Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Внутрішні води
За запасами внутрішніх вод Південна Америка істотно відрізняється від інших материків. Через в ологість клімату (материк дістає майже вдвічі більше (1 643 мм) від середньої кількості опадів на одиницю площі) повний річний стік становить 27% від усього стоку Землі. Внутрішні води Південної Америки належать до 1)басейнів Атлантичного океану (більша частина материка) і 2)Тихого (західне узбережжя); 3)території внутрішнього стоку займають близько 6% площі, загалом це міжгірні котловини Анд. Річки. Південна Америка має густу річкову мережу. Це пояснюють не лише кліматичними умовами, а й особливостями рельєфу: гори на заході та великі рівнини в центрі й на сході материка. Переважають річки дощового, а на крайньому півдні — снігово-льодовикового живлення. Найпотужніші серед річок — Амазонка, Парана й Оріноко. Річка Амазонка Найповноводніша річка світу — «цариця річок» Амазонка. Це друга, після Нілу, за довжиною річка у світі (6 437 км). У її басейні (7 180 тис. км2), що займає майже 40% території материка, може розміститися майже вся Австралія. Ширина річки у верхній течії — 2 км, у середній — 5 км, у нижній — 15-20 км. Амазонка розливається на 300 км при зустрічі з Атлантичним океаном і на 150 км заглиблюється в нього прісною течією. Унаслідок невеликого нахилу місцевості води припливу піднімаються Амазонкою від Атлантичного океануна відстань понад 1 000 км. Величезна сила припливу й відпливу жене воду по всій ширині не тільки Амазонки, але й приток. Інше надзвичайне явище на Амазонці, пов'язане з припливами, називають амазуну — «вода, що гримить». На мілководді та в пониззі припливні хвилі стіною заввишки до 5 м рухаються з великою швидкістю та страшним шумом, який чути на кілька кілометрів. Вони затоплюють і руйнують береги, зносять хижі, що стоять на берегах, перевертають невеликі річкові судна. Парана друга за величиною річка материка (4 380 км), що тече в південному напрямі в Бразилії, Парагваї таАргентині. Утворюється злиттям річок Ріу-Гранді і Паранаїба, що протікають по Бразильському плоскогір'ю. Площа басейну — 2 663 тис. км2. У верхній течії Парана, спускаючись з Бразильського плоскогір'я, утворює пороги й водоспади, несе каламутні води, слід яких помітний на відстані 100- 150 км від берега Атлантичного океану, куди Парана впадає. Парана» мовою індіанців гуарані означає «Велика каламутна вода». Ріо-де-Ла-Плата — іспанською мовою «срібна річка». Так називають величезний естуарій, Ширина Ла-Плати біля самого океану 220 км, Довжина естуарію — 320 км. Ігуасу є найпотужнішим водоспадом. Розміщений на річці з такою ж назвою на відстані 26 км від її впадіння в Парану, на кордоні Бразилії та Парагваю. «Ігуасу» мовою індіанців гуарані означає «велика вода». Це ціла система водоспадів, 275 водяних лавин загальною шириною 3 км. Річка Оріноко (2 730 км) Дивовижне явище можна спостерігати на р. Оріноко. Натрапивши на скелясту перешкоду на своєму шляху, річка розбивається на два потоки: більший несе свої води в Атлантичний океан, менший повертає на південь і з'єднується з Амазонкою. У басейні Оріноко (1 000 тис. км2) багато крутих виступів, на яких утворюються водоспади. Саме у верхів'ях річки Чурун, притоці Оріноко (Венесуела), розміщений найвищий у світі водоспад — Анхель (1 054 м), що його відкрив венесуельський пілот Д. Анхель 1935 р. Живлення дощове. Як і Парана, Оріноко має чітко виражену сезонність стоку: улітку (квітень - жовтень) розливається, у сухий сезон (листопад - березень) сильно міліє. Озера. На материку мало великих озер. Вони зосереджені переважно на півночі Анд і мають льодовикове й вулканічне походження. На Болівійському нагір'ї на висоті майже 4 000 м над рівнем моря лежить найбільше високогірне озеро світу — Титикака. Площа озера — понад 8 300 км2, глибини сягають 304-381 м. Улоговина тектонічного походження. В оз. Титикака впадає 45 річок, але витікає лише одна — Десагуа- деро.
|