Предметні представлення географії

Як вже зазначалось, предмет окремої науки визначають за двома головними ознаками: 1) за об'єктом досліджень; 2) за аспектом розгляду об'єкта досліджень. Для географічної науки в цілому об'єктом досліджень виступає земна поверхня – ландшафтна оболонка землі, а специфічним аспектом її розгляду є хорологічний або просторовий підхід. Оскільки йдеться про дослідження земного простору, географи називають свій підхід геопросторовим. Таким чином загальну предметну область географічної науки у наш час визначають так: географія – наука про геопросторову організацію ландшафтної оболонки. Ємне поняття “організація” охоплює всі основні аспекти функціонування ландшафтної оболонки, зокрема її будову, структуру, генезу, розвиток, стійкість, вразливість та ін. Але характерний для географії геопросторовий підхід на передній план ставить питання геопросторової організації ландшафтної оболонки, серед них:

= закономірності розміщення по земній поверхні основних компонентів ландшафтної оболонки;

= особливості формування та функціонування компонентних оболонок Землі – геосфер;

= просторове накладання різних компонентів і геосфер, їх взаємодія, формування характерних просторових комбінацій і поєднань компонентів у вигляді територіальних та акваторіальних ландшафтних комплексів різних типів – природних, соціальних, господарських, соціоприродних, природно-господарських;

= системно-структурна організація ландшафтної оболонки; представлення компонентів, геосфер та ландшафтних комплексів як своєрідних земних систем – геосистем, та характерних ландшафтних структур – геоструктур.

Таким чином, сучасний перелік часткових (аспектних) предметних представлень географічної науки достатньо стислий.

Перший напрямок: географи вивчають ландшафтну оболонку як цілісний об'єкт в цілому і цей напрямок представлений загальним землезнавством, ландшафтознавством, плануванням території та ін.

Другий напрямок: географія досліджує окремі компоненти ландшафтної оболонки землі, її генезу, будову, поширення по земній поверхні. На даний час це найбільший поширений напрямок географічних досліджень, що їх ведуть галузеві географічні дисципліни - геоморфологія, кліматологія, гідрологія, біогеографія, грунтознавство, геодемографія, географія культури, політична географія, економічна географія та ін.

Третій напрямок: предметом дослідження географів виступають окремі компонентних оболонки Землі – геосфери, особливості їхньої будови та структури, функціонування у складі ландшафтної оболонки. Цей напрям являє собою тематичне продовження і завершення компонентних підходів. Наприклад, грунтознавство нині продовжує і завершує географія грунтів і вчення про структуру грунтового покриву (педосфери), геодемографію – наука про розселення населення, тобто про просторову організацію антропосфери, гідрологію – вчення про поширення водних об´ єктів по земній поверхні. Не всі компонентні географічні дисципліни дійшли до предметного розгляду своїх геосфер, але інтерес до цього напрямку швидко зростає.

Четвертий напрямок: географи розуміють ландшафти як типові геопросторові поєднання природних і суспільних компонентів, як територіальні комплекси географічних компонентів – геокомплекси. Вчення про географічні комплекси (геокомплекси, територіальні географічні комплекси) на даний час становить головний напрям теоретичної та прикладної географії. Географи досліджують геокомплекси чи ландшафти - природні, господарські, суспільні, природно-господарські, природно-суспільні, соціоприродні. Найбільш розроблене ландшафтознавство у фізичній географії. Закладені основи вчення про суспільні (соціально-економічні) та виробничі (економічні) комплекси у суспільні йгеографії. Об'єднаними зусиллями географи різних спеціальностей розробляють концепції і теорії ландшафтів антропогенних, техногенних, міських.

П'ятий напрямок: представлений в географії системно-структурним підходом, дослідженням геосистем і геоструктур. Цей напрямок для географів-початківців може видатись занадто абстрактним, але це не так. У сучасній географії системна методологія вже набула значного поширення. Множини географічних компонентів і об'єктів, що інтенсивно взаємодіють між собою, розглядають як територіальні системи (геосистеми), а їх просторову впорядкованість – як територіальні структури (геоструктури).

Загальновизнаним на даний час є представлення ландшафтної оболонки Землі як складної ієрархічної (багаторівневої) системи. Системна методологія дає змогу розглядати будь-який географічний об'єкт, процес, явище як систему, тобто як множину взаємопов'язаних і взаємодіючих елементів, які утворюють якісно нову системну цілісність, новий об’єкт досліджень. Концепція ландшафтних комплексів за своїм змістом близька до системної методології. Відмінність між ними полягає у різному співвідношенні конкретного – формалізованого. Дослідження геокомплексів зберігає їх предметну суть і як складові розглядає компоненти, а вивчення геосистем оперує вже більш формалізованими складовими – елементами, блоками, підсистемами. На даний час системну формалізацію своїх об'єктів дослідження більшою-меншою мірою використовують всі географічні дисципліни. Наприклад, у фізичній географії досліджують системи форм рельєфу, річкових басейнів, екологічних басейнів, екологічних мереж. У суспільній географії – системи розселення, системи транспортних і комунікаційних мереж, територіальні системи, обслуговування, адміністративно – територіального устрою та ін.

Друга складова системно-структурного підходу в географії – концепція геоструктур. Географи традиційно оперують просторовими і територіальними структурами: морфологічна структура ландшафту; структура атмосфери; кліматичні пояси Землі; структура розселення населення; територіальна структура транспортних систем і т.д. Певною мірою вже розроблені концепції інтегральних територіальних структур, які комплексно представляють найбільш загальні особливості просторової організації життєдіяльності суспільства. Згадаймо, для прикладу, що на узбережжях океанів і морів у різних країнах і регіонах формується спільний тип господарського освоєння, що має характерну територіальну структуру, яку назвали " приморсько-фасадною".

Об'єкти географічних досліджень можуть мати дуже різні просторові розміри – від глобального, коли розглядають ландшафтну оболонку в цілому чи окремі її геосфери, до локального і точкового, коли вивчають окреме землекористування, підприємство, поселення. Відповідно до різних просторових розмірів географи користуються різними картографічними масштабами досліджень: дрібними (оглядовими), середніми (оглядово-детальними), крупними (детальними). Для предметних представлень звичайно користуються більш докладною рубрикацією масштабів досліджень, узгодженою з рівнями організації ландшафтної оболонки та життєдіяльності суспільства. Області географічних досліджень за просторовими масштабами можуть бути: а) глобальними; б) континентально-океанічними; в) макроре-гіональними; г) країнознавчими; д) регіональними; е) субрегіональними; є) мікро-регіональними; ж) локальними; з) точковими.

За виключенням розгляду ландшафтної оболонки Землі як такої, як цілісного об'єкту, коли дослідження мають виключно глобальний масштаб, всі інші предметні підходи – компонентний, геосферний, комплексний, геосистемний, геоструктурний, можуть користуватися різними масштабами – від континенталоно-океанічного і макрорегіонального до локального і точкового.У конкретних програмах географічних досліджень їх предметну область задають двома головними характеристиками:

1) предметним напрямом досліджень – ландшафтна оболонка в цілому; компоненти; компонентні геосфери; геокомплекси; геосистеми; геоструктури;

2) просторовим масштабом дослідження – від глобального до локального і точкового.

Запам’ятайте:

· Географія - наука про геопросторову організацію ландшафтної оболонки Землі. Так за сучасною методологією визначають загальну предметну область географічної науки.

· Відповідно до різних аспектів будови ландшафтної оболонки, її компонентів і геосфер можна виділити часткові предметні області географії:

= географія – вивчає ландшафтну оболонку Землі в цілому – інтегральний підхід;

= географія – вивчає окремі компоненти ландшафтної оболонки – компонентний підхід;

= географія – вивчає окремі компонентні геосфери ландшафтної оболонки – геосферний підхід;

= географія вивчає геокомплекси – територіальні та акваторіальні поєднання ландшафтних компонентів – геокомплексний підхід;

= географія вивчає формалізовані ландшафтні компоненти, які формують нові цілісні географічні об'єкти – геосистеми (геосистемний підхід).

· Предметні представлення географії визначаються також просторовими масштабами дослідження. За цією ознакою предметні області можуть бути глобальними, макрорегіональними, регіональними, субрегіональними, мікро-регіональними, локальними, точковими.

· Кожна програма географічних досліджень має свій предметний аспект – ландшафтна оболонка як така, компоненти, геосфери, геокомплекси, геосистеми, геоструктури, а також просторовий масштаб – від глобального підходу до локального і точкового.

Контрольні питання та завдання

1. За якими ознаками визначають предметну область географії?

2. Назвіть загальний об'єкт географії та головний аспект його розгляду. Дайте визначення географії як науки за цими ознаками.

3. Характеризуйте головні напрямки досліджень геопросторової організації ландшафтної оболонки Землі.

4. Поясніть особливості предметних представлень географії за окремими напрямками:

= інтегральний підхід – ландшафтна оболонка в цілому;

= компонентний підхід – дослідження окремих компонентів ландшафтної оболонки;

= геосферний підхід – дослідження окремих компонентних геосфер;

= геокомплексний підхід – дослідження територіальних та акваторіальних комплексів;

= геосистемний підхід – дослідження геосистем та геоструктур.

5. Як різняться предметні області географії за просторовими масштабами досліджень?

6. За якими ознаками встановлюють предметні області різних програм географічних досліджень?