Цивілізаційний розвиток людства

У середині ХХ ст. сформувались два головних напрямки теорії цивілізаційного розвитку – матеріалістичний та культурно-історичний. Матеріалістичний напрям розробляли К. Маркс, М. Вебер, А. Лефевр, М. Блок, Ф. Бородель. Вони шукали універсальну схему прогресивного й поступального цивілізаційного розвитку людства. Цивілізація, за цим підходом, розглядається як певний ступінь розвитку суспільства. Рушійною силою змін цивілізацій виступає матеріальне виробництво, спосіб господарювання, виробничі відносини, економіка. Культурно-історичний напрямок в теорії цивілізацій пов’язаний з іменами М. Данилевського, А. Тойнбі, О. Шпенглера, П. Сорокіна, А. Кребера, Н. Еліаса, Ф. Нортона, С. Гантінгтона. У 1861 р. за ініціативою Тойнбі, Сорокіна та Кребера було засноване Товариство порівняльного вивчення цивілізацій (Зальцбург). Представники цієї школи відкидають лінійну й універсальну схему розвитку цивілізацій і відстоюють їх полілінійний циклічний та ритмічний історичний поступ. Матеріалістичний напрямок спрямований на пошук слідів подібності або схожості різних цивілізацій, їх прогресу чи регресу, на обґрунтування єдиної історичної долі різних цивілізацій. Представники культурологічного напрямку, напротивагу, наголошували самобутність і неповторність розвитку кожної цивілізації.

За матеріалістичним підходом, цивілізація – це певний етап (стадія, фаза) розвитку суспільства. Цивілізація – історично конкретний стан суспільства, який характеризується певним способом праці, переважаючими технологіями з відповідною матеріальною культурою. Цивілізація відображає органічну сукупність соціально-економічних і культурних характеристик суспільства, досягнутий рівень продуктивних сил, спосіб взаємодії людини з природою. Перехід від одного рівня цивілізації до іншого – більш високого, здійснюється на основі технологічних революцій, що зумовлюють якісні зміни у способах виробництва та взаємодії суспільства з природою.

Перша в історії людства технологічна революція – неолітична, що розпочалася з восьмого тисячоліття до н.е., спричинила перехід від збиральництва до виробництва. Господарство привласнюючого типу (збиральництво, мисливство, рибальство) поступово було замінене на відтворюючий тип (землеробство, скотарство). Неолітична революція відкрила аграрну (сільськогосподарську) цивілізацію, яка започаткувала і прискорила розвиток суспільного виробництва і тривала 8-10 тис. років. Вона лишалась панівною аж до середини ХVІІІ століття.

Перша промислова революція з другої половини ХVІІІ ст. започаткувала індустріальну цивілізацію, що певною мірою триває й нині. На основі використання енергії вугілля та парових машин і верстатів був здійснений велетенський крок у розвитку продуктивних сил, у суспільному й територіальному поділові праці. Індустріальна цивілізація рішуче відмовилась від натурального господарства і покликала до життя товарне виробництво.

Наприкінці ХІХ ст. розпочалась друга промислова революція, яка головним енергоносієм зробила нафту (пізніше й газ), а головним видом енергії – електрику. Надалі якісні й кількісні технологічні зміни у світовому господарстві швидко зростали. В середині ХХ ст. численні автори позначають науково – технічну революцію (НТР), коли в технологічному поступі різко посилилась роль науки. У 1970-1980-х роках з’явилися ознаки новітньої технологічної революції, яка повною мірою зберігає виробничий потенціал індустріальної цивілізації, але ставить його на другорядне місце після науково-технічних розробок та інформаційних технологій. Людство вступає у нову постіндустріальну (інформаційну) цивілізацію, і цей перехід розкривають роботи Д. Бела, О. Тоффлера, Дж. Гелбрейта, Е. Масуди та ін.

За ознаками переважаючої технології та панівної владної домінанти О. Тоффлер розрізняє три узагальнених типи цивілізації, що відповідають трьом етапам (за Тоффлером – хвилям) еволюційного поступу суспільства: перший – аграрний, що тривав близько 10 тис. років, коли влада належала силі; другий – індустріальний, що спирався на владу релігій і тривав близько 200 років; третій – постіндустріальний, започаткований у другій половині ХХ ст., спирається на нову владну силу – знання. Цікавою є цивілізаційна періодизація суспільно-історичного розвитку за екологічною свідомістю: перший етап – архаїчний; другий – релігійний (з І тисячоліття до н.е.); третій – науково-раціоналістичний, що протягом двох останніх століть зруйнував природу.

Наведені схеми мають свою пізнавальну цінність, але не пояснюють цивілізаційного розмаїття світу. На даний час пошуки універсальної схеми прогресивного суспільно-історичного розвитку поступаються культурологічному підходу, який наголошує історичну самобутність різних цивілізацій. Кожна цивілізація має певну духовну передумову – велику ідею, сакральні переконання та символи, навколо яких формуються складні духовні системи. Особлива роль у формуванні цивілізацій належить релігії та культурі. Сучасний період у розвитку цивілізацій є кризовим, що завершує перехід до “месіансько-етичного” прототипу цивілізації.

Цивілізація являє собою спільність вищого мегаетнічного (надетнічного) типу, основу якої становить культурна єдність чи подібність. Це найбільш осяжне групування людей за їх культурною ідентичністю, ширше якого є лише саме людство. У найбільш загальному розумінні, цивілізація – це певна система культурних цінностей, що зберігається суспільством і транслюється (передається) з покоління в покоління і яка має здатність певної адаптації (пристосування) до змінних умов буття.

Цивілізації мають ознаки цілісності, унікальності, самодостатності, замкненості. За Шпенглером, кожній великій культурі притаманна “тайна мова світовідчуття”. Разом з тим цивілізації можуть бути й відкритими та комунікабельними. Окремі автори наголошують ознаки цивілізації між - та наднаціональними і шукають “міжцивілізаційні універсалії” людського розвитку. Але це питання лишається відкритим: світ сучасних цивілізацій – це театр, що не має режисера і в якому всі актори претендують на головні ролі і грають за своїми правилами.

Запам’ятайте:

● Теорії, що пояснюють цивілізаційний поступ людства, мають два напрямки – матеріалістичний та культурно-історичний. За першим, рушійною силою розвитку суспільства виступає матеріальне виробництво, за другим – зростання культури, саморозвиток цивілізацій.

● Матеріалісти (К. Маркс, М. Вебер та ін.) вважали цивілізаційний розвиток одно- направленим і лінійним: кожна цивілізація проходить одні й ті ж самі стадії розвитку; розвиток людства детермінований і визначений.

● Культурно-історичне розуміння цивілізаційного розвитку відкидає лінійну й універсальну схему історичного поступу: кожна цивілізація унікальна і рух цивілізацій стадійний, полілінійний і недетермінований (не визначений наперед).

● Зміна стадій цивілізацій у глобальних масштабах пов’язана з технологічними революціями – аграрною, індустріальною, науково – технічною, постіндустріальною (інформаційною).

● Відомі спроби розрізняти цивілізаційні стадії за екологічною свідомістю суспільства: архаїчна, релігійна, науково – раціоналістична, ноосферна.

● Цивілізація – спільність вищого мегаетнічного (надетнічного) типу, основу якої становить культурна єдність чи подібність.

● Цивілізація – це певна система культурних цінностей, що зберігається суспільством і передається з покоління в покоління і яка має здатність адаптації (пристосування) до змінних умов буття.

Контрольні питання та завдання

1. За якими головними напрямками розробляють теорії цивілізаційного поступу людства?

2. Поясніть теоретичні засади цивілізаційного розвитку суспільства за матеріалістичним підходом. Хто і в який час розробляв цей напрям?

3. Ким і коли було започатковане Товариство порівняльного вивчення цивілізацій?

4. Порівняйте матеріалістичне та культурно-історичне розуміння цивілізаційного розвитку: а) за моно- та полілінійністю; б) за лінійністю – циклічністю; в) за універсальністю – унікальністю.

5. Поясніть зміст цивілізації за матеріалістичним підходом як певного етапу чи стадії розвитку суспільства.

6. Назвіть основні технологічні революції у суспільно-історичному розвитку людства, зазначте їх час. Поясніть якісні зміни продуктивних сил, зумовлені технологічними революціями.

7. Як систематизують цивілізації за змінами екологічної свідомості людства?

8. Поясніть зміст цивілізаційного розвитку за сучасним культурно-історичним підходом. Дайте визначення поняття “цивілізація” у такому контексті.