Техніка встановлення штучних зубів та орієнтири, що при цьому використовуються.

Виготовленя воскового базиса з постановочним валиком, підготовка до встановлення штучних зубів.

Для закріплення штучних зубів і кламерів виготовляють восковий базис з постановочними валиками. Кількість валиків та величина залежать від кількості включених дефектів, величини та топографії дефекту, а, також, ступеня атрофії альвеолярних гребенів. Для виготовлення воскового базиса використовують пластинку базисного воску необхідного розміру, яку розігрівають з од­ного боку над полум'ям газовового пальника, електричним феном чи над спиртівкою і за досягнення хорошої пластичності накладають на гіпсову модель ненагрітою стороною та обтискають по протезному ложу. Тиск необхідно розподіляти так, щоб воскову пластинку не зтоншити та не перфорувати. Перевіривши детально ступінь приляган­ня воскового базиса до гіпсової моделі, зуботехнічним шпателем обрізають залишки воску по межах позначеного краю базиса протеза та ще додатко обтискаємо для забезпечення щільності прилягання. Акуратно по межі приклеюємо розплавленим воском базис до моделі.

Потім до нього прикріпляють киплячим воском валик шириною 3-5 мм. так, щоб зовнішній край був розташований по середині альвеолярного відростка. Довжина валика залежить від довжини дефекту. При значній атрофії валик розміщуємо паралельно протетичній площині, а простір заповнюємо розплавленим воском.

При частковому дефекті зубного ряду розм’якшуємо постановочний валик біля опорного зуба, розміщуємо раціонально плече кламера на зубі та вплавляємо відросток.

Техніка встановлення штучних зубів та орієнтири, що при цьому використовуються.

При необхідності штучні зуби пришліфовуються для досягнення оптимальних розмірів і забезпечення раціонального розміщення у зубній дузі. У частковому протезуванні зі сторони опорного зуба випилюється місце для плеча кламера. Пришліфування зубів проходять фрезами, борами, головками різної форми і діаметру. Шліфування зуба починають з тієї частини, яка прилягає до ясен. Зуб не повинен торкатись відростка кламера. Якщо зуб широкий для даного проміжку, його зішліфовують з боків, а якщо потрібно то і з ріжучого краю. Фронтальні зуби пришліфовують до моделі так, щоб склалось враження природніх зубів (на приточці). Це необхідно у тих випадках, коли при розмові чи усмішці оголюються шийки зубів і ділянка ясен, яка прилягає до них. Якщо ясна не видно і якщо при цьому є значна атрофія альвеолярного відростка, то з’являється показання до встановлення зубів на штучних яснах. Жувальні поверхні штучних зубів повинні бути добре пришліфовані, як до природніх, так і до штучних антагоністів, хоча горбики потрібно, по можливості, максимально зберігати. При цьому потрібно обережно поводитись з гіпсовими зубами на моделі, попереджуючи їх стирання.

Електрошпателем розм’якшуємо постановочний валик біля опорного зуба з медіальної сторони дефекту та встановлюємо відповідний штучний пластмасовий зуб, за ним слідуючий і так до заповнення дефекту, дотримуючись спеціальних вимог:

1. Рівномірність зубної дуги. Шийки зубів повинні знаходитись на рівні шийки поруч розміщеного зуба. Ріжучі краї та горбики зубів мають рівномірно розміщуватись один відносно одного, не виступати та не западати.

2. Має бути щільний контакт з зубами-антагоністами. При цьому необхідно враховувати, щоб штучні зуби не заважали функціональним (жувальним) рухам ниж­ньої щелепи.

3. Відносно центра альвеолярного відростка фронтальні зуби верхньої щелепи відносно величини основи розміщуються на 2/3 вестибулярніше, а 1/3 - оральніше. Враховується і напря­мок міжальвеолярних ліній. Фронтальні зуби нижньої щелепи та жувальні верхньої і нижньої щелеп розміщуються строго по центру альвеолярного гребеня.

4. Необхідно дотримуватись естетичного розміщення фронтальних зубів відносно середньої лінії обличчя (вертикальної вісі). Лінія естетичного центру має проходити строго між центральними різцями. На передніх зубах верхньої щелепи необхідно дотримуватись медіодистального нахилу шийок зубів. Шийки центральних зубів відносно вертикальної вісі розміщуються дещо дистальніше. Шийки бічних зубів дещо дистальніше відносно центральних. Шийки ікол дещо дистальніше відносно двійок. Різці нижньої щелепи паралельні між собою. На нижніх іклах допускається незначний дистальний нахил шийок.

5. Співвідношення штучних зубів з антагоністами по­винне бути таким, щоб, по можливості, кожен зуб, крім центральних нижніх різців і другого верхнього моляра, мав два антагоністи. Враховується напрям міжальвеолярних ліній, ступінь атрофії та розміри альвеолярних гребенів. При необхідності, навіть при частковому протезуванні, проводимо перехресне встановлення зубів. Це створює умови для передачі жувального тиску на се­редину альвеолярного гребеня, що сприяє хорошій стабілізації протеза при функціональних (жувальних) рухах нижньої щелепи.

6. Штучні зуби повинні щільно прилягати до зубів, що знаходяться поруч.

Точне дотримання цих вимог при постановці зубів дає можливість не лише раціонально сформувати компен­саційні криві, але й вірно побудувати зубні ряди з врахуванням напрямку міжальвеолярних ліній, що дозволить отримати множинний контакт зубів при жуванні, а, отже, створити добрі умови для стабілізації (рівноваги) зубних протезів при функціональних рухах нижньої щелепи.