Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Способи усунення негерметичності цементного кільця
Вибір технології і водоізоляційного матеріалу залежить, перш за все, від розмірів каналів затрубної циркуляції та експлуатаційних градієнтів тиску в затрубній перемичці (менше або більше 2 МПа/м) [500]. Вводити тампонажний матеріал за обсадну колону труб можна таким чином: а) через існуючий інтервал перфорації в продуктивному пласті; б) через інтервал спеціальних отворів, утворених навпроти щільних в) через інтервал спеціальних отворів, утворених у пласті-обвод-
Введення тампонувалъного матеріалу через існуючий інтервал перфорації в нафтовому пласті вважається недоцільним з таких причин: а) у водному пласті навколо всіх обводнених свердловин зведений б) надходження великої кількості тампонажного матеріалу в нафтовий Створення спеціальних отворів у проміжному інтервалі між пластом, який обводнює, і пластом, який обводнюється, вважаємо недоцільним, що зумовлено малою імовірністю зустрічі отворів з каналами негерметичності (навколо осі свердловини) і неповним охопленням наявних каналів сполучення отворами. Якщо вводити тампонувальний матеріал через отвори в пласти, які обводнюються, чи в пласти, які обводнюють, то тампонувальний матеріал повинен проникати в пори одного із цих пластів. Для введення тампонажного матеріалу в канали негерметичності доцільно створити спеціальні отвори в інтервалі навпроти водяного пласта. При цьому вибійний тиск запомповування тампонажного матеріалу буде перевищувати пластовий тиск рпл(1) у водяному пласті. Оскільки зведений тиск у нафтовому пласті р пл(< 2) < рпл(1) то тампонажний матеріал надійде у водяний пласт і далі в канали перетікання між пластами. Щоб запобігти утворення непроникного бар'єру навколо свердловини у водяному пласті (за бажання її подальшого використання як водозабірної) або зменшити витрату тампонажного матеріалу, спеціальні отвори слід утворювати біля підошви верхнього водяного пласта, або біля покрівлі нижнього водяного пласта. Таким чином, тампонажний матеріал буде надходити через спеціальні отвори в пори водяного пласта, а з них - у канали негерметичності (перетікання між пластами) і далі в пори нафтового пласта. Середні діаметри пор становлять 10-50 мкм, а поперечні розміри каналів негерметичності (тріщин, каналів, каверн) можуть бути різними. Звідси тампонажний матеріал повинен бути легкофільтрівним, тобто здатним проникати в пори. Для підвищення надійності тампонування можна передбачити наступне запомповування дисперсної тампонажної суспензії (із збільшенням розмірів частинок дисперсної системи). Щоб тампонажний матеріал не спливав у пластовій воді верхнього пласта-обводнювача, густина його не повинна бути меншою густини пластової води. Оскільки зведений тиск рпл(1) у водяному пласті є більшим зведеного тиску рш(2) в нафтовому пласті, то існує перетікання води із водяного пласта в нафтовий пласт. Тому для запобігання витіснення тампонажного матеріалу з каналів негерметичності після припинення запомповування необхідно, щоб у момент припинення запомповування тампонажний матеріал перетворився в ізоляційний тампон. Мова про заколонні перетікання води у видобувних і нагнітальних свердловинах виникає тоді, коли між водяним і продуктивним пластами є глиниста перемичка достатньої товщини, яка впевнено виділяється промислово-геофізичними методами. Звідси роботи з усунення заколонних перетікань здійснюють у свердловинах за наявності глинистої перемички товщиною понад 1-1, 5 м [500], інакше, це будуть роботи з ізоляції підошовної води. Здійснення ізоляції через існуючий фільтр свердловини і вибір тампонажного матеріалу слід проводити лише після оцінки величини затрубної циркуляції. Для цього необхідно здійснити дослідження у свердловині за різних режимів приймальності, наприклад, методом акустичної цемен-тометрії. Це дасть змогу встановити фільтрацію за колоною на режимі приймальності у видобувних свердловинах і визначити можливість використання цементних суспензій, ефективність яких пов'язана з великими розмірами каналів перетікання, від 50 мкм до 5 мм і вище. У разі наявності невеликих розмірів каналів перетікання необхідно використовувати легкофільтрівні водоізоляційні матеріали. А в усіх випадках великої чи малої приймальності доцільно з метою зменшення проникання водоізоляційного матеріалу в продуктивний пласт передбачити запомповування тимчасово блокувальних буферних матеріалів, наприклад, кар-боксилметилцелюлози, тип яких визначається різновидом колектора (пористий, тріщинуватий) [500]. У випадку інтенсивної приймальності продуктивного пласта необхідно здійснювати ремонт через спеціальні отвори навпроти пласта-обводнювача (або поглинального пласта). За матеріалами практичного досвіду й експериментальних досліджень відомо, що цементний камінь за обсадною колоною труб витримує градієнти тиску не більше 2 МПа/м [500]. Тоді, якщо пласт-обвод-нювач характеризується високим тиском і в разі перетікання води також високою проникністю, а глиниста перемичка між продуктивним і водяним пластами має невелику товщину, то з метою зниження градієнта тиску в перемичці і в „старому" цементному камені, який після виконання ремонтних робіт може додатково бути розтрісканим, до величини меншої 2 МПа/м, необхідно включити в технологію ремонту ще й операцію з утворення в пласті-обводнювачі (аналогічно і в поглинальному пласті за низького в ньому тиску) буферної блокади із легкофільтрівного (гелеутво-рювального чи краще твердіючого) матеріалу, а нову перемичку створити із цементу або іншого матеріалу, що має однакові міцнісні характеристики і є водонафтогазонепроникним. Суть технології з усунення негерметичності цементного кільця зводиться до заповнення і перекриття тампонажним матеріалом наявних у цементному камені каверн, каналів і тріщин. Усунення негерметичності проводять запомповуванням безпосередньо в канали порушення негерметичності розчинів ізоляційних матеріалів або через існуючий інтервал перфорації продуктивного пласта, або через інтервал спеціально створених отворів. Геолого-технічні умови, що визначають вибір технології PIP для усунення заколонних перетікань флюїдів до інтервалу перфорації із нижче-або вищезалеглих пластів (нижні, верхні і підошовні води) та тампонажних матеріалів є: а) відстань від інтервалу перфорації до обводнювального пласта; б) приймальність об'єкта ізоляції під час нагнітання води; в) запланована депресія тиску на продуктивний пласт після PIP; г) напрям руху води (зверху, знизу) [168]. Ізоляція каналів перетікання верхньої води по заколонному простору через отвори фільтра в основному здійснюється методом тампонування під тиском через існуючий інтервал перфорації із залишенням вибійної пробки (моста) і наступним її розбурюванням. Для ізоляції верхніх вод у разі малої відстані від пласта-обводнювача і малої його приймальності для захисту продуктивного пласта від забруднення тампонажним розчином нижню частину перфорованого інтервалу експлуатаційної колони належить перекрити піщано-магнієвою (чи піщаною) пробкою (неперекритим достатньо залишити не більше 1 м інтервалу перфорації). Якщо відстань між інтервалом перфорації і вибоєм свердловини понад 20 м, доцільно встановити цементну (смоляну) пробку [168]. Технологія тампонування через існуючий інтервал перфорації полягає в наступному. Вона передбачає подавання тампонажного матеріалу через існуючий інтервал перфорації за обсадну колону труб, наступне розбурювання цементної пробки (моста) і повторну перфорацію в заданому інтервалі. У свердловину опускають НКТ з пакером до нижніх отворів перфорації або в разі перекриття тимчасовою пробкою частини інтервалу перфорації до рівня верхньої межі попередньо створеної цементної (смоляної) пробки (стакана, моста). Потім запомповують розрахунковий об'єм тампонажного розчину, проштовхують і витісняють його в кільцевий простір між НКТ і обсадною колоною до вирівнювання рівнів розчину в трубах і кільцевому просторі. Далі насосно-компресорні труби припіднімають, вимивають надлишок тампонажного розчину (проводять контрольне зрізування), садять пакер, протискують ізоляційний матеріал за обсадну експлуатаційну колону і герметизують свердловину на період, який необхідний для затвердіння ізоляційного матеріалу. Відтак розбу-рюють пробку (міст) із затверділого ізоляційного матеріалу, додатково перфорують пласт у межах продуктивного інтервалу і освоюють свердловину. При цьому можна використовувати витягуваний або невитягу-ваний пакер, під яким створюють цементну пробку. В останній час для виконання PIP труби встановлюють вище покрівлі перфорованого пласта на 20-40 м і більше, а ізоляційний матеріал протискують у пласт і в порушення за закритого затрубного простору. Іноді для ізоляції верхніх вод у разі великої відстані до пласта-обводнювача і малої його приймальності запомповування тампонажного матеріалу здійснюють через спеціальні отвори над існуючим інтервалом перфорації. Суть технології тампонування каналів негерметичності цементного кільця для ізоляції верхніх вод через спецотвори зводиться до наступного. Тимчасово повністю перекривають існуючий інтервал перфорації піщаною пробкою або цементним мостом, створюють спецотвори над існуючим інтервалом перфорації навпроти щільного розділу (в інтервалі підошви водяного пласта), подають тампонажний матеріал під тиском у спецотвори з залишенням моста і наступним його розбурюванням. На спецотвори можна встановити металевий пластир як на дефект в експлуатаційній колоні (див. розділ ремонтно-відновлюваних робіт), але його застосування обмежується депресією тиску у свердловині під час експлуатації не більше 8 МПа. Усунення заколонних перетікань із залеглих знизу водяних пластів також здійснюється тампонуванням під тиском через існуючий інтервал перфорації або через спеціальні отвори. Тампонування через існуючий інтервал перфорації може здійснюватися через нижню частину загального інтервалу перфорації або без залишення моста в експлуатаційній колоні, або з залишенням моста і наступним його розбурюванням (у т.ч. з пакером). Тампонування через спецотвори здійснюється із застосуванням пакера і залишенням моста. Спецотвори створюються методами стріляючої або гідропіскоструминної перфорації в інтервалі 0, 5-0, 8 м в межах покрівлі нижнього водоносного пласта (пласта-обводнювача) або в межах поширення порушення з урахуванням можливості надійної посадки пакера. Відтак опускають пакер на НКТ і встановлюють його між існуючим інтервалом перфорації продуктивного пласта та інтервалом спецотворів. За посадженого пакера викликають по НКТ приплив води із пласта і перетікання її через порушення (з метою промивання каналів перетікання) або нагнітають у НКТ воду, яка надходить через спецотвори в заколонний простір, перетікає по заколонних каналах і виходить у простір над паке-ром. Потім ізоляційний матеріал запомповують у НКТ, доводять до спецотворів і затискують за обсадну колону при відкритому затрубному просторі (для надходження ізоляційного матеріалу в канали перетікання). Тоді зривають пакер і припіднімають його вище розрахункової висоти моста, затискують (тиск не менше 5 МПа на 1 м висоти цементного кільця) ізоляційний матеріал за закритого затрубного простору (для надходження ізоляційного матеріалу у водоносний пласт). Можна також вимивати надлишок цементного розину. Після цього свердловину залишають у спокої для затвердіння тампонажного матеріалу, а відтак розбу-рюють міст без розкриття спеціальних отворів, додатково перфорують колону навпроти продуктивного пласта і освоюють свердловину. Усунення міжколонних перетікань через гумові ущільнювальні елементи пакерів колонної головки без їхньої заміни проводиться шляхом запомповування мастила шприц-пресом, розрахованим на тиск 32 МПа, виготовленим інститутом УкрНДІгаз. Шприц-пресом запомповують мастило до тих пір, поки воно не почне надходити з верхнього зворотного клапана. Якщо після натиснення на кульку верхнього або нижнього клапана газ із нього не надходить, тоді ущільнювачі колонної головки є герметичними [470]. Аналіз виконання робіт показує, що порушення герметичності різьо-вих з'єднин - одна із головних причин негерметичності обсадних колон. Найпростішим методом усунення міжколонних перетікань є так званий метод „ковзного тампонування" обсадної колони. Суть його полягає в запомповуванні у свердловину „пачки" герметизувальної суміші з подальшим опусканням-підніманням її в заколонному просторі свердловини. В останній час як герметизувальний розчин використовують водні розчини омиленого талового пеку (ОТП) і карбоксиметилцелюлози (КМЦ). Проте тривалого ефекту не одержано. Плівка, утворена розчином КМЦ на поверхні труб, розчиняється в конденсаційній і пластовій водах, що виносяться на поверхню. А плівка ОТП розчиняється в газовому конденсаті. Для усунення міжколонних тисків інститутом УкрНДІгаз пропонується полімерний тампонажний матеріал АКОР Б-100, який призначений для ремонтно-ізоляційних робіт у свердловинах з температурами від 10 до 120°С (можливе використання до 150°С), а також для кріплення грунтів і гідроізоляції (див. вище). Він володіє властивістю кристалізуватись і є стійким до впливу агресивних середовищ [470]. Робоча суміш АКОР Б-100 готується після виконання всіх підготовчих робіт, що передують обробленню свердловини. Готують водний розчин АКОР Б-100 у певному співвідношенні з додаванням дрібнодисперсного полімерного і герметизувального наповнювача та каталізатора (прискорювача кристалізації) при перемішуванні. Співвідношення кількостей компонентів герметизувальної суміші вибирають залежно від конкретних технічних умов. Роботи з усунення міжколонних тисків виконано у свердловинах Пролетарського ПСГ (7 свердловин), Мелихівського ГКР (1 свердловина), Островерхівського ГКР (1 свердловина), Ланнівського ГКР (2 свердловини), Марківського ГКР (3 свердловини), де одержано позитивні результати. Наприклад, у свердловині №51 Островерхівського ГКР міжколонний тиск виник після виходу її із буріння і сягав 2, 3 МПа. Було визначено, що газ у міжколонний простір надходив через різьові з'єднини експлуатаційної колони. Для ліквідації міжколонного тиску затрубний простір обробляли розчином омиленого талового пеку. Ліквідувати тиск не вдалося. Після цього проведено дослідно-промислове випробування герметизувального розчину на основі АКОР Б-100 за названою технологією. Міжколонний тиск знизився через місяць до 0, 8 МПа, а відтак протягом місяця змінювався від 0, 8 до 0, 4 МПа. Через деякий час проведено повторне оброблення затрубного простору розчином АКОР Б-100 з дрібнодисперсним полімерним наповнювачем. Герметизувальний розчин АКОР Б-100 з полімерним наповнювачем дав змогу через два місяці ліквідувати міжколонний тиск. Ліквідацію міжколонних тисків розчином на основі АКОР Б-100 з дрібнодисперсним полімерним наповнювачем проведено на свердловинах №101 і №104 Ланнівського ГКР. В результаті проведених робіт міжколонний тиск знижено у свердловині №101 з 0, 52 до 0, 25 МПа. На Марківському ГКР проведено аналогічну роботу. Як герметизу-вальну суміш використано водний розчин АКОР Б-100 з додаванням герметизувального дрібнодисперсного полімерного наповнювача. У результаті проведених робіт вдалось знизити міжколонний тиск з 70 до 0, 3 МПа. Негерметичність цементного кільця може бути зумовлена порушенням контакту цементного каменю з глинисто-цементною кіркою і гірськими породами. Для відновлення герметичності доцільно запомпувати в заколонний простір хімічний реагент, який сприяв би набуханню глинистого матеріалу або протіканню інших хімічних реакцій, що, у свою чергу, сприяло б, набуханню гірських порід, які контактують з цементним
каменем [470]. Виходячи з даної умови, в лабораторних умовах і на практиці випробувано спосіб відновлення герметичності зацементованого простору за допомогою пари аміаку [470]. Суть методу полягає в такому: при відкритій засувці міжколонного простору за допомогою цементувального агрегату запомповують у трубний простір свердловини 20% розчин аміаку. Після витримування розчину на вибої свердловини 5-7 діб закривають засувку на міжколонному просторі і проводять контрольні дослідження. Залишки розчину видувають на амбар. Водний розчин аміаку по існуючих каналах у зацементованому просторі у вигляді пари разом з газом надходить у тріщини і мікротріщини, що сприяє набуханню глинистого матеріалу і відповідно призводить до перекриття каналів фільтрації рідини і газу. Роботи за такою технологією проводились у свердловинах Пролетарського ПСГ, Кегичівського та Коробочинського ГКР, де одержано позитивні результати. Використання технологій усунення міжколонних тисків, розроблених інститутом УкрНДІгаз, з відновлення герметичності свердловин дають змогу а) попередити міжпластові, заколонні перетікання, що попереджує потрапляння газу в техногенні зони, водоносні горизонти та на денну поверхню; б) скоротити час та витрати на виконання робіт з ліквідації міжколонних тисків порівняно з типовим капітальним ремонтом; в) виконувати роботи практично без зупинки свердловини, що уможливлює безперебійне видобування газу із пласта.
|