Всебічний розвиток особистості людини як необхідна умова соціального розвитку персоналу організації

Результати колективної праці, психологічний клімат, задоволеність працівників працею виступають на перше місце в сукупності чинників, що визначають якість трудового життя У цьому зв'язку особливе значення одержує проблема всебічного розвитку особистості людини як найважливіша складова частина глобальної життєвої цілі гуманного суспільства.

Людина є об'єктом вивчення багатьох наук (філософії, соціології, психології, медицини, педагогіки, управління, історії і др), що розглядають її зі своєї точки зору. У теорії управління персоналом людина також є об'єктом дослідження як найважливіше ядро динамічної соціальної групи, з одного боку, і рушійна сила управлінського процесу, з іншого. При повсякденній простоті поняття людини існує ціла сукупність виробничих понять, де людина є стрижневим терміном Системний аналіз цих понять, що характеризують людину з погляду предметів різних наук, дозволив розробити схему класифікації понять людини стосовно до управління персоналом.

При цьому людина розглядається як вищий щабель живих організмів на Землі, суб'єкт суспільно-історичної діяльності і культури.

Розглянемо більш детально класифікаційні ознаки понять, що характеризують людину.

1. Групи людської спільноти - суспільно-історичні стійкі групи людей, у яких відбувається відтворення і розвиток людства. До них належать суспільство, нація, рід і сім'я

2. Етапи становлення людини (ідентифікація, індивідуалізація і персоналізація) відображують процес перетворення людини як біологічної істоти в персональну людину відмінну від інших (народження, молодість, зрілість і старіння)

3. Рівні розвитку людини характеризують чотири найважливіші щаблі її соціального розвитку, починаючи з народження організму, що несе генетичний код людства, перетворення її в індивід, що відрізняється від тваринного світу, формування індивідуальності, відрізняє її від інших індивідів, і, нарешті, перетворення в неповторну особистість.

4. Родові якості людини відображують специфічні особливості, властиві в повній сукупності тільки людині: свідомість, мова спілкування, праця, досвід і потреби. Зрозуміло, при цьому існує повноцінна біологічна природа людини як носія родових якостей.

5. Відмінні компоненти особистості характеризують найбільш яскраві властивості людини, по яких можна судити про рівень розвитки й індивідуальності особистості. Це насамперед особисті якості (ділові і моральні), психологія особистості (темперамент, тип мотивації), знання й уміння (життєві і фахові), інтелектуальні здібності і культурний рівень (високий, середній, низький).

6. Сфери людської діяльності по матеріальному виробництву (економіка, екологія, наука і мистецтво) і обслуговуванню людей (медицина, фізкультура, педагогіка, управління) найважливіша галузь, у якій відбувається відтворення матеріальних благ і власне людини

7. Соціальні підсистеми людини створюють специфічний світ, у якому відбувається становлення і розвиток особистості людини. До них ми відносимо соціальні здібності, потреби, мотивацію, діяльність, відношення й інститути, це те соціальне середовище, що є невід'ємною частиною будь-якого цивілізованого суспільства.

8. Соціальна типологія особистостей базується на класифікації рівня потреб, мотивації, знань і умінь, властива різним категоріям людей. Передбачено вісім типів особистостей від ідеального позитивного - " хочу, знаю, умію" до негативного антиподу - " не хочу, не знаю, не вмію"

Наведена специфікація понять дає системний погляд на людину в динаміці її розвитки і перетворення з індивіду в особистість, визначає соціальні сфери і підсистеми людини, що дуже важливо в управлінні соціальним розвитком, дає конкретний інструментарій менеджерам у типології особистостей і методи впливу на різноманітні типи людей

Процес становлення людини з погляду соціальної філософії передбачає три основних етапи - ідентифікація, індивідуалізація і персоналізація

Ідентифікація - це перетворення людини - біологічної істоти в реальну людину, що опанувала загальні людськими якості: уміннями ходити, говорити, їсти, читати, писати, спілкуватися в групі.

Індивідуалізація - це процес перетворення людини в індивідуальність, індивідуума, відмінного від інших, яка володіє соціально неповторними рисами: знаннями, уміннями, навичками, психологією поведінки.

Персоналізація - це перетворення індивідуальності в особистість - суб'єкт громадського життя, у соціально функціонуючу людину.