За часом конфлікти бувають короткочасними та довготривалими

- за об’єктивністю конфлікти бувають дійсними, що спричинені об’єктивними суперечностями між інтересами та цілями випадковими, умовними — вони діють доти, доки цей стан не усвідомлюється учасниками змішаними — причини їх лише опосередковано пов’язані з об’єктивними причинами приписаний конфлікт, тобто конфліктують зовсім не ті, що дійсно перебувають у протиборстві удаваний конфлікт, який не має реальних причин

- за функціями виділяють конфлікти позитивні та негативні матеріальні та духовні сигнальні, інформаційні, диференціюючі та динамізуючі.

За загальної проблематики взаємодії людей:

1. Соціальний конфлікт - це такий соціальний процес або ситуація, в якій одна соціальна група знаходиться в соціальній опозиції по відношенню до іншої (іншим), оскільки ці групи переслідують несумісні цілі, дійсні або удавані.

2. Психологічний конфлікт - виникає на внутрішньоособистісних рівні, интерперсональное зіткнення протилежно спрямованих особистісних тенденцій, структур, що перетворюють, що викликають боротьбу, переживання і т.п.

3. Соціально-психологічний конфлікт - явище на рівні міжгрупового і міжособового взаємодії.

За рівню відносин, порушених в конфлікті: внутрішньоособистісні, міжособистісні, міжгрупові. За характером причин виникнення:

1. Об'єктивні, зумовлені об'єктивними причинами, наприклад, об'єктивні вікові кризи людини можуть супроводжуватися внутрілічностнимі або міжособистісними конфліктами.

2. Суб'єктивні, зумовлені суб'єктивними причинами без об'єктивних передумов, переломлюються через свідомість людини.

3. Спровоковані, породжені конфліктами, в основі частіше лежить об'єктивний конфлікт, він дозволяється, але формуються певні відносини, які в подальшому можуть породити зовсім інший конфлікт.

За процесу протікання:

1. Приховані конфлікти, сторони не визнають, що знаходяться в конфлікті.

2. Відкриті конфлікти, сторони розуміють, що їхні інтереси зіткнулися і вживають відкриті дії для досягнення своїх цілей.

3. Ворожі, сам конфлікт перетворюється на мету, втрачається вихідна причина.

З точки зору їх дозволи:

1. Конструктивніше - з позитивним знаком (наприклад, до посилення групової динаміки, розвитку колективу).

2. Суб'єктивні, зумовлені суб'єктивними причинами без об'єктивних передумов, переломлюються через свідомість людини.

3. Спровоковані, породжені конфліктами, в основі частіше лежить об'єктивний конфлікт, він дозволяється, але формуються певні відносини, які в подальшому можуть породити зовсім інший конфлікт.

СТРУКТУРА КОНФЛІКТУ
Під структурою будь-якого об'єкта розуміється сукупність його частин, стійких зв'язків і всього того, що складає його цілісність.
Основні елементи конфліктної взаємодії:
1) об'єкт конфлікту не завжди лежить на поверхні, частіше він прихований від учасників конфлікту, але є центральною складовою конфліктної взаємодії. Конфлікт може бути вирішений, тільки якщо об'єкт чітко визначений.
Невірне розуміння об'єкта конфлікту або його підміна посилюють конфліктну ситуацію. Конфлікт має причину і виникає по приводу не задоволення якоїсь потреби, іноді цю причину або привід вважають об'єктом конфлікту.
Людина буде прагнути задовольнити цю потребу через цінності. Цінність - це об'єкт конфлікту. Виділяють соціальні, матеріальні, духовні цінності, до володіння якими прагнуть конфліктуючі сторони;
2) предметом конфлікту виступає суперечність, яка присутня протягом всієї конфліктної ситуації. Наявність протиріччя змушує опонентів вступати в боротьбу. Протиріччя конфлікту буває об'єктивним і уявним і проблемним для конкретного суб'єкта;
3) учасники конфлікту - це люди, які залучені в конфліктну ситуацію. Види учасників за формою:
- Окрема особистість;
- Соціальна група;
- Організація;
- Держава.
Виділяють основних і другорядних учасників. Серед основних протиборчих сторін можна визначити ініціатора. Серед другорядних - підбурювачів, організаторів. Ці особи не беруть участь в конфлікті безпосередньо, але сприяють розвитку конфлікту, втягують нових учасників. Від того, яку підтримку у оточуючих має учасник конфлікту, якими зв'язками, ресурсами, можливостями володіє, залежить ступінь його впливу і сили в конфлікті.Індивіди, що підтримують ту чи іншу конфліктуючу сторону, утворюють групу підтримки. На етапі вирішення конфлікту можуть з'явитися треті особи - незалежні посередники, які допомагають усунути протиріччя. Залучення суддів, професійних медіаторів сприяє ненасильницького вирішення конфлікту;
4) соціально-психологічні умови і соціальне середовище, в якій розгортається конфлікт. Середа виступає допомагає або заважає фактором для опонентів і для медіаторів, оскільки сприяє розумінню цілей, мотивів, залежностей, рухомих учасниками.
Характер конфлікту залежить від суб'єктивного сприйняття конфлікту (або образу конфлікту). Виділяють три рівня суб'єктивного ставлення:
1) уявлення про самих себе;
2) сприйняття інших учасників конфліктної ситуації;
3) розуміння образу зовнішнього середовища.

4. Конструктивні та деструктивні функції конфлікту.

Всі конструктивні (позитивні) функції конфлікту можна розділити на: загальні функції (вони мають місце на різних рівня соціальної системи), функції конфлікту на особистісному рівні (стосуються безпосередньо впливу на особистість). Розглянемо деякі загальні конструктивні функції конфлікту. Вони полягають в таких наслідках:
1. Конфлікт є формою вирішення протиріч. Його розвиток сприяє усуненню тих недоліків і протиріч, які привели до конфлікту.
2. Сприяє зняттю соціальної напруги і ліквідації стресової ситуації, допомагає „випустити пару”, розрядити обстановку і зняти напругу.
3. Вирішення конфлікту призводить до стабілізації соціальної системи, тому що при цьому ліквідуються джерела незадоволення. Сторони конфлікту в майбутньому будуть більше співробітничати, а ніж конфліктувати. Вирішення конфлікту може попередити більш серйозні конфлікти, які б могли мати місце, якщо б даний конфлікт не виникнув.
4. Конфлікт інтенсифікує і стимулює групову творчість, сприяє мобілізації енергії для вирішення завдань, які стоять перед суб’єктами. В процесі пошуку шляхів вирішення конфлікту відбувається активізація аналізу важких ситуацій, розробляються нові підходи, ідеї, інноваційні технології
Конструктивні функції конфлікту на особистісному рівні:
1. Конфлікт може виконувати пізнавальну функцію по відношенні до людей, які беруть у ньому участь. В важких критичних ситуаціях проявляється істинний характер, цінності, мотиви поведінки людей („Друг пізнається в біді”). З цією функцією пов’язана і можливість діагностики сили противника.
2. Конфлікт може сприяти самопізнанню і адекватній самооцінці. Він може допомогти вірно оцінити свої сили і виявити нові риси характеру особистості. Він може загартувати характер, сприяти появі нових якостей, зокрема почуття гордості.
3. Конфлікт може допомогти позбавитися небажаних якостей характеру, наприклад почуття неповноцінності, покірності.
4. Конфлікт це один із найважливіших факторів соціалізації людини, розвитку її як особистості. В конфлікті людина за невеликий проміжок часу може отримати стільки життєвого досвіду, скільки не отримала б ніколи, поза конфліктом.
5. Конфлікт – важливий фактор адаптації людини в групі, оскільки в конфлікті люди в найбільшій степені розкриваються і можна із впевненістю сказати хто є хто. І тоді особистість або приймається членами групи, або напроти відштовхується ними.
6. Конфлікт може зняти психологічну напругу в групі, зняти стрес його учасникам, якщо він позитивно вирішується.
7. Конфлікт може слугувати способом самореалізації і самоствердження особистості.

Зупинимося на розгляді деструктивних функціях конфлікту.

Загальні деструктивні функції (негативні)конфлікту:
1. Він може бути пов’язаний із насильницьким методами його вирішення, в результаті можливі людські жертви і матеріальні втрати.
2. Конфлікт може привести сторони в стан дестабілізації і дезорганізації.
3. Може призвести до уповільнення темпів соціального, економічного, політичного і духовного розвитку суспільства. Може викликати кризу суспільного розвитку, виникнення диктаторських і тоталітарних режимів.
4. Конфлікт може сприяти руйнуванню соціальних комунікацій.
5. Може супроводжуватися наростанням в суспільстві песимістичних настроїв і упадком моралі.
6. Конфлікт може викликати за собою нові, більш деструктивні конфлікти.
7. Конфлікти в організаціях часто можуть призвести до зниження рівня організації системи, зниження дисципліни і ефективності діяльності.
Деструктивні функції конфлікту на особистісному рівні виражаються в наступних наслідках:
1. Конфлікт може призвести до розчарування в своїх можливостях і здібностях.
2. Конфлікт може викликати почуття невпевненості в собі, втрату попередньої мотивації і руйнуванню ціннісних орієнтацій і способів поведінки. Як наслідок можлива девіантна поведінка, крайній випадок якої – суїцид.
3. Конфлікт може призвести до розчарування в своїх колегах, і друзях.
4. В якості реакції на конфлікт людина може „включати” захисні механізми, такі як: мовчання, критиканство, формальна ввічливість, буквоїдство, перетворення всього в жарт, розмови на іншу тему, постійний пошук винних.
Як функціональні так і деструктивні функції конфлікту між собою взаємопов’язані і носять конкретний і відносний характер. доцільно з цього приводу пригадати відоме твердження, що абстрактної істини не буває, вона завжди конкретна. Перемога одного частіше за все означає поразку іншого.

5. Виникнення та динаміка конфлікту. Основні стадії та етапи конфлікту.

Динаміка конфлікту – послідовна зміна стадій і етапів, які характеризують процес розгортання конфлікту від виникнення конфліктної ситуації до її вирішення.

Динаміка конфлікту загалом передбачає такі фази (стадії):

1) виникнення конфліктної ситуації;

2) усвідомлення об'єктивної конфліктної ситуації;

3) інцидент, привід;

4) настання конфлікту;

5) розв'язання конфлікту.