АТУ України: історико-географічний огляд

Політичний і адміністративно-територіальний устрій України має довгу, складну геополітичну історію. З часів Київської Русі (ІХ-ХІІІ ст.), яка об’єднала регіональні слов'янські племена полян, древлян, дулібів, дреговичів, сіверян, волинян, тиверців, уличів та ін., історія України-Русі була і драматичною, і трагічною. Після її завоювання татаро-монголами (1240 р.) Закарпаття увійшло до складу Угорщини, а пізніше – Австро-Угорської імперії, Буковина відійшла до Молдови. Протягом ста років українська державність зберігалась як Галицько-Волинське князівство. З середини XIV ст. більша частина етнічних Українських земель входять до складу Великого князівства Литовського. Після об'єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського (Люблінська унія, 1569 р.) більша частина Правобережної України тривалий час перебуває у складі Речі Посполитої, а Лівобережна Україна після прийняття Переяславських статей (1654 р.) стала протекторатом Московської держави. Протягом 1648-1654 рр. українське козацтво здійснило збройну спробу відновлення української державності. З 1663 р. відбувається повне політичне розмежування Правобережної та Лівобережної України: Правобережжя залишилось під контролем Речі Посполитої, а Лівобережжя – під Московською державою. У 1772 р. після першого поділу Польщі Західна Україна перейшла під владу Австро-Угорської імперії, а внаслідок третього поділу Польщі (1795 р.) вся Правобережна Україна крім Галичини, Закарпаття та Буковини увійшла до складу Російської імперії.

Базовими політичними і адміністративно-територіальними одиницями на етнічних українських землях були у різні часи князівства, воєводства, повіти, міста, що мали Магдебурзьке право, козацькі полки і сотні (Слобідська та Гетьманська Україна). Запорізька Січ контролювала свою територію – “Вольності Запорізькі ”, а створена у 1709 р. Нова Січ поділялась на паланки.

У 1775 р. у Росії проведена адміністративно-територіальна реформа, за якою було створено Малоросійське генерал-губернаторство у складі Чернігівської, Полтавської та Харківської губерній. Після другого (1775 р.) і третього (1797 р.) розділень Речі Посполитої Поділля і Волинь відійшли до Росії. Було утворене Київське генерал-губернаторство, що включало Київську, Волинську і Подільську губернії. Губернії поділялись на уїзди (Лівобережна Україна) та повіти (Правобережна Україна). На межі ХІХ-ХХ століть було створене Новоросійське генерал-губернаторство у складі Херсонської, Катеринославської і Таврійської губерній. З 1802 р. цей регіон став Новоросійським краєм.

Незалежна Українська Народна Республіка була проголошена 22 січня 1918 р., її очолила Центральна Рада. Наприкінці квітня була проголошена Українська держава на чолі з гетьманом Скоропадським. Після прийняття Скоропадським Акту федерації (14 листопада 1918 р.) з входженням України до майбутньої небільшовицької Російської держави українська опозиція створила альтернативний уряд – Директорію, очолювану Винниченком та Петлюрою. На початку 1919 р. владу захопили більшовики. У цей же час (листопад 1918 р.) була проголошена Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), яка проіснувала до липня 1919 р. З січня 1919 р. Україна стала Українською Радянською Соціалістичною Республікою у складі Радянської Росії і наприкінці 1922 р. увійшла до складу СРСР. У 1939-1940 рр. СРСР ультимативно з використанням військової сили повернув до складу України Галичину, Басарабію та Північну Буковину, а в 1945 р. – Закарпатську Україну.

АТУ України протягом ХХ ст.. зазнав численних змін. До 1923 р. устрій був трирівневим: губернії – повіти – волості. У березні 1918 р. було ухвалено закон про поділ України на землі (32 землі), який не був реалізований. З 1923 р. АТУ України став чотирирівневим: губернії – округи – райони – сільради. Після ліквідації губерній (1925 р.) АТУ став знову трирівневим: 41 округа – 680 районів – 70 міськрад; 150 селищних рад; 10314 сільрад. У 1930 р. були ліквідовані округи, а з 1932 р. цей рівень був відновлений у вигляді областей. У лютому 1932 р. Україна була поділена на 5 областей – Вінницьку, Дніпропетровську, Київську, Одеську, Харківську. Окремо виділялись Автономна Молдавська РСР та 17 адміністративних районів Донбасу. Незабаром ця схема АТУ трансформувалась у триступінну: центр – області – райони.

Післявоєнна Україна (1946 р.) мала такий АТУ: 25 областей, 81 місто республіканського і обласного підпорядкування; 750 районів, 13 округів (у Закарпатті); 451 селищна, 177 міських рад, 16435 сільрад. У 1954-1955 рр. укрупнювались сільради внаслідок укрупнення колгоспів. У 1962-1963 роках паралельно функціонували у 19 областях промислові та сільські обласні ради, скоротилась кількість районів. У 1964 р. відновлено обласні ради (без поділу на промислові та сільські).

У 1967 р. АТУ України вже був близьким до сучасного: 25 областей, 2 міста республіканського підпорядкування, 475 районів, 111 міст обласного підпорядкування; 8555 сільрад, 762 селищних, 273 міських рад. Станом на 1 січня 2003 р. АТУ країни був таким: Автономна Республіка Крим, 2 міста зі спеціальним статусом, 24 області; 490 районів; 453 міста. З них 173 обласного значення та 278 – районного; 26 міст з районним поділом (118 районів у містах); 887 селищ міського типу; 1376 селищ; 27239 сіл; 12104 місцевих рад – 24 обласних, 488 районних, 82 районних у містах, 451 – міських, 786 селищних, 10273 сільських. Від 1991 р. зберігається тенденція до збільшення кількості адміністративно-територіальних одиниць та зменшення населення в них.

Запам’ятайте:

· Адміністративно-територіальний устрій України веде свою історію з часів Київської Русі (ІХ-ХІІІ ст..) у формі князівств, воєводств, повітів, міст з Магдебурзьким правом самоврядування, козацьких полків, сотень, Запорізьких вольностей, паланок.

· У 1663 р. відбулося повне політичне розмежування Правобережної та Лівобережної України: Правобережжя входить до складу Речі Посполитої, пізніше – до Австро-Угорщини, Лівобережжя підпадає під владу Росії.

· Протягом 1775-1797 рр. у Росії проведена адміністративно-територіальна реформа. В межах тогочасної України створені генерал-губернаторства - Малоросійське, Київське, Новоросійське.

· Незалежна Україна як суверена держава проіснувала недовго: Українська Народна Республіка (проголошена 22 січня 1918 р.); Українська держава (з кінця квітня); Директорія (з 14 листопада 1918 р.). На початку 1919 р. владу захопили більшовики.

· З січня 1919 р. Україна увійшла до складу Радянської Росії, а наприкінці 1922 р. стала республікою СРСР.

· Протягом 1939-1945 років СРСР ультиматумами та військовими вторгненями повернув до складу України Західну Україну (Галичину), Басарабію та Північну Буковину, Закарпатську Україну.

· АТУ радянської України був таким:

= до 1923 р. – трьохрівневий – губернії, повіти, волості;

= з 1923 р. – чорирьохрівневий – губернії, округи, райони, сільради;

= з 1925 р. - трьохрівневий – округи, райони, міські ради;

= з 1932 р. введений обласний поділ: області; міста республіканського та обласного підпорядкування, райони; округи; міські, селищні та сільські ради;

· Сучасний АТУ України веде свою історію з 1967 року. У 2003 р. утворена Автономна Республіка Крим.

Контрольні питання та завдання

1. Якими були складові АТУ Київської Русі та Козаччини?

2. 2. Коли відбулося повне політичне розмежування України на Правобережну та Лівобережну? Якою була подальша політична доля цих територій?

3. В який час відбувалась адміністративна реформа в Росії? Яким був адміністративно-територіальний поділ тогочасної України?

4. Характеризуйте визвольні змагання в Україні щодо відновлення її незалежності протягом 1918-1919 років.

5. В який час і як відбувалося повернення етнічних українських земель до складу України?

6. Як змінювався АТУ радянської України?

7. З якого часу АТУ країни став близьким до сучасного?

8. Які зміни відбуваються в АТУ країни в умовах її державної суверенності?