Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Структури в гелеподібних композиціях і твердих тілах
Такий підхід до класифікації тампонажних матеріалів, хімічних речовин і їх композицій базується на теоретичних положеннях колоїдної хімії та фізико-хімічної механіки дисперсних систем і враховує не так хімічні особливості складу тампонажних хімічних матеріалів та композицій, як функціональні можливості кожного класу, що визначаються переважно їх фізичним станом, дисперсністю, структурно-механічними властивостями, характером взаємодії модифікувальних та ізоляційних матеріалів із суміжними поверхнями, а після твердіння матеріалу - типом просторової структури, енергією зв'язку структуроутворювальних елементів, ступенем його наповнення твердою фазою [168]. Звідси розчини хімічних сполук та полікомпонентні композиції, що використовуються для PIP, підрозділяють на 4 основні типи (табл. 2.5). 1. Твердіючі в 'яжучі речовини - концентровані дисперсії неор- Таблиця 2.5- Тампонажні суміші на основі полімерів, осадоутворювальних та інших речовин
Продовження таблиці 2.5
Примітка: р - густина; μ - динамічний коефіцієнт в'язкості; Т - температура, за якої суміш технологічно застосовна; ∆ V - усадка взірців матеріалу в прісній воді (∆ Vп.в.) або в мінералізованій воді (∆ V М.В); Н/в - немає відомостей; Н/вз. - не взаємодіє з пластовим флюїдом; Набух. - суміш набухає в разі діяння на неї; Загущ. - суміш загущується в разі діяння на неї; Твер. - твердне; Коаг. - коагулює; Утв. осад - утворює осад. Фізико-механічні властивості - характеристика суміші у „затверділому" стані, міцність (σ)
ганічних та органічних речовин у водному або неводному дисперсійному середовищі, які утворюють після твердіння міцну конденсаційно-кристалізаційну структуру в усьому об'ємі матеріалу. До них відносяться: а) дисперсії органічних та кремнієорганічних смол із хімічними от-верджувачами. Ізолювальні властивості каменю залежать від міцності хімічних зв'язків, мікроструктури твердого тіла, наявності наповнювачів; б) дисперсії неорганічних в'яжучих гідратаційного тверднення, зумовленого утворенням нових гідратних сполук та їх зрощенням. Ізолювальні властивості каменю залежать від хімічного складу в'яжучого матеріалу, ступеня заповнення об'єму каменю твердою фазою, армування наповнювачем. 2. Гелі - дисперсні системи з неорганічною або органічною твердою фазою високого ступеня дисперсності з водним і неводним дисперсійним середовищем, у яких є просторова структура. До них відносяться: а) класичні гелі - найчастіше мають структуру коагуляційного типу з первинних частинок або агрегатів (доменів, агломератів), зв'язки між якими характеризуються низькою енергією, легко руйнуються під впливом механічної дії і відновлюються в спокої. їх ізолювальні властивості основані на високій проникній здатності (створення великої довжини екранів у тонкопористих середовищах) та стійкості просторової структури до впливу зовнішніх агресивних середовищ; б) частково затверділі гелі, котрі одержуються внаслідок взаємодії первинного гелю з флюїдами, породою, хімічними реагентами, температурного перетворення, введення хімічно активного наповнювача, в якому частково на заміну коагуляційним зв'язкам виникли хімічні, причому можливе взаємопроникання двох типів структур - коагуляційної та конденсаційно-кристалізаційної - з широким спектром енергії зв'язку; в) ксерогелі - затверділі внаслідок утворення хімічних зв'язків гелі, які тим або іншим чином втратили дисперсійне середовище (розчинник). 3. Наповнювачі - неорганічні та органічні порошки різного ступеня дисперсності і їх зависі у водних або вуглеводневих рідинах, які не змінюють свого фізичного стану при введенні в порожнини для ізоляції і після відфільтровування рідинної фази, а їх вплив на вміщуюче середовище зумовлено стеричною відповідністю розмірів частинок (агрегатів) та порожнин. Ці ж сполуки можуть виступати як організатори просторової структури в гелях полімерів, смол, дисперсіях із неорганічних в'яжучих, що в окремих випадках супроводжується поверхневими хімічними реакціями. Основні представники: пірогенні кремнеземи, молоті природні та техногенні алюмосилікати, азбест, графіт, кальцит, пісок, гранульовані та неперероблені відходи твердих полімерних матеріалів, здуті мінерали, мінеральні та вуглеводневі волокна тощо. Особливим видом наповнювачів слід вважати і тверді осади із дис-
кретних частинок або агрегатів, глобул, флокул, які утворюються після запомповування в порожнини двох або декількох водних розчинів внаслідок хімічного впливу останніх або зниження розчинності первинно запомпованого (імпрегнованого) істинного розчину полімеру органічної або неорганічної природи. Останніх від гелей відрізняє відсутність просторової структури, яка об'єднує агрегати в коагуляційній сітці кремнезему. Сюди відносяться комбінації із різних солей, осади від коагуляції рідкого скла, золі аеросилів, осади розбавлених водорозчинних полімерів. 4. Адсорбтиви - хімічні сполуки, котрі, діючи на порові чи інші поверхні, призводять до зміни їх природи за рахунок іонного обміну, хімічної або фізичної адсорбції, хімічної реакції в тонкому поверхневому шарі. До них відносяться: а) гідрофілізатори - розбавлені розчини водорозчинних полімерів, ПАР тощо; б) гідрофобізатори - кремнієорганічні низькомолекулярні сполуки, жирні кислоти, ПАР, емульсії ліофобних полімерів у неводному середовищі тощо; в) катіон- або аніонактивні електроліти - солі, основи, кислоти. 2.2. Неорганічні твердіючі тампонажні цементи і розчини
|