Лізосомы

Лізосома - одномембранний пухирець, заповнений матриксом з розташованими в ньому гідролітичними ферментами. Кожна лізосома містить до 40 гідролітичних ферментів - протеази, ліпази, амілази, нуклеази та ін.

Рибосоми, розташовані на гЕПР, синтезують гідролітичні ферменти. Останні з гЕПР надходять у комплекс Гольджі, що формує навколо них одинарну мембрану. У результаті утворюється первинна лізосома. У клітину й результаті ендоцитозу надходять великі молекули речовин, заключні вендосому. Первинні лізосоми зливаються з ендосомою н у результаті утворюється вторинна лізосома - гетерофагосома. Часто первинні лізосоми зливаються не з ендосомами, а із внутрішніми компонентами клітини (.мітохондріями, цистернами комплексу Гольджи та ін..). Тоді утворюється вторинна лізосома - аутофагосома. У вторинних лізосом під дією гідролітичних ферментів відбувається перетравлення речовин (тобто розщеплення полімерів до мономерів). Мономери через мембрану лізосоми транспортуються в гіалоплазму, а потім включаються в різні метаболічні процеси. Іноді не всі речовини перетравлюються до кінця. Після закінчення транспорту мономерів за межі вторинної лізосоми в ній залишаються неперетравлені рештки. У результаті утворюється телолізосома (залишкове тільце) Подальша доля її двояка. В одному випадку вона викидається із клітини шляхом екзоцитозу. В іншому випадку телолізосома не виводиться до загибелі клітини.

Тому виділяють три типи лізосом: первинна лізосома, вторинні лізосоми (аутофагосома, гетерофагосома), телолізосома. У клітинах вони можуть зустрічатися в різних комбінаціях або бути відсутніми взагалі (наприклад, у клітинах рослин).

Функції лізосом:

1. Травна - у одноклітинних організмів ендосоми зливаються з фагоцитоз ними пухирцями і утворюють травну вакуолю. Яка здійснює внутрішньоклітинне травлення;

2. Гетерофагія (руйнують захоплені в результаті ендоцитозу мікроорганізми і їх токсини);

3. Аутофагія (очищення клітини від зношених структур; забезпечення ре­зорбції (розсмоктування) хвоста в пуголовка за рахунок руйнування власних клітин і прилеглої міжклітинної речовини й ін.);

4. Видільна - видалення з клітини за допомогою залишкових тілець неперетравлених решток.

Пероксисоми - одномембранні компартменти, які заповнені окислювальними ферментами. Можуть мати в центрів кристали білків. Це найдревніші органели, які до мітохондрій виконували всі функції клітин, пов’язані із використанням кисню. Містять ферменти, які можуть відщеплювати гідроген від органічних субстратів, внаслідок чого утворюється пероксид водню Н₂О₂. до 40 % вмісту складає фермент каталаза, який перетворює пероксид водню на воду та кисень. Отже, пероксисоми виконують ряд окисних реакцій, в результаті яких утворюється пероксид водню, який використовується клітиною або знешкоджується каталазою, яка також містиься в пероксисомах. У печінці та нирках беруть участь у знешкодженні токсичних речовин, напр., спирт етанол до ацетальдегіду. Участь в окисненні жирних кислот, які потім використовуються мітохондріями для синтезу АТФ.

Єдина мембранна система - це комплекс мембранних структур, пов’язаних між собою просторово та функціонально. Просторовий зв'язок органел у єдиній мембранній системі реалізується через поєднання плазматичної мембрани з ЕПС, мембран ЕПС з ділянками КГ, ЕПС з вакуолями, КГ з лізосомами тп пероксисомами. Отже, до складу ЄМС входять ЕПС, КГ, вакуолі, лізосоми, пероксисоми. Функціональний зв'язок можна продемонструвати на прикладі секреції травних ферментів у клітині підшлункової залози: у гЕПС з амінокислот синтезується білок - накопичується у КГ, де відбувається дозрівання неактивних ферментів (зимогенів) - концентрування ферментів у пухирцях КГ і утворення секреторних гранул - перенесення їх до плазматичної мембрани - злиття пухирців з мембраною і виділення ферментів.