Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Деякі інші органічні та неорганічні наповнювачі
У промисловості використовується багато різних матеріалів, представлених у подрібненому вигляді (порошки, гранули, частинки різної форми і розмірів, волокна). Розглянемо характеристики ще деяких матеріалів. Кополімери КФД і КТД Кополімери формальдегіду з діоксоланом (КФД) і триоксолану з діоксоланом (КТД) являють собою термопластичні матеріали (ТУ 6-05-1543-79). Кополімери КФД і КТД мають густину 1410-1420 кг/м3, температуру розм'якшення не менше 80°С (метод визначення за ГОСТ 12021-84 при напруженні згину 1, 85-10" 6 МПа) і не менше 100°С (метод визначення за нормаллю ФИАТ). Кополімери КФД і КТД являють собою незабарвлені або чорного кольору гранули розміром не більше 4x4 мм (допускається постачання у вигляді гранул розміром до 8 мм у кількості не більше 5% від маси партії). Кополімери КФД і КТД стійкі до дії холодної і кип'ячої води, розчинів солей, сильних лугів, більшості органічних розчинників (спиртів, ефірів, кетонів; аліфатичних і ароматичних вуглеводнів, жирів, масел, різних видів рідинного палива, бензину). Кополімери не руйнуються при стисканні. Поліметилакрилати і поліакрилонітрил Поліметилакрилат [-СН2-СН(СООСН3)-]„, поліметилметакрилат [-СН2-С(СН3)(СООСН3)-]„ і поліакрилонітрил [-CH2-CH(CasN)-]„ -полімери ненасичених акрилової СН2=СН-СООН і метакрилової СН2=С(СН3)-СООН кислот, а також нітрилу акрилової кислоти (або акрилонітрілу) CH3=CH-Ca=N, тобто похідного цієї кислоти, в якому карбоксильна група -СООН замінена групою - CasN; тверді, безбарвні, прозорі, стійкі до нагрівання полімери; полімеризаційні смоли. Фільтроперліт Фільтроперліт (ТУ 21-31-44-82) - тонкодисперсний порошок, який містить у собі кремнезем (найдрібніша фракція для спучування перлітів). Частинки мають тонкостінну, розвинуту (з відкритою пористістю) мікроструктуру, доступну для змочування водою. Позірна густина 110 кг/м3, дійсна - 2105 кг/м3. Спливаючих частинок у воді за масою 3, 78%. Поро-
шок перлітовий фільтру- ; вальний використовується як допоміжне середовище в сучасних каркасно-намивних фільтрах для фільтрації різних суспензій, цукрових сиропів, глюкози, пива, питної води тощо, нерозчинний у воді. Середньозважений ситовий (див. вище) діаметр частинок фільтроперліту, що розрахований за масами фракцій, - 0, 55 мм, модальний діаметр частинок - 0, 17 мм (рис. 2.80). Інші матеріали Дисперсний порошковий реагент (диспор) - продукт переробки гумових виробів, які вийшли із використання (ТУ 38.108003-82). Середній розмір частинок диспору - 2-3 мкм, агрегованих частинок - 5 мкм. Питома поверхня порошку - 2-3 м2/г. Густина матеріалу - 1140-1200 кг/м3. Насипна маса 1 м3 - 250 кг. Використовується як кольматат для механічного закупорювання проникних порід при бурінні свердловин [347]. Смолодеревинний пил (СДП) - відхід деревообробної промисловості, який утворюється при виготовленні деревинно-стружкових плит. Він містить 80-90% деревини, 6-10% синтетичної смоли (наприклад, сечовиноформальдегідної) і різні домішки. Густина СДП - 750-850 кг/м3. Дисперсність висока: 100% проходить через сито №008. Використання аналогічне диспору [347]. Латекс БСК-75/2 - продукт, що містить 38% сухої речовини. Водневий показник рН ≥ 9. Розмір частинок 3-5 мкм. Використання аналогічне диспору [347]. Дрібні гумові крихти - дроблена вулканізована гума (ТУ 38.105.378-72); 1-й вид - з розміром частинок до 1 мм, 2-й вид - з розміром частинок до 5 мм. Використовується як наповнювач при бурінні [295]. Бентоніт - висушена і подрібнена в порошок бентонітова глина з хімічними реагентами або без них (ТУ 39-043-74; ТУ 39-180-76). Використовується як набухаючий наповнювач при бурінні [295]. Водна дисперсія гуми - суспензія густиною біля 1000 кг/м3; розмір частинок дисперсної фази (гуми) 1-2 мкм, вміст - 30-50% (ТУ 38.30-03-77). Використовується як наповнювач при бурінні [295]. Водна дисперсія латексу - суспензія густиною біля 1000 кг/м3; розмір частинок дисперсної фази 1-2 мкм, вміст 30-50% (ТУ 38.30-003-77). Використовується як наповнювач при бурінні [295]. Різнорозмірні гумові крихти - подрібнена вулканізована гума їл ТУ 39-05-009-77 з розміром 3-25 мм і умовним діаметром 3-4 мм (ДР-25) та подрібнена пластівчаста гума в грудках з умовним діаметром до 25 мм (ДРХ-25). Використовується як наповнювач при бурінні. Подрібнена гума НДР (ТУ 39-04-002-75) - суміш подрібненої гуми, кусків кордної тканини і кордного волокна. Використовуються при бурінні три типи: НДР-10 (розмір частинок 3-Ю мм); НРД-15 (5-15 мм); НРД-25 (8-25 мм). Реактопласт - подрібнені відходи при виробництві пластмасових виробів (розмір частинок 2-10 і 10-20 мм; густина 1400-1800 кг/м3; термостійкість 110-130°С). Горіхова шкаралупа (ТУ АзССР 1-76) - подрібнені куски різної форми шкаралупи горіха фундука (густина 1600 кг/м3; вологість не більше 15%). Випускається двох типів: 1 - 2-8 мм; 2-2-18 мм. Шкіра-,, горох " - відходи шкіряного виробництва; подрібнюють у молоткових подрібнювачах і просіюють через механічні сита з комірками 10x10 і 8x8 мм; вологість не більше 30%. 2.6 Вимоги до ізоляційних матеріалів і їх розчинів Практикою ремонтно-ізоляційних робіт вироблено вимоги до ізоляційних матеріалів і їх розчинів, а саме [499, 408]: 1) певна здатність ізоляційних матеріалів до селективної ізоляції і відсутність істотного впливу на проникність нафтогазонасичених порід пласта; 2) зрегульованість фільтрації матеріалу (рідинної фази, суспензії) в пласт у залежності від колекторських властивостей пласта і термінів затвердіння, геле- чи структуроутворення; 3) стійка однорідність ізоляційного матеріалу (відстій при 20°С не повинен перевищувати 1% за 1 год.); 4) ідеальна змочуваність поверхні обсадних труб, тампонажного каменю, фільтраційної кірки і гірських порід (кут змочування не повинен бути більшим 10°), висока адгезійна здатність до них; 5) хімічна інертність тампонажного розчину по відношенню до колони обсадних труб, гірських порід і пластових флюїдів (ця вимога не поширюється на випадки, коли в ізоляційний матеріал вводять спеціальні додатки, які реагують з гірською породою або з пластовим флюїдом для досягнення якоїсь певної мети, наприклад, для підвищення адгезії тампонажного каменю до гірських порід або для утворення закупорювального осаду чи вимивання матеріалу з нафтонасичених зон); корозійна стійкість ізо- ляційного матеріалу і утвореного ним каменю до агресивних середовищ; 6) наявність короткого терміну між початком загустіння і проявленням носійної здатності розчину, який твердне; придатність розчину до регулювання термінів затвердіння; 7) мінімальна фільтратовіддача дисперсії (винятком є випадки, коли фільтрат має кріпильні властивості, а тампонажний розчин використовується для ізоляції проникних пластів і для відновлення монолітності тампонажного кільця в зоні щільних розділів, а також для повторної герметизації різьових з'єднин обсадних колон); 8) здатність утворювати безусадковий камінь при тривалому зберіганні в пластових умовах; 9) відсутність синерезису (виділення рідинної фази з дисперсної структури, наприклад, гелю, що супроводжується зменшенням об'єму структури);
10) наявність низького динамічного модуля пружності тампонажного каменю, що виключає тріщиноутворення в камені при перфорації та інших ударних навантаженнях; достатня механічна міцність після затвердіння; 11) технологічність використання матеріалів - легкість приготування сумішей і розчинів; добра пропомповуваність; постійність властивостей і параметрів розчину за зміни тиску і температури середовища (за винятком використання цих змін для регулювання властивостей); безпека під час роботи і в першу чергу нетоксичність; 12) розчинність у певних розчинниках для забезпечення змоги розбавлення розчину чи усунення тампону; 13) недефіцитність і невисока ціна; рентабельність (економічна ефективність) використання незалежно від ціни. Пояснимо деякі вимоги. Оскільки завданням ремонтно-ізоляційних робіт є максимальне заповнення ізоляційним матеріалом каналів припливу і перетікання води, то властивості використовуваних матеріалів повинні відповідати умовам і цілям ізоляції. Внаслідок цього важливою є про-никальна здатність тампонажних розчинів щодо водопропускних каналів, зокрема відповідність дисперсності і концентрації матеріалу величині розкриття зазорів, тріщин, поперечних розмірів пор (див. главу 5). Наприклад, мале розкриття зазорів під час запомповування грубодисперсної системи (зокрема цементного розчину) зумовлює кольматацію вхідної частини каналу перетікання твердою фазою тампонажного розчину (дисперсії), тобто утворення пробок, які перешкоджають рухові розчину, і, як наслідок, незначного проникання розчину в канал, недозаповнення його розчином та відсутність, або в кращому разі, короткотривалість ефекту ізоляції. Можна навіть рекомендувати виконання експериментальних досліджень [499] з метою встановлення впливу розкриття зазору, градієнта
тиску і динамічного коефіцієнта в'язкості на ступінь проникання розчину в щілинні канали, які характеризуються низькою пропускною здатністю. Міцність затверділого тампонажного каменю для ліквідації витікань через різьові з'єднини не відіграє істотної ролі, а для створення ізоляційних екранів у свердловині (пробки, мости) вона є основним показником. Тампонажний розчин повинен володіти певною водоутримувальною здатністю і не розшаровуватися на тверду і рідинну фази як у стані спокою у зв'язку з осіданням (спливанням) частинок твердої фази внаслідок седиментації під дією сили тяжіння (архімедової сили), так і під дією перепаду тиску під час руху. Здатність тампонажного розчину втримувати воду за наявності проникного середовища і перепаду тиску характеризують водовіддачею (фільтратовіддачею). Низька водовіддача цементного розчину дає змогу зменшити забруднення проникної породи фільтратом розчину, зформувати тонку і міцну фільтраційну цементну кірку на стінці породи, зрегулювати час затвердіння розчину, уникнути надмірної усадки (зменшення в об'ємі) тампонажного каменю під час його тужавіння, тобто повніше заповнити затрубний простір цементним розчином. Практика засвідчує, що цементний розчин з водоцементним відношенням В/Ц = 0, 4 і водовіддачею в межах 50-55 см3/30 хв. за перепаду тиску 7 МПа на фільтрі з кількістю отворів 128 на 1 см2 (за методикою Американського нафтового інституту) забезпечує успішне і якісне цементування каналів під тиском [499]. Швидкість фільтрації повинна бути стабільною протягом усього часу здійснення ремонтно-ізоляційної операції (у середньому 3-4 год.), так як інакше операція з цементування зірветься через настання високих тисків нагнітання внаслідок втрати розчином здатності текти. Гідравлічні опори рухові розчину зумовлюються його динамічною напругою зсуву і в'язкістю, але, внаслідок значних труднощів їх вимірювання в діапазоні, близькому до межі пропом-повуваності, замість останніх на практиці визначають зміну консистенції (іншими словами ступеня в'язкості чи густини, густоти) тампонажного розчину в часі, яка характеризує ступінь його пропомповуваності і, в кінцевому рахунку, можливість використання розчину для цементування. За тривалість часу загустіння тампонажного розчину беруть умовну границю пропомповуваності - період від моменту настання консистенції 6 Н-с/м2. Ця тривалість часу повинна бути не меншою 4 год., а також додатково треба взяти ще резерв часу не менше 1 год. на випадок різних непередбачених зупинок у процесі цементування. При визначенні часу загустіння тампонажних розчинів звичайно виходять із максимальних температур у свердловині. ГЛАВА 3. СПОСОБИ ВИКОНАННЯ ВОДОІЗОЛЯЦІЙНИХ РОБІТ У СВЕРДЛОВИНАХ
|