За їх взаємодією з пластовими флюїдами

За механізмом закупорювання пористого середовища методи обме­ження (ізоляції) припливу води поділяються, як показано вище, на селек­тивні та неселективні. Звідси і матеріали підрозділяються на матеріали селективної і неселективної дії.

Методи селективної ізоляції ще поділяються на дві підгрупи мето­дів, які грунтуються на використанні: 1) селективних ізоляційних реа­гентів, що утворюють закупорювальний, стосовно до порового простору, матеріал (осад), розчинний у нафті та нерозчинний у воді; 2) ізоляційних реагентів селективної дії, котрі утворюють закупорювальний, стосовно до порового простору, матеріал тільки в разі змішування з пластовою водою і не утворюють - у разі змішування з пластовою нафтою.

Тампонажний матеріал методів селективної ізоляції має селективні властивості відносно пластових вод і нафти, а суть методу селективної ізоляції полягає в утворенні закупорювальної маси в порах та каналах пласта під час взаємодії ізоляційного матеріалу з пластовою водою за рахунок його високої фільтрівності у високопроникні обводнені інтервали (реагенти селективної дії) або розкладання його в нафтовому середовищі (селективні реагенти). Утворення закупорювальної маси базується або на утворенні із ізоляційного матеріалу нерозчинних осадів під час взає­модії його з водою (реагенти селективної дії), або на набуханні цього матеріалу в середовищі води (селективні реагенти і реагенти селективної дії). Перший напрям базується на використанні полімерів типу водних дисперсій латексу, милонафту, кополімерів акрилової і поліакрилової кислот або органічних сполук кремнію. У другому напрямі вода є реа­гентом для утворення закупорювальної маси. До таких матеріалів від­носяться солі тривалентного заліза, водорозчинні натрієві солі карбок-силметилцелюлози (КМЦ), двоокиси, водорозчинні натрієві солі орга­нічних кислот [499]. Відомі й інші матеріали цього типу для ізоляції водо­припливів (рис. 2.3).

Однак на неможливість ізоляції водоприпливів інляхом послідовного запомповування в пористе середовище речовин, які реагують з пласто­вими водами або між собою з утворенням закупорювальних осадів, вказує багато авторів (див. вище) на основі лабораторних експериментів щодо методів селективної ізоляції, що грунтуються на використанні ізоляційних реагентів, котрі втрачають здатність закупорювати нафто-насичені інтервали за рахунок їх змішування з пластовою водою. У той же час ефективними виявилися селективні матеріали - поліорганоси-локсани, латекси марок СКС-65 ГП, СКС-85 і СКС-ЗОАРК [5]. Можливо, що успішність промислових робіт із застосуванням цих матеріалів пояс­нюється наявністю тріщин в обводненому інтервалі стовбурів свердловин, а також деякими побічними явищами, наприклад, гідрофобізацією по­ристих середовищ. Зокрема, про успішне застосування гідрофобізаторів свідчить повідомлення, що оброблення трьох свердловин на родовищі Азербайджану розчином асидолмилонафту дало змогу у двох із них збільшити приплив нафти [5]. Для запобігання обводнення запропоновано обробляти свердловини діаміндіолеатом [5].

Запропоновано також „хімічний метод вибіркової ізоляції в неодно­рідних пластах", який грунтується на одержанні кристалічного осаду під час змішування рівних об'ємів морської каспійської води і 2 % рідкого скла [5]. У свердловину НГВУ „Карадагнефть" запомпували 0, 2 м³ пріс­ної води, 1 м³ рідкого скла, 1, 5 м³ прісної води. Свердловина до оброблен­ня мала добовий дебіт 0, 2 т нафти і 7-10 м³ води з загальною мінера­лізацією 205, 6 мг/екв. Після оброблення свердловина працювала 153 дні з добовим дебітом 0, 6 т нафти і 3-4 м³ води.

Відмітимо, що селективне обмеження припливу вод може бути до­сягнуто і в разі використання неселективних матеріалів, які добре філь­труються в пласт, оскільки рідини будуть проникати переважно у високо-проникні і, в першу чергу, обводнені ділянки пласта (гідродинамічний фак­тор селективності). Однак тоді в разі потреби необхідно забезпечити від­новлення проникності нафтонасиченої ділянки пласта.

Неселективні методи грунтуються на застосуванні неселективних ізоляційних матеріалів і реагентів, які взаємодіють між собою з утво­ренням ізолювального матеріалу або змінюють свій стан під дією зов­нішніх чинників (температура, тиск тощо).