Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Становлення та розвиток культури
Історія культури людства сягає в глиб тисячоліть зародження й розвитку суспільства і видається дуже давньою. Разом з тим її становлення довгий час лишалось уповільненим, і лише останні століття виділяються динамічними і навіть стрімкими культурними змінами. Якщо вимірювати історію кількістю поколінь (одне покоління — близько 60 років життя), то цивілізація дорівнює зміні 800 поколінь. З них 650 поколінь жили в печерах. Лише останні шість поколінь користуються книгодруком, лише останні чотири — вміють досить точно вимірювати час, лише два останніх — користуються електрикою і лише останнє покоління знайоме з електронікою, телебаченням, супутниковими системами зв'язку й передачі інформації. Суспільство і особистість завжди були полюсами цивілізації, і Протягом XIX ст. утверджуються два основні аспекти розуміння культури. За першим (В.Гумбольдт та ін.) — культура визначає панування людини над природою за допомогою виробництва та науки. За другим (І.Кант, Г.Гегель та ін.) — культура представляє внутрішній духовний світ особистості. Наприкінці XIX ст. культуру розуміли як філософію життя і наголошували її методологічні відмінності від природознавчих наук. У цей час започатковані спроби структурування культури, виділення її основних складових. Культуру почали співставляти з культурними цінностями і в такий спосіб виділяти найбільш стійкі елементи культури — її інваріанти. Як складові культури розглядались економіка, наука, мистецтво. У радянські часи культуру визначали як сукупність матеріальних і духовних цінностей, що створені людством. Це техніко-цивілізаційний і навіть механістичний підхід до визначення такого складного й багатоаспектного явища, як культура. У 80-х роках XX століття популярним став так званий діяльнісннй підхід до розуміння культури: продукти людської діяльності при цьому розглядають як оречевлені форми суспільних відносин. Діяльнісний підхід наголошував результати культурної " роботи" і не акцентував способу їх досягнення, способу мислення. У цей час для вивчення культури починають вживати її інтегральні характеристики способів мислення та діяльності, зокрема був введений термін менталітет. За сучасними представленнями, ментальність — одна з найбільш глибоких характеристик культури, що охоплює і систему цінностей, і культурні традиції, і стереотипи поведінки та соціальної діяльності. В еволюції культур найбільш поширені концепції їх циклічного розвитку за схемою зародження - підйом - розквіт - занепад -відмірання. Відомі концепції культуроциклів М.Данилевського, К.Леонтьева, О.Шпенглера, А.Тойнбі. На початку XX ст. були популярні ідеї еволюційного розвитку мистецтва і культури взагалі у вигляді стилеутворюючої системи. Стиль у цей час вважали головним інтегральним елементом культури. Такий підхід наголошував локалізм як провідний принцип культуротворчості. Напротивагу, теорія Ф.Шміта підкреслює універсалізм механізму еволюції культури. Український історик академік Ф.Шміт розробив циклічну теорію еволюційного культурогенезу. Ф.Шміт визначив об'єктивні детермінанти культури — природні універсальні елементи культури у такому поєднанні: ритм, форма, композиція, рух, простір, час (світло). Кожній детермінанті відповідає принцип: культуротворчості — стиль: ритму — " ірреалізм" (геометризм); формі — " ідеалізм"; композиції — " натуралізм"; руху — " реалізм"; простору — " ілюзіонізм"; світлу і часу — " імпресіонізм". Стилі - цикли складають каркас культурогенезу, на якому і розгортається історична драма освоєння зазначених категорій. Запам’ятайте: ● Становлення культури людства сягає в глиб тисячоліть і має загальну тенденцію до історичного прискорення. Темпи культурних змін і зрушень постійно зростають. ● Культура виступає посередником між особистістю та суспільством. Суспільство і особистість – полюси цивілізації. ● Домінантою розвитку культури в епоху буржуазних революцій (ХVІІ-ХVІІІ ст.) була розробка системи морально - етичних цінностей. ● Протягом ХІХ-ХХ століть культурною домінантою була науково-пізнавальна діяльність. ● Природознавці розуміють культуру як панування людини над природою, а гуманітарії – як філософію життя. ● У радянський час культуру визначали як сукупність матеріальних і духовних цінностей, вироблених суспільством. ● Наприкінці ХХ ст. набув поширення діяльнісний підхід до розуміння культури, були введені поняття “ментальність”, “менталітет”. ● У культурології популярні концепції циклічної еволюції культур за схемою зародження – підйом – розвиток – занепад – відмирання. ● Український історик Ф. Шміт – розробник циклічної теорії еволюційного культурогенезу. Контрольні питання та завдання 1. Поясніть феномен прискорення культурної еволюції людства. Наведіть відповідні приклади. 2. Чому культуру називають посередником між особистістю та суспільством? Чому особистість та суспільство називають полюсами цивілізації? 3. Поясніть зміст культури як форми панування (домінування) людини над природою. Які контрольні механізми потрібні для того, щоб таке панування не зруйнувало природу? 4. Поясніть зміст культури як філософії життя. Яким чином культура визначає уклад життя, його устрій? 5. Характеризуйте культуру як сукупність матеріальних і духовних цінностей. Поясніть обмеженість такого визначення змісту культури. 6. Поясніть зміст діяльнісного підходу до розуміння культури. Порівняйте “культуру – діяльність” і “культуру – сукупність матеріальних і духовних цінностей”. 7. Що являє собою ментальність, менталітет? Коли з’явилися ці поняття? 8. Поясніть концепцію культуроциклів, назвіть її розробників. 9. Характеризуйте циклічну теорію еволюційного культурогенезу Ф. Шміта.
|