер­ний сухий (континентальний) клімат.

Опадів не більше 500 мм, випадають улітку. Протягом року спостерігають різкі коливання температури й часті її зниження:

узимку температура опускається нижче 0°С, улітку— до +18° С.

3) На Тихоокеанському узбережжі сформувався середземномор­ський тип клімату.

Зима тут волога (панує вологе повітря помірних ши­рот, середня температура липня +4...+8° С), випадає до 600 мм опадів на рік.

Улітку переважає тропічне повітря — сухе й спекотне (середня темпе­ратура січня +23...+25° С). Загалом для субтропічного поясу характерні сильні південні вітри.

Помірний пояс

на західному узбережжі материка клімат дуже воло­гий, місцями опади, які приносять західні вітри, тривають до 330 днів на рік.

У східній частині поясу клімат помірно континентальний з неве­ликою кількістю опадів (до 300-400 мм), зима прохолодна (середня температура липня 0° С), проте буває різке зниження температури (до -ЗО...-35° С) і навіть заметілі, що зумовлене впли­вом Антарктиди, літо сухе й тепле (середня тем­пература січня +16° С).

Патагонія розміщена в т. зв. дощовій тіні з напівпустельним кліматом, сильними південно-західнимивітрами й різким коливанням температур. У горах випадає опадів до 300-400 мм на рік, а на узбережжі Атлантично­го океану — до 150 мм на рік. Максимум опадів припадає на зиму. Літо на півночі Патагонії спекотне, на півдні — прохолодне. Середні січневі тем­ператури на півночі становлять близько +24° С, на півдні — до +15° С. Се­редні температури найхолоднішого місяця близько 0° С, але бувають моро­зи й до -30° С.

Країна осені

На півдні Чилі, на узбережжі Атлантичного океану, 325 днів на рік іде дощ. Ураховуючи невисокі річні температури та постійну вологість, кліматологи називають цю місцевість «країною вічної осені».

У горах спостерігають добре виражену висотну кліматичну поясність. Особливо важкі кліматичні умови характерні для ізольованих міжгірних котловин у тропічному поясі.