Види АГД

Класифікація видів економічного аналізу має важливе значення для пра­вильного розуміння змісту, завдань та організації аналізу, вибору оптимальної кількості інформації, що може бути використана у процесі аналізу.
1. За періодом дослідження: попередній (перспективний, прогнозний) і наступний (подальший, ретроспективний).
Попередній аналіз проводиться до здійснення господарських операцій, він передує прийняттю управлінських рішень. Призначений для розгляду явищ і процесів з позицій майбутнього, тобто перспективи розвитку, прогнозування результатів діяльності, оцінки виконання замовлень, завдань, зобов’язань.

Наступний аналіз проводиться після закінчення господарського циклу робіт, надання послуг. Призначений для контролю за виконанням плану, ви­явлення невикористаних резервів, оцінки результатів діяльності підприємст­ва. За допомогою цього виду аналізу можна глибоко і всебічно вивчити еко­номіку підприємства, виявити фактори впливу, резерви, недоліки, однак уже після закінчення процесу виробництва.

Наступний аналіз поділяється на оперативний (ситуаційний) і поточний (періодичний).
Оперативний аналіз проводиться безпосередньо в процесі виробницт­ва або відразу після здійснення господарських операцій. Мета даного аналізу – оперативно виявити недоліки і вплинути на господарські процеси, прийма­ючи відповідні управлінські рішення.

Поточний (періодичний) аналіз призначений для комплексного і все­бічного вивчення діяльності на основі підсумкових даних за відповідні кале­ндарні періоди (місяць, квартал, півріччя, рік). При поточному аналізі більш широко використовується комплексний підхід, вивчається вплив технічних, організаційних, соціальних, правових, екологічних та інших факторів.

2. За просторовою ознакою: внутрішньогосподарський, міжгосподар­
ський (регіональний), галузевий.
Внутрішньогосподарський аналіз вивчає діяльність тільки досліджу­ваного підприємства та його структурних підрозділів. За своїм змістом внут­рішньогосподарський аналіз це спосіб дослідження причинно-наслідкових зв’язків з метою сприяння вирішенню поставлених завдань.
Міжгосподарський аналіз використовують для порівняння результатів діяльності двох або більше підприємств, що дозволяє виявляти різниці у ви­користанні ресурсів і з’ясовувати причини їх виникнення з метою знахо­дження міжгосподарських резервів.
Галузевий аналіз вивчає діяльність галузей і підгалузей.

3. За ступенем охоплення об’єктів: комплексний (підсумковий), тема­
тичний (цільовий), суцільний, вибірковий.
Комплексний аналіз охоплює всю діяльність підприємства з метою об’єктивної оцінки досягнутих економічних результатів, організаційно-технічного розвитку і рівня використання виробничих резервів та шляхів пі­двищення ефективності.
Тематичний аналіз призначений для вивчення окремих найактуальні­ших питань (роботи певних підрозділів). Тематичний аналіз може проводи­тись протягом року або за результатами декількох років. Як правило, темати­чний аналіз охоплює явища і процеси, які в даний час є найважливішими.
Суцільний аналіз призначений для вивчення всіх без винятку об’єктів.
Вибірковий аналіз охоплює лише частину об’єктів.

4. За характером дослідження: техніко-економічний, статистико-
економічний, фінансово -економічний, аудиторський (бухгалтерський).

Техніко-економічний аналіз досліджує технічні процеси, технологічні операції і пов’язані з ними витрати живої та уречевленої праці. Даним видоманалізу займаються технічні служби підприємства (відділи головного інже­нера, головного технолога та ін.).
Статистико-економічний аналіз вивчає загальні закономірності та тенденції розвитку, масові явища і процеси, для загальної оцінки діяльності, контролю за цією діяльністю і визначення основних напрямів розвитку.
Фінансово-економічний аналіз досліджує фінансові результати, фінан­совий стан, виконання фінансових планів. Даний аналіз проводять фінансові служби підприємства, фінансові та кредитні органи.
Аудиторський (бухгалтерський) аналіз – це експертна діагностика фі­нансового стану підприємства. Його проводять аудитори або аудиторські фі­рми для оцінки фінансової стійкості підприємства, платоспроможності, уни­кнення банкрутства.
5. За об’єктами управління: функціонально-вартісний, соціально-економічний, економіко-екологічний, маркетинговий, моніторинг.

Функціонально-вартісний аналіз досліджує функції виробів або про­цесів, їх споживчі вартості й оптимальні способи їх реалізації. Цей вид аналі­зу дає змогу знаходити джерела економії витрат на створення продукції за окремими функціями.
Соціально-економічний аналіз досліджує соціальні й економічні про­цеси господарської діяльності, які впливають на економічні результати дія­льності.
Економіко-екологічний аналіз досліджує економічні й екологічні про­цеси, зв’язки природи і людини, а також витрати, пов’язані зі збереженням довкілля та затратами на екологію.
Маркетинговий аналіз – специфічний вид аналізу, який проводиться з метою вивчення ринків сировини та готової продукції, попиту та пропозиції, формування цін, конкурентного середовища, розробки стратегії маркетинго­вої діяльності. Проводиться службами маркетингу підприємства або об’єднання.
Моніторинг як вид аналізу займається постійним і безперервним дослі­дженням функціонування новацій у конкретному середовищі господарського механізму.
6. За методикою вивчення об’єктів: порівняльний, факторний, діагностичний, маржинальний, детермінований, стохастичний.
Порівняльний аналіз проводиться з метою порівняння звітних показ­ників з показниками плану поточного року або звітними показниками мину­лих років.
Факторний аналіз спрямований на виявлення розміру впливу факто­рів на приріст і рівень результатних показників.
Діагностичний аналіз – це спосіб встановлення характеру порушень нормального перебігу економічних процесів на основі типових ознак, які властиві тільки для даного порушення.
Маржинальний аналіз – це метод оцінки і обґрунтування управлінсь­ких рішень на підставі визначення граничних значень величин, що характе­ризують причинно-наслідкові взаємозв’язки обсягу продажів, прибутку, по­стійних та змінних витрат.
Детермінований аналіз застосовується з метою знаходження функціо­нальних взаємозв’язків між факторними і результативними показниками.
Стохастичний аналіз (дисперсійний, кореляційний, компонентний) використовується для вивчення стохастичних залежностей між явищами і процесами господарської діяльності.
7. За об’єктами (користувачами аналізу): внутрішній і зовнішній.
Внутрішній – проводять безпосередньо на підприємстві для задово­
лення власних потреб управління економічною діяльністю.
Зовнішній – проводять на основі всіх видів звітності вищестоящими органами, фінансовими органами, банками, акціонерами, інвесторами.
Звичайно в практичній роботі всі види економічного аналізу застосо­вують у комплексі, оскільки вони доповнюють один одного і дають можливість виробляти рекомендації щодо прийняття правильних управлінських рі­шень, спрямованих на підвищення ефективності виробництва.

6. Основні категорії АГД: ресурси, фактори, резерви та їх класифікація.

Понятійний апарат економічного аналізу включає специфічні (що несуть головне змістове навантаження) категорії — ресурси, фактори, причини, резерви виробництва.

Характеризуючи ресурси виробництва в навчальній літературі, як правило, дотримуються загальновживаного за радянських часів поділу їх за складовими частинами на трудові, матеріальні та засоби праці. Проте за ринкових умов цей поділ потребує уточнення й коригування відповідно до світового досвіду, який виділяє такі групи: трудові, матеріальні, фінансові та земельні ресурси, Стосовно П(С)БО, що запроваджені в Україні, доцільно використовувати термін “фінансово-виробничі ресурси”, оскільки, виходячи з загальновідомого кругообігу ресурсів, у сучасних умовах фінансові ресурси неможливо розглядати окремо від виробничих, причому, виробничі ресурси на певному етапі є похідною від фінансових і навпаки. Функціонування підприємства передбачає використання й відтворення необоротних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Вихідним моментом діяльності будь-якого підприємства є кругообіг та перевтілення ресурсів. Фінансові ресурси формуються із власних, запозичених та резервної суми ресурсів, представляють собою джерела формування економічних (виробничих та інших) ресурсів і відображаються в пасиві балансу підприємства. Економічні ресурси представляють собою суму виробничих та інших ресурсів і групуються в активі балансу. Виробничі ресурси складаються з необоротних, матеріальних та трудових ресурсів і представляють собою ресурси, що безпосередньо беруть участь у процесі виробництва. До складу економічних ресурсів суб’єктів господарювання належать інші ресурси, які представляють собою грошові кошти та їх еквіваленти, дебіторську заборгованість, фінансові інвестиції тощо, тобто ті ресурси, які безпосередньо не задіяні у виробничій сфері.

Фінансово-виробничі ресурси представляють собою комплексну взаємозалежність та взаємозв’язок складових ресурсного потенціалу підприємства, що формується залежно від потреб виробництва з метою отримання економічних вигод у майбутньому.

Класифікації факторів і резервів виробництва в теорії економічного аналізу завжди приділялося багато уваги, проте й досі на це питання немає однозначної відповіді.

Розгляньмо такі визначення:

Фактори — це рушійні сили розвитку будь-яких процесів і явищ, які відбуваються на підприємстві і визначають їх характер і результат. Фактор – це причина, яка впливає на певний результат (наслідок).

Причини — умови здійснення окремих явищ, які більш глибоко, ніж фактори, розкривають зміни рівня ресурсів і їхнього складу, а також показників роботи; вони деталізують вплив факторів.

На результати діяльності підприємств впливають численні та різноманітні фактори.

В економічній літературі фактори виробництва групуються за різними ознаками.

Принципи групування факторів, які рекомендуються в літературі, мають ряд суттєвих недоліків: вони або не охоплюють усіх факторів, або допускають їх повторюваність у різних групах (порушується принцип економічної однорідності, надмірне дроблення, то звуження або спрощення).

Однією з найбільш вдалих класифікацій факторів виробництва є майже традиційна їх класифікація (табл. 1.4).

Таблиця 1.4 Схема класифікації факторів економічного аналізу

Резерви — це невикористані можливості підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення використання ресурсів унаслідок запровадження певних заходів.

1. За місцем утворення: внутрішньо-виробничі, галузеві, регіональні, національні;

2. За простими моментами процесів праці: поліпшення використання трудових ресурсів; засобів праці; предметів праці.

3.За способами виявлення: явні (негативні відхилення і втрати відображені в звітності); приховані (виявлені через порівняння з іншими об’єктами).

4.За напрямами мобілізації на базі вдосконалення: - якості продукції на стадії її проектування і виготовлення; - підготовки виробництва; - техніки виробництва; - технології виробництва; - організації виробництва і праці; - організації управління; - економічного стимулювання.

5. За строками використання: поточні, перспективні.

7. Місце АГД в системі економічних наук.

Теоретичною і методологічною основою економічного аналізу є політична економія. Економічний аналіз тісно пов'язаний з бухгалтерським обліком, статистикою, плануванням, галузевими економіками, маркетингом, організацією виробництва, управлінням, фінансами, кредитом, аудитом, кібернетикою, математикою та іншими науками.

Політична економія (економічний аналіз досліжує дію економічних законів).

· наука загальнометодологічна, вивчає закони функціонування і розвитку виробництва за конкретних умов господарювання, що визначають економічні процеси в будь-якому суспільстві, виражаючи типові, стійкі, причинно-наслідкові зв'язки й залежності, які досліджує економічний аналіз;

· озброює аналітиків відповідною системою економічних показників і понять(ціна, прибуток, собівартість та ін.), які можна кількісно виразити і проводити їх аналіз, встановлювати відхилення, тенденції змін, відповідність вимогам ринку, бачити можливі диспропорції і способи їх подолання.

Бухгалтерський облік (зв'язок має подвійний характер).

· дані оперативного, управлінського та фінансового обліку, бухгалтерська й статистична звітність є головним джерелом інформації для аналізу господарської діяльності підприємства, причому джерелом, що забезпечує документальне обґрунтування аналітичних висновків (частка економічної інформації, що отримується через систему бухгалтерського обліку, перевищує 70%).

· потреби економічного аналізу ставлять до інформації підвищені вимоги щодо повноти даних, оперативності, достовірності, порівнянності, безперервності, доступності, що забезпечує бухгалтерський облік.

· економічний аналіз вимагає постійного вдосконалення форм обліку потребують: зміни форм, змісту реєстрів, порядку документообігу тощо.

Статистика: ( економічний аналіз вивчає лише господарські процеси, починаючи з одиничного як частини сукупності так і всієї сукупності);

· використання методології визначення багатьох показників, певних статистичних прийомів та статистичної інформації для аналітичних розрахунків;

· використовується статистична інформації (особливо це стосується звітності), форми і правила складання якої визначають органи статистики;

· розробляє і теоретично вдосконалює правила й можливості застосування тих чи тих прийомів (метод аналітичних групувань, індексний метод, прийоми кореляції) у конкретних ситуаціях, вимоги до таблиць і способи їх побудови, розробляє середні та відносні величини, показники динамічного ряду;

· економіко-статистичний аналіз масових явищ для одержання народногосподарських узагальнень і виявлення загальних тенденцій і закономірностей розвитку;

· певною мірою використовуються окремі елементи методології математичної статистики.

Фінансово-кредитні дисципліни також мають зв'язок з економічним аналізом, що полягає у застосуванні методичних положень аналізу для вивчення фінансових можливостей, способів зміцнення фінансових позицій, обґрунтування сум кредитів, тощо.

Аудит:

· документальна перевірка правильності ведення бухгалтерського обліку, достовірності й повноти фінансової звітності та її відповідності вимогам чинного законодавства, перевірка обґрунтованість складеного підприємством бізнес-плану;

· служать інформаційною базою первинні документи, дані поточного обліку, показники, що знайшли відображення в бізнес-плані, балансі, звіті про фінансові результати та іншій звітності внутрішнього характеру,, пристосованою до вимог і цілей аудиту;

· кінцева мета аудиту економічний аналіз фінансового становища, аналіз платоспроможності й фінансо­вої стійкості, ліквідності балансу, інших фінансових показників підприємств різних форм власності.

Планування:

· економічний аналіз є основою складання науково обґрунтованих планів, розробки прогнозів на всіх рівнях;

· удосконалення методів розробки планів та організації їх виконання; встановити тенденції зміни основних показників за даними аналітичних розрахунків та обґрунтування їх прогноз за результатами дослідження на майбутнє (для остаточного формування плану доцільно проаналізувати різні його варіанти і вибрати найвдаліший);

· економічний аналіз є важливою частиною науково обґрунтованого планування, регулювання та управління (планові показники — це критерії оцінки роботи підприємства).

Маркетинг:

· аналіз виробництва продукції відповідно до потреб покупців з урахуванням ринкової ситуації та задоволення потреб і запитів замовників;

· аналіз реалізації продукції та послуг на певних ринках у передбачених обсягах, у встановлені терміни, у конкретний період.

· розробка і контролювання маркетингових програм за даними проведення економічного аналізу стану ринку, покупців і споживачів, конкурентної ситуації, ринкових цін, кінцевих фінансових результатів.

Математики: ( визначається тим, що обидві галузі знань вивчають кількісні відносини).

· застосування математики поширюється насамперед на область змінних величин, пов'язаних між собою функціональною залежністю.

· застосування математики в економіці часто набирає форми економіко-математичного моделювання.

Економічний аналіз можна назвати синтезованою наукою, яка сформувалася внаслідок інтеграції багатьох наук і об'єднала окремі їх елементи. У свою чергу, результати аналізу використовуються іншими науками. Безперечно, усі ці зв'язки є багатоплановими, реальними, об'єктивними і мають бути використані для всебічного розвитку діяльності підприємств, їхніх підрозділів і об'єднань.

8. Метод і методологія АГД.

Під методом у широкому розумінні слова слід розуміти шляхи, способи та засоби пізнання дійсності, сукупність органічно пов'язаних принципів та прийомів дослідження різноманітних явищ. Метод визначається змістом та особливостями предмета. Предмет відповідає на запитання, що ми вивчаємо, а метод - як вивчаємо, якими способами та з допомогою яких саме засобів.

Під методом аналізу господарської діяльності розуміють науково обґрунтовану систему теоретико-пізнавальних категорій, принципів, способів та спеціальних прийомів дослідження, що дають змогу приймати обґрунтовані управлінські рішення і базуються на діалектичному методі пізнання.

Особливості діалектичного методу полягають у тому, що всі явища, які досліджуються, розглядаються в їх взаємозв'язку та русі, зміні та розвитку, при цьому розвиток розуміють як боротьбу протилежностей на засаді об'єктивних законів реальної дійсності.

Категорії аналізу господарської діяльності - це загальні, ключові поняття даної науки: фактори, резерви, модель, результативний показник, відсоток, дисконт, фінансовий результат, капітал, зобов'язання, активи, грошовий потік, леверидж тощо.

Принципи аналізу господарської діяльності регулюють процедурну сторону його методології та методики.

Основним елементом методу аналізу господарської діяльності є його науковий інструментарій (апарат), тобто сукупність загальнонаукових та специфічних способів і прийомів дослідження основної діяльності підприємств.

Метод аналізу має певні специфічні особливості, до яких належать:

· використання системи показників, що характеризують діяльність підприємства;

· вивчення причин зміни показників;

· визначення та вимірювання взаємозв'язків та взаємних залежностей між ними за допомогою спеціальних прийомів.

Метод реалізується через методику. Методика як сукупність правил, прийомів і способів для доцільного виконання будь-якої роботи завжди конкретна.

В аналізі господарської діяльності методика являє собою сукупність аналітичних способів і правил дослідження економіки підприємства, що певним чином відповідні до мети аналізу.

Під загальною методикою розуміють систему дослідження, що однаково використовується при вивченні різних об'єктів аналізу господарської діяльності в різних галузях економіки. Індивідуальні методики конкретизують загальну відносно визначених галузей економіки, визначеного типу виробництва або об'єкта дослідження.

Способи та прийоми дослідження є вагомим елементом методу дослідження економічного аналізу. Сукупність способів і прийомів представляють собою інструментарій економічного аналізу окремі елементи якого запозичені і можуть бути використані в інших економічних науках та специфічні, що використовуються лише в економічному аналізі.

Розглянемо класифікацію прийомів економічного аналізу. Основними з них є: логічні, статистичні, прийоми факторного впливу, абстрактні, економіко-математичні.

Логічні: аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, групування.

Аналіз – розчленування, розбір, розмежування, окремих явищ, що досліджуються на складові частини та окремі елементи за певними ознаками та можливостями і на цій основі розробка логічних висновків.

Синтез – зворотній спосіб, що представляє узагальнення окремих однорідних явищ у загальні групи за характерними ознаками та признаками з метою розробки узагальнених висновків, щодо діяльності суб’єкта господарювання.

Індукція — це спосіб вивчення явищ від часткового до загального, від окремих факторів до узагальнень, від причин до наслідків

Дедукція — це зворотній спосіб вивчення явищ від загального до часткового, від наслідків до причин.

Порівняння — це метод, що представляє собою характеристику економічного явища, або предмета через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими предметами або явищами, які мають певні якісні ознаки (нормативи, норми, середні показники та ін).

Групування – метод визначення та виділення із досліджуваної сукупності предметів та явищ однорідних груп за визначеними ознаками та характеристиками.

Статистичні: середні та відносні величини, ряди динаміки, структурні групування, табличний метод, графічний спосіб.

Прийоми факторного аналізу елімінування (абсолютні різниці, ланцюгові підстановки, відносні різниці), балансовий.

елімінування (від лат. — виключати, усувати) суть цього методу полягає у послідовному вивченні впливу кожного фактора на загальний результативний показник при умові незмінності інших факторів.

Ланцюгові підстановки – послідовна заміна базової величини кожного чинника на фактичні данні звітного періоду така процедура заміщення вихідних планових показників на фактичну величину здійснюється доти, доки в останньому рядку не будуть усі фактичні значення факторів, вплив яких вивчається.

Спосіб абсолютних різниць – можливість спростити розрахунки вищерозглянутого способу ланцюгових підстановок. Розрахунок впливу факторів здійснюють шляхом добутку абсолютного відхилення по фактору, що вивчається (фактичне значення мінус базове) на абсолютне значення інших взаємопов’язаних чинників.

Спосіб відносних різниць - спосіб ґрунтується на:

- визначення відсотків виконання плану;

- обчислення різниць у відсотках, причому від першого відсотку віднімається 100%, а далі від наступного – попередній відсоток;

- визначається розмір впливу кожного фактора, шляхом добутку отриманих різниць в рівнях на базовий (плановий) результативний показник, що досліджується.

- сумарний вплив всіх факторів дорівнює абсолютному відхиленню по показнику на який вони впливають.

Балансовий метод: - прийом зіставлення взаємопов’язаних показників діяльності підприємства, коли зв’язок між показниками відображено рівними сумарними підсумками – балансом. Сальдовий метод є різновидом балансового: використання якого дає можливість визначити вплив останнього фактору, коли відомі загальна і окремі суми впливу факторів.

Абстрактні способи: експертні оцінки, економічна діагностика, моделювання, еврістичні.

Експертні оцінки – застосовують у випадках, коли немає достатньо інформації для вивчення того чи іншого явища, або процес її отримання ускладнений.

Економічна діагностика – спосіб з’ясування виду та характеру порушень від нормального загальноприйнятого стану процесу або явища за основними типовими ознаками.

Моделювання – використовується при дослідженні складних процесів, явищ, предметів і представляє собою їх масштабне зменшення, що сприяє оперативному накопиченню необхідних знань, розробці висновків та певних рішень.

Еврістичні – способи активізації творчості, нестандартного мислення, що базуються на інтуїції та досвіді дослідників.

Економіко-математмчні способи: кореляційний прийом, дисперсійний прийом, регресійний аналіз та ін.

Кореляційний прийом – застосовується у випадках, коли між значенням факторів (показників) є кореляційний зв’язок.

Дисперсійний прийом – використовується у випадках, коли ускладнений процес визначення кількісного впливу факторів.

Регресійний аналіз – дослідження чинників зв’язок яких з результативним показником є неповним.

9. Технічні прийоми АГД.

Основними технічними (спеціальними) прийомами економічного аналізу є:

· абсолютні величини — показують, як змінюється показник протягом певного періоду часу або на скільки один порів­нянний показник (об'єкт, явище) відрізняється від іншого за певною ознакою у абсолютному виразі;

· відносні величини обчислюються шляхом побудови часо­вого ряду, тобто вони характеризують зміну того чи іншо­го показника в часі у відносному виразі. Здебільшого від­носні величини є відношенням двох абсолютних величин (відсоток виконання плану, темпи зростання та приросту окремих показників тощо);

· спосіб порівняння являє собою оцінку й аналіз об'єкта, що досліджується, через аналогічні об'єкти (логічно порів­нянні, але різнорідні за економічним змістом). Тобто порі­вняння як метод спосіб дослідження здійснюється через зіставлення одного показника з іншими з метою визначен­ня спільних рис або розбіжностей між ними (планових і фактичних показників, фактичних показників з норматив­ними, фактичних показників з аналогічними показниками минулих років тощо);

· середні величини являють собою узагальнюючу характери­стику якісно однорідних, але кількісно відмінних одна від одної величин. Середні величини використовуються в якості однієї з найважливіших характеристик варіаційного ряду, що отримані при обробці економічних даних;

· групування — зведення первинних даних в окремі од­норідні групи залежно від тієї чи іншої ознаки. Групуван­ня дозволяють не тільки систематизувати матеріал, а й ви­являти характерні і типові взаємозв'язки процесів, ліквідувати випадкові відхилення;

· графічні прийоми:

балансовий спосіб — це спеціальний прийом зіставлення взаємозв'язаних показників основної діяльності у формі балансу;

таблиці — компактно і концентровано розкривають мо­вою цифр не тільки вихідну інформацію, але і алгоритми розрахунків та їхні результати. У таблицях прийнято роз­ташовувати: спочатку абсолютні показники, потім віднос­ні; вихідну інформацію раніше, ніж розрахункові показни­ки; спочатку факторні показники, потім — результативні; далі — послідовні дії факторного аналізу і баланс відхи­лень, зведені результати аналізу.

В умовах поширення використання електронних таблиць EXCEL особливу увагу слід приділити графічному відображенню вихідної інформації і результатів її обробки.

Microsoft Excel підтримує різні типи діаграм, дозволяючи представити дані у найбільш зрозумілому вигляді. Створюючи діаграму за допомогою майстра діаграм — або використовуючи команду «Тип діаграми» для зміни існуючої діаграми — можна легко вибрати потрібний тип у списку стандартних або призначе­них для користувача типів діаграм:

У детермінованому аналізі для виміру впливу факторів на результативний показник використовують різні способи, у основі яких лежить прийом елімінування.

Елімінування — означає усунення, виключення впливу всіх, окрім одного, факторів на величину результативного показника. Цей прийом виходить з умовного визнання того, що всі фактори змінюються незалежно один від одного.

Прийоми факторного аналізу елімінування (абсолютні різниці, ланцюгові підстановки, відносні різниці), балансовий.

елімінування (від лат. — виключати, усувати) суть цього методу полягає у послідовному вивченні впливу кожного фактора на загальний результативний показник при умові незмінності інших факторів.

Ланцюгові підстановки – послідовна заміна базової величини кожного чинника на фактичні данні звітного періоду така процедура заміщення вихідних планових показників на фактичну величину здійснюється доти, доки в останньому рядку не будуть усі фактичні значення факторів, вплив яких вивчається.

Спосіб абсолютних різниць – можливість спростити розрахунки вищерозглянутого способу ланцюгових підстановок. Розрахунок впливу факторів здійснюють шляхом добутку абсолютного відхилення по фактору, що вивчається (фактичне значення мінус базове) на абсолютне значення інших взаємопов’язаних чинників.

Спосіб відносних різниць - спосіб ґрунтується на:

- визначення відсотків виконання плану;

- обчислення різниць у відсотках, причому від першого відсотку віднімається 100%, а далі від наступного – попередній відсоток;

- визначається розмір впливу кожного фактора, шляхом добутку отриманих різниць в рівнях на базовий (плановий) результативний показник, що досліджується.

- сумарний вплив всіх факторів дорівнює абсолютному відхиленню по показнику на який вони впливають.

Балансовий метод: - прийом зіставлення взаємопов’язаних показників діяльності підприємства, коли зв’язок між показниками відображено рівними сумарними підсумками – балансом. Сальдовий метод є різновидом балансового: використання якого дає можливість

10. Елімінування та його види.

Прийоми факторного аналізу елімінування (абсолютні різниці, ланцюгові підстановки, відносні різниці), балансовий.

елімінування (від лат. — виключати, усувати) суть цього методу полягає у послідовному вивченні впливу кожного фактора на загальний результативний показник при умові незмінності інших факторів.

Ланцюгові підстановки – послідовна заміна базової величини кожного чинника на фактичні данні звітного періоду така процедура заміщення вихідних планових показників на фактичну величину здійснюється доти, доки в останньому рядку не будуть усі фактичні значення факторів, вплив яких вивчається.

Будуємо таблицю, в якій зверху перелічують усі необхідні фактори, починаючи з кількісних і завершуючи якісним, добуток факторів (відповідний результативний показник), відповідно до обраної підстановки, величину впливу фактора (спочатку вивчаємо вплив кількісних, а потім якісних факторів). Кількість підстановок визначається кількістю факторів, що впливають на результативний показник плюс один.

В перший рядок таблиці (нульова підстановка) записують планові, чи базові, показники. Другий рядок таблиці (перша підстановка) – перший фактор замінюють на фактичну величину. Третій рядок таблиці (друга підстановка) – другий фактор замінюють також на фактичну величину при умові, що перший теж залишився фактичним. Відповідні підстановки робимо до повної заміни факторів впливу на фактичні (остання підстановка). Розраховуємо добутки факторів відповідно по кожній підстановці. Розрахував добутки визначимо вплив кожного з факторів. Вплив першого фактора визначається, як різниця між розрахунковим показником (Р₁) і (Р_п). Вплив другого фактора визначається, як різниця між розрахунковим показником (Р₂) і (Р₁). Вплив третього фактора визначається, як різниця між розрахунковим показником (Р₃) і (Р₂). Вплив четвертого фактора визначається, як різниця між розрахунковими показниками (Р_ф) і (Р₃). Запропонований процес розрахунку наведено в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Розрахунок впливу факторів способом ланцюгових підстановок

Примітки:

1. Умовні позначення: П — планові; Ф — фактичні.

2. 1-й, 2-й, 3-й — кількісні фактори, 4-й (останній) — якісний фактор.

Отже, за умови дії чотирьох факторів здійснюються п’ять підстановок величина кожного фактора визначається як різниця між наступним і попереднім розрахунковими показниками.

Спосіб абсолютних різниць – можливість спростити розрахунки вищерозглянутого способу ланцюгових підстановок. Розрахунок впливу факторів здійснюють шляхом добутку абсолютного відхилення по фактору, що вивчається (фактичне значення мінус базове) на абсолютне значення інших взаємопов’язаних чинників.

Спосіб відносних різниць - спосіб ґрунтується на:

- визначення відсотків виконання плану;

- обчислення різниць у відсотках, причому від першого відсотку віднімається 100%, а далі від наступного – попередній відсоток;

- визначається розмір впливу кожного фактора, шляхом добутку отриманих різниць в рівнях на базовий (плановий) результативний показник, що досліджується.

- сумарний вплив всіх факторів дорівнює абсолютному відхиленню по показнику на який вони впливають.

Балансовий метод: - прийом зіставлення взаємопов’язаних показників діяльності підприємства, коли зв’язок між показниками відображено рівними сумарними підсумками – балансом. Сальдовий метод є різновидом балансового: використання якого дає можливість визначити вплив останнього фактору, коли відомі загальна і окремі суми впливу факторів.

11. Зміст і суть інформації

Термін " інформація" (лат.) означає " пояснення", " викладення", " повідомлення". Початок вживання цього терміну припадає на кінець XIX ст., але спочатку це поняття використовувалось лише щодо засобів зв'язку. Розвиток науки та техніки привів до переосмислення змісту цього терміну з виокремленням особистих та специфічних видів інформації відносно до сфери застосування.Отже, економічна інформація — це сукупність повідомлень, зміст яких необхідний на різних рівнях планування та управління економічними об’єктами. Інформація в сучасній економіці затребувана і як ресурс, і як товар, що задовольняє інформаційні потреби.

особливості: - специфічність форми надання і відображення у вигляді первинних і зведених документів; - об'ємність: вдосконалення управління супроводжується збільшенням супутніх потоків інформації; - циклічність: для більшості виробничих процесів характерна повторюваність стадій обробки інформації; - відображення результатів виробничо-господарської діяльності за допомогою системи натуральних і вартісних показників; - специфічність за способом обробки: у процесі обробки переважно застосовуються арифметичні і логічні операції. Основними критеріями класифікації є: 1) по фазах і процесах господарської діяльності - інформація про виробництво, розподіл, обмін, споживання; 2) по елементах (чинниках) відтворення - інформація про населення і трудові ресурси, природні ресурси, продукцію і послуги, грошові кошти, тощо; 3) по структурних одиницях - галузям національної економіки, регіонам, підприємствам і організаціям; 4) по приналежності до тієї або іншій функції управління виділяють: планову, організаційну, облікову, аналітичну, контрольну та інші види інформації; 5) по характеру дії на споживачів розрізняють економічну інформацію щодо повідомлення і управління. Термін " інформаційне забезпечення" включає: 1) інформацію, яка необхідна для управління економічними процесами, та яка міститься в базах даних інформаційних систем; 2) створення інформаційних умов функціонування системи, забезпечення необхідною інформацією, включення в систему засобів пошуку, отримання, збереження, накопичення, передавання, обробки інформації, організація банків даних.

Для проведення економічного аналізу джерела інформації можна поділити детальніше, а саме на облікові, планові та позаоблікові.Облікові джерела інформації включають документи бухгалтерського, статистичного обліку та звітності.Бухгалтерський облік включає аналітичний, оперативний і статистичний облік. Виходячи з цього, бухгалтерські документи класифікуються: – на первинні документи; – регістри бухгалтерського обліку; – внутрішньогосподарську (управлінську) звітність; – фінансову звітність. Первинні документи – це такі достовірні джерела первинної інформації певної форми, які встановлюють факт здійснення господарської операції, служать для аналітичного обліку. Регістри бухгалтерського обліку – це спеціальні таблиці, в яких згруповані облікові записи господарських операцій на рахунках (журнали-ордери, меморіальні ордери, відомості, розроблені таблиці, картки). Внутрішньогосподарська (управлінська) звітність – це спеціальна звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку і призначена для задоволення потреб в інформації внутрішніх користувачів. Важливою складовою документації статистичного обліку є звітність. Статистична звітність – це звітність, яку складають усі суб'єкти господарювання і яка містить інформацію, необхідну органам державної статистики для оцінки, планування і прогнозування економічного розвитку держави. Податкова звітність – це звітність, яку складають усі суб'єкти господарювання – платники податків, і яка призначена для надання інформації органам державної податкової адміністрації щодо стану розрахунків з державою за податками. Планові джерела інформації – це документи з планування, зокрема плани, нормативи, технологічні карти виконання робіт, кошториси витрат, проектні, госпрозрахункові завдання тощо. Позаоблікові джерела становлять документи, які регулюють господарську діяльність: регламентовані – законодавчо-регулюючі документи (нормативно-правові акти, стандарти) та розпорядчі документи (розпорядження, накази, вказівки, рекомендації, пропозиції), а також нерегламентовані – матеріали засобів масової інформації, наукових конференцій, прес-конференцій, нарад, виступів, матеріали спеціальних обстежень тощо. Спеціальні обстеження мають нерегулярний характер і проводяться за допомогою вибіркових, монографічних спостережень. Такими можуть бути, наприклад, соціологічне опитування працівників щодо мотивації праці, вивчення передового досвіду підприємств з впровадження нових технологій та ін.

12. Якість інформації та способи перевірки її достовірності

Дотримання вимог періодичності, строків та форми надання інформації - це питання якості організації роботи управлінського персоналу. Якість інформації можна визначити як сукупність властивостей, які обумовлюють можливість її використання для задоволення певних потреб. Можливість використання інформації для ефективного управління через реалізацію аналітичної функції забезпечується цілою низкою показників якості. До основних з них належать Репрезентативніст ь інформації пов'язана з правильністю її відбору і формування з метою адекватного відображення заданих властивостей об'єкту. Повнота інформації означає, що вона містить мінімальний, але достатній склад відомостей для рішення задач аналізу. Доступність інформації забезпечується можливістю проведення відповідних процедур її отримання і переробки. Актуальність інформації визначається ступенем зберігання її значущості для реалізації аналітичних функцій у момент її використання. Своєчасність інформації характеризується можливістю її використання при рішенні задач аналізу без порушення встановлених процедур та термінів. Таким чином, своєчасною є інформація, що поступає не пізніше призначеного моменту часу. Точність інформації характеризується ступенем близькості параметра аналітичної оцінки і його дійсного значення, що відображається інформацією. Стійкість - це властивість інформації реагувати на зміну початкових даних, зберігаючи необхідну точність. Достовірність інформації визначається її властивістю відображати реально існуючі об'єкти з необхідною точністю. Зрозумілість і сумісність вказують на необхідність однозначного трактування і порівнянності даних різних звітних періодів і різних підприємств при проведенні порівняльного аналізу. Істотність інформації має прямий взаємозв'язок з витратами, необхідними для її одержання: нема сенсу витрачати час, трудові і матеріальні ресурси на одержання й обробку несуттєвої інформації, тобто тієї, яка не вплине на думку користувачів результатів аналізу. Економічність інформації обумовлена порівнянністю витрат на її одержання й ефекту від її використання. цінність інформації - це комплексний показник її якості, міра кількості інформації на прагматичному рівні.

Контроль за достовірністю використовуваної інформації можна здійснювати у різних формах. Здебільшого вирізняють формально-логічний контроль і розрахункову перевірку. Мета формально-логічного контролю полягає у перевірці повноти і правильності заповнення різних документів.Ознака повноти дотримана, якщо при контролі: проаналізовано всі підрозділи об'єднання (підприємства), наявні необхідні форми звітності, передбачені відповідними інструкціями, заповнено всі розділи типових планових і звітних форм, а також всі макети аналогічних таблиць вихідних даних, розроблених на основі програми збирання інформації.Правильність заповнення показників із формально-логічного погляду передбачає відповідність певних даних їх змісту в рядках і графах, де вони проставлені. Перевіряють також наявність обов'язкових реквізитів – назв чи кодів організації та її підрозділів, підписів відповідних посадових осіб, дати складання і т. ін.Розрахункова перевірка є більш трудомісткою операцією. Вона визначає рівень певних навичок і знань. Основне значення розрахункової перевірки зводиться до: • перевірки взаємоузгодженості, або тотожності, показників, наведених у різних документах. При цьому важливо знати порядок формування показників і відображення їх у звітності.• встановлення відповідності планових даних, наведених у звітності, даним, затвердженим планом і кошторисом. • звіряння прийнятності планових та звітних показників, статей балансу, що здійснюється за допомогою зіставлення даних його статей на початок звітного періоду з даними проаналізованих статей на кінець попереднього.• перевірки правильності здійснення арифметичних розрахунків: результатів поділу середніх, відносних та питомих величин тощо. Один зі способів перевірки достовірності звітних показників – зустрічна перевірка, сутність якої полягає у зіставленні окремих показників у звітах об'єднань (підприємств) з аналогічними даними їх контрагентів.

13.Етапи і послідовність проведення аналізу господарської діяльності

Економічний аналіз як комплексний і системний процес включає три послідовні організаційні етапи: підготовчий, виконавчий і заключний. Підготовчий етап ставить за мету створення сприятливих умов для раціональної організації аналітичного дослідження. Він включає: – обґрунтування мети, завдань, об'єкта, предмета та користувачів аналізу. Мета і завдання аналізу випливають з актуальності та необхідності вирішення досліджуваної проблеми; – складання плану аналітичної роботи, в якому розкриваються її зміст і напрям, а також розробка програми аналізу з визначенням його виду, форми, інструментарію; – методичне забезпечення аналізу, яке включає вибір методики, методів і прийомів аналізу, прогнозування, формування системи показників аналізу, рекомендації з послідовності і періодичності дослідження тощо. Вивчення економічної діяльності підприємств потребує комплексного підходу, який передбачає використання сукупності різноманітних методів. їх умовно можна поділити на три групи: традиційні(порівняння, графічний, балансовий, середніх і відносних чисел, аналітичних групувань, рядів динаміки, табличний) методи економічної статистики, математично-статистичні(індексний, кореляційний, регресійний, дисперсійний аналіз, складніші і потребують поглибленого рівня знань зі статистики, математики, економіки) і логічні (евристичні)(соціологічних обстежень, інтерв'ювання, експертного аналізу, при розробці прогнозів.) Основний етап призначений для реалізації розроблених плану, програми, методик, способів аналізу шляхом статистичної обробки, зведення, групування та вивчення даних про хід і результати господарювання.Він включає такі аналітичні і прогнозні заходи: – збирання та перевірка правильності інформації. Збирання інформації передбачає копіювання даних із наявних форм статистичної і бухгалтерської звітності, первинних документів, – статистична обробка та узагальнення даних, що полягає насамперед у перевірці відібраних даних. Вона може здійснюватися як механічним– порівняльний аналіз основних показників.– аналіз і оцінка фінансово-економічного стану та ефективності діяльності об'єкта аналізу.– факторний аналіз сприяє виявленню чинників, що вливають на стан та розвиток господарської діяльності, а також на виконання планових завдань, насамперед на відхилення фактичних показників від планових.– визначення резервів підвищення ефективності господарювання, що здійснюється шляхом порівняння фактичних і планових показників господарської діяльності, а також за допомогою вказаних вище методів аналізу– прогнозування діяльності об'єкта аналізу. Допомагає передбачити зміни в подальшому рівні господарювання за умови збереження існуючих тенденцій економічного розвитку. Заключний етап. На основі економічного аналізу необхідно підготувати висновки і розробити пропозиції щодо поліпшення фінансово-економічної діяльності об'єкта аналізу, наприклад, підприємства чи організації. За необхідності слід дати рекомендації щодо уточнення його фінансової та виробничої політики. Для розробки цих питань рекомендується використовувати закони України та підзаконні акти. На завершальному етапі передбачається здійснення низки конструктивних заходів: – використання резервів та визначення шляхів підвищення ефективності господарювання об'єкта аналізу, які полягають у розробці пропозицій щодо використання виявлених резервів. – апробація результатів аналітичного дослідження на практиці. – коригування (за необхідності) методики та організації аналізу. – характеристика документів з оформлення результатів аналізу. – оформлення та передача результатів дослідження здійснюється " замовнику" аналізу. При цьому формулюються кінцеві висновки, пропозиції, рекомендації із визначенням шляхів їх реалізації. – використання результатів аналізу у прийнятті управлінських рішень та контроль за їх виконанням означає практичну реалізацію виявлених резервів з підвищення ефективності господарювання та у здійсненні контрольних функцій за цим процесом; – поширення передового досвіду з покращання господарювання. Полягає у вивченні і запровадженні кращих результатів з використання сировини, матеріалів, кадрів, організації виробництва, поставок і збуту продукції, мотивації праці серед працівників, виробничих підрозділів, підприємств тощо. Власне кажучи, це і має бути основною метою і цінністю аналізу.Аналіз та оцінка економічної, господарської діяльності із використанням викладених вище науково-методологічних засад сприятимуть забезпеченню комплексного, системного підходу у

14. Виконавці аналітичної роботи

15. Система показників продукції і обсягу виробництва

Обсяг виробництва і реалізації промислової продукції може виражатися в натуральних, умовно-натуральних, трудових і вартісних вимірниках. Узагальнюючі показники обсягу виробництва продукції одержують за допомогою вартісної оцінки. Основними показниками обсягу виробництва є товарна і валова продукція.

Показники обсягу виробництва
Показниками обсягу виробництва продукції є:
1.Валова продукція підприємства - вартість усіх готових виробів і напівфабрикатів, виготовлених у звітному періоді із свого матеріалу і матеріалу замовника за вирахуванням вартості готових виробів і напівфабрикатів спожитих у виробництві. Тобто валова продукція показує тільки кінцеву вартість вироблених товарів і не включає вартість виробів спожитих всередині підприємства.
2.Товарна продукція (Обсяг продукції, послуг) - продукція вироблена для реалізації за межами підприємства. Можна визначити на основі валової продукції, для цього з валової продукції віднімається вартість незавершеного виробництва і напівфабрикатів.
3.Реалізована продукція - продукція відвантажена покупцям і оплачена ними в даному періоді. Реалізована продукція включає частину вартість товарної продукції попереднього періоду, якщо оплата за неї проведена в поточному періоді. Тому об'єм реалізованої продукції за певний період може бути більше або менше обсягу товарної продукції за цей же період.
4.Чиста продукція - продукція новостворена працею у тій чи іншій сфері матеріального виробництва. Являє собою різницю між обсягом валової продукції і матеріальними витратами (сировина, матеріали, паливо) в цінах кінцевого споживання. ЧП = Валова продукція - Матеріальні витрати Чиста продукція відображає вклад підприємства у створення національного доходу країни, так як враховує тільки додану вартість.
5.Нормативна чиста продукція - показник обсягу виробництва, що визначається за порівнянними (стабільним) нормативам, що відображає суспільно необхідні витрати живої праці на виробництво одиниці продукції.

16. Аналіз динаміки обсягу виробництва продукції

Аналізуючи динаміку обсягів виробництва, треба обов’язково визначити, які фактори спричинили саме таку тенденцію розвитку, й відокремити ті з них, що діяли на державному рівні, тобто не залежали від підприємства. Проте внутрішні фактори заслуговують на особливу увагу. Обсяг виробництва можна збільшити, використовуючи дорожчі матеріали і відповідно піднімаючи ціну виробів, або, навпаки, збільшувати в складі рецептур дешевші компоненти, а зекономлені дефіцитні спрямовувати на додатковий випуск продукції. Усі заходи щодо розвитку спеціалізації та кооперації також помітно впливають на обсяги виробництва.

17. Аналіз виробництва продукції за асортиментом і структурою та їх вплив на випуск продукції.

Асортимент- це перелік найменувань виробів із зазначенням кількості по кожному з них за планом, фактично і за минулий рк. Номенклатура- перелік найменувань виробів із зазначенням кодів, встановлених для тих чи інших видів у загальнодержавному класифікаторі промислової і с-г продукції, а також шифрів або порядкових номерів виробів за планом. Структура- питома вага окремих видів продукції у загальному її обсязі. Вчасне оновлення асортименту продукції (послуг) із урахуванням зміни кон'юнктури ринку є одним із важливих індикаторів ділової активності підприємства та його конкурентоспроможності.

Система формування асортименту продукції включає такі основні позиції: o визначення поточних і перспективних потреб покупців; o оцінювання рівня конкурентоспроможності продукції, ЩО випускається чи планується до випуску; o вивчення життєвого циклу виробів і вжиття вчасних заходів для впровадження нових, більш досконалих видів продукції і вилучення із виробничої програми морально застарілих та економічно неефективних виробів; o оцінювання економічної ефективності і ступеня ризику змін в асортименті продукції.

Узагальнену характеристику змін в асортименті продукції дає однойменний коефіцієнт, рівень якого визначають так: Обсяг продукції що зараховується у виконання асортименту ^ас Базовий обсяг виробництва (реалізації) продукції

Також розраховують коефіцієнт оновлення асортименту продукції шляхом ділення обсягу випуску нових виробів на загальний випуск продукції.

1)Найменший %.Визначають% викон.плану з тих позицій асортименту, план з яких не виконаний.Та позиція з якої одержано найменший % умовно береться за узагальнюючий показник виконання плану за асортиментом. 2) середній % з кожної позиції у виконання плану за асортиментом зараховуЄться фактично випущена продукція, але не більше від планової=в межах плану/заг.обс.баз пер. 3) Оцінки позицій асортименту= асортимент вик плану/заг позиц.

Причини зміни асортименту продукції можуть бути як зовнішніми, так і внутрішніми. До зовнішніх належать кон'юнктура ринку, зміна попиту на окремі види продукції, стан матеріально-технічного забезпечення, невчасне введення в дію виробничих потужностей підприємства з незалежних від нього причин. Внутрішні причини - це недоліки в організації виробництва, поганий технічний стан обладнання, його простої, аварії, нестача електроенергії, низька культура виробництва, недоліки в системі управління і матеріального стимулювання.

Структура- співвідношення окремих виробів у загальному обсязі виробн.у %

Зміна структури виробництва справляє великий вплив на всі економічні показники: на обсяг випуску продукції у вартісній оцінці, матеріаломісткість, собівартість продукції, прибуток, рентабельність. Якщо збільшується частка дорожчої продукції" то обсяг її випуску у вартісному вираженні зростає, і навпаки. Те саме відбувається з обсягом прибутку при збільшенні частки високорентабельної продукції і відповідно при зменшенні частки низькорентабельної продукції.

18. Аналіз якості продукції та її вплив на економічні показники роботи підприємства

Якість продукції - це поняття, яке характеризує параметричні, експлуатаційні, споживчі, технологічні, дизайнерські властивості виробу, рівень його стандартизації та уніфікації, надійність і довговічність. Розрізняють узагальнюючі, індивідуальні і непрямі показники якості продукції, Узагальнюючі показники характеризують якість усієї виробленої продукції незалежно від її виду і призначення: а) частка нової продукції в загальному її випуску; б) частка продукції вищої категорії якості; в) середньозважений бал продукції; г) середній коефіцієнт сортності; д) частка атестованої і не атестованої продукції; е) частка сертифікованої продукції; є) частка продукції, що відповідає світовим стандартам; ж) частка продукції, що експортується, у тому числі у високо-розвинуті промислові країни. Індивідуальні (одиничні) показники якості продукції характеризують одну із її властивостей: а) корисність (жирність молока, зольність вугілля, вміст заліза в руді, вміст білка в продуктах харчування); б) надійність (довговічність, безвідмовність у роботі); в) технологічність, тобто ефективність конструкторських і технологічних рішень (трудомісткість, енергомісткість); г) естетичність виробів. Непрямі показники - це штрафи за неякісну продукцію, за обсяг і частку забракованої продукції, за частку продукції, на яку надійшли рекламації від покупців, за втрати від браку і т. ін.

Перше завдання аналізу - вивчити динаміку перелічених показників, виконання плану їх рівня, причини зміни їх і дати оцінку роботи підприємства за рівнем якості продукції.

Іpq = ∑ p1q1/∑ p0q1 К перевед.1, 2, 3= ціна вищ сорту/ціна

К сортн.= (Кперев*кільк прод.+Кпере*кільк+…)/заг кільк

2)Сер зв цін: Ц=заг.сума/заг.кількість Q=Ц*К Q(Ц), Q(К) ∆ Q

3) Вик плану натур=факт заг сума/план ззаг сума….вик пл..натур=ф.з.кіл/пл..з кіл

Непрямим показником якості продукції є брак. Він поділяється на виправний і невиправний, на внутрішній (виявлений на підприємств) і на зовнішній (який виявили покупці). Випуск браку веде до підвищення собівартості продукції, зменшення обсягу товарної і реалізованої продукції, до зниження прибутку і рентабельності.

Заг вел браку= Велич.остат браку+затрати на виправл.- вирахування із зп винуватців

Питома вага=аг велич браку/факт вир соб

Резерв збіл обс прод=(питома вага бр*випуск тов. прод)/100

Потім вивчають причини зниження якості і допущеного браку продукції за місцями виникнення та центрами відповідальності і розробляють заходи для усунення їх. Основними причинами зниження якості продукції є погана якість сировини, низький рівень технології, організації виробництва і кваліфікації робітників, аритмічність виробництва тощо.

19. Аналіз ритмічності виробництва та її вплив на випуск продукції

Ритмічність випуску продукції – це виробництво продукції у строгій відповідності з прийнятим завданням за певний проміжок часу (квартал, місяць, день). Ритмічність не завжди означає р