![]() Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Зубоясеневий кламер. Будова, покази до застосування.
В залежності від кількості кламерів в протезі розрізняють точкову, лінійну і площинну камерні фіксації. 1. Точкова фіксація: в протезі тільки один кламер, розміщений на єдиному зубі, який може служити опорною точкою. Така фіксація найменш доцільна, бо при ній існує загроза порушення стійкості протеза під час функції. 2. Лінійна фіксація: в протезі два кламера, які можуть бути з'єднані між собою в лінію. Розрізняють діагональну, сагитальну і трансверзальну кламерну лінію. Діагональна кламерна лінія найбільш зручна для фіксації протеза на верхній щелепі. Трансверзальна найбільш зручна для фіксації протеза на нижній щелепі. Вона береже зуби від розхитування при різноманітних рухах протеза. Сагитальна кламерна лінія застосовується в тих випадках, коли опорою можуть бути тільки два зуба з одного боку щелепи і використовується тільки при відсутності іншого виду фіксації. 3. Площинна фіксація: найбільш доцільна і заключається в використанні трьох і більше кламерів у протезі. Розрізняють площинну фіксацію в вигляді трикутника, трапеції, неправильного чотирикутника. Площинна кламерна фіксація частіше всього застосовується при заміщенні дефектів зубних рядів бюгельними протезами, але може бути використана і в звичайних знімних протезах. 14. Механічний та біомеханічний метод фіксації протезів. Серед механічних методів фіксації насамперед необхідно назвати метод фіксації П.Фошара за допомогою пластинкових золотих пружин, які згодом були замінені на спіральні. Спосіб не знайшов широкого використання через велику кількість ускладнень. До механічних методів фіксації треба віднести також методи, які були запропоновані Вайном: для збільшення маси протеза на нижню щелепу в базис вводили вольфрам. Паршин запропонував вкладку із олова масою 30-40 г. Зельбах використовував амальгамову пластину з наступним її покриттям звичайною пластмасою. На жаль, усі методи механічної фіксації є неефективними у зв'язку зі специфічними умовами, в яких функціонують повні знімні зубні протези. Біомеханічні методи для свого застовування потребують певних умов. Це насамперед використання анатомічних утворень, або, як їх ще називають, анатомічної ретенції. Серед запропонованих методів необхідно назвати метод Кемені; останній запропонував для поліпшення фіксації нижнього протеза пелоти, які розміщували під внутрішньою косою лінією. Анатомічна ретенція може бути використана також на верхній щелепі для застосування наясеневих кламерів у разі добре вираженого коміркового відростка та збережених горбів верхньої щелепи. Як і механічні, біомеханічні методи не знайшли широкого застосування для протезування у разі повної відсутності зубів на щелепах. 15. Фізичний та біофізичний метод фіксації протезів. Прогресивнішими, на нашу думку, є фізичні методи фіксації, раціональне зерно яких використовується і нині, але про це мова піде пізніше. Фізичні методи фіксації належать до старих, в основу яких покладено створення різниці атмосферного тиску. У разі використання цього методу в базисі протеза, який звернений до твердого піднебіння, створюють камеру. Після введення протеза в ротову порожнину і притискання до твердого піднебіння у камері створюється від'ємний тиск, що сприяє поліпшенню його фіксації. Утримувальна сила камери невелика, і вона ефективна нетривалй час. У свій час широкого застосування набули протези з присмоктувальними камерами Рауе. Але досить швидко від них відмовилися через ускладнення, які були описані вище, а також через те, що камери призводили до перфорації твердого піднебіння. Використання магнітів було запропоновано відносно недавно. Однієї думки щодо їх використання немає. Але широкого застосування вони не знайшли через складну технологію їх використання. Біофізичні методи фіксації протезів грунтуються на використанні законів фізики та анатомічних особливостей меж протезного ложа. Тут необхідно пригадати, що використання розрідженого простору у свій час мало як негативні, так і позитивні сторони. Ми маємо на увазі використання його не на одній окремій ділянці, а на всій площі під базисом протеза. Необхідно уточнити, що у разі використання камери замикаючий клапан виникав по її краю. Якщо використовувати це явище, то межа переноситься на край протеза і контактує з межею протезного ложа, де рухома слизова оболонка, контактуючи з краєм протеза, запобігає потраплянню повітря під базис. Крайовий замикаючий клапан виникає за умови, коли край протеза дещо відтісняє слизову оболонку перехідної згортки. Для створення цих сприятливих умов необхідна участь слизової оболонки, розміщеної дещо вище від перехідної згортки. Ділянки слизової оболонки, які беруть участь у створенні крайового клапана, називають клапанною зоною. Треба зазначити, що це поняття не анатомічне, а функціональне. Під час акту жування протез зміщується і просвіт між базисом протеза та слизовою оболонкою збільшується, а об'єм повітря залишається стабільним. За рахунок цього під базисом протеза створюється і зберігається від'ємний тиск, що утримує протез на протезному ложі.
|