Технологічний розрахунок СТО

Поняття «умовний легковий автомобіль парку»

Одним з найголовніших чинників, що визначають потужність, розмір і тип СТОА (спеціалізована, універсальна), є число і склад автомобілів за моделями, що знаходяться в зоні обслуговування проектованої СТОА, їх середньорічний пробіг, а також число їх заїздів на СТОА.

При визначенні обслуговується СТОА парку автомобілів необхідно враховувати такі особливості:

1) Вхідний потік вимог (автомобіле - заїздів) на СТОА характеризується різною частотою попиту на ті чи інші види робіт і трудомісткістю їх виконання. При цьому на величину трудових витрат, як відомо, впливає «вік» автомобіля, який має значний розкид.

Потік вимог можна поділити на чотири групи:

1-а група включає роботи, для яких характерні велика частота попиту і мала трудомісткість їх виконання (мастильні роботи, регулювання кутів установки керованих коліс, ТР на базі заміни деталей, регулювання приладів систем електрообладнання та живлення та ін.) Середня питома (на один автомобіле-заїзд) трудомісткість заїзду по даній групі - не більше 2 чол.-год., а їх частка в структурі заїздів складає близько 60%.

2-у групу складають роботи з меншою, ніж для робіт 1-ї групи, частотою попиту, але більш трудомісткі (ТО в повному обсязі, поелементне діагностування, ТР вузлів і агрегатів, ТР приладів систем електрообладнання та харчування, шиномонтажні роботи, ТР гальмівної системи та ін.) Середня питома трудомісткість заїзду по цій групі не більше 4 чол.-год., а їх частка в структурі заїздів приблизно 20%.

3-ю групу складають роботи з середньою питомою трудомісткістю до 8 чол.-год. (дрібні та середні кузовні роботи, підфарбовування та фарбування автомобіля, шпалерні і арматурні роботи та ін.) Ці роботи в загальному потоці заїздів складають близько 13%.

4-а група - це найбільш трудомісткі і найменш часто зустрічаються роботи. Середня питома трудомісткість більше 8 чол.-год., а їх частка 7% від загального числа заїздів.

2) Легкові автомобілі можуть обслуговуватися на різних підприємствах автосервісу, тобто вони, як правило, не закріплені за певними СТОА, і заїзди їх на станції носять випадковий характер.

3) Частина власників автомобілів виконують ТО і ТР власними силами або з залученням інших осіб і т.д., тобто не всі автомобілі, яким необхідні ТО і ТР, заїжджають на СТОА, а тільки частина з них.

З урахуванням наведених вище особливостей технологічний розрахунок прийнято виконувати для парку умовно обслуговуються на СТОА автомобілів

(1.1)

де N - парк автомобілів регіону; K - коефіцієнт обертаємості, що враховує число власників автомобілів, які користуються послугами СТОА. За оцінкою експертів, для вітчизняних автомобілів К = 0, 45... 0, 50, для автомобілів іноземного виробництва К = 0, 75... 0, 85 [15].

При цьому під умовним автомобілем парку розуміється автомобіль, комплексно обслуговується на СТОА протягом року, на якому виконується повний обсяг робіт з ТО і ремонту, що забезпечує його справний стан [14, 15]. Для розрахунків приймається, що умовний автомобіль парку може протягом року здійснити, в середньому, 2 заїзди на СТОА.

Структура технологічного розрахунку

Як відомо, завданням технологічного розрахунку є визначення необхідних даних (чисельності робочих постів, автомобіле-місць, площ тощо) для розробки об'ємно-планувального рішення СТОА та організації технологічного процесу обслуговування і ремонту автомобілів.

Структура технологічного розрахунку залежить від конкретних завдань, поставлених в завданні на проектування СТОА.

Так, наприклад, може бути поставлена задача розробити 2... 3 варіанти проектних рішень СТОА для обслуговування однієї або декількох марок легкових (вантажних) автомобілів на існуючому ділянці землі або виробничо-складської площі (певної конфігурації і розмірів), що є у замовника або в залежності від виділених замовником коштів на спорудження СТОА. У цих випадках технологічна частина проекту направлена на розробку різних варіантів об'ємно-планувальних рішень СТОА з метою пошуку найбільш ефективного використання площі наявного ділянки землі або виділених коштів.

При цьому в основі планувального рішення встановлюється чисельність робітників постів, а потім вже визначаються чисельність персоналу, можливі обсяги та переліки робіт (послуг), необхідне обладнання.

Якщо в завданні вказано розмір СТОА (число робочих постів) і види виконуваних послуг, то в цьому випадку технологічний розрахунок буде полягати у визначенні виконуваного цієї СТОА обсягу робіт, чисельності персоналу і площ, підборі обладнання, на основі яких буде розроблятися планувальне рішення СТОА. При відомому числі заїздів автомобілів по маркам, за видами робіт та їх трудомісткість, середньорічних пробігах автомобілів і ін. технологічний розрахунок буде включати визначення обсягів робіт, чисельності посад, робітників, підбір обладнання та ін.

Можуть мати місце й інші завдання, що визначаються конкретними умовами експлуатації та обслуговування автомобілів.

У завданні на курсовий проект, як правило, вказується річна кількість, що умовно обслуговуються на СТОА автомобілів певних марок і число автомобіле-заїздів одного автомобіля на рік. Тому в даному випадку структура технологічного розрахунку включає такі підрозділи:

- Розрахунок річних обсягів робіт;

- Розподіл річних обсягів робіт за видами і місцем виконання;

- Розрахунок чисельності робітників;

- Розрахунок числа постів;

- Розрахунок автомобіле-місць очікування та зберігання;

- Визначення загальної кількості постів і автомобіле-місць проектованої-мій СТОА;

- Визначення складу і площ приміщень;

- Розрахунок площі території;

- Визначення потреби в технологічному обладнанні.